ЗНО. МОВА

Літеру И треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка

На другий склад падає наголос у слові

Лексичну помилку допущено в словосполученні

Лише прислівники вжито в рядку

Правильно узгоджено слова в рядку

Пунктуаційну помилку допущено в реченні

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) У (3,з)ахідній Європі вже давно сміття сортують на пластик, залізо, папір і побутові відходи. (2) Переробка непотребу стала високотехнологічним процесом не тільки в (Є,є)вропейських краї­нах, а й у США, Китаї, Японії. (3) Утилізація сміття сприяє виробленню електрики й тепла, які використовує, як населення, так і промисловість. (4) У (С,с)кандинавських країнах програма пере­робки побутових відходів на електрику й енергію для обігріву набрала таких обертів, що на звалища потрапляє тільки чотири відсотки сміття. (5) А пасуть задніх у плані переробки відходів Італія, Болгарія, Румунія та (Б,б)алтійські країни, які славляться гігантськими звалищами й відсутністю сміттєпереробних заводів.

З великої літери в тексті треба писати слово

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) У (3,з)ахідній Європі вже давно сміття сортують на пластик, залізо, папір і побутові відходи. (2) Переробка непотребу стала високотехнологічним процесом не тільки в (Є,є)вропейських краї­нах, а й у США, Китаї, Японії. (3) Утилізація сміття сприяє виробленню електрики й тепла, які використовує, як населення, так і промисловість. (4) У (С,с)кандинавських країнах програма пере­робки побутових відходів на електрику й енергію для обігріву набрала таких обертів, що на звалища потрапляє тільки чотири відсотки сміття. (5) А пасуть задніх у плані переробки відходів Італія, Болгарія, Румунія та (Б,б)алтійські країни, які славляться гігантськими звалищами й відсутністю сміттєпереробних заводів.

Вислів пасуть задніх (речення 5) можна замінити словом

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) У (3,з)ахідній Європі вже давно сміття сортують на пластик, залізо, папір і побутові відходи. (2) Переробка непотребу стала високотехнологічним процесом не тільки в (Є,є)вропейських краї­нах, а й у США, Китаї, Японії. (3) Утилізація сміття сприяє виробленню електрики й тепла, які використовує, як населення, так і промисловість. (4) У (С,с)кандинавських країнах програма пере­робки побутових відходів на електрику й енергію для обігріву набрала таких обертів, що на звалища потрапляє тільки чотири відсотки сміття. (5) А пасуть задніх у плані переробки відходів Італія, Болгарія, Румунія та (Б,б)алтійські країни, які славляться гігантськими звалищами й відсутністю сміттєпереробних заводів.

Простим є речення

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) У (3,з)ахідній Європі вже давно сміття сортують на пластик, залізо, папір і побутові відходи. (2) Переробка непотребу стала високотехнологічним процесом не тільки в (Є,є)вропейських краї­нах, а й у США, Китаї, Японії. (3) Утилізація сміття сприяє виробленню електрики й тепла, які використовує, як населення, так і промисловість. (4) У (С,с)кандинавських країнах програма пере­робки побутових відходів на електрику й енергію для обігріву набрала таких обертів, що на звалища потрапляє тільки чотири відсотки сміття. (5) А пасуть задніх у плані переробки відходів Італія, Болгарія, Румунія та (Б,б)алтійські країни, які славляться гігантськими звалищами й відсутністю сміттєпереробних заводів.

Пунктуаційну помилку допущено в реченні

Літеру Е треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка

Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка

Помилку допущено в написанні числівника в рядку

Правильно узгоджено слова в рядку

Прочитайте уривок з поезії. Смажить (3/з)емлю голодне (С/с)онце І веде з (К/к)озерогом бесіду. Не (П/п)римара це і не сон це — Я завис десь посеред (В/в)сесвіту. З малої літери треба писати слово

Той самий звук позначає підкреслена літера в усіх словах рядка

Помилку допущено в утворенні форми наказового способу дієслова в рядку

Літеру О треба писати на місці пропуску в слові

Неповним є речення в рядку

Ефектний може бути

У фразеологізмах як... в окропі, яка ... вкусила на місці пропуску має бути слово

Помилку у звертанні допущено у варіанті

Після речення Нічне небо всіяне зорями ... треба поставити тире, якщо серед варіантів його продов­ження вибрати

Доберіть українські відповідники до іншомовних слів.

