ЗНО 2021. МОВА 3 варіант

Додано: 20 травня 2020
Предмет: Українська мова, 11 клас
Тест виконано: 403 рази
33 запитання
Запитання 1

За алфавітом записано всі слова в рядку

варіанти відповідей

політ, полив’яний, помада, портал 

кабіна, кавоман, кав’ярня, кав’яр

ґава, гантеля, гарантія, гастрит    

подив, подія, пожертва, поклик

Запитання 2

Правильно узгоджено числівник з іменником у рядку


варіанти відповідей

тридцять два дня

чотири учасника

півтора місяця

троє сестер

Запитання 3

Лексичну помилку допущено в рядку

варіанти відповідей

дані співпадають

контролювати дії

вибирати книжку

зміст прочитаного

Запитання 4

Тільки в множині вживають обидва слова в рядку


варіанти відповідей

лаштунки, милиці

ворота, окуляри

граблі, чоботи

шахи, кеглі

Запитання 5

Поширеним є речення


варіанти відповідей

Спинись, хвилино!

Рахунок заблоковано.

Світанок дивовижний.

Не всі ми б’ємо байдики.

Запитання 6

Пунктуаційну помилку допущено в реченні

варіанти відповідей

Мабуть відпочину, а потім почитаю.

Ні, не треба нарікати на свою долю!

Біля мого дому — величезний парк.   

Дорога сестро, пишу тобі з Одеси.

Запитання 7

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Миттєвий холодок тополь зостався по/заду, тепер знову я їхав через блиск білої спеки. (2) Не/знайоме село залишалося праворуч, розкидане по горбках. (3) Від того села їхала машина, і за нею тягнувся довгий хвіст куряви. (4) Я повернув ліворуч — моє дерево мало бути ген за отими двома ожередами. (5) Пухка, ще не/зігріта сонцем стежечка погойдувала мене. (6) Щось добре й щасливе ворушилося в мені — мабуть, тому, що по/переду я бачив довгий ряд старих дерев.


Виділене слово (речення 4) можна замінити синонімом

варіанти відповідей

гаями

садками

грибами

скиртами

Запитання 8

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Миттєвий холодок тополь зостався по/заду, тепер знову я їхав через блиск білої спеки. (2) Не/знайоме село залишалося праворуч, розкидане по горбках. (3) Від того села їхала машина, і за нею тягнувся довгий хвіст куряви. (4) Я повернув ліворуч — моє дерево мало бути ген за отими двома ожередами. (5) Пухка, ще не/зігріта сонцем стежечка погойдувала мене. (6) Щось добре й щасливе ворушилося в мені — мабуть, тому, що по/переду я бачив довгий ряд старих дерев.


Окремо в тексті треба писати сполуку слів

варіанти відповідей

по/заду

не/знайоме

не/зігріта

по/переду

Запитання 9

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Миттєвий холодок тополь зостався по/заду, тепер знову я їхав через блиск білої спеки. (2) Не/знайоме село залишалося праворуч, розкидане по горбках. (3) Від того села їхала машина, і за нею тягнувся довгий хвіст куряви. (4) Я повернув ліворуч — моє дерево мало бути ген за отими двома ожередами. (5) Пухка, ще не/зігріта сонцем стежечка погойдувала мене. (6) Щось добре й щасливе ворушилося в мені — мабуть, тому, що по/переду я бачив довгий ряд старих дерев.


Вставним словом ускладнено речення

варіанти відповідей

3

4

5

6

Запитання 10

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Миттєвий холодок тополь зостався по/заду, тепер знову я їхав через блиск білої спеки. (2) Не/знайоме село залишалося праворуч, розкидане по горбках. (3) Від того села їхала машина, і за нею тягнувся довгий хвіст куряви. (4) Я повернув ліворуч — моє дерево мало бути ген за отими двома ожередами. (5) Пухка, ще не/зігріта сонцем стежечка погойдувала мене. (6) Щось добре й щасливе ворушилося в мені — мабуть, тому, що по/переду я бачив довгий ряд старих дерев.


