Вставні слова

А Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Б Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.

В Певно руїну та буря зробила? 

Г Він знає це певно. 

Д Його репліки і пропозиції були якраз до речі.

А У північ, може, в південь, на світанні ми пригорнемося до рідної землі, і будуть люди цілувати в шані поранені солоні шинелі.

Б Правда, дими враз щезли, зате біля сахарні роїлась купа людей і чорніли підводи.

В У всякому ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення. 

Г Раз ласуни, як водиться у них, поснідать добре захотіли. 

А Парубок спершу, мабуть-таки, чи й не прийняв її за ту польову царівну... 

Б Відповідь він надіслав лише сьогодні, на жаль.

В І ось, нарешті, вершина. 

Г На мене хтось-то набрехав (бодай би той добра не знав!), що я хабарики лупила. 

Д Там, кажуть, з гір усю країну видно.

А На станції Гребінка у вагоні, нарешті, попросторішало. 

Б На щастя, підходив Андрій. 

В Вони встали й пішли – обоє чомусь засмучені – і вже до самої домівки мовчали. 

Г Після цього він спинився на двох парах, які, за його словами, були прикладом як для учителів, так і для учнів з усіх поглядів.

Д Кажуть, сніг на полі – хліб у коморі.

А Світає. 

Б Висока трава. 

В Не можна зловить вогонь. 

Г В нашій хаті – наша правда й сила. 

Д І горить на крилі небокраю вечорова зоря золота.

А Дещо правда, піднялось із тії неслави. 

Б Це була, так би мовити наша фамільна ворона. 

В Одне слово летимо вже через Гімалаї. 

Г Мужність, як правило – скромна. 

Д Ось, наприклад, назви нових сортів квітів: тюльпани „Мідний вершник”, „Синій птах”, флокс „Декабристи”.

А Я знаю село повірте зовсім не з книг і викривлених фільмів з яких ніколи правди не дізнаєшся.

Б Як ми вже знаємо по дорозі з Харкова Гребінка зупинився в Кременчуці й захоплювався там грою російського актора Мартинова.

В Це тільки степ їхній щовесни оновлюється навіть після чорної бурі яскраво зацвітає дикими тюльпанами.

Г У кіномистецтві зробив Довженко найбільше кіномитцем він був так би мовити природженим.

Д Повітря в горах дуже прозоре отже і видимість тут стала набагато краща ніж на рівнині.

А Чужа душа то кажуть темний ліс.

Б На диво птахи ще не відлітали у вирій.

В Без сумніву і ми не в тім’я биті.

Г Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Д Отже червень починаються канікули!

А  На щастя  злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

Б  На щастя  потяг було затримано через технічні проблеми.

В Усі іспити сестра  на щастя  склала на високі бали.

Г Відчиняли люди широко ворота поливали  на щастя  дорогу.

Д Поки працювали в полі дощу  на щастя  не було.

А Ріка звичайно не Егейське море котре походить звісно від «еге».

Б Трава в полі як там кажуть аж шумить лізучи із землі.

В На жаль тут не було ніяких сумнівів донька не повернеться.

Г У кожному ділі є свої майстри і своє так би мовити натхнення.

Д Словом були ми схвильовані й ентузіазм усе-таки в нас буяв.

А Біліло небо білястим здавалося тонко вібруюче повітря.

Б Тиша стояла якась неспокійна а світле безмежжя здавалось крихким.

В Раптом земля затряслась і ось-ось здавалось будинки заваляться.

Г Нам здавалося наче з дерев сиплеться золотий дощ осені.

Д Раніше озеро здавалося безмежним сьогодні ж бачу озерце.

А Вітер дужчав принаймні очерет шумів так що заглушив навіть

думки.

Б Як не гуляла війна по висоті проте не все ще спалила.

В У ці дні в шкалах панує тиша адже канікули настали.

Г На думку професора посилається більшість викладачів.

Д Можливо блискавиць крило ці горді коси заплело?

А Сьогодні ранок ще холодний а втім надій на теплий день не полишаю.

Б А може щастя вже шукати нам не треба? Воно навколо нас.

В Невдача ніскільки його не змінила а навпаки він став ще міцнішим.

Г Відступати нам по-перше пізно а по-друге немає підстав.

Д Сорок літ спливло за видноколом а здається ніби ще й не жив.

А Наш тренер… Дніпро перепливти.

Б … весна вже настала?

В Кожен … мріяти про велике.

Г … орел здійнятись вище хмар?

Д Україна … знову перемогти.

А Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь вже почалось.

Б Вже почалось мабуть майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

В Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь, вже почалось.

Г Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Д Вже почалось, мабуть майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

А навіть

Б мабуть

В отже.

Г може

Д уявіть

А Мар’яна невдоволено хитнула головою  проте  взяла зі столу сорочку.

Б Хоч до вокзалу було й недалеко  проте  я поспішив сісти до авто й приїхати.

В Гори нібито стояли поруч  проте  до них іти довелося більше як дві доби.

Г Очі вже не служили і навіть окуляри не помагали  проте  він не кидав своєї роботи.

Д Народу були зав’язані очі а він  проте  повертав обличчя туди де рокотали грізні струни Тараса Шевченка.

А Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов.

Б Довженко-оповідач, здається мені, перевершував Довженка-художника.

В Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатичний.

Г Вже, сказати правду, і я немолода, але ж і дячиха красуня — нічого сказати!

Д Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то й за саньми побіжить.

А Горе, кажуть за горе чіпляється.

Б Товариш, видно, не зрозумів жарту.

В Життя (кажуть) прожити — не поле перейти.

Г І от, нарешті, засиніли Дніпропетровщини лани.

Д Кожен має посадити в житті, принаймні, одне дерево.

А Розповіді й новелетки із книги «Вечірні розмови» як на мою думку мають подвійну цінність.

Б Я згадав і цей може незначний епізод бо здається мені в ньому проступає вдача Максима Тадейовича.

В Погляньмо будь ласка як Максим Тадейович немов той

скульптор словами ліпить характеристику Олександра Довженка.

Г Улітку під вербою біля хати як добре що скінчилася зима княгиня почала дітей навчати.

Д Чисте небо не налягало на гори а навпаки своєю високою легкою синявою довершувало гармонійно доповнювало їх.

А Свист з неймовірною швидкістю наближався летів як здавалося Чернишеві прямо на нього.

Б За вікном згори було видно шуміло вирувало залите сонцем місто.

В А я грішний завжди хочу бачити в людському труді гра акторська це великий труд тільки хороше.

Г Ще зовсім недавно просто здається вчора було стояли ми з нею під нашою вишнею.

Д Цвітуть каштани все життя одним і тим же цвітом а ми і в цьому зміст життя пишніше кожним літом.

А Чи справді так було, чи може хто збрехав (хто ворогів не мав), а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.

Б Чи справді так було, чи може, хто збрехав (хто ворогів не мав), а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.

В Чи справді так було, чи, може, хто збрехав (хто ворогів не мав), а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.

Г Чи справді так було, чи, може, хто збрехав, хто ворогів не мав, а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.

Д Чи справді так було чи, може, хто збрехав (хто ворогів не мін), а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.