Вставні слова. Звертання

Там найдете щире серце і слово ласкаве.

А тим часом твої сестри - зорі безвічнії попід небом попливуть засяють.

Боярине прошу зажити з нами хліба - солі.

Ідіть же ви та моліться а я доспіваю.

Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість.

Чи не покинуть нам, небого, моя сусідонько убога, вірші нікчемні віршувать?

Дай Боже, панночко, тобі щасливу та красну долю!

Вгамуйся, думко, не літай так буйно!

Та ти, мене дубе, отінив, як хмара.

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сну, не дивися в той бік, моя пташко!

Привітай ж, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину.

Розкажи ж тепер, Степане, про свою недолю.

Мій брат, Богдане, сповістив полковників, що ти живий і що чекаєш їх.

Збери себе докупи, тоді і військо, гетьмане збереш.

Ори, ори й співай, ти велетню, закутий в недолі й тьми ярмо!

Сину, мій Тимоше, то ж був не наказ!

Воно, скажу вам, легше, як на мене, діла у битвах шаблею рішать.

Ніколи, звичайно ж, не було на цьому військовому суді закоханої пари.

І з тобою було б нам гірко, обіймав би нас часто сум, і, бувало б, темніла зірка у тумані тривожних дум.

І час інший, і, мабуть, я сам уже не той.

А Федько справді щось незвичайне виробляв на річці.

Отже, лелека переламав крило, а тому й не зумів одлетіти до вирію наприкінці серпня.

Грек знову міг зустрітися з тобою, що він тепер, до речі, і зробив.

Тільки, на жаль, качка вже почала старіти, і не всяка їжа йде їй на здоров'я.

Коли б її повезли на Вкраїну, то може б, ще й одужала.

Ми скрізь її шукали, палац горів ... Замкнув її той кат ... І вже з пожежі ледве врятували, та, мабуть, пізно.

Понад хвилі, понад море понесу з собою горе, може, втоплю, може, згублю, а може, долю приголублю, - хто знає?

Що ж, може, там ясніше світить місяць?

Старому видно було ніяково за те, що виявив перед незнайомою людиною слабкість.

Риба аж вистрибувала на глибоких місцях, і видно було їй на березі успокоєне вогнище.

Справді ж видно нелегко живеться цьому їхньому заводчанину.

Видно барсук знав, коли достигнуть плоди, і зараз навідувався до яблунь і кислиць.

І все - таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

Се буде ваша заслуга, зелені ниви з шовковим шумом, й твоя, зозуле.

Я лечу до тебе, чужоземко моя дорога, щоб до кінця нашого життєвого шляху бути разом.

Я п'ю тебе, сонце, твій теплий зцілющий напій.

Скажи мені, пораднице надземна, куди мені податись у просторі?

Коли б ти нічко швидше минала!

А ви молдавани тепер ви не пани.

Ой ти дівчино з горіха зерня, чом твоє серденько - колюче терня?

Та йди вже додому мороко ти моя гостроноса.

Спасибі сонце ти прийшло крізь ґрати!

Ти в мені запалила ... кохання.

Здалеку виднілися привокзальні ... .

... зігрійте мою душу охололу.

... не виходять мені з голови.

Саме ... відбивались у вікнах.

1

2

3

4

5

Увійшло в історію ім'я однієї співачки, можливо, завдяки її сумній та романтичній долі.

Звичайно, старість нікогоне веселить.

Вона вдова полковника Пилипа. Мабуть, була щасливою за них.

Це, до речі, найперша повна друкована Біблія в усьому слов'янському світі.

І на Сивашах, примічайте, де кущик комишу темніє, то там пробивається солодка вода з прогноїн, із глибин.

Ви там торгуйтесь на великім торзі, а я, мабуть, в цю річку заверну.

В народній медицині, очевидно, не було помітних ліків од застуди, ніж калиновий чай.

Ріка, звичайно, не Егейське море, котре походить, звісно, від "еге".

Прийшовши на вулицю, хлопці, як правило, не беруть участь в дівочих співах.

Не було, здається, хати, біля якої не кущувала б калина.

Аж тоді Климко зрозумів, що цей солдат, який, вочевидь, був чехом, боїться партизанів. - Припущення, невпевненість.

Додому я не йшов, а летів, бо, по - перше, міг похвалитися, що мама має школяра не першої, а другої групи, по - друге, треба було збігати в ліс. - Послідовність і зв'язок думок.

За народними переказами, дівчина вирізнялася не тільки голосом та поетичним талантом, а й рідкісною вродою. - Джерело повідомлення.

Чимало української шляхти переходило в католицтво, отже, прилучалося до іншої культури. - Послідовність і зв'язок думок.

Сам Костянтин Острозький був, до речі, одним із найвпливовіших і найбагатших шляхтичів в усій польській державі. - Впевненість.

Вусаті, тристалітні запорожці буває десь вогнище розведуть, лежать, люльки покурюють.