Стиль тексту —

варіанти відповідей

розмовно-побутовий

публіцистичний

художній

науковий

Запитання 11

Літеру С треба писати на місці крапок у всіх словах рядка

варіанти відповідей

..хотіти, ..кинути, ..цідити 

..терти, ..шити, ..формувати   

..казати, ..пакувати, ..чистити  

..хилити, ..тягнути, ..корити

поро..ходитися, ..простити, ..тихнути

Запитання 12

Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка

варіанти відповідей

Гали(ч/чч)ина, ма(з/зз)ю, ваго(н/нн)ий 

адресова(н/нн)ий, Запорі(ж/жж)я, (л/лл)єш 

місь(к/кк)ом, Прип’я(т/тт)ю, екстре(н/нн)ий

Повол(ж/жж)я, війс(к/кк)омат, свяще(н/нн)ик  

огне(н/нн)ий, попідти(н/нн)ю, Закавка(з/зз)я

Запитання 13

Прочитайте речення. В з(1)ніті літа висохне м(2)гдаль, т(3)рпкого соку наб(4)руть гранати. П’янкого сонця вічну п(5)ктораль Сховає осінь за холодні ґрати. Букву И треба писати замість цифри   

варіанти відповідей

1

2

3

4

5

Запитання 14

Апостроф треба писати в усіх словах рядка

варіанти відповідей

дит..ясла, медв..яний, в..юнець 

пів..яйця, В..ячеслав, розп..яття  

м..ятний, знічев..я, сер..йозний 

пред..явник, міжгір..я, різьб..яр

з..ясувати, в..ялити, грав..юра

Запитання 15

На другий склад падає наголос у слові   


варіанти відповідей

начинка

котрий

кидати 

пасти

вірші

Запитання 16

Помилку у відмінюванні іменника допущено в словосполученні

варіанти відповідей

запросіть Віталія Кличка    

дайте слово Юлії Тимошенко 

послухайте Петра Порошенка

слухати Святослава Вакарчука 

захоплююся Андрієм Шевченко

Запитання 17

Літеру В треба писати на місці пропуску в рядку

варіанти відповідей

підливати масла ... вогонь

бути ... доброму гуморі

як ... власній кишені

... рожевому світлі

й ... вус не дути

Запитання 18

Правильно узгоджено числівник з іменником у рядку

варіанти відповідей

чотири фахівці 

півтора місяці

семеро сестер 

три банана

два раза

Запитання 19

Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення Синоптики обіцяли поривчастий вітер... вибрати   

варіанти відповідей

і зливу в другій половині дня. 

але їхній прогноз не збувся.  

хоча ранок доволі спокійний.  

народні прикмети те ж саме.

ми подбали про стійкість намету.

Запитання 20

Між однорідними членами речення й узагальнювальним словом треба поставити тире в ре­ченні

варіанти відповідей

Вітерець дихнув польовими пахощами зігрітою травою чебрецем материнкою. 

Чарівний світ пливе переді мною сині води білі піски хати на високих берегах.  

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград красиве і корисне.

У нашому саду була розкішна флора жоржини й кропива любисток і ревень. 

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб’є мою любов живу.

Запитання 21

Правильно утворено форми ступенів порівняння всіх прикметників у рядку

варіанти відповідей

найвеселіший, менш упертий, самий дорогий

найхитріший, вищий за мене, більш твердіший

менш вразливий, найживіший, кращий над усе

найграмотніший, більш теплий, старший брата

щонайсмачніший, більш тривожний, найліпший

Запитання 22

Прочитайте речення. Чи (1) може (2) в цім калейдоскопі літ (3) де все нещадно звичне і щоденне (4) ти просто мені дивишся услід (5) і трохи любиш сни свої про мене?  НЕ треба ставити коми на місці цифри 

варіанти відповідей

1

2

3

4

5

Запитання 23

Помилку допущено в написанні прислівника в рядку

варіанти відповідей

доречі, знадвору, до загину     

споконвіків, удвох, без угаву 

по-латині, на ходу, упереміш

у цілому, все одно, донедавна 

на жаль, потроху, по-третє

Запитання 24

Установіть відповідність між фразеологізмами-антонімами.

Фразеологізм                   Антонім 

1 собаку з’їсти                  А пальця в рот не клади   

2 мухи не зачепить        Б молоде та зелене  

3 хоч лопатою горни    В опустити руки   

4 бити лихом об землю Г кіт наплакав   

Д гнути спину


варіанти відповідей

1Б 2А 3Г 4В

1А 2Б 3Г 4В

1Б 2Г 3А 4В

1Б 2А 3В 4Г

1Б 2А 3Г 4Д

Запитання 25

Установіть відповідність між видом односкладного речення та його прикладом.

