Літеру И треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка
На другий склад падає наголос у слові
Лексичну помилку допущено в словосполученні
Лише прислівники вжито в рядку
Правильно узгоджено слова в рядку
Пунктуаційну помилку допущено в реченні
Прочитайте текст і виконайте завдання.
(1) У (3,з)ахідній Європі вже давно сміття сортують на пластик, залізо, папір і побутові відходи. (2) Переробка непотребу стала високотехнологічним процесом не тільки в (Є,є)вропейських країнах, а й у США, Китаї, Японії. (3) Утилізація сміття сприяє виробленню електрики й тепла, які використовує, як населення, так і промисловість. (4) У (С,с)кандинавських країнах програма переробки побутових відходів на електрику й енергію для обігріву набрала таких обертів, що на звалища потрапляє тільки чотири відсотки сміття. (5) А пасуть задніх у плані переробки відходів Італія, Болгарія, Румунія та (Б,б)алтійські країни, які славляться гігантськими звалищами й відсутністю сміттєпереробних заводів.
З великої літери в тексті треба писати слово
Прочитайте текст і виконайте завдання.
(1) У (3,з)ахідній Європі вже давно сміття сортують на пластик, залізо, папір і побутові відходи. (2) Переробка непотребу стала високотехнологічним процесом не тільки в (Є,є)вропейських країнах, а й у США, Китаї, Японії. (3) Утилізація сміття сприяє виробленню електрики й тепла, які використовує, як населення, так і промисловість. (4) У (С,с)кандинавських країнах програма переробки побутових відходів на електрику й енергію для обігріву набрала таких обертів, що на звалища потрапляє тільки чотири відсотки сміття. (5) А пасуть задніх у плані переробки відходів Італія, Болгарія, Румунія та (Б,б)алтійські країни, які славляться гігантськими звалищами й відсутністю сміттєпереробних заводів.
Вислів пасуть задніх (речення 5) можна замінити словом
Прочитайте текст і виконайте завдання.
(1) У (3,з)ахідній Європі вже давно сміття сортують на пластик, залізо, папір і побутові відходи. (2) Переробка непотребу стала високотехнологічним процесом не тільки в (Є,є)вропейських країнах, а й у США, Китаї, Японії. (3) Утилізація сміття сприяє виробленню електрики й тепла, які використовує, як населення, так і промисловість. (4) У (С,с)кандинавських країнах програма переробки побутових відходів на електрику й енергію для обігріву набрала таких обертів, що на звалища потрапляє тільки чотири відсотки сміття. (5) А пасуть задніх у плані переробки відходів Італія, Болгарія, Румунія та (Б,б)алтійські країни, які славляться гігантськими звалищами й відсутністю сміттєпереробних заводів.
Простим є речення
Прочитайте текст і виконайте завдання.
(1) У (3,з)ахідній Європі вже давно сміття сортують на пластик, залізо, папір і побутові відходи. (2) Переробка непотребу стала високотехнологічним процесом не тільки в (Є,є)вропейських країнах, а й у США, Китаї, Японії. (3) Утилізація сміття сприяє виробленню електрики й тепла, які використовує, як населення, так і промисловість. (4) У (С,с)кандинавських країнах програма переробки побутових відходів на електрику й енергію для обігріву набрала таких обертів, що на звалища потрапляє тільки чотири відсотки сміття. (5) А пасуть задніх у плані переробки відходів Італія, Болгарія, Румунія та (Б,б)алтійські країни, які славляться гігантськими звалищами й відсутністю сміттєпереробних заводів.
