Відокремленння

Дозволь мені мій вечоровий світе упасти зерням в рідній бороні.

Усі за винятком Андрія прийшли того вечора на збори.

 Розминаючи сизий полин у долоні роси юності спогадом п’ю.

А приблизно в той самий час зійшла нанівець військова й торгова могутність

Венеції блискучої володарки морів, що мала непереможний флот і переповнені золотом банки.

Людський хлопець дядька Лева небіж Лукаш на ймення.

 Бегемот або гіпопотам живе в ріках й озерах Африки.

Не значило це, що був він естетом у звичайному значенні слова або що був

байдужим до моральної чи соціальної правди.

Як сестра схилилась над тобою невтомна подруга сувора творчість.

Водосховища - це великі штучні водойми, створені для нагромадження води й подальшого її використання протягом року.

В Україні найбільші з них споруджено на Дніпрі, а саме: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське.

Дніпровський каскад створювався з метою використання води Дніпра для виробництва електроенергії.

На Сіверському Дінці є велике Печенізьке водосховище, а на Південному Бузі - Ладиженське.

А він самотний уночі ще довго на вогонь дивився (А. Малишко).

Усі враження буття зливаються в невмирущу гармонію людяну дорогоцінну (О. Довженко).

Новий рік стоїть на порозі у засніженім білім кожусі (О. Довгоп’ят).

Стояла темна ніч холодна вітряна (Є. Гуцало).

Одягнена в батьків кожух, Марія не боялась холоду і впевнено ступила через поріг.

На пляжах купинням чорніли, викинуті прибоєм морські водорості.

Ген килим, витканий із птиць, летить над полем

Вона, стримана й чемна, була дуже вродливою з лиця.

Мати нахилилася до дитини і шепотіла щось довго-довго  щаслива радісна сонцесяйна.

Галя несе якісь осінні квіти, весела з блискучими очима з широким, на цілу щоку рум’янцем.

То сполошена несподіваною перервою в грі, бігла сюди ворожа команда.

А навкруги вся ніч переповнена  розміреним шумом хлібів.

Шлях стелився їм далекий.

 Омиті росами квітки розтулюють повіки. 

Рука засмагла від роботи нам сіє благодатний мир.

Тихе озеро незриме віє духом трав’яним.

На світі усе знайдеш, крім рідної матері.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

 Незважаючи на спеку й духоту, косарі співали косарських пісень.

Вустя нічого не бачила, крім отих невидних струмків.

Там, замість життя, в теплеє літечко терен зацвів.

Прихильник українського фольклору, Олег Скрипка щороку організовує етнофестиваль «Країна мрій».

 Учися чистоти і простоти і  стоптуючи килим золотий забудь про вежі темної гордині. 

 Старий зараз ніякої роботи не визнає окрім пасіки.

Срібним маревом повиті коло сіл стоять тополі.

Тут, на терені теперішнього Ботанічного саду був «Красний двір»  літня резиденція київського князя.

За шофера ми поставили тракториста Серьогу на прізвище Півень. 

 Ви забуваєте другу любов поетів наприклад любов Данте до Беатріче а я власне таку мала на думці.

Ягід навколо особливо дикої малини була сила-силенна. 

Ліс зустрів мене як друга горлиць теплим воркуванням...

Франко як учений, етнограф і фольклорист усе життя цікавився народною творчістю

Кривинський  як посередник вийшов наперед громади...

У горах Брянський як командир зустрівся з новими труднощами.

Тимчасом надійшов голова привітний червонощокий чоловік.

Людина високогуманна Сошенко з піклуванням ставився до Шевченка.

Нехай мене Кармелюка в світі споминають.

Тут десь проходив філософ Сковорода Григорій Савич.

Особливо вирізнявся між хлопцями Павлуша Якович чистенько зодягнене

випещене ледаче й капосне хлоп’я.

 Шофер літній чолов’яга мав атлетичну будову тіла

Не одна доріжка в чистім полі нашому Миколі хлопцю молодому.

 І щастя квіти запізнілі сумують айстри у саду.

 Мелашка була потрібна в господі як робітниця.

Виводить лісова стежинка до верб заснулих край села.

Єднає нас над кручами Дніпра земля на хліб і сіль багата.

У тиші настояній духом гречаним напахченій визрілим паром городнім сиджу

перед дідом.

 По дворах навантажені всяким збіжжям стоять вози готові в дорогу.

Стоять налиті сонцем чудові дні

Микола замість панського лану вийшов на своє поле.

Старша донька Катерина Данилівна Виговська мала батькові палкі очі чорні

кучері... 

Олена Богданівна як любляча вірна дружина не кидала свого чоловіка.

Він син корсунського посадника знатний вельможа і посол приїхав у Київ до

князя Святослава.

Може таким і був колись Київ столиця варварського народу що досі загрожує

Цар-городу з північного побережжя Чорного моря.