Вид односкладного речення       

1 безособове                                    

2 означено-особове                      

3 неозначено-особове                 

4 узагальнено-особове                


Приклад

А Семеро одного не ждуть.   

Б Люблю світанки влітку й восени.  

В Батьків і батьківщину не вибирають.

Г Для салату цибулю нарізають кільцями.   

Д У цьому великому світі для щастя багато не треба.


варіанти відповідей

1Д 2Б 3Г 4В

1Б 2Д 3Г 4В

1Д 2Г 3Б 4В

1Д 2Б 3В 4Г

1Д 2Б 3Г 4А

Запитання 26

Установіть відповідність між видом підрядного речення та його прикладом.

Вид речення  

1 означальне   2 мети       3 допусту          4 порівняльне  


А Ви так нічого й не сказали, хоч словом втішити могли.

Б Не дуже гнівайтесь на мене, що я фарбую світ в зелене.

В Слова в рядках — це давній спів громів, що відгриміли.     

Г Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.

Д Сама втекла в сніги, у глухомань, щоб віднайти душевну рівновагу.

варіанти відповідей

1В 2Д 3А 4Г

1Д 2В 3А 4Г

1В 2А 3Д 4Г

1В 2Д 3Г 4А

1В 2Д 3А 4Б

Запитання 27

Доберіть приклад до кожного випадку вживання коми.

1 кома при вставному слові                     

2 кома в складнопідрядному реченні   

3 кома при відокремленому означенні                                

4 кома в реченні з однорідними членами          


А Не смерть страшна, а недуга.  

Б На вулиці було сиро, дріботів дощ.   

В Словом, я до безумства люблю небо.     

Г Все місто спить, суворе й мовчазне.   

Д Слова по вітру — як полова, бо не знайшлось єдине слово.


варіанти відповідей

1В 2Д 3Г 4А 

1Д 2В 3Г 4А 

1В 2Г 3Д 4А 

1В 2Д 3А 4Г

1В 2Д 3Г 4Б 

Запитання 28

І хочеться знати, куди (1)падає сонце, (2)кортить дійти рівним степом до краю землі й (3)заглянути в прірву, де вже чимало назбиралося (4)погаслих сонць...  


1 А особове дієслово  

2 Б безособове дієслово  

3 В неозначена форма дієслова  

4 Г дієприкметник  

Д дієприслівник


варіанти відповідей

1А 2Б 3В 4Г

1Б 2А 3В 4Г

1А 2В 3Б 4Г

1А 2Б 3Г 4В

1А 2Б 3В 4Д

Запитання 29

ЧОМУ Я НЕ СТАВ ГЕНІЄМ?

(1-4) Чому я не став генієм? Тому що я — непосидючий. Геніями стають переважно лежні. Дрімотники... Вайлуйчики... Ті, що не люблять рухатися... Тіло спить — мозок працює: як ще поспа­ти?.. Геніальні думки з’являються в напівдрімоті... За активної свідомості розум працює на тіло: як ще його нагодувати?..

(5-7) Ньютон... Спав під яблунею. Яблуко на голову — бац! Почухався. Друге — бац! Відсунувся... Тоді яблуко із самого вершечка — прабац! По самому лобі... У перенісся... В очах — свічки. У голо­ві — геніальні іскри... І вже — закон земного тяжіння: що вище висить, то болючіше б’є...

(8-9) Менделєєв... Свою таблицю хімічних елементів побачив уві сні... Добре, що довго не спав, тому що тепер, окрім стронцію, ми мали б хто зна яку холеру...

(10-11) Бетховен... Свою «Місячну сонату» почув уві сні... Місячної ночі... Я за своє життя майже не спав. Тільки задрімну — сняться дівчата. І будять...

(12) Чому я не став вождем? Вождем і дурень може стати, якщо на нього поставлять.

(13-15) А ще мені дуже не подобається бути тимчасовим. Навіть «усенародно обраним». Навіть на два терміни. Навіть, не приведи Господи, на три... Я за свій вік пережив Сталіна, Гітлера, Булгаріна, Хрущова, Брежнєва, Андропова, Горбачова, Кравчука... І цього, Бог дасть, переживу...