Пунктуаційну помилку допущено в реченні
Літеру Е треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка
Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка
Помилку допущено в написанні числівника в рядку
Правильно узгоджено слова в рядку
Прочитайте уривок з поезії. Смажить (3/з)емлю голодне (С/с)онце І веде з (К/к)озерогом бесіду. Не (П/п)римара це і не сон це — Я завис десь посеред (В/в)сесвіту. З малої літери треба писати слово
Той самий звук позначає підкреслена літера в усіх словах рядка
Помилку допущено в утворенні форми наказового способу дієслова в рядку
Літеру О треба писати на місці пропуску в слові
Неповним є речення в рядку
Ефектний може бути
У фразеологізмах як... в окропі, яка ... вкусила на місці пропуску має бути слово
Помилку у звертанні допущено у варіанті
Після речення Нічне небо всіяне зорями ... треба поставити тире, якщо серед варіантів його продовження вибрати
Доберіть українські відповідники до іншомовних слів.
Іншомовне слово Питоме українське слово
1 креативний А поривчастий
2 імпульсивний Б несправжній
3 субтильний В вихований
4 фіктивний Г тендітний
Д творчий
З’ясуйте вид односкладних речень.
Вид односкладного речення
1 означено-особове
2 неозначено-особове
3 узагальнено-особове
4 безособове
Приклад
А У любові закладено зерно нашого духовного зростання.
Б Лінивий два рази робить, а скупий два рази платить.
В Не родись багатий та вродливий, а родись при долі і щасливий.
Г Для свого милого та для зрадливого попрошу в осені туману сивого.
Д В усіх безоднях на краю мені завжди пропонували життя щасливе лиш в раю.
Доберіть приклад до кожного випадку вживання розділових знаків.
Розділовий знак
1 кома 2 тире 3 двокрапка 4 кома й тире
Приклад (розділовий знак на місці пропуску)
А Усе було ... і сум, і самота, і горе втрат, і дружба нефальшива.
Б Над нами падало листя ... золоті сльози осіннього лісу.
В Над берегом послався луг ... густо зацвічений білою ромашкою.
Г Дощик нитками плететься, в’ється, сиплеться ... і ллється по ріллі.
Д — Не лайся, бо я тобі у вічі плюну... говорила баба Кайдашиха.
Установіть відповідність між видом речення та прикладом.
Вид речення
1 складносурядне
2 складнопідрядне
3 безсполучникове
4 складне з різними видами зв’язку
Приклад
А Якщо змерзне душа від твоїх очей, не писатиму я вірша, не шукатиму у мріях утіх.
Б Ось ночі серпень вижне, прокотить вересень громи, і вродить небо зорями зими!
В Шумливий базар, місце спродажу рибалками здобичі моря, клав на обличчя барви м’які, але яскраві.
Г Пройшовши по небу; безмежний степ вщухав; птахи затихали.
Д Раннього весняного ранку кішку було посаджено в сумку, і через мить на подвір’ї залишилася лише синя хмаринка від двигуна мотоцикла.
З’ясуйте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово). Ви були (1)коли-небудь на річці, на Осколі, (2)що тече Харківщиною нашою (3)аж (4)у річку Північний Донець?
1 А прийменник
2 Б прислівник
3 В займенник
4 Г сполучник
Д частка
ПРО СПРИЙНЯТТЯ ДІЙСНОСТІ
Жив собі в селі старий чоловік. Він був дуже бідний, але навіть королі заздрили йому, бо в нього був пречудовий білий кінь. Старому пропонували за коня великі гроші, але він відповідав:
- Цей кінь для мене не кінь, а товариш. Як можна продати товариша?
Чоловік бідував, але не погоджувався продати коня. Одного ранку кінь зник. Зібралося все село: люди почали осуджувати старого:
- Ти дурний, старий, — говорили йому. — Ми знали, що коли-небудь коня вкрадуть. Краще б ти його продав. Який неталан!
Старий відповів:
- Я не знаю всієї історії. Не знаю, чи він пішов, чи його вкрали. Існує факт, а все решта — судження. Ще невідомо, чи це неталан, чи благословення, і хто знає, що станеться потім.
Люди сміялися. Вони знали, що він трішки схиблений.
Через п’ятнадцять днів кінь несподівано повернувся й навіть привів із собою чотирьох лошат.
Люди знову зібралися й сказали:
- Правду ти говорив, старий: не лихо це насправді, а благо.
