ЗНО 2021. МОВА 28 варіант

Відповідає орфоепічним нормам звуковий запис слів у рядку

Наголошений останній склад у всіх словах рядка

Не потребує редагування речення

Активним є дієприкметник

Якісний прикметник у словосполученні

Безособовим є дієслово

(1) Люди не розуміють, що Даруся рятує себе, як може. (2) Коли водою, коли землею, коли травами. (3) По/над усе їй хочеться жити на цьому світі, такому веселому, такому кольоровому і запашному. (4) Коли вона здорова — надолужує той час, як звивається від болю. (5) Вона не хоче згадувати про нього, бо така вже зболена, що не знає, як іще ходить своїми ногами. (6) Але Даруся ні на/що не нарікає. (7) Зодягає мамину вишиту сорочку, бере вицвілий клубочок кольорових вовняних ниток, кілька шматків складеної у/четверо позлітки, стрічки із весільного вінка Маріїної доньки Анни, та йде у свій золотий садочок, саджений іще татовими руками, між грушки та яблуньки. (8) Яблуні вже не можуть добре родити. (9) Старі. (10) Але ще десь світиться плід по/між ріденьким золотом листу. (11) А груша геть россохлася. (12) Уже й листу на ній стільки, скільки на лисій Пітриковій голові волосся. (За М. Матіос)

Окремо в цьому тексті пишеться

(1) Люди не розуміють, що Даруся рятує себе, як може. (2) Коли водою, коли землею, коли травами. (3) По/над усе їй хочеться жити на цьому світі, такому веселому, такому кольоровому і запашному. (4) Коли вона здорова — надолужує той час, як звивається від болю. (5) Вона не хоче згадувати про нього, бо така вже зболена, що не знає, як іще ходить своїми ногами. (6) Але Даруся ні на/що не нарікає. (7) Зодягає мамину вишиту сорочку, бере вицвілий клубочок кольорових вовняних ниток, кілька шматків складеної у/четверо позлітки, стрічки із весільного вінка Маріїної доньки Анни, та йде у свій золотий садочок, саджений іще татовими руками, між грушки та яблуньки. (8) Яблуні вже не можуть добре родити. (9) Старі. (10) Але ще десь світиться плід по/між ріденьким золотом листу. (11) А груша геть россохлася. (12) Уже й листу на ній стільки, скільки на лисій Пітриковій голові волосся. (За М. Матіос)

Орфографічна помилка допущена в слові

(1) Люди не розуміють, що Даруся рятує себе, як може. (2) Коли водою, коли землею, коли травами. (3) По/над усе їй хочеться жити на цьому світі, такому веселому, такому кольоровому і запашному. (4) Коли вона здорова — надолужує той час, як звивається від болю. (5) Вона не хоче згадувати про нього, бо така вже зболена, що не знає, як іще ходить своїми ногами. (6) Але Даруся ні на/що не нарікає. (7) Зодягає мамину вишиту сорочку, бере вицвілий клубочок кольорових вовняних ниток, кілька шматків складеної у/четверо позлітки, стрічки із весільного вінка Маріїної доньки Анни, та йде у свій золотий садочок, саджений іще татовими руками, між грушки та яблуньки. (8) Яблуні вже не можуть добре родити. (9) Старі. (10) Але ще десь світиться плід по/між ріденьким золотом листу. (11) А груша геть россохлася. (12) Уже й листу на ній стільки, скільки на лисій Пітриковій голові волосся. (За М. Матіос)

Повним є речення

(1) Люди не розуміють, що Даруся рятує себе, як може. (2) Коли водою, коли землею, коли травами. (3) По/над усе їй хочеться жити на цьому світі, такому веселому, такому кольоровому і запашному. (4) Коли вона здорова — надолужує той час, як звивається від болю. (5) Вона не хоче згадувати про нього, бо така вже зболена, що не знає, як іще ходить своїми ногами. (6) Але Даруся ні на/що не нарікає. (7) Зодягає мамину вишиту сорочку, бере вицвілий клубочок кольорових вовняних ниток, кілька шматків складеної у/четверо позлітки, стрічки із весільного вінка Маріїної доньки Анни, та йде у свій золотий садочок, саджений іще татовими руками, між грушки та яблуньки. (8) Яблуні вже не можуть добре родити. (9) Старі. (10) Але ще десь світиться плід по/між ріденьким золотом листу. (11) А груша геть россохлася. (12) Уже й листу на ній стільки, скільки на лисій Пітриковій голові волосся. (За М. Матіос)

