вставні слова

слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення

слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням

чуже мовлення, передане дослівно, без змін;

розмова двох або кількох осіб.

двокрапкою й тире

лапками

дужками або тире

крапкою з комою.

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя 

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив 

Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса 

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів 

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань 

впевненість або невпевненість

емоції мовця

порядок викладу думок та зв'язок їх між собою

джерело повідомлення

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана

Певно руїну та буря зробила?

Він знає це певно.

Холодне молоде срібло сонця розлите по землі пізньої осені.

Сонце вдарило з-за лісу червоним потужним промінням на київські гори.

Сиві рожеві блакитні дими кучеряві плинуть з високих, мов башти стрімких димарів.

Широка зелена Оболонь і Поділ укрились тінню та потемнішали.

 Уся земля, мов килим під тобою, 3 усіх джерел дзвенять мої пісні.

За хвилю знов усе стихає І птахи, крик, і воза стук.

Все кругом жило, змагалось, Ліс дивився і шумів

Усе вирішилося саме собою.

У лісі не було нічого ані грибів, ані ягід, ані черешень.

І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно вже стали спільними.

Ні спека дня, ні буря, ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

У тому слові було все злагода спокій надія.

Умостився Морозенко на столітнім дубі

По дорозі торохтить зима на возі.

Сніговик Морквяний ніс вгору віника підніс.

Стали білі всі доріжки, вулиці, дахи, сади.

На ш тренер ... Дніпро перепливти.

... весна вже настала?

Кожен ... мріяти про велике.

... орел здійнятися вище хмар?