І знову чоловік сказав:
- Не знаю я ще всього. Тільки те, що коня не було, а потім він повернувся — хто знає, благословення це чи ні. Як можете судити про всю книжку, якщо прочитали тільки одне слово в реченні?
Але люди все одно вирішили, що він не має рації, бо ж коней побільшало!
У старого був єдиний син. Він почав об’їжджати лошат, але за тиждень упав і зламав ногу.
Люди сказали:
- От не щастить! Твій син не зможе ходити, а він же єдина твоя підмога! Краще б ти продав коня й мав гроші.
І вкотре старий відповів їм:
- Ви, одержимі судженням, не заходьте так далеко. Я тільки знаю, що син упав і зламав ногу. Ніхто не знає, горе це чи благословення.
Так сталося, що за декілька тижнів розпочалася війна, і молодих хлопців забрали у військо. Залишився лише скалічений син старого. Усі люди плакали, тому що бій було програно й майже вся молодь загинула.
Люди прийшли до старого й сказали:
- Ти мав рацію, це виявилося благом. Може, твій син і скалічився, але він з тобою, а наші пропали назавжди.
І знову чоловік відповів:
- Ви знову судите. Я не знаю всієї історії, і ніхто не знає...
Насправді, наша мандрівка не закінчується ніколи. Коли одні двері зачиняються, відчиняються інші. Ви досягаєте вершин, але з’являється інша, ще вища. Життя — безкінечна подорож.
Ідею тексту найкраще передають слова
ПРО СПРИЙНЯТТЯ ДІЙСНОСТІ
Жив собі в селі старий чоловік. Він був дуже бідний, але навіть королі заздрили йому, бо в нього був пречудовий білий кінь. Старому пропонували за коня великі гроші, але він відповідав:
- Цей кінь для мене не кінь, а товариш. Як можна продати товариша?
Чоловік бідував, але не погоджувався продати коня. Одного ранку кінь зник. Зібралося все село: люди почали осуджувати старого:
- Ти дурний, старий, — говорили йому. — Ми знали, що коли-небудь коня вкрадуть. Краще б ти його продав. Який неталан!
Старий відповів:
- Я не знаю всієї історії. Не знаю, чи він пішов, чи його вкрали. Існує факт, а все решта — судження. Ще невідомо, чи це неталан, чи благословення, і хто знає, що станеться потім.
Люди сміялися. Вони знали, що він трішки схиблений.
Через п’ятнадцять днів кінь несподівано повернувся й навіть привів із собою чотирьох лошат.
Люди знову зібралися й сказали:
- Правду ти говорив, старий: не лихо це насправді, а благо.
І знову чоловік сказав:
- Не знаю я ще всього. Тільки те, що коня не було, а потім він повернувся — хто знає, благословення це чи ні. Як можете судити про всю книжку, якщо прочитали тільки одне слово в реченні?
Але люди все одно вирішили, що він не має рації, бо ж коней побільшало!
У старого був єдиний син. Він почав об’їжджати лошат, але за тиждень упав і зламав ногу.
Люди сказали:
- От не щастить! Твій син не зможе ходити, а він же єдина твоя підмога! Краще б ти продав коня й мав гроші.
І вкотре старий відповів їм:
- Ви, одержимі судженням, не заходьте так далеко. Я тільки знаю, що син упав і зламав ногу. Ніхто не знає, горе це чи благословення.
Так сталося, що за декілька тижнів розпочалася війна, і молодих хлопців забрали у військо. Залишився лише скалічений син старого. Усі люди плакали, тому що бій було програно й майже вся молодь загинула.
Люди прийшли до старого й сказали:
- Ти мав рацію, це виявилося благом. Може, твій син і скалічився, але він з тобою, а наші пропали назавжди.
І знову чоловік відповів:
- Ви знову судите. Я не знаю всієї історії, і ніхто не знає...
Насправді, наша мандрівка не закінчується ніколи. Коли одні двері зачиняються, відчиняються інші. Ви досягаєте вершин, але з’являється інша, ще вища. Життя — безкінечна подорож.