Уточнювальна прикладка є в реченні 

Пишеться одна й та ж буква в усіх словах рядка

Усі власні назви записані правильно в рядку

Правильно записані всі форми кличного відмінка в рядку

Прикметник виконує синтаксичну роль означення в реченні

На місці пропуску пишеться нн у кожному слові рядка

Усі словосполучення з числівником побудовані правильно в рядку

Кожне із складних слів пишеться разом у рядку

В усіх випадках на місці пропуску слід писати и в рядку

Закінчення -имо мають усі дієслова рядка

Правильно розставлені розділові знаки в реченні

Не потребує редагування речення

Складнопідрядне речення з підрядним з’ясувальним

Правильно розставлені розділові знаки в реченні із збігом двох сполучників

Установіть відповідність між фразеологічними синонімами

1 давати одкоша                                          А носити камінь за пазухою

2 за холодну воду не братися                  Б давати відсіч

3 зітерти на порох                                        В зуб за зуб

4 мати зуб                                                        Г не залишити каменя на камені

Д й пальцем не поворухнути

Установіть відповідність між українським та іншомовним словами-синонімами

Іншомовні слова             Українські слова

1 оригінальний             А самобутній

2 фіктивний                    Б сімейний

3 унікальний                  В несправжній

4 фамільярний              Г панібратський

Д рідкісний

Установіть відповідність між похідним словом та способом словотвору

Спосіб словотвору                                        Приклади

1 префіксальний                                          А безстрашний

2 суфіксальний                                             Б розповідь

3 префіксально-суфіксальний               В криголам

4 безафіксний                                                Г лісостеповий

Д небалакучий

Установіть відповідність між реченням та його характеристикою

Характеристика речення          

1 означено-особове                      

2 неозначено-особове                 

3 узагальнено-особове                

4 безособове                                    

Приклади

А Обступи мене, ліс.

Б Тоді Леськові заломили руки і до дверей із вряду повели.

В Не всякому слову вір.

Г Митцю не треба нагород.

Д Туман… Шлагбаум… Тиша… Переїзд. 

Визначте, якою частиною мови є виділені у реченні слова (цифра позначає наступне слово). На (1) тому боці, (2) ген під обрієм, примостилося село, а (3) над ним посотались (4) угору дими з коминів. (Є. Гуцало)

1            А займенник   

2            Б прислівник  

3            В прийменник                 

4            Г сполучник    

Д частка

Прочитайте текст (цифри у дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

«отак і живу між двома світами…»

(1–5) Рідкісна, блискуча життєва кар’єра: селянський син з України став на канадській землі мільйонером. Сягнув вершин успіху та благополуччя, здолавши чимало несприятливих для нього обставин. Адже судилося йому в двадцять сім років починати в чужому краю своє життя заново, як мовиться, з чистої сторінки. І не мав тоді Петро Яцик нічого, крім роботящих рук та світлої голови.

(6–7) Сьогодні, збагачений життєвим досвідом, він переглядає перейдений шлях, осмислює те, що допомогло йому стати тим, ким він є.

(8–13) Передумуючи його багате на складні перипетії життя, не раз допевнювався: він — людина, яка не губиться за несприятливих для нього ситуацій, а навпаки — змобілізовується, збирає всі свої інтелектуальні й моральні сили для рішучих дій. Слабший нітиться, деморалізується, що й може стати початком програшу, коли об’єктивно зберігається шанс виграти. Яцик же не припускає й думки про капітулянтство. Він бореться до кінця, прагне скористати кожен бодай і найменший — шанс. І, певно, саме тому здебільшого перемагає.

ПЕТРО ЯЦИК (з інтерв’ю авторові книги):

(14–17) Це була перша моя зустріч із реальним Заходом. На лекції з економіки в Німеччині професор нам сказав, що німці вирощують більше пшениці на їхніх пісках, аніж українці на своїх благословенних чорноземах. Ми, як полум’яні патріоти, гаряче обурилися, бо вважали, що годуємо пів-Європи. Але він аргументовано довів нам те, що сказав. Отак розвіявся той величний міф.

(18–24) Я довго думав над тим, згадувалося, як узимку, довгими вечорами, сходилися до котроїсь хати наші господарі і вели нескінченні розмови. Вони знали, яка війна була в Італії чи Греції, хтось згадував імена Платона чи Аристотеля… А потім довелося жити мені в Німеччині у господаря-бауера, рільника. Він не знав і половини того, що знали і про що говорили наші сільські любомудри. Але він знав, як одержати на піску більше пшениці, аніж одержували українці на плодючому чорноземі. І я дійшов переконання: треба опанувати одну справу, одну ділянку життя — і знати її досконало. Тоді станеш справді кимось помітним у ній.

(25–29) Вдивляючись у це життя, повсюдно бачиш у ньому раціонально виважену позицію Петра Яцика, його вміння прогнозувати розвиток подій. Він володів хистом осмислити явище і в масштабах глобальних, і в деталях, виявляючи найважливіші для справи компоненти, можуть визначити успіх реалізації ідеї, стратегічно важливої не тільки для самого підприємця, а й для буття багатьох інших людей.