А то буває визирне у віконце якась проїжджа краля в синіх або червоних окулярах.

Буває часом сліпну від краси.

Оце буває виставлять хазяїни мисочку молока своїм прислужникам - котам, собакам тощо, а вони ще й носом крутять.

Щось схоже і в нас буває коли надвечір здійметься на Дніпрі низовик.

Наш тренер ... Дніпро переплисти.

... весна вже настала?

Кожен ... мріяти про велике.

... орел здійнятись вище хмар?

Україна ... знову перемогти.

навіть

мабуть

отже

може

уявіть

Учені посилалися на біографічний нарис російського письменника Олександра Шкляревського (він має великі заслуги як збирач українського фольклору і біограф поетеси) і відстоювали ідею про історичність постаті Марусі Чурай.

Православна віра (а саме вона була в нашому краю матір'ю просвіти й культури) нещадно переслідувалася.

Тому й вирішив - адже тепер я вільний птах! - гайнути на Запорожжя.

З одчаю Гришка схопив руками лутку віконечка і - яке щастя! - спорохнявіле дерево легко подалось.

Одного разу, коли літаків прилетіло особливо багато і вовка з його воронкою підкинуло в небо (він навіть подумав, що він уже не вовк, а птиця і опустило в чорно - біле місиво), Сіроманець оглух.

Розповіді й новелетки із книги "Вечірні розмови" як на мою думку мають подвійну цінність.

Я згадав і цей може незначний епізод бо здається мені в ньому проступає вдача Максима Тадейовича.

Погляньмо будь ласка як Максим Тадейович немов той скульптор словами ліпить характеристику Олександра Довженка.

Улітку під вербою біля хати як добре що скінчилася зима княгиня почала дітей навчати.

Чисте небо не налягало на гори а навпаки своєю високою легкою синявою довершувало гармонійно доповнювало їх.

А  Восени листя кущів здавалося червоним багаттям.

Б  Сади цвіли в такому здавалося захваті, як ніколи.

В В очах дівчини здавалося була зібрана вся синява неба.

Г Здавалося дід якось ніби трохи сяяв.

А Я вас справді не розумію.

Б Справді за дурною головою — ногам діло.

В  Навіть часом сліпну від краси.

Г Він принаймні вибачився.  

А  Печаль і радість, повніть моє горе... 

Б  Нам випало, сину, досіяти і долюбити батьківське поле.

В О, степе, на теплій долоні зрости б і мені колоском.

Г  Гуркочи у долю мою, світе, хвилями прадавнього Дніпра.

А просте, двоскладне, ускладнене, поширене, повне,розповідне

Б просте, односкладне, означено-особове, поширене, розповідне

В просте, односкладне, узагальнено­особове, поширене, розповідне

Г просте, односкладне, безособове, поширене, розповідне

А  Може доля й відгукнеться у темному гаю.

Б  Не все іще було, що може бути.

В Всяке трапитись може на довгім віку.

Г Ніхто не може світа пережити.

А Сьогодні мабуть буде завірюха

Б Без сумніву весна колись переможе зиму

В Навіть могутні дуби застигли в мовчанні

Г  Погода на щастя видалася гарною.

А  Рости, моя пташко, мій маковий цвіте, розвивайся, поки твоє серце не розбите ...

Б   Пусти мене, мій батеньку, на гори, де ряст весняний золотом жаріє

В  Через тумани лихі, через велике горе ти світиш мені моя зоре.

Г  Дяка щира  тобі, ніченько-чарівниченько, що закрила ти моє личенько.

А  Високі береги зеленувата вода лози все було залите гарячим сонцем.

Б Все тимчасове інструкції слова і гроші.

В  Усе забудеться морози і люта завія.

Г  Усе я пізнав там і втрати зловісні і радість і горе і спів солов’я .

А Віяло молоком і дозрілою суницею.

Б Жайворонкова пісня розбуркує в душі добрість, щирість, любов до всього

В Усе набрало якоїсь святковості, незвичності, таємничості.

Г З лісу в широких киреях виходять вечір і туман.

А А ріка життя все шумить і піни­ться, і стогне

Б Зимове сонце з'явилося на мить, і заховалося за хмарами.

В Усяке птаство  як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок — можна було викосити косою з трав або впіймати.

Г Кожен кущик, горбок, долина, стежечка — усе це йому знайоме.

А Високі береги зеленувата вода лози усе було залите гарячим сонцем.

Б  І срібні сурми журавлів сльота і ранки голубі все заплелося в тій дорозі . 

В  І море і озеро і широкий степ усе було залите гарячим маревом.

 Г  Усе тимчасове інструкції слова і гроші.

А  Хай на ньому цвіте росяниста доріжка і зелені луги, й солов’їні гаї.

 Б І гніт, і неволя, і кров ─ усе зникне навіки.

В  Річка свічадо своє розгорнула, і красувалась, і цвіла,і усміхалась.

Г  Вогнища тліють, і горять, і жаріють, і вогневіють десь у лісовій гущавині.