(16-19) Між вождями й мною — велика прірва. Вони викликають у людей сльози та розпач. Я викликаю усмішки й надію. їм шлють прокляття — мені бажають доброго здоров’я... їх прагнуть швидше позбутися, а мене — частіше бачити. Вожді серйозно брешуть народу. Я жартома говорю правду... То хто більше потрібний людям?

(20-23) Чому я не став Героєм України? До того йшло. Хтось подав документи на «Олімп», щоб мене чимось нагородити... До ювілею... Я перепудився. Не приведи Господи, дадуть Героя... Як тоді дивитися в очі Юхимові Звягільському, Софії Ротару?.. Героям України, які все життя тільки те й робили, що боролися за її незалежність... І я... документи «відкликав»...

(24-36) На «Олімпі» зрозуміли, що я пішов в опозицію. Деструктивну. Через десяті язики по­передили: «Нехай сюди більше й не тикається»... Ніби туди можна «поткнутися»... Ніби там постій­но — «день відкритих дверей» і господар з розпростертими обіймами чекає тебе на порозі... Та я раз помилково «поткнувся»... Шукав «Будинок з химерами»... Мене обмацали, обнюхали, обтрусили, повідрізали металеві ґудзики, прорентгенили, чи не проковтнув вибухівку, тоді категорично спитали:

- Що Ви хочете?!

- Розумієте, я вивчаю життя привидів... І мені сказали, що на цій вулиці є «Будинок з химерами»...

- Чоловіче! — каже якийсь старший. — Не шукай кия на свою спину!.. Тут — «не поле чудес», а Адміністрація Президента...

- Так це якраз і до діла, — зрадів я й додав: — Мені до нього треба... Він мене знає... Хочу подя­кувати за те, що кожного разу вітає мене з Новим роком, з Днем незалежності... А це ось до ювілею вітальну телеграму надіслав. Відзначив, що я своєю творчістю зробив «гідний внесок у духовне від­родження нашої держави»... Між іншим, сказав, що я талановитий...

(37-38) Отой старший шепоче молодшому:

- Виставте цього «таланта», поки нас з вами не виставили!

(39-40) Я тепер на вулицю Банкову більше не «потикаюся». А до Спілки письменників, що на тій же Банковій, заходжу через «чорний хід».

(41-45) Чого я не став «народним»? В одній дуже культурній установі мені кажуть: «Оскільки ти — більше на сцені, ніж за письмовим столом, акторська майстерність у тебе висока, манера вико­нання своєрідна, то висуваємо на звання народного... Та через певний час: «Нічого не можемо вдіяти! Ми висунули, а “там” засунули»... Високий адміністратор сказав: «Навіщо йому давати звання народного, коли він уже має заслуженого?» І дав зрозуміти, що я — просто не з того народу... (За Є. Дударем).


Під словом там (рядок 44) мається на увазі

варіанти відповідей

Спілка письменників

«Будинок з химерами»

яблуневий сад

«Олімп»

Запитання 30

ЧОМУ Я НЕ СТАВ ГЕНІЄМ?

(1-4) Чому я не став генієм? Тому що я — непосидючий. Геніями стають переважно лежні. Дрімотники... Вайлуйчики... Ті, що не люблять рухатися... Тіло спить — мозок працює: як ще поспа­ти?.. Геніальні думки з’являються в напівдрімоті... За активної свідомості розум працює на тіло: як ще його нагодувати?..

(5-7) Ньютон... Спав під яблунею. Яблуко на голову — бац! Почухався. Друге — бац! Відсунувся... Тоді яблуко із самого вершечка — прабац! По самому лобі... У перенісся... В очах — свічки. У голо­ві — геніальні іскри... І вже — закон земного тяжіння: що вище висить, то болючіше б’є...

(8-9) Менделєєв... Свою таблицю хімічних елементів побачив уві сні... Добре, що довго не спав, тому що тепер, окрім стронцію, ми мали б хто зна яку холеру...

(10-11) Бетховен... Свою «Місячну сонату» почув уві сні... Місячної ночі... Я за своє життя майже не спав. Тільки задрімну — сняться дівчата. І будять...

(12) Чому я не став вождем? Вождем і дурень може стати, якщо на нього поставлять.