(30–32) Один із таких компонентів — високий професіоналізм. Без постійного самовдосконалення безглузді будь-які претензії на здобуття успіху. То — неодмінна аксіома в підприємництві. Не прийнявши її за основу, нічого братися до справи.

ПЕТРО ЯЦИК:

(33–36) Сьогодні кожна ділянка життя ділиться на багато вужчих спеціальностей. Треба передбачати зміни, які тепер приходять так скоро. Тому необхідно постійно себе дошколювати і достосовуватися до змін і до нових потреб. Скажімо, за 25 років творчого життя треба принаймні чотири рази

основно перешколюватися.

(37–40) Бездоганна репутація — одна з важливих запорук успіху. Надто ж — для бізнесмена. Якщо йому вірять, то всі вважають його надійним партнером, усі хочуть мати з ним справу. Адже найголовніша гарантія — його ім’я. Як втратиш гроші, можеш набути їх знову, а як втратиш добре ім’я, то цього вже ніколи не виправиш. На своє ім’я треба працювати десятиліттями.

(41–42) Яцик радить чесні способи заробити гроші. Шулерства не визнає. Чесно заробив — спокійно спатимеш. Ніхто

на тебе не показуватиме пальцем: який пройдисвіт…

(43–45) У нього є один рецепт: якщо ви трудитеся чесно, розумно й наполегливо, час стає вашим спільником, він починає працювати на вас. Треба лиш бути справді терплячим і не намагатися підганяти події. Все має свою логіку і свій розвиток.

(46–48) Повсякчас Яцик наголошує на етиці. Нам, вихованим на концепції бізнесу як всуціль безжальної, антилюдяної експлуатації робітників, до цього ще треба звикати, необхідно багато дізнатися, аби ідеологічний туман у наших очах розвіявся.

ПЕТРО ЯЦИК:

(49–54) Поділ людей за чеснотами залежно від їхніх статків абсолютно безглуздий. Бідному часто важко лишатися і чесним, і справедливим, і щедрим, бо він — бідний і в цьому світі — слабкий. В Америці поміж багатих є значно більше високоморальних людей, аніж поміж бідних. І вони допомагають бідним. Я даю кошти на клініки й шпиталі, старечі доми, на видання книжок, спорудження шкіл, церков. Вважаю за свій обов’язок віддячити Богові, що дав мені можливість бути сильнішим за слабших.

(55–58) Недавно я вичитав у газетах вражаючий факт. Космонавти брали для експерименту в політ проросле зерно пшениці. Випустили в плавання по кораблю зернинки, з яких уже повитикалися бадьорі паростки. Того, що сталося, ніхто не міг передбачити. Паростки збунтувалися. Позбавлені відчуття земного тяжіння й ґрунту, вони поповзли назад у зернини, а потім ізсередини розірвало їх.

(59–61) Цей факт мимоволі спроєктувався на біографії українських емігрантів. Декого з них опанував у чужому середовищі стан того зерна в невагомості. В одних вистачає волі, щоб здолати негативні фактори, в інших — ні.

(62–63) У Яцика — вистачило. Адаптація в новому середовищі минула загалом безболісно. Він стояв на землі: його внутрішня сила допомагала силі земного тяжіння.

(64) «Життя — це боротьба»,— любить повторювати Яцик.

(65–66) Він завжди готовий до неї. І в тій готовності — вже половина успіху. А другу становлять сила, воля і розум.

Перша зустріч Петра Яцика із Заходом спричинила

Прочитайте текст (цифри у дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

«отак і живу між двома світами…»

(1–5) Рідкісна, блискуча життєва кар’єра: селянський син з України став на канадській землі мільйонером. Сягнув вершин успіху та благополуччя, здолавши чимало несприятливих для нього обставин. Адже судилося йому в двадцять сім років починати в чужому краю своє життя заново, як мовиться, з чистої сторінки. І не мав тоді Петро Яцик нічого, крім роботящих рук та світлої голови.

(6–7) Сьогодні, збагачений життєвим досвідом, він переглядає перейдений шлях, осмислює те, що допомогло йому стати тим, ким він є.

(8–13) Передумуючи його багате на складні перипетії життя, не раз допевнювався: він — людина, яка не губиться за несприятливих для нього ситуацій, а навпаки — змобілізовується, збирає всі свої інтелектуальні й моральні сили для рішучих дій. Слабший нітиться, деморалізується, що й може стати початком програшу, коли об’єктивно зберігається шанс виграти. Яцик же не припускає й думки про капітулянтство. Він бореться до кінця, прагне скористати кожен бодай і найменший — шанс. І, певно, саме тому здебільшого перемагає.

