Західна Україна в ІІ пол. XIX ст. ч3

А) компроміс між австрійським урядом і поляками Галичини, що передбачав придушення поляками антиурядової пропаганди українців в обмін на створення Галицького сейму, де провідні позиції мали обіймати поляки;  

Б) угода між народовцями Галичини та Київською громадою, суть якої полягала у визнанні громадівцями Галичини «українським П'ємонтом» у відповідь на визнання народовцями існування єдиного українського народу;      

В) українсько-польське порозуміння у Галичині, яке полягало в культурно-освітніх і господарських поступках австрійських і польських правлячих кіл в обмін на лояльне ставлення українців до імперії Габсбургів;         

Г) політика австрійського уряду у Галичині, спрямована на надання українському селянству певних громадянських прав, залучення його представників до парламентської діяльності.

А) ідею перетворення Австро-Угорщини на федерацію чотирьох країн – Австрії, Угорщини, Польщі та України;     

Б) переконаність у необхідності об’єднання східних і західних українців у власній незалежній державі;     

В) пропозицію надання автономії Східній Галичині в межах федеративного Австро-Угорського Союзу;

Г) ідею об’єднання Східної Галичини та Північної Буковини в окремий автономний коронний край

А) Андрей Шептицький, Володимир Шашкевич, Степан Качала;                                

Б) Іван Франко, Михайло Павлик, Северин Данилович;

В) Адольф Добрянський, Олександр Духнович, Іван Сильвай;              

Г) Ксенофонт Климкович, Федір Заревич, Данило Танячкевич.

А) Іван Франко;                                               

Б) Михайло Грушевський; 

В) Степан Смаль-Стоцький;

 Г) Олександр Барвінський.

А) відкриття у Львівському університеті кафедри історії України;  

Б) перетворення Літературного товариства ім. Т. Шевченка на Наукове;

В) заснування культурно-освітнього товариства «Просвіта»;

Г) включення в програму партії положення про боротьбу за соціальне визволення робітництва і селянства.

А) пояснити, що цей краї може стати економічною базою галицького краю, на приклад того, яку роль відігравав П’ємонт для Італійської держави;

Б) підкреслити, що цей край може і має виконати роль плацдарму і бази національного руху, стати для українців тим, чим був П’ємонт для італійців;  

В) нагадати, що консерватизм і провінційність галичан можуть спричинити такі ж проблеми для національного руху, які колись існували в П’ємонті; 

Г) переконати народ в тому, що цей край матиме в майбутньому таку ж славу, яку має П’ємонт – край високої освіти, мистецьких досягнень та матеріального благополуччя.

А) політизація українського руху в Наддніпрянщині;       

Б) поширення європейських політичних ідей і доктрин;

В) масова еміграція українців до Північної Америки;

Г) організаторська діяльність греко-католицької церкви.

А) Революційна українська партія (РУП);   

Б) Українська національно-демократична партія (УНДП);

В) Українська соціал-демократична партія (УСДП);    

Г) Русько-українська радикальна партія (РУРП).

А) масова трудова еміграція селянства;

Б) будівництво мережі залізниць;

В) малоземелля українських селян;

Г) націоналізація промислових підприємств.

А. право володіння лісами і пасовиськами перейшло до поміщиків.

Б. право володіння лісами і пасовиськами перейшло до сільської громади.

В. селяни отримали право безкоштовного наділення орними землями.

Г. селяни втратили право на земельну власність.

А. про причину трудової еміграції.

Б. про мету трудової еміграції.

В. про сутність трудової еміграції.

Г. про наслідок трудової еміграції.

А. вугільна, нафтова, рибальська.

Б. нафтова, деревообробна, борошномельна.

В. озокеритна, вугільна, текстильна.

Г. скляна, фаянсова, шкіряна.