(13-15) А ще мені дуже не подобається бути тимчасовим. Навіть «усенародно обраним». Навіть на два терміни. Навіть, не приведи Господи, на три... Я за свій вік пережив Сталіна, Гітлера, Булгаріна, Хрущова, Брежнєва, Андропова, Горбачова, Кравчука... І цього, Бог дасть, переживу...

(16-19) Між вождями й мною — велика прірва. Вони викликають у людей сльози та розпач. Я викликаю усмішки й надію. їм шлють прокляття — мені бажають доброго здоров’я... їх прагнуть швидше позбутися, а мене — частіше бачити. Вожді серйозно брешуть народу. Я жартома говорю правду... То хто більше потрібний людям?

(20-23) Чому я не став Героєм України? До того йшло. Хтось подав документи на «Олімп», щоб мене чимось нагородити... До ювілею... Я перепудився. Не приведи Господи, дадуть Героя... Як тоді дивитися в очі Юхимові Звягільському, Софії Ротару?.. Героям України, які все життя тільки те й робили, що боролися за її незалежність... І я... документи «відкликав»...

(24-36) На «Олімпі» зрозуміли, що я пішов в опозицію. Деструктивну. Через десяті язики по­передили: «Нехай сюди більше й не тикається»... Ніби туди можна «поткнутися»... Ніби там постій­но — «день відкритих дверей» і господар з розпростертими обіймами чекає тебе на порозі... Та я раз помилково «поткнувся»... Шукав «Будинок з химерами»... Мене обмацали, обнюхали, обтрусили, повідрізали металеві ґудзики, прорентгенили, чи не проковтнув вибухівку, тоді категорично спитали:

- Що Ви хочете?!

- Розумієте, я вивчаю життя привидів... І мені сказали, що на цій вулиці є «Будинок з химерами»...

- Чоловіче! — каже якийсь старший. — Не шукай кия на свою спину!.. Тут — «не поле чудес», а Адміністрація Президента...

- Так це якраз і до діла, — зрадів я й додав: — Мені до нього треба... Він мене знає... Хочу подя­кувати за те, що кожного разу вітає мене з Новим роком, з Днем незалежності... А це ось до ювілею вітальну телеграму надіслав. Відзначив, що я своєю творчістю зробив «гідний внесок у духовне від­родження нашої держави»... Між іншим, сказав, що я талановитий...

(37-38) Отой старший шепоче молодшому:

- Виставте цього «таланта», поки нас з вами не виставили!

(39-40) Я тепер на вулицю Банкову більше не «потикаюся». А до Спілки письменників, що на тій же Банковій, заходжу через «чорний хід».

(41-45) Чого я не став «народним»? В одній дуже культурній установі мені кажуть: «Оскільки ти — більше на сцені, ніж за письмовим столом, акторська майстерність у тебе висока, манера вико­нання своєрідна, то висуваємо на звання народного... Та через певний час: «Нічого не можемо вдіяти! Ми висунули, а “там” засунули»... Високий адміністратор сказав: «Навіщо йому давати звання народного, коли він уже має заслуженого?» І дав зрозуміти, що я — просто не з того народу... (За Є. Дударем).


Про роль митця в суспільстві йдеться в рядках

варіанти відповідей

1-4

16-19

20-23

Запитання 31

ЧОМУ Я НЕ СТАВ ГЕНІЄМ?

(1-4) Чому я не став генієм? Тому що я — непосидючий. Геніями стають переважно лежні. Дрімотники... Вайлуйчики... Ті, що не люблять рухатися... Тіло спить — мозок працює: як ще поспа­ти?.. Геніальні думки з’являються в напівдрімоті... За активної свідомості розум працює на тіло: як ще його нагодувати?..

(5-7) Ньютон... Спав під яблунею. Яблуко на голову — бац! Почухався. Друге — бац! Відсунувся... Тоді яблуко із самого вершечка — прабац! По самому лобі... У перенісся... В очах — свічки. У голо­ві — геніальні іскри... І вже — закон земного тяжіння: що вище висить, то болючіше б’є...

(8-9) Менделєєв... Свою таблицю хімічних елементів побачив уві сні... Добре, що довго не спав, тому що тепер, окрім стронцію, ми мали б хто зна яку холеру...