Іншомовне слово           Питоме українське слово  

1 креативний                 А поривчастий  

2 імпульсивний             Б несправжній  

3 субтильний                  В вихований  

4 фіктивний                     Г тендітний  

                                              Д творчий

З’ясуйте вид односкладних речень.

Вид односкладного речення       

1 означено-особове                      

2 неозначено-особове                 

3 узагальнено-особове                                       

4 безособове                                     

Приклад

А У любові закладено зерно нашого духовного зростання.  

Б Лінивий два рази робить, а скупий два рази платить.

В Не родись багатий та вродливий, а родись при долі і щасливий.

Г Для свого милого та для зрадливого попрошу в осені туману сивого.    

Д В усіх безоднях на краю мені завжди пропонували життя щасливе лиш в раю.

Доберіть приклад до кожного випадку вживання розділових знаків.

Розділовий знак               

1 кома         2 тире          3 двокрапка    4 кома й тире   

Приклад (розділовий знак на місці пропуску)

А Усе було ... і сум, і самота, і горе втрат, і дружба нефальшива.  

Б Над нами падало листя ... золоті сльози осіннього лісу.

В Над берегом послався луг ... густо зацвічений білою ромашкою.

Г Дощик нитками плететься, в’ється, сиплеться ... і ллється по ріллі.       

Д — Не лайся, бо я тобі у вічі плюну... говорила баба Кайдашиха.

Установіть відповідність між видом речення та прикладом.

Вид речення                     

1 складносурядне         

2  складнопідрядне      

3 безсполучникове       

4 складне з різними видами зв’язку               

Приклад

А Якщо змерзне душа від твоїх очей, не писатиму я вірша, не шукатиму у мріях утіх.

Б Ось ночі серпень вижне, прокотить вересень громи, і вродить небо зорями зими!

В Шумливий базар, місце спродажу рибалками здобичі моря, клав на обличчя барви м’які, але яскраві.

Г Пройшовши по небу; безмежний степ вщухав; птахи затихали.

Д Раннього весняного ранку кішку було посаджено в сумку, і через мить на подвір’ї залишилася лише синя хмаринка від двигуна мотоцикла.

З’ясуйте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово). Ви були (1)коли-небудь на річці, на Осколі, (2)що тече Харківщиною нашою (3)аж (4)у річку Північний Донець?

1 А прийменник  

2 Б прислівник  

3 В займенник  

4 Г сполучник  

Д частка

ПРО СПРИЙНЯТТЯ ДІЙСНОСТІ

Жив собі в селі старий чоловік. Він був дуже бідний, але навіть королі заздрили йому, бо в нього був пречудовий білий кінь. Старому пропонували за коня великі гроші, але він відповідав:

- Цей кінь для мене не кінь, а товариш. Як можна продати товариша?

Чоловік бідував, але не погоджувався продати коня. Одного ранку кінь зник. Зібралося все село: люди почали осуджувати старого:

- Ти дурний, старий, — говорили йому. — Ми знали, що коли-небудь коня вкрадуть. Краще б ти його продав. Який неталан!

Старий відповів:

- Я не знаю всієї історії. Не знаю, чи він пішов, чи його вкрали. Існує факт, а все решта — судження. Ще невідомо, чи це неталан, чи благословення, і хто знає, що станеться потім.

Люди сміялися. Вони знали, що він трішки схиблений.

Через п’ятнадцять днів кінь несподівано повернувся й навіть привів із собою чотирьох лошат.

Люди знову зібралися й сказали:

- Правду ти говорив, старий: не лихо це насправді, а благо.

