Відокремлені означення та прикладки.

   Засніжений ліс мовчазний, казковий тихенько дрімав у вечірню годину.

    Тепле повітря, насичене запахами степу, приємно радувало душу.

    Знесилившись, втомлена, вона миттю заснула.

    Замріяна, співаю гімн життю.

Село ще спало намокле, змерзле, ховалося під білу ковдру квітучих садків.

Іду, чужий в самотності й печалі, і сонце усміхається мені.

  І дощами вмиті, журавлі в блакиті відлітають у тривожний дальній шлях.

Палкої, поетичної вдачі вона не могла вдовольнитися буденним життям.

Пропахлі тропіками птахи поверталися до рідного краю

До рідного краю поверталися птахи пропахлі тропіками.

До рідного краю пропахлі тропіками поверталися птахи.

Пропахлі тропіками поверталися до рідного краю птахи.

   Прийшла пора свята й благословенна.

Море безкрає таємниче десь зливається з небом.

 Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать.

У кімнату просочується сонячне світло тепле спокійне.

Небо розгорнуло намет свій синій широкий глибокий!

 Музика бадьора чарівна полинула через шкільне подвір’я.

 Понад самим кюветом виструнчились гінкі стебла однакові незліченні як солдати.

 А я самотній уночі ще довго в вогнище дивився.

і приємні спогади про веселе літо.

з його чарівністю і мрійливістю.

загадковий і бентежний.

час роздумів та мрій.

Книги — морська глибина.

Всесвіт цей — акваріум планет.

Сухі гілки — це вже вінок терновий.

Виє вовк — ночей моїх соліст.

Сумління — річ тендітна і марка.

Віолончельний ялини шум пісню душі моєї хотіли вітри підняти на глум.

Син білявого дня і чорнявої ночі вечір-мулат підійшов до порога.

Рудий яструб степовий розбійник знявся вгору й закружляв над полем.

До Олесі підійшов один з останніх бійців танкіст Василь Кравчина.

Дивлячись на людей усміхався і мій батько великий добрий чоловік.

Осіннє небо дивиться на Львів шляхетних мурів профіль старовинний.

Пешт східну частину міста уже було майже цілком очищено від ворога.

Це були зарисовки руїн пощерблені фронтони альтанки.

У мене жодних претензій нема до Долі моєї обраниці.

Тішилася Ганна скоромовкою  як  піснею.

Доброта потрібна людям  як  хліб.

Лисенко відомий у світі  як  композитор.

Ця дівчина… Обличчя  як  з ікон.

Софія височіє над Дніпром  як  свіча.

Тоді весна, ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед своїх зухвалих розвідників, гомінливі ручаї.

Тоді весна ще тільки натякала, про себе висилаючи вперед, своїх зухвалих розвідників — гомінливі ручаї.

Тоді весна ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед своїх зухвалих розвідників — гомінливі ручаї.

Тоді весна ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед, своїх зухвалих розвідників, гомінливі ручаї.

Тоді весна ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед своїх зухвалих розвідників, гомінливі ручаї.

чекаючи своїх учнів

і очікує колегу

який має високий авторитет серед учнів і колег

наш друг і наставник

осліплений яскравим сонцем