(10-11) Бетховен... Свою «Місячну сонату» почув уві сні... Місячної ночі... Я за своє життя майже не спав. Тільки задрімну — сняться дівчата. І будять...

(12) Чому я не став вождем? Вождем і дурень може стати, якщо на нього поставлять.

(13-15) А ще мені дуже не подобається бути тимчасовим. Навіть «усенародно обраним». Навіть на два терміни. Навіть, не приведи Господи, на три... Я за свій вік пережив Сталіна, Гітлера, Булгаріна, Хрущова, Брежнєва, Андропова, Горбачова, Кравчука... І цього, Бог дасть, переживу...

(16-19) Між вождями й мною — велика прірва. Вони викликають у людей сльози та розпач. Я викликаю усмішки й надію. їм шлють прокляття — мені бажають доброго здоров’я... їх прагнуть швидше позбутися, а мене — частіше бачити. Вожді серйозно брешуть народу. Я жартома говорю правду... То хто більше потрібний людям?

(20-23) Чому я не став Героєм України? До того йшло. Хтось подав документи на «Олімп», щоб мене чимось нагородити... До ювілею... Я перепудився. Не приведи Господи, дадуть Героя... Як тоді дивитися в очі Юхимові Звягільському, Софії Ротару?.. Героям України, які все життя тільки те й робили, що боролися за її незалежність... І я... документи «відкликав»...

(24-36) На «Олімпі» зрозуміли, що я пішов в опозицію. Деструктивну. Через десяті язики по­передили: «Нехай сюди більше й не тикається»... Ніби туди можна «поткнутися»... Ніби там постій­но — «день відкритих дверей» і господар з розпростертими обіймами чекає тебе на порозі... Та я раз помилково «поткнувся»... Шукав «Будинок з химерами»... Мене обмацали, обнюхали, обтрусили, повідрізали металеві ґудзики, прорентгенили, чи не проковтнув вибухівку, тоді категорично спитали:

- Що Ви хочете?!

- Розумієте, я вивчаю життя привидів... І мені сказали, що на цій вулиці є «Будинок з химерами»...

- Чоловіче! — каже якийсь старший. — Не шукай кия на свою спину!.. Тут — «не поле чудес», а Адміністрація Президента...

- Так це якраз і до діла, — зрадів я й додав: — Мені до нього треба... Він мене знає... Хочу подя­кувати за те, що кожного разу вітає мене з Новим роком, з Днем незалежності... А це ось до ювілею вітальну телеграму надіслав. Відзначив, що я своєю творчістю зробив «гідний внесок у духовне від­родження нашої держави»... Між іншим, сказав, що я талановитий...

(37-38) Отой старший шепоче молодшому:

- Виставте цього «таланта», поки нас з вами не виставили!

(39-40) Я тепер на вулицю Банкову більше не «потикаюся». А до Спілки письменників, що на тій же Банковій, заходжу через «чорний хід».

(41-45) Чого я не став «народним»? В одній дуже культурній установі мені кажуть: «Оскільки ти — більше на сцені, ніж за письмовим столом, акторська майстерність у тебе висока, манера вико­нання своєрідна, то висуваємо на звання народного... Та через певний час: «Нічого не можемо вдіяти! Ми висунули, а “там” засунули»... Високий адміністратор сказав: «Навіщо йому давати звання народного, коли він уже має заслуженого?» І дав зрозуміти, що я — просто не з того народу... (За Є. Дударем).


НЕПРАВИЛЬНИМ є твердження

варіанти відповідей

геніальні винаходи іноді народжуються вві сні

оповідач вирішив більше спати, щоб стати генієм

Євген Дудар говорить читачам правду за допомогою гумору

оповідач зовсім не прагне високих виборних посад

Запитання 32

ЧОМУ Я НЕ СТАВ ГЕНІЄМ?

(1-4) Чому я не став генієм? Тому що я — непосидючий. Геніями стають переважно лежні. Дрімотники... Вайлуйчики... Ті, що не люблять рухатися... Тіло спить — мозок працює: як ще поспа­ти?.. Геніальні думки з’являються в напівдрімоті... За активної свідомості розум працює на тіло: як ще його нагодувати?..

(5-7) Ньютон... Спав під яблунею. Яблуко на голову — бац! Почухався. Друге — бац! Відсунувся... Тоді яблуко із самого вершечка — прабац! По самому лобі... У перенісся... В очах — свічки. У голо­ві — геніальні іскри... І вже — закон земного тяжіння: що вище висить, то болючіше б’є...