НЕПРАВИЛЬНИМ є твердження
ПРО СПРИЙНЯТТЯ ДІЙСНОСТІ
Жив собі в селі старий чоловік. Він був дуже бідний, але навіть королі заздрили йому, бо в нього був пречудовий білий кінь. Старому пропонували за коня великі гроші, але він відповідав:
- Цей кінь для мене не кінь, а товариш. Як можна продати товариша?
Чоловік бідував, але не погоджувався продати коня. Одного ранку кінь зник. Зібралося все село: люди почали осуджувати старого:
- Ти дурний, старий, — говорили йому. — Ми знали, що коли-небудь коня вкрадуть. Краще б ти його продав. Який неталан!
Старий відповів:
- Я не знаю всієї історії. Не знаю, чи він пішов, чи його вкрали. Існує факт, а все решта — судження. Ще невідомо, чи це неталан, чи благословення, і хто знає, що станеться потім.
Люди сміялися. Вони знали, що він трішки схиблений.
Через п’ятнадцять днів кінь несподівано повернувся й навіть привів із собою чотирьох лошат.
Люди знову зібралися й сказали:
- Правду ти говорив, старий: не лихо це насправді, а благо.
І знову чоловік сказав:
- Не знаю я ще всього. Тільки те, що коня не було, а потім він повернувся — хто знає, благословення це чи ні. Як можете судити про всю книжку, якщо прочитали тільки одне слово в реченні?
Але люди все одно вирішили, що він не має рації, бо ж коней побільшало!
У старого був єдиний син. Він почав об’їжджати лошат, але за тиждень упав і зламав ногу.
Люди сказали:
- От не щастить! Твій син не зможе ходити, а він же єдина твоя підмога! Краще б ти продав коня й мав гроші.
І вкотре старий відповів їм:
- Ви, одержимі судженням, не заходьте так далеко. Я тільки знаю, що син упав і зламав ногу. Ніхто не знає, горе це чи благословення.
Так сталося, що за декілька тижнів розпочалася війна, і молодих хлопців забрали у військо. Залишився лише скалічений син старого. Усі люди плакали, тому що бій було програно й майже вся молодь загинула.
Люди прийшли до старого й сказали:
- Ти мав рацію, це виявилося благом. Може, твій син і скалічився, але він з тобою, а наші пропали назавжди.
І знову чоловік відповів:
- Ви знову судите. Я не знаю всієї історії, і ніхто не знає...
Насправді, наша мандрівка не закінчується ніколи. Коли одні двері зачиняються, відчиняються інші. Ви досягаєте вершин, але з’являється інша, ще вища. Життя — безкінечна подорож.
Виділене в тексті слово можна замінити будь-яким з перелічених, ОКРІМ
ПРО СПРИЙНЯТТЯ ДІЙСНОСТІ
Жив собі в селі старий чоловік. Він був дуже бідний, але навіть королі заздрили йому, бо в нього був пречудовий білий кінь. Старому пропонували за коня великі гроші, але він відповідав:
- Цей кінь для мене не кінь, а товариш. Як можна продати товариша?
Чоловік бідував, але не погоджувався продати коня. Одного ранку кінь зник. Зібралося все село: люди почали осуджувати старого:
- Ти дурний, старий, — говорили йому. — Ми знали, що коли-небудь коня вкрадуть. Краще б ти його продав. Який неталан!
Старий відповів:
- Я не знаю всієї історії. Не знаю, чи він пішов, чи його вкрали. Існує факт, а все решта — судження. Ще невідомо, чи це неталан, чи благословення, і хто знає, що станеться потім.
Люди сміялися. Вони знали, що він трішки схиблений.
Через п’ятнадцять днів кінь несподівано повернувся й навіть привів із собою чотирьох лошат.
Люди знову зібралися й сказали:
- Правду ти говорив, старий: не лихо це насправді, а благо.
І знову чоловік сказав:
- Не знаю я ще всього. Тільки те, що коня не було, а потім він повернувся — хто знає, благословення це чи ні. Як можете судити про всю книжку, якщо прочитали тільки одне слово в реченні?