ПЕТРО ЯЦИК (з інтерв’ю авторові книги):

(14–17) Це була перша моя зустріч із реальним Заходом. На лекції з економіки в Німеччині професор нам сказав, що німці вирощують більше пшениці на їхніх пісках, аніж українці на своїх благословенних чорноземах. Ми, як полум’яні патріоти, гаряче обурилися, бо вважали, що годуємо пів-Європи. Але він аргументовано довів нам те, що сказав. Отак розвіявся той величний міф.

(18–24) Я довго думав над тим, згадувалося, як узимку, довгими вечорами, сходилися до котроїсь хати наші господарі і вели нескінченні розмови. Вони знали, яка війна була в Італії чи Греції, хтось згадував імена Платона чи Аристотеля… А потім довелося жити мені в Німеччині у господаря-бауера, рільника. Він не знав і половини того, що знали і про що говорили наші сільські любомудри. Але він знав, як одержати на піску більше пшениці, аніж одержували українці на плодючому чорноземі. І я дійшов переконання: треба опанувати одну справу, одну ділянку життя — і знати її досконало. Тоді станеш справді кимось помітним у ній.

(25–29) Вдивляючись у це життя, повсюдно бачиш у ньому раціонально виважену позицію Петра Яцика, його вміння прогнозувати розвиток подій. Він володів хистом осмислити явище і в масштабах глобальних, і в деталях, виявляючи найважливіші для справи компоненти, можуть визначити успіх реалізації ідеї, стратегічно важливої не тільки для самого підприємця, а й для буття багатьох інших людей.

(30–32) Один із таких компонентів — високий професіоналізм. Без постійного самовдосконалення безглузді будь-які претензії на здобуття успіху. То — неодмінна аксіома в підприємництві. Не прийнявши її за основу, нічого братися до справи.

ПЕТРО ЯЦИК:

(33–36) Сьогодні кожна ділянка життя ділиться на багато вужчих спеціальностей. Треба передбачати зміни, які тепер приходять так скоро. Тому необхідно постійно себе дошколювати і достосовуватися до змін і до нових потреб. Скажімо, за 25 років творчого життя треба принаймні чотири рази

основно перешколюватися.

(37–40) Бездоганна репутація — одна з важливих запорук успіху. Надто ж — для бізнесмена. Якщо йому вірять, то всі вважають його надійним партнером, усі хочуть мати з ним справу. Адже найголовніша гарантія — його ім’я. Як втратиш гроші, можеш набути їх знову, а як втратиш добре ім’я, то цього вже ніколи не виправиш. На своє ім’я треба працювати десятиліттями.

(41–42) Яцик радить чесні способи заробити гроші. Шулерства не визнає. Чесно заробив — спокійно спатимеш. Ніхто

на тебе не показуватиме пальцем: який пройдисвіт…

(43–45) У нього є один рецепт: якщо ви трудитеся чесно, розумно й наполегливо, час стає вашим спільником, він починає працювати на вас. Треба лиш бути справді терплячим і не намагатися підганяти події. Все має свою логіку і свій розвиток.

(46–48) Повсякчас Яцик наголошує на етиці. Нам, вихованим на концепції бізнесу як всуціль безжальної, антилюдяної експлуатації робітників, до цього ще треба звикати, необхідно багато дізнатися, аби ідеологічний туман у наших очах розвіявся.

ПЕТРО ЯЦИК:

(49–54) Поділ людей за чеснотами залежно від їхніх статків абсолютно безглуздий. Бідному часто важко лишатися і чесним, і справедливим, і щедрим, бо він — бідний і в цьому світі — слабкий. В Америці поміж багатих є значно більше високоморальних людей, аніж поміж бідних. І вони допомагають бідним. Я даю кошти на клініки й шпиталі, старечі доми, на видання книжок, спорудження шкіл, церков. Вважаю за свій обов’язок віддячити Богові, що дав мені можливість бути сильнішим за слабших.

(55–58) Недавно я вичитав у газетах вражаючий факт. Космонавти брали для експерименту в політ проросле зерно пшениці. Випустили в плавання по кораблю зернинки, з яких уже повитикалися бадьорі паростки. Того, що сталося, ніхто не міг передбачити. Паростки збунтувалися. Позбавлені відчуття земного тяжіння й ґрунту, вони поповзли назад у зернини, а потім ізсередини розірвало їх.

(59–61) Цей факт мимоволі спроєктувався на біографії українських емігрантів. Декого з них опанував у чужому середовищі стан того зерна в невагомості. В одних вистачає волі, щоб здолати негативні фактори, в інших — ні.

(62–63) У Яцика — вистачило. Адаптація в новому середовищі минула загалом безболісно. Він стояв на землі: його внутрішня сила допомагала силі земного тяжіння.