(8-9) Менделєєв... Свою таблицю хімічних елементів побачив уві сні... Добре, що довго не спав, тому що тепер, окрім стронцію, ми мали б хто зна яку холеру...

(10-11) Бетховен... Свою «Місячну сонату» почув уві сні... Місячної ночі... Я за своє життя майже не спав. Тільки задрімну — сняться дівчата. І будять...

(12) Чому я не став вождем? Вождем і дурень може стати, якщо на нього поставлять.

(13-15) А ще мені дуже не подобається бути тимчасовим. Навіть «усенародно обраним». Навіть на два терміни. Навіть, не приведи Господи, на три... Я за свій вік пережив Сталіна, Гітлера, Булгаріна, Хрущова, Брежнєва, Андропова, Горбачова, Кравчука... І цього, Бог дасть, переживу...

(16-19) Між вождями й мною — велика прірва. Вони викликають у людей сльози та розпач. Я викликаю усмішки й надію. їм шлють прокляття — мені бажають доброго здоров’я... їх прагнуть швидше позбутися, а мене — частіше бачити. Вожді серйозно брешуть народу. Я жартома говорю правду... То хто більше потрібний людям?

(20-23) Чому я не став Героєм України? До того йшло. Хтось подав документи на «Олімп», щоб мене чимось нагородити... До ювілею... Я перепудився. Не приведи Господи, дадуть Героя... Як тоді дивитися в очі Юхимові Звягільському, Софії Ротару?.. Героям України, які все життя тільки те й робили, що боролися за її незалежність... І я... документи «відкликав»...

(24-36) На «Олімпі» зрозуміли, що я пішов в опозицію. Деструктивну. Через десяті язики по­передили: «Нехай сюди більше й не тикається»... Ніби туди можна «поткнутися»... Ніби там постій­но — «день відкритих дверей» і господар з розпростертими обіймами чекає тебе на порозі... Та я раз помилково «поткнувся»... Шукав «Будинок з химерами»... Мене обмацали, обнюхали, обтрусили, повідрізали металеві ґудзики, прорентгенили, чи не проковтнув вибухівку, тоді категорично спитали:

- Що Ви хочете?!

- Розумієте, я вивчаю життя привидів... І мені сказали, що на цій вулиці є «Будинок з химерами»...

- Чоловіче! — каже якийсь старший. — Не шукай кия на свою спину!.. Тут — «не поле чудес», а Адміністрація Президента...

- Так це якраз і до діла, — зрадів я й додав: — Мені до нього треба... Він мене знає... Хочу подя­кувати за те, що кожного разу вітає мене з Новим роком, з Днем незалежності... А це ось до ювілею вітальну телеграму надіслав. Відзначив, що я своєю творчістю зробив «гідний внесок у духовне від­родження нашої держави»... Між іншим, сказав, що я талановитий...

(37-38) Отой старший шепоче молодшому:

- Виставте цього «таланта», поки нас з вами не виставили!

(39-40) Я тепер на вулицю Банкову більше не «потикаюся». А до Спілки письменників, що на тій же Банковій, заходжу через «чорний хід».

(41-45) Чого я не став «народним»? В одній дуже культурній установі мені кажуть: «Оскільки ти — більше на сцені, ніж за письмовим столом, акторська майстерність у тебе висока, манера вико­нання своєрідна, то висуваємо на звання народного... Та через певний час: «Нічого не можемо вдіяти! Ми висунули, а “там” засунули»... Високий адміністратор сказав: «Навіщо йому давати звання народного, коли він уже має заслуженого?» І дав зрозуміти, що я — просто не з того народу... (За Є. Дударем).


У реченні І цього, Бог дасть, переживу (рядок 15) ідеться про

варіанти відповідей

конкурента на звання народного

голову Спілки письменників

тодішнього президента

охоронця на Банковій


Запитання 33

ЧОМУ Я НЕ СТАВ ГЕНІЄМ?

(1-4) Чому я не став генієм? Тому що я — непосидючий. Геніями стають переважно лежні. Дрімотники... Вайлуйчики... Ті, що не люблять рухатися... Тіло спить — мозок працює: як ще поспа­ти?.. Геніальні думки з’являються в напівдрімоті... За активної свідомості розум працює на тіло: як ще його нагодувати?..

(5-7) Ньютон... Спав під яблунею. Яблуко на голову — бац! Почухався. Друге — бац! Відсунувся... Тоді яблуко із самого вершечка — прабац! По самому лобі... У перенісся... В очах — свічки. У голо­ві — геніальні іскри... І вже — закон земного тяжіння: що вище висить, то болючіше б’є...

(8-9) Менделєєв... Свою таблицю хімічних елементів побачив уві сні... Добре, що довго не спав, тому що тепер, окрім стронцію, ми мали б хто зна яку холеру...

(10-11) Бетховен... Свою «Місячну сонату» почув уві сні... Місячної ночі... Я за своє життя майже не спав. Тільки задрімну — сняться дівчата. І будять...

(12) Чому я не став вождем? Вождем і дурень може стати, якщо на нього поставлять.

(13-15) А ще мені дуже не подобається бути тимчасовим. Навіть «усенародно обраним». Навіть на два терміни. Навіть, не приведи Господи, на три... Я за свій вік пережив Сталіна, Гітлера, Булгаріна, Хрущова, Брежнєва, Андропова, Горбачова, Кравчука... І цього, Бог дасть, переживу...

(16-19) Між вождями й мною — велика прірва. Вони викликають у людей сльози та розпач. Я викликаю усмішки й надію. їм шлють прокляття — мені бажають доброго здоров’я... їх прагнуть швидше позбутися, а мене — частіше бачити. Вожді серйозно брешуть народу. Я жартома говорю правду... То хто більше потрібний людям?

(20-23) Чому я не став Героєм України? До того йшло. Хтось подав документи на «Олімп», щоб мене чимось нагородити... До ювілею... Я перепудився. Не приведи Господи, дадуть Героя... Як тоді дивитися в очі Юхимові Звягільському, Софії Ротару?.. Героям України, які все життя тільки те й робили, що боролися за її незалежність... І я... документи «відкликав»...

(24-36) На «Олімпі» зрозуміли, що я пішов в опозицію. Деструктивну. Через десяті язики по­передили: «Нехай сюди більше й не тикається»... Ніби туди можна «поткнутися»... Ніби там постій­но — «день відкритих дверей» і господар з розпростертими обіймами чекає тебе на порозі... Та я раз помилково «поткнувся»... Шукав «Будинок з химерами»... Мене обмацали, обнюхали, обтрусили, повідрізали металеві ґудзики, прорентгенили, чи не проковтнув вибухівку, тоді категорично спитали:

- Що Ви хочете?!

- Розумієте, я вивчаю життя привидів... І мені сказали, що на цій вулиці є «Будинок з химерами»...

- Чоловіче! — каже якийсь старший. — Не шукай кия на свою спину!.. Тут — «не поле чудес», а Адміністрація Президента...

- Так це якраз і до діла, — зрадів я й додав: — Мені до нього треба... Він мене знає... Хочу подя­кувати за те, що кожного разу вітає мене з Новим роком, з Днем незалежності... А це ось до ювілею вітальну телеграму надіслав. Відзначив, що я своєю творчістю зробив «гідний внесок у духовне від­родження нашої держави»... Між іншим, сказав, що я талановитий...

(37-38) Отой старший шепоче молодшому:

- Виставте цього «таланта», поки нас з вами не виставили!

(39-40) Я тепер на вулицю Банкову більше не «потикаюся». А до Спілки письменників, що на тій же Банковій, заходжу через «чорний хід».

(41-45) Чого я не став «народним»? В одній дуже культурній установі мені кажуть: «Оскільки ти — більше на сцені, ніж за письмовим столом, акторська майстерність у тебе висока, манера вико­нання своєрідна, то висуваємо на звання народного... Та через певний час: «Нічого не можемо вдіяти! Ми висунули, а “там” засунули»... Високий адміністратор сказав: «Навіщо йому давати звання народного, коли він уже має заслуженого?» І дав зрозуміти, що я — просто не з того народу... (За Є. Дударем).


У «деструктивній» опозиції був (була)

варіанти відповідей

Юхим Звягільський

Леонід Кравчук

Софія Ротару

Євген Дудар

Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома

Створити тест