Вставні слова (словосполучення, речення). Розділові знаки при вставних словах

отже

мабуть

а втім

навіть

Чужа душа то кажуть темний ліс.

На диво птахи ще не відлітали у вирій.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Отже червень починаються канікули!

Навчи мене своєї пісні — радості своєї туги — вірності навчи.

Ось воно його довгождане щастя.

Звичайно часом там і жарт бринить солоний і сміх що котиться аж за далекі гони.

Як не було талану не буде й долі.

А то, бачте, я сам натягнув на кота заячу шкуру й посадив біля телеграфного стовпа, на дорозі, де мав іти той бідолаха-бухгалтер.

На жаль, реальне життя знекровлює найчистіші мрії.

На його щастя розмову, проваджену до його приходу, як видно, не було закінчено, а цікава, мабуть, була.

Може, й ти, мій сонний люде, знайдеш сну кінець.

На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

На щастя потяг було затримано через технічні проблеми.

Поки працювали в полі дощу на щастя не було.

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

Наш тренер… Дніпро перепливти.

… весна вже настала?

Кожен … мріяти про велике.

Україна … знову перемогти.

На диво птахи ще не відлітали у вирій.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Отже червень починаються канікули!

Чужа душа то кажуть темний ліс.

Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов.

Довженко-оповідач, здається мені, перевершував Довженка-художника.

Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатичний.

Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то й за саньми побіжить.

Горе, кажуть за горе чіпляється.

Життя (кажуть) прожити — не поле перейти.  

Кожен має посадити в житті, принаймні, одне дерево.

І от, нарешті, засиніли Дніпропетровщини лани.

Улітку під вербою біля хати як добре що скінчилася зима княгиня почала дітей навчати.

Розповіді й новелетки із книги «Вечірні розмови» як на мою думку мають подвійну цінність.

Я згадав і цей може незначний епізод бо здається мені в ньому проступає вдача Максима Тадейовича.

Чисте небо не налягало на гори а навпаки своєю високою легкою синявою довершувало гармонійно доповнювало їх.

Ще зовсім недавно просто здається вчора було стояли ми з нею під нашою вишнею.

Свист з неймовірною швидкістю наближався летів як здавалося Чернишеві прямо на нього.

За вікном згори було видно шуміло вирувало залите сонцем місто.

А я грішний завжди хочу бачити в людському труді гра акторська це великий труд тільки хороше.

Вітер дужчав принаймні очерет шумів так що заглушив навіть думки.

Як не гуляла війна по висоті проте не все ще спалила.

На думку професора посилається більшість викладачів.

Можливо блискавиць крило ці горді коси заплело?