Внутрішнє і міжнародне становище радянської України на початку 1920-х років. Утворення Радянського Союзу. Коренізація.

добровільне вивчення української мови, запровадження двомовних шкіл, підготовка працівників державних органів, які розуміють українську мову.

запровадження державної української мови, здобуття вищої освіти тільки українською мовою, підготовка і висування кадрів української національності у партійні та державні органи.

запровадження навчання, видання книг і преси українською мовою, підготовка кадрів української національності у партійні та державні органи, запровадження діловодства українською мовою.

обов’язковість української мови для партійних і державних працівників, запровадження навчання в школах лише українською мовою, організація культосвітніх закладів, видання книг і преси українською мовою.

VI Всеукраїнський з’їзд рад (грудень 1921 р.). 

VII Всеукраїнський з’їзд рад (грудень 1922 р.).

XII з’їзд РКП(б) (квітень 1923 р.). 

II Всесоюзний з’їзд рад (січень 1924 р.).

автономізація, Йосиф Сталін. 

конфедералізація, група грузинських більшовиків.

кооперація, Микола Кондратьєв.  

федералізація, Володимир Ленін.

перебудова культури в Україні на ідеологічних засадах марксизму.

поширення культурних досягнень українських діячів культури в інших радянських республіках, передусім у РСФРР.

розбудова української державності та незалежності.

утвердження національної свідомості та патріотизму серед українців.

євреї, теперішні Київська та Черкаська області.

молдавани, теперішні Вінницька й Одеська області, а також територія Молдови.

поляки, теперішні Житомирська та Хмельницька області

росіяни, теперішні Донецька та Луганська області.

закріплення державної самостійності УСРР, визнання її з боку радянської Росії.

підтвердження «військово-політичної» єдності України та Росії, закріплення обмеженості державного суверенітету УСРР.

сприяння подальшому обмеженню державного суверенітету України, передача у спільне з Росією керівництво питань зовнішньої торгівлі, пошти і телеграфу, праці, шляхів сполучення.

сприяння розширенню державного суверенітету України, надання незалежності у вирішенні військових, господарських і фінансових питань.

більшість населення, що у важких післявоєнних умовах не сприймали ідей відродження української культури.

державні чиновники та партійні функціонери, переважно не українці, яким інтереси українського культурного відродження були чужі, наприклад, Дмитро Лебідь, виступив з «теорією боротьби двох культур».

значна частина селянства, яка в силу своєї неосвіченості, не розуміла важливість процесу відродження української мови та культури.

українська інтелігенція, що не хотіла співпрацювати з більшовиками, вважаючи політику українізації тимчасовою й обмеженою.

державний устрій, для якого характерні самоврядне управління адміністративно-територіальними одиницями та високий ступінь автономізму.

державний устрій, для якого характерні централізоване керівництво адміністративно-територіальними одиницями та відсутність самоврядних засад.

союзна держава, яка складається з державних утворень, що мають певну політичну самостійність.

союзна держава, яка складається з державних утворень, що мають майже повну політичну самостійність, узгоджуючи між собою лише зовнішню політику.

«Від російської літератури нам треба тікати якомога швидше, тому що вона тяжить над нами в віках... Вигодовувати на ній наше молоде мистецтво — це означає затримати його розвиток...»

«Замість того, щоб... розвивати зв’язок з культурою братнього російського народу ...частина інтелігенції скочується на позиції занепадницької буржуазної культури. Ці митці відриваються від народу, захоплюючись техніцизмом...»

«Зростання української культури та української інтелігенції йде швидкими темпами і якщо ми не візьмемо в руки цього руху, він може піти мимо нас. ...віддавати цей рух у руки чужих нам елементів не можна ні в якому разі...»

«Наше завдання: добити контрреволюційні елементи, викрити націоналістичні ухили, розгорнути роботу з виховання партійних мас, а також широких мас у дусі пролетарського інтернаціоналізму...»

1920 р.      

1922 р.  

1923 р.    

1924 р.

Донецька 

 Запорізька  

Катеринославська  

Київська 

Подільська 

Сумська 

Чернігівська

виховання кадрів з представників корінної національності

впровадження в роботу державного, партійного апарату рідної для населення мови

перебудова української культури на національних засадах

підтримка національної церкви

приєднання до УСРР всіх територій, населених українцями

розвиток української мови на території інших радянських республік

розширення мережі шкіл та інших навчальних закладів рідною мовою

армія і флот  

зовнішньополітичні відносини і зовнішня торгівля 

освіта               

охорона здоров’я      

соціальне забезпечення   

транспорт 

фінанси

Б-Г-А-В

Б-В-Г-А

Б-А-Г-В

Б-В-А-Г

Г-Б-А-В

Г-А-Б-В

Г-В-Б-А

Г-А-В-Б