Вставні і вставлені слова, словосполучення й речення.

Я знаю село повірте зовсім не з книг і викривлених фільмів з яких ніколи правди не дізнаєшся.

Як ми вже знаємо по дорозі з Харкова Гребінка зупинився в Кременчуці й захоплювався там грою російського актора Мартинова.

Це тільки степ їхній щовесни оновлюється навіть після чорної бурі яскраво зацвітає дикими тюльпанами.

У кіномистецтві зробив Довженко найбільше кіномитцем він був так би мовити природженим.

Повітря в горах дуже прозоре отже і видимість тут стала набагато краща ніж на рівнині.

Чужа душа то кажуть темний ліс.

На диво птахи ще не відлітали у вирій.

Без сумніву і ми не в тім’я биті.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Отже червень починаються канікули!

На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

На щастя потяг було затримано через технічні проблеми.

Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали.

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

Поки працювали в полі дощу на щастя не було.

Ріка звичайно не Егейське море котре походить звісно від «еге».

Трава в полі як там кажуть аж шумить лізучи із землі.

На жаль тут не було ніяких сумнівів донька не повернеться.

У кожному ділі є свої майстри і своє так би мовити натхнення.

Словом були ми схвильовані й ентузіазм усе-таки в нас буяв.

Біліло небо білястим здавалося тонко вібруюче повітря.

Тиша стояла якась неспокійна а світле безмежжя здавалось крихким.

Раптом земля затряслась і ось-ось здавалось будинки заваляться.

Нам здавалося наче з дерев сиплеться золотий дощ осені.

Раніше озеро здавалося безмежним сьогодні ж бачу озерце.

Вітер дужчав принаймні очерет шумів так що заглушив навіть

думки.

Як не гуляла війна по висоті проте не все ще спалила.

У ці дні в школах панує тиша адже канікули настали.

На думку професора посилається більшість викладачів.

Можливо блискавиць крило ці горді коси заплело?

Сьогодні ранок ще холодний а втім надій на теплий день не полишаю.

Я згадав і цей може незначний епізод бо здається мені в ньому проступає вдача Максима Тадейовича.

Погляньмо будь ласка як Максим Тадейович немов той

скульптор словами ліпить характеристику Олександра Довженка.

Улітку під вербою біля хати як добре що скінчилася зима княгиня почала дітей навчати.

Сорок літ спливло за видноколом а здається ніби ще й не жив.

Наш тренер… Дніпро перепливти.

… весна вже настала?

Кожен … мріяти про велике.

… орел здійнятись вище хмар?

Україна … знову перемогти.

навіть

мабуть

отже

може

уявіть

Мар’яна невдоволено хитнула головою проте взяла зі столу сорочку.

Хоч до вокзалу було й недалеко проте я поспішив сісти до авто й приїхати.

Гори нібито стояли поруч проте до них іти довелося більше як дві доби.

Очі вже не служили і навіть окуляри не помагали проте він не кидав своєї роботи.

Народу були зав’язані очі а він проте повертав обличчя туди де рокотали грізні струни Тараса Шевченка.

Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов.

Довженко-оповідач, здається мені, перевершував Довженка-художника.

Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатичний.

Вже, сказати правду, і я немолода, але ж і дячиха красуня — нічого сказати!

Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то й за саньми побіжить.

Горе кажуть, за горе чіпляється.

Товариш, видно, не зрозумів жарту.

Життя, кажуть прожити — не поле перейти.

І от, нарешті, засиніли Дніпропетровщини лани.

Кожен має посадити в житті, принаймні, одне дерево.