Але люди все одно вирішили, що він не має рації, бо ж коней побільшало!
У старого був єдиний син. Він почав об’їжджати лошат, але за тиждень упав і зламав ногу.
Люди сказали:
- От не щастить! Твій син не зможе ходити, а він же єдина твоя підмога! Краще б ти продав коня й мав гроші.
І вкотре старий відповів їм:
- Ви, одержимі судженням, не заходьте так далеко. Я тільки знаю, що син упав і зламав ногу. Ніхто не знає, горе це чи благословення.
Так сталося, що за декілька тижнів розпочалася війна, і молодих хлопців забрали у військо. Залишився лише скалічений син старого. Усі люди плакали, тому що бій було програно й майже вся молодь загинула.
Люди прийшли до старого й сказали:
- Ти мав рацію, це виявилося благом. Може, твій син і скалічився, але він з тобою, а наші пропали назавжди.
І знову чоловік відповів:
- Ви знову судите. Я не знаю всієї історії, і ніхто не знає...
Насправді, наша мандрівка не закінчується ніколи. Коли одні двері зачиняються, відчиняються інші. Ви досягаєте вершин, але з’являється інша, ще вища. Життя — безкінечна подорож.
Думки старого чоловіка, висловлені селянам, можна узагальнити словами
ПРО СПРИЙНЯТТЯ ДІЙСНОСТІ
Жив собі в селі старий чоловік. Він був дуже бідний, але навіть королі заздрили йому, бо в нього був пречудовий білий кінь. Старому пропонували за коня великі гроші, але він відповідав:
- Цей кінь для мене не кінь, а товариш. Як можна продати товариша?
Чоловік бідував, але не погоджувався продати коня. Одного ранку кінь зник. Зібралося все село: люди почали осуджувати старого:
- Ти дурний, старий, — говорили йому. — Ми знали, що коли-небудь коня вкрадуть. Краще б ти його продав. Який неталан!
Старий відповів:
- Я не знаю всієї історії. Не знаю, чи він пішов, чи його вкрали. Існує факт, а все решта — судження. Ще невідомо, чи це неталан, чи благословення, і хто знає, що станеться потім.
Люди сміялися. Вони знали, що він трішки схиблений.
Через п’ятнадцять днів кінь несподівано повернувся й навіть привів із собою чотирьох лошат.
Люди знову зібралися й сказали:
- Правду ти говорив, старий: не лихо це насправді, а благо.
І знову чоловік сказав:
- Не знаю я ще всього. Тільки те, що коня не було, а потім він повернувся — хто знає, благословення це чи ні. Як можете судити про всю книжку, якщо прочитали тільки одне слово в реченні?
Але люди все одно вирішили, що він не має рації, бо ж коней побільшало!
У старого був єдиний син. Він почав об’їжджати лошат, але за тиждень упав і зламав ногу.
Люди сказали:
- От не щастить! Твій син не зможе ходити, а він же єдина твоя підмога! Краще б ти продав коня й мав гроші.
І вкотре старий відповів їм:
- Ви, одержимі судженням, не заходьте так далеко. Я тільки знаю, що син упав і зламав ногу. Ніхто не знає, горе це чи благословення.
Так сталося, що за декілька тижнів розпочалася війна, і молодих хлопців забрали у військо. Залишився лише скалічений син старого. Усі люди плакали, тому що бій було програно й майже вся молодь загинула.
Люди прийшли до старого й сказали:
- Ти мав рацію, це виявилося благом. Може, твій син і скалічився, але він з тобою, а наші пропали назавжди.
І знову чоловік відповів:
- Ви знову судите. Я не знаю всієї історії, і ніхто не знає...
Насправді, наша мандрівка не закінчується ніколи. Коли одні двері зачиняються, відчиняються інші. Ви досягаєте вершин, але з’являється інша, ще вища. Життя — безкінечна подорож.
За жанром цей текст —
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома