Вставні слова

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.

Певно руїну та буря зробила?

Він знає це певно.

У північ, може, в південь, на світанні ми пригорнемося до рідної землі, і будуть

люди цілувати в шані поранені солоні шинелі.

Правда, дими враз щезли, зате біля сахарні роїлась купа людей і чорніли підводи

У всякому ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення.

Раз ласуни, як водиться у них, поснідать добре захотіли.

Парубок спершу, мабуть-таки, чи й не прийняв її за ту польову царівну...

Відповідь він надіслав лише сьогодні, на жаль.

І ось, нарешті, вершина.

На мене хтось-то набрехав (бодай би той добра не знав!), що я хабарики лупила.

На станції Гребінка у вагоні, нарешті, попросторішало.

На щастя, підходив Андрій.

Вони встали й пішли – обоє чомусь засмучені – і вже до самої домівки мовчали

Після цього він спинився на двох парах, які, за його словами, були прикладом як

для учителів, так і для учнів з усіх поглядів.

Хвала Богові, я вільна тепер.

Боже, яка моя мама красива – як на іконі Марія.

Найвідоміший я у своєму селі після Гоголя, звісно, і після Тараса.

Улас Самчук вважав, що література покликана, по-перше, відображати життя, по-

друге, нести в собі моральну істину, тобто бути повчальною.

Пан здавалося був ладен з’їсти Миколу очима.

От бувало слухаю на відстані

Не раз бувало гірко нене.

Працювать працювать безумовно!

Прийшла нарешті і моя черга.

Одначе гризе він текст із книжки уперто й енергійно.

Звір стояв нерухомо врешті переставив одну лапу, далі другу.

Та коли ти натомишся врешті від постійного протистояння?

Головне йому, як то кажуть, і печене, і варене.

З-за славної широкої ріки на цей високий берег долітає запах лісів, вони синіють

у глибокій далечі, і здається згори, що то море бузкове й імлисте переливається за обрій.

Скажімо, на початку сімнадцятого століття на карті світу не було такого міста,

як Нью-Йорк, що сьогодні є фінансовим центром усього світу.

Зберегти й зміцнити почуттям батьківщини свою державу – це завдання нашої

інтелектуальної і політичної еліти, зрештою, завдання нашого народу, якщо він хоче бути нацією, успішно конкурувати з могутніми сусідами в усіх сферах життя.

У кімнаті здається нікого не було.

Наприкінці зими порожнім здається листяний ліс.

Я признатися ніколи не був у тайзі.

Ми правда так і не вибралися на море.

Товариш його людина літ сорока насамперед бив у вічі буйним рудим волоссям на

голові довгими розкуйовдженими вусищами та неголеною бородою що мов щітка стирчала рудою щетиною.

Він був такий важкий що іншим разом Хаєцький певно нізащо його не підняв би.

Здається краще ніж будь-хто розумів це Іван Антонович.

По-перше треба підібрати подарунок по-друге треба ще купити квіти.

Юнак цей видно має добре серце що проти зла й неволі аж горить.

У таку негоду човен може перекинутися.

Не знаю певно та чомусь мені здається що кінець трудам мандрівним і саме тут у

цій гарній стороні є та земля що батько заповів нам її знайти.

Сонце піднялось і стало зовсім видно.

Весна ... розтопити не тільки лід у природі, а й у ваших душах.

Чи замалу, чи ... завелику, одежу матимуть думки мої?

Хлопець ... розчарувати стару.

Дитина ... мріяти про високі результати в спорті.