І знову чоловік сказав:

- Не знаю я ще всього. Тільки те, що коня не було, а потім він повернувся — хто знає, благосло­вення це чи ні. Як можете судити про всю книжку, якщо прочитали тільки одне слово в реченні?

Але люди все одно вирішили, що він не має рації, бо ж коней побільшало!

У старого був єдиний син. Він почав об’їжджати лошат, але за тиждень упав і зламав ногу.

Люди сказали:

- От не щастить! Твій син не зможе ходити, а він же єдина твоя підмога! Краще б ти продав коня й мав гроші.

І вкотре старий відповів їм:

- Ви, одержимі судженням, не заходьте так далеко. Я тільки знаю, що син упав і зламав ногу. Ніхто не знає, горе це чи благословення.

Так сталося, що за декілька тижнів розпочалася війна, і молодих хлопців забрали у військо. Залишився лише скалічений син старого. Усі люди плакали, тому що бій було програно й майже вся молодь загинула.

Люди прийшли до старого й сказали:

- Ти мав рацію, це виявилося благом. Може, твій син і скалічився, але він з тобою, а наші про­пали назавжди.

І знову чоловік відповів:

- Ви знову судите. Я не знаю всієї історії, і ніхто не знає...

Насправді, наша мандрівка не закінчується ніколи. Коли одні двері зачиняються, відчиняються інші. Ви досягаєте вершин, але з’являється інша, ще вища. Життя — безкінечна подорож.

Ідею тексту найкраще передають слова

ПРО СПРИЙНЯТТЯ ДІЙСНОСТІ

Жив собі в селі старий чоловік. Він був дуже бідний, але навіть королі заздрили йому, бо в нього був пречудовий білий кінь. Старому пропонували за коня великі гроші, але він відповідав:

- Цей кінь для мене не кінь, а товариш. Як можна продати товариша?

Чоловік бідував, але не погоджувався продати коня. Одного ранку кінь зник. Зібралося все село: люди почали осуджувати старого:

- Ти дурний, старий, — говорили йому. — Ми знали, що коли-небудь коня вкрадуть. Краще б ти його продав. Який неталан!

Старий відповів:

- Я не знаю всієї історії. Не знаю, чи він пішов, чи його вкрали. Існує факт, а все решта — судження. Ще невідомо, чи це неталан, чи благословення, і хто знає, що станеться потім.

Люди сміялися. Вони знали, що він трішки схиблений.

Через п’ятнадцять днів кінь несподівано повернувся й навіть привів із собою чотирьох лошат.

Люди знову зібралися й сказали:

- Правду ти говорив, старий: не лихо це насправді, а благо.

І знову чоловік сказав:

- Не знаю я ще всього. Тільки те, що коня не було, а потім він повернувся — хто знає, благосло­вення це чи ні. Як можете судити про всю книжку, якщо прочитали тільки одне слово в реченні?

Але люди все одно вирішили, що він не має рації, бо ж коней побільшало!

У старого був єдиний син. Він почав об’їжджати лошат, але за тиждень упав і зламав ногу.

Люди сказали:

- От не щастить! Твій син не зможе ходити, а він же єдина твоя підмога! Краще б ти продав коня й мав гроші.

І вкотре старий відповів їм:

- Ви, одержимі судженням, не заходьте так далеко. Я тільки знаю, що син упав і зламав ногу. Ніхто не знає, горе це чи благословення.

Так сталося, що за декілька тижнів розпочалася війна, і молодих хлопців забрали у військо. Залишився лише скалічений син старого. Усі люди плакали, тому що бій було програно й майже вся молодь загинула.

Люди прийшли до старого й сказали:

- Ти мав рацію, це виявилося благом. Може, твій син і скалічився, але він з тобою, а наші про­пали назавжди.

І знову чоловік відповів:

- Ви знову судите. Я не знаю всієї історії, і ніхто не знає...

Насправді, наша мандрівка не закінчується ніколи. Коли одні двері зачиняються, відчиняються інші. Ви досягаєте вершин, але з’являється інша, ще вища. Життя — безкінечна подорож.

НЕПРАВИЛЬНИМ є твердження

ПРО СПРИЙНЯТТЯ ДІЙСНОСТІ

Жив собі в селі старий чоловік. Він був дуже бідний, але навіть королі заздрили йому, бо в нього був пречудовий білий кінь. Старому пропонували за коня великі гроші, але він відповідав:

- Цей кінь для мене не кінь, а товариш. Як можна продати товариша?

Чоловік бідував, але не погоджувався продати коня. Одного ранку кінь зник. Зібралося все село: люди почали осуджувати старого:

- Ти дурний, старий, — говорили йому. — Ми знали, що коли-небудь коня вкрадуть. Краще б ти його продав. Який неталан!

Старий відповів:

- Я не знаю всієї історії. Не знаю, чи він пішов, чи його вкрали. Існує факт, а все решта — судження. Ще невідомо, чи це неталан, чи благословення, і хто знає, що станеться потім.

Люди сміялися. Вони знали, що він трішки схиблений.

Через п’ятнадцять днів кінь несподівано повернувся й навіть привів із собою чотирьох лошат.

Люди знову зібралися й сказали:

- Правду ти говорив, старий: не лихо це насправді, а благо.

І знову чоловік сказав:

- Не знаю я ще всього. Тільки те, що коня не було, а потім він повернувся — хто знає, благосло­вення це чи ні. Як можете судити про всю книжку, якщо прочитали тільки одне слово в реченні?

Але люди все одно вирішили, що він не має рації, бо ж коней побільшало!

У старого був єдиний син. Він почав об’їжджати лошат, але за тиждень упав і зламав ногу.

Люди сказали:

- От не щастить! Твій син не зможе ходити, а він же єдина твоя підмога! Краще б ти продав коня й мав гроші.

І вкотре старий відповів їм:

- Ви, одержимі судженням, не заходьте так далеко. Я тільки знаю, що син упав і зламав ногу. Ніхто не знає, горе це чи благословення.

Так сталося, що за декілька тижнів розпочалася війна, і молодих хлопців забрали у військо. Залишився лише скалічений син старого. Усі люди плакали, тому що бій було програно й майже вся молодь загинула.

Люди прийшли до старого й сказали:

- Ти мав рацію, це виявилося благом. Може, твій син і скалічився, але він з тобою, а наші про­пали назавжди.

І знову чоловік відповів:

- Ви знову судите. Я не знаю всієї історії, і ніхто не знає...

Насправді, наша мандрівка не закінчується ніколи. Коли одні двері зачиняються, відчиняються інші. Ви досягаєте вершин, але з’являється інша, ще вища. Життя — безкінечна подорож.

Виділене в тексті слово можна замінити будь-яким з перелічених, ОКРІМ

ПРО СПРИЙНЯТТЯ ДІЙСНОСТІ

Жив собі в селі старий чоловік. Він був дуже бідний, але навіть королі заздрили йому, бо в нього був пречудовий білий кінь. Старому пропонували за коня великі гроші, але він відповідав:

- Цей кінь для мене не кінь, а товариш. Як можна продати товариша?

Чоловік бідував, але не погоджувався продати коня. Одного ранку кінь зник. Зібралося все село: люди почали осуджувати старого:

- Ти дурний, старий, — говорили йому. — Ми знали, що коли-небудь коня вкрадуть. Краще б ти його продав. Який неталан!

Старий відповів:

- Я не знаю всієї історії. Не знаю, чи він пішов, чи його вкрали. Існує факт, а все решта — судження. Ще невідомо, чи це неталан, чи благословення, і хто знає, що станеться потім.

Люди сміялися. Вони знали, що він трішки схиблений.

Через п’ятнадцять днів кінь несподівано повернувся й навіть привів із собою чотирьох лошат.

Люди знову зібралися й сказали:

- Правду ти говорив, старий: не лихо це насправді, а благо.

І знову чоловік сказав:

- Не знаю я ще всього. Тільки те, що коня не було, а потім він повернувся — хто знає, благосло­вення це чи ні. Як можете судити про всю книжку, якщо прочитали тільки одне слово в реченні?