(64) «Життя — це боротьба»,— любить повторювати Яцик.

(65–66) Він завжди готовий до неї. І в тій готовності — вже половина успіху. А другу становлять сила, воля і розум.

Автор уводить у текст фрагменти інтерв’ю передусім з метою

Прочитайте текст (цифри у дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

«отак і живу між двома світами…»

(1–5) Рідкісна, блискуча життєва кар’єра: селянський син з України став на канадській землі мільйонером. Сягнув вершин успіху та благополуччя, здолавши чимало несприятливих для нього обставин. Адже судилося йому в двадцять сім років починати в чужому краю своє життя заново, як мовиться, з чистої сторінки. І не мав тоді Петро Яцик нічого, крім роботящих рук та світлої голови.

(6–7) Сьогодні, збагачений життєвим досвідом, він переглядає перейдений шлях, осмислює те, що допомогло йому стати тим, ким він є.

(8–13) Передумуючи його багате на складні перипетії життя, не раз допевнювався: він — людина, яка не губиться за несприятливих для нього ситуацій, а навпаки — змобілізовується, збирає всі свої інтелектуальні й моральні сили для рішучих дій. Слабший нітиться, деморалізується, що й може стати початком програшу, коли об’єктивно зберігається шанс виграти. Яцик же не припускає й думки про капітулянтство. Він бореться до кінця, прагне скористати кожен бодай і найменший — шанс. І, певно, саме тому здебільшого перемагає.

ПЕТРО ЯЦИК (з інтерв’ю авторові книги):

(14–17) Це була перша моя зустріч із реальним Заходом. На лекції з економіки в Німеччині професор нам сказав, що німці вирощують більше пшениці на їхніх пісках, аніж українці на своїх благословенних чорноземах. Ми, як полум’яні патріоти, гаряче обурилися, бо вважали, що годуємо пів-Європи. Але він аргументовано довів нам те, що сказав. Отак розвіявся той величний міф.

(18–24) Я довго думав над тим, згадувалося, як узимку, довгими вечорами, сходилися до котроїсь хати наші господарі і вели нескінченні розмови. Вони знали, яка війна була в Італії чи Греції, хтось згадував імена Платона чи Аристотеля… А потім довелося жити мені в Німеччині у господаря-бауера, рільника. Він не знав і половини того, що знали і про що говорили наші сільські любомудри. Але він знав, як одержати на піску більше пшениці, аніж одержували українці на плодючому чорноземі. І я дійшов переконання: треба опанувати одну справу, одну ділянку життя — і знати її досконало. Тоді станеш справді кимось помітним у ній.

(25–29) Вдивляючись у це життя, повсюдно бачиш у ньому раціонально виважену позицію Петра Яцика, його вміння прогнозувати розвиток подій. Він володів хистом осмислити явище і в масштабах глобальних, і в деталях, виявляючи найважливіші для справи компоненти, можуть визначити успіх реалізації ідеї, стратегічно важливої не тільки для самого підприємця, а й для буття багатьох інших людей.

(30–32) Один із таких компонентів — високий професіоналізм. Без постійного самовдосконалення безглузді будь-які претензії на здобуття успіху. То — неодмінна аксіома в підприємництві. Не прийнявши її за основу, нічого братися до справи.

ПЕТРО ЯЦИК:

(33–36) Сьогодні кожна ділянка життя ділиться на багато вужчих спеціальностей. Треба передбачати зміни, які тепер приходять так скоро. Тому необхідно постійно себе дошколювати і достосовуватися до змін і до нових потреб. Скажімо, за 25 років творчого життя треба принаймні чотири рази

основно перешколюватися.

(37–40) Бездоганна репутація — одна з важливих запорук успіху. Надто ж — для бізнесмена. Якщо йому вірять, то всі вважають його надійним партнером, усі хочуть мати з ним справу. Адже найголовніша гарантія — його ім’я. Як втратиш гроші, можеш набути їх знову, а як втратиш добре ім’я, то цього вже ніколи не виправиш. На своє ім’я треба працювати десятиліттями.

(41–42) Яцик радить чесні способи заробити гроші. Шулерства не визнає. Чесно заробив — спокійно спатимеш. Ніхто

на тебе не показуватиме пальцем: який пройдисвіт…

(43–45) У нього є один рецепт: якщо ви трудитеся чесно, розумно й наполегливо, час стає вашим спільником, він починає працювати на вас. Треба лиш бути справді терплячим і не намагатися підганяти події. Все має свою логіку і свій розвиток.

(46–48) Повсякчас Яцик наголошує на етиці. Нам, вихованим на концепції бізнесу як всуціль безжальної, антилюдяної експлуатації робітників, до цього ще треба звикати, необхідно багато дізнатися, аби ідеологічний туман у наших очах розвіявся.

ПЕТРО ЯЦИК:

(49–54) Поділ людей за чеснотами залежно від їхніх статків абсолютно безглуздий. Бідному часто важко лишатися і чесним, і справедливим, і щедрим, бо він — бідний і в цьому світі — слабкий. В Америці поміж багатих є значно більше високоморальних людей, аніж поміж бідних. І вони допомагають бідним. Я даю кошти на клініки й шпиталі, старечі доми, на видання книжок, спорудження шкіл, церков. Вважаю за свій обов’язок віддячити Богові, що дав мені можливість бути сильнішим за слабших.

(55–58) Недавно я вичитав у газетах вражаючий факт. Космонавти брали для експерименту в політ проросле зерно пшениці. Випустили в плавання по кораблю зернинки, з яких уже повитикалися бадьорі паростки. Того, що сталося, ніхто не міг передбачити. Паростки збунтувалися. Позбавлені відчуття земного тяжіння й ґрунту, вони поповзли назад у зернини, а потім ізсередини розірвало їх.

(59–61) Цей факт мимоволі спроєктувався на біографії українських емігрантів. Декого з них опанував у чужому середовищі стан того зерна в невагомості. В одних вистачає волі, щоб здолати негативні фактори, в інших — ні.

(62–63) У Яцика — вистачило. Адаптація в новому середовищі минула загалом безболісно. Він стояв на землі: його внутрішня сила допомагала силі земного тяжіння.

(64) «Життя — це боротьба»,— любить повторювати Яцик.

(65–66) Він завжди готовий до неї. І в тій готовності — вже половина успіху. А другу становлять сила, воля і розум.

Антонімічна пара увиразнює зміст речення

Прочитайте текст (цифри у дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

«отак і живу між двома світами…»

(1–5) Рідкісна, блискуча життєва кар’єра: селянський син з України став на канадській землі мільйонером. Сягнув вершин успіху та благополуччя, здолавши чимало несприятливих для нього обставин. Адже судилося йому в двадцять сім років починати в чужому краю своє життя заново, як мовиться, з чистої сторінки. І не мав тоді Петро Яцик нічого, крім роботящих рук та світлої голови.

(6–7) Сьогодні, збагачений життєвим досвідом, він переглядає перейдений шлях, осмислює те, що допомогло йому стати тим, ким він є.

(8–13) Передумуючи його багате на складні перипетії життя, не раз допевнювався: він — людина, яка не губиться за несприятливих для нього ситуацій, а навпаки — змобілізовується, збирає всі свої інтелектуальні й моральні сили для рішучих дій. Слабший нітиться, деморалізується, що й може стати початком програшу, коли об’єктивно зберігається шанс виграти. Яцик же не припускає й думки про капітулянтство. Він бореться до кінця, прагне скористати кожен бодай і найменший — шанс. І, певно, саме тому здебільшого перемагає.

ПЕТРО ЯЦИК (з інтерв’ю авторові книги):

(14–17) Це була перша моя зустріч із реальним Заходом. На лекції з економіки в Німеччині професор нам сказав, що німці вирощують більше пшениці на їхніх пісках, аніж українці на своїх благословенних чорноземах. Ми, як полум’яні патріоти, гаряче обурилися, бо вважали, що годуємо пів-Європи. Але він аргументовано довів нам те, що сказав. Отак розвіявся той величний міф.

(18–24) Я довго думав над тим, згадувалося, як узимку, довгими вечорами, сходилися до котроїсь хати наші господарі і вели нескінченні розмови. Вони знали, яка війна була в Італії чи Греції, хтось згадував імена Платона чи Аристотеля… А потім довелося жити мені в Німеччині у господаря-бауера, рільника. Він не знав і половини того, що знали і про що говорили наші сільські любомудри. Але він знав, як одержати на піску більше пшениці, аніж одержували українці на плодючому чорноземі. І я дійшов переконання: треба опанувати одну справу, одну ділянку життя — і знати її досконало. Тоді станеш справді кимось помітним у ній.

(25–29) Вдивляючись у це життя, повсюдно бачиш у ньому раціонально виважену позицію Петра Яцика, його вміння прогнозувати розвиток подій. Він володів хистом осмислити явище і в масштабах глобальних, і в деталях, виявляючи найважливіші для справи компоненти, можуть визначити успіх реалізації ідеї, стратегічно важливої не тільки для самого підприємця, а й для буття багатьох інших людей.

(30–32) Один із таких компонентів — високий професіоналізм. Без постійного самовдосконалення безглузді будь-які претензії на здобуття успіху. То — неодмінна аксіома в підприємництві. Не прийнявши її за основу, нічого братися до справи.

ПЕТРО ЯЦИК:

(33–36) Сьогодні кожна ділянка життя ділиться на багато вужчих спеціальностей. Треба передбачати зміни, які тепер приходять так скоро. Тому необхідно постійно себе дошколювати і достосовуватися до змін і до нових потреб. Скажімо, за 25 років творчого життя треба принаймні чотири рази

основно перешколюватися.

(37–40) Бездоганна репутація — одна з важливих запорук успіху. Надто ж — для бізнесмена. Якщо йому вірять, то всі вважають його надійним партнером, усі хочуть мати з ним справу. Адже найголовніша гарантія — його ім’я. Як втратиш гроші, можеш набути їх знову, а як втратиш добре ім’я, то цього вже ніколи не виправиш. На своє ім’я треба працювати десятиліттями.

(41–42) Яцик радить чесні способи заробити гроші. Шулерства не визнає. Чесно заробив — спокійно спатимеш. Ніхто

на тебе не показуватиме пальцем: який пройдисвіт…

(43–45) У нього є один рецепт: якщо ви трудитеся чесно, розумно й наполегливо, час стає вашим спільником, він починає працювати на вас. Треба лиш бути справді терплячим і не намагатися підганяти події. Все має свою логіку і свій розвиток.

(46–48) Повсякчас Яцик наголошує на етиці. Нам, вихованим на концепції бізнесу як всуціль безжальної, антилюдяної експлуатації робітників, до цього ще треба звикати, необхідно багато дізнатися, аби ідеологічний туман у наших очах розвіявся.

ПЕТРО ЯЦИК:

(49–54) Поділ людей за чеснотами залежно від їхніх статків абсолютно безглуздий. Бідному часто важко лишатися і чесним, і справедливим, і щедрим, бо він — бідний і в цьому світі — слабкий. В Америці поміж багатих є значно більше високоморальних людей, аніж поміж бідних. І вони допомагають бідним. Я даю кошти на клініки й шпиталі, старечі доми, на видання книжок, спорудження шкіл, церков. Вважаю за свій обов’язок віддячити Богові, що дав мені можливість бути сильнішим за слабших.

(55–58) Недавно я вичитав у газетах вражаючий факт. Космонавти брали для експерименту в політ проросле зерно пшениці. Випустили в плавання по кораблю зернинки, з яких уже повитикалися бадьорі паростки. Того, що сталося, ніхто не міг передбачити. Паростки збунтувалися. Позбавлені відчуття земного тяжіння й ґрунту, вони поповзли назад у зернини, а потім ізсередини розірвало їх.

(59–61) Цей факт мимоволі спроєктувався на біографії українських емігрантів. Декого з них опанував у чужому середовищі стан того зерна в невагомості. В одних вистачає волі, щоб здолати негативні фактори, в інших — ні.

(62–63) У Яцика — вистачило. Адаптація в новому середовищі минула загалом безболісно. Він стояв на землі: його внутрішня сила допомагала силі земного тяжіння.

(64) «Життя — це боротьба»,— любить повторювати Яцик.

(65–66) Він завжди готовий до неї. І в тій готовності — вже половина успіху. А другу становлять сила, воля і розум.

У реченні

«Нам, вихованим на концепції бізнесу як всуціль безжальної, антилюдяної експлуатації робітників, до цього ще треба звикати, необхідно багато дізнатися, аби ідеологічний туман у наших очах розвіявся» (46–48) автор наголошує на необхідності

Прочитайте текст (цифри у дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

«отак і живу між двома світами…»

(1–5) Рідкісна, блискуча життєва кар’єра: селянський син з України став на канадській землі мільйонером. Сягнув вершин успіху та благополуччя, здолавши чимало несприятливих для нього обставин. Адже судилося йому в двадцять сім років починати в чужому краю своє життя заново, як мовиться, з чистої сторінки. І не мав тоді Петро Яцик нічого, крім роботящих рук та світлої голови.

(6–7) Сьогодні, збагачений життєвим досвідом, він переглядає перейдений шлях, осмислює те, що допомогло йому стати тим, ким він є.

(8–13) Передумуючи його багате на складні перипетії життя, не раз допевнювався: він — людина, яка не губиться за несприятливих для нього ситуацій, а навпаки — змобілізовується, збирає всі свої інтелектуальні й моральні сили для рішучих дій. Слабший нітиться, деморалізується, що й може стати початком програшу, коли об’єктивно зберігається шанс виграти. Яцик же не припускає й думки про капітулянтство. Він бореться до кінця, прагне скористати кожен бодай і найменший — шанс. І, певно, саме тому здебільшого перемагає.

