ЗНО 2021. МОВА 6 варіант
За алфавітом записано всі слова рядка
Лише числівники записано в рядку
Наголос падає на другий склад у слові
Антоніми записано в рядку
Лексичну помилку допущено в рядку
Пунктуаційну помилку допущено в реченні
Прочитайте текст і виконайте завдання.
(1) Хрещатик розпочинається з Європейської площі, а закінчується — Бессарабською. (2) Один бік вулиці прикрашають адміністративні установи: (М,м)іськрада, (У,у)країнське (Р,р)адіо, різні агентства й відомства та ін. (3) На протилежному боці — переважно житлові будинки. (4) Нижні яруси оздоблено гранітом, а верхні здебільшого облицьовано плиткою пісочного кольору. (5) Домінантою в архітектурному ансамблі Хрещатика є знаменитий будинок із зіркою — один з давніх (К,к)иївських хмарочосів. (6) А довершують красу вулиці славетні каштани, що навесні зашалюють свої свічки.
З великої літери в тексті треба писати слово
Прочитайте текст і виконайте завдання.
(1) Хрещатик розпочинається з Європейської площі, а закінчується — Бессарабською. (2) Один бік вулиці прикрашають адміністративні установи: (М,м)іськрада, (У,у)країнське (Р,р)адіо, різні агентства й відомства та ін. (3) На протилежному боці — переважно житлові будинки. (4) Нижні яруси оздоблено гранітом, а верхні здебільшого облицьовано плиткою пісочного кольору. (5) Домінантою в архітектурному ансамблі Хрещатика є знаменитий будинок із зіркою — один з давніх (К,к)иївських хмарочосів. (6) А довершують красу вулиці славетні каштани, що навесні зашалюють свої свічки.
Складносурядним є речення
Прочитайте текст і виконайте завдання.
(1) Хрещатик розпочинається з Європейської площі, а закінчується — Бессарабською. (2) Один бік вулиці прикрашають адміністративні установи: (М,м)іськрада, (У,у)країнське (Р,р)адіо, різні агентства й відомства та ін. (3) На протилежному боці — переважно житлові будинки. (4) Нижні яруси оздоблено гранітом, а верхні здебільшого облицьовано плиткою пісочного кольору. (5) Домінантою в архітектурному ансамблі Хрещатика є знаменитий будинок із зіркою — один з давніх (К,к)иївських хмарочосів. (6) А довершують красу вулиці славетні каштани, що навесні зашалюють свої свічки.
У формі знахідного відмінка вжито слово
Прочитайте текст і виконайте завдання.
(1) Хрещатик розпочинається з Європейської площі, а закінчується — Бессарабською. (2) Один бік вулиці прикрашають адміністративні установи: (М,м)іськрада, (У,у)країнське (Р,р)адіо, різні агентства й відомства та ін. (3) На протилежному боці — переважно житлові будинки. (4) Нижні яруси оздоблено гранітом, а верхні здебільшого облицьовано плиткою пісочного кольору. (5) Домінантою в архітектурному ансамблі Хрещатика є знаменитий будинок із зіркою — один з давніх (К,к)иївських хмарочосів. (6) А довершують красу вулиці славетні каштани, що навесні зашалюють свої свічки.
У переносному значенні вжито слово (речення 6)
Знак м’якшення на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка
Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка
Букву И на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка
Прочитайте речення з пропущеними літерами В й У (на їхньому місці стоять цифри). Вівса, пшениці, ячмені - це (1)се зіллялося (2) одну могутню хвилю; вона (3)се топить, (4)се забирає (5) полон. Літеру В треба написати на місці цифри
Помилку допущено в написанні відмінкової форми числівника
Помилку в написанні імені по батькові допущено в рядку
Правильно утворено форми ступенів порівняння всіх прикметників у рядку
Чоловічий рід мають обидва іменники рядка
Спільнокореневим до слова пісний є
Редагування потребує одна із синонімічних сполук у рядку
Граматичну помилку допущено в реченні
Вставне словосполучення вжито в рядку (розділові знаки пропущено)
Пунктуаційну помилку допущено в рядку
Установіть відповідність між фразеологізмами-антонімами.
Фразеологізм Антонім
1 тримати в кулаці А у кишені бряжчить
2 ставати цапки Б як у воду опущений
3 співати дифірамби В попускати віжки
4 на сьомому небі Г знімати стружку
Д хоч мотузки крути
Установіть відповідність між відокремленим членом речення та його прикладом.
Відокремлений член речення
1 додаток 2 обставина 3 означення 4 прикладка
Приклад
А Оце і є той випадок єдиний, коли найбільша мужність — утекти.
Б Вечір, мій друг таємний, пригорне мене своїм теплом.
В На дворі, замість похилої хатини, стояв веселий будинок.
Г Вітер лютий налетів з розгону і, втомившись, під дверима ліг.
Д Багато людей на світі, а ти у мене один.
Установіть відповідність між групою лексики та прикладами.
Група лексики Приклади
1 архаїзми А софіт, акант
2 історизми Б чоло, рамено
3 неологізми В ґазда, легінь
4 діалектизми Г люстро, пліт
Д печеніг, личаки
Установіть відповідність між видом підрядного речення та прикладом.
1 означальне 2 з’ясувальне 3 умови 4 допусту
А Недумано, негадано забігла в глухомань, де сосни пахнуть ладаном.
Б Загриміло, ударило так, наче розкололися всі найбільші карпатські верхи.
В Катерина Білокур ніби розповідала світові, який талановитий її народ.
Г За честь і правду все віддай, коли ти любиш рідний край.
Д Вже листячко прокинулося де-не-де, хоч сніг у лісі сріблиться повсюди.
Визначте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).
Погонич зайнявся (1)своєю справою (2)й позвав Бека (3)тільки тоді