Але люди все одно вирішили, що він не має рації, бо ж коней побільшало!

У старого був єдиний син. Він почав об’їжджати лошат, але за тиждень упав і зламав ногу.

Люди сказали:

- От не щастить! Твій син не зможе ходити, а він же єдина твоя підмога! Краще б ти продав коня й мав гроші.

І вкотре старий відповів їм:

- Ви, одержимі судженням, не заходьте так далеко. Я тільки знаю, що син упав і зламав ногу. Ніхто не знає, горе це чи благословення.

Так сталося, що за декілька тижнів розпочалася війна, і молодих хлопців забрали у військо. Залишився лише скалічений син старого. Усі люди плакали, тому що бій було програно й майже вся молодь загинула.

Люди прийшли до старого й сказали:

- Ти мав рацію, це виявилося благом. Може, твій син і скалічився, але він з тобою, а наші про­пали назавжди.

І знову чоловік відповів:

- Ви знову судите. Я не знаю всієї історії, і ніхто не знає...

Насправді, наша мандрівка не закінчується ніколи. Коли одні двері зачиняються, відчиняються інші. Ви досягаєте вершин, але з’являється інша, ще вища. Життя — безкінечна подорож.

Думки старого чоловіка, висловлені селянам, можна узагальнити словами

ПРО СПРИЙНЯТТЯ ДІЙСНОСТІ

Жив собі в селі старий чоловік. Він був дуже бідний, але навіть королі заздрили йому, бо в нього був пречудовий білий кінь. Старому пропонували за коня великі гроші, але він відповідав:

- Цей кінь для мене не кінь, а товариш. Як можна продати товариша?

Чоловік бідував, але не погоджувався продати коня. Одного ранку кінь зник. Зібралося все село: люди почали осуджувати старого:

- Ти дурний, старий, — говорили йому. — Ми знали, що коли-небудь коня вкрадуть. Краще б ти його продав. Який неталан!

Старий відповів:

- Я не знаю всієї історії. Не знаю, чи він пішов, чи його вкрали. Існує факт, а все решта — судження. Ще невідомо, чи це неталан, чи благословення, і хто знає, що станеться потім.

Люди сміялися. Вони знали, що він трішки схиблений.

Через п’ятнадцять днів кінь несподівано повернувся й навіть привів із собою чотирьох лошат.

Люди знову зібралися й сказали:

- Правду ти говорив, старий: не лихо це насправді, а благо.

І знову чоловік сказав:

- Не знаю я ще всього. Тільки те, що коня не було, а потім він повернувся — хто знає, благосло­вення це чи ні. Як можете судити про всю книжку, якщо прочитали тільки одне слово в реченні?

Але люди все одно вирішили, що він не має рації, бо ж коней побільшало!

У старого був єдиний син. Він почав об’їжджати лошат, але за тиждень упав і зламав ногу.

Люди сказали:

- От не щастить! Твій син не зможе ходити, а він же єдина твоя підмога! Краще б ти продав коня й мав гроші.

І вкотре старий відповів їм:

- Ви, одержимі судженням, не заходьте так далеко. Я тільки знаю, що син упав і зламав ногу. Ніхто не знає, горе це чи благословення.

Так сталося, що за декілька тижнів розпочалася війна, і молодих хлопців забрали у військо. Залишився лише скалічений син старого. Усі люди плакали, тому що бій було програно й майже вся молодь загинула.

Люди прийшли до старого й сказали:

- Ти мав рацію, це виявилося благом. Може, твій син і скалічився, але він з тобою, а наші про­пали назавжди.

І знову чоловік відповів:

- Ви знову судите. Я не знаю всієї історії, і ніхто не знає...

Насправді, наша мандрівка не закінчується ніколи. Коли одні двері зачиняються, відчиняються інші. Ви досягаєте вершин, але з’являється інша, ще вища. Життя — безкінечна подорож.

За жанром цей текст —