ПЕТРО ЯЦИК (з інтерв’ю авторові книги):

(14–17) Це була перша моя зустріч із реальним Заходом. На лекції з економіки в Німеччині професор нам сказав, що німці вирощують більше пшениці на їхніх пісках, аніж українці на своїх благословенних чорноземах. Ми, як полум’яні патріоти, гаряче обурилися, бо вважали, що годуємо пів-Європи. Але він аргументовано довів нам те, що сказав. Отак розвіявся той величний міф.

(18–24) Я довго думав над тим, згадувалося, як узимку, довгими вечорами, сходилися до котроїсь хати наші господарі і вели нескінченні розмови. Вони знали, яка війна була в Італії чи Греції, хтось згадував імена Платона чи Аристотеля… А потім довелося жити мені в Німеччині у господаря-бауера, рільника. Він не знав і половини того, що знали і про що говорили наші сільські любомудри. Але він знав, як одержати на піску більше пшениці, аніж одержували українці на плодючому чорноземі. І я дійшов переконання: треба опанувати одну справу, одну ділянку життя — і знати її досконало. Тоді станеш справді кимось помітним у ній.

(25–29) Вдивляючись у це життя, повсюдно бачиш у ньому раціонально виважену позицію Петра Яцика, його вміння прогнозувати розвиток подій. Він володів хистом осмислити явище і в масштабах глобальних, і в деталях, виявляючи найважливіші для справи компоненти, можуть визначити успіх реалізації ідеї, стратегічно важливої не тільки для самого підприємця, а й для буття багатьох інших людей.

(30–32) Один із таких компонентів — високий професіоналізм. Без постійного самовдосконалення безглузді будь-які претензії на здобуття успіху. То — неодмінна аксіома в підприємництві. Не прийнявши її за основу, нічого братися до справи.

ПЕТРО ЯЦИК:

(33–36) Сьогодні кожна ділянка життя ділиться на багато вужчих спеціальностей. Треба передбачати зміни, які тепер приходять так скоро. Тому необхідно постійно себе дошколювати і достосовуватися до змін і до нових потреб. Скажімо, за 25 років творчого життя треба принаймні чотири рази

основно перешколюватися.

(37–40) Бездоганна репутація — одна з важливих запорук успіху. Надто ж — для бізнесмена. Якщо йому вірять, то всі вважають його надійним партнером, усі хочуть мати з ним справу. Адже найголовніша гарантія — його ім’я. Як втратиш гроші, можеш набути їх знову, а як втратиш добре ім’я, то цього вже ніколи не виправиш. На своє ім’я треба працювати десятиліттями.

(41–42) Яцик радить чесні способи заробити гроші. Шулерства не визнає. Чесно заробив — спокійно спатимеш. Ніхто

на тебе не показуватиме пальцем: який пройдисвіт…

(43–45) У нього є один рецепт: якщо ви трудитеся чесно, розумно й наполегливо, час стає вашим спільником, він починає працювати на вас. Треба лиш бути справді терплячим і не намагатися підганяти події. Все має свою логіку і свій розвиток.

(46–48) Повсякчас Яцик наголошує на етиці. Нам, вихованим на концепції бізнесу як всуціль безжальної, антилюдяної експлуатації робітників, до цього ще треба звикати, необхідно багато дізнатися, аби ідеологічний туман у наших очах розвіявся.

ПЕТРО ЯЦИК:

(49–54) Поділ людей за чеснотами залежно від їхніх статків абсолютно безглуздий. Бідному часто важко лишатися і чесним, і справедливим, і щедрим, бо він — бідний і в цьому світі — слабкий. В Америці поміж багатих є значно більше високоморальних людей, аніж поміж бідних. І вони допомагають бідним. Я даю кошти на клініки й шпиталі, старечі доми, на видання книжок, спорудження шкіл, церков. Вважаю за свій обов’язок віддячити Богові, що дав мені можливість бути сильнішим за слабших.

(55–58) Недавно я вичитав у газетах вражаючий факт. Космонавти брали для експерименту в політ проросле зерно пшениці. Випустили в плавання по кораблю зернинки, з яких уже повитикалися бадьорі паростки. Того, що сталося, ніхто не міг передбачити. Паростки збунтувалися. Позбавлені відчуття земного тяжіння й ґрунту, вони поповзли назад у зернини, а потім ізсередини розірвало їх.

(59–61) Цей факт мимоволі спроєктувався на біографії українських емігрантів. Декого з них опанував у чужому середовищі стан того зерна в невагомості. В одних вистачає волі, щоб здолати негативні фактори, в інших — ні.

(62–63) У Яцика — вистачило. Адаптація в новому середовищі минула загалом безболісно. Він стояв на землі: його внутрішня сила допомагала силі земного тяжіння.

(64) «Життя — це боротьба»,— любить повторювати Яцик.

(65–66) Він завжди готовий до неї. І в тій готовності — вже половина успіху. А другу становлять сила, воля і розум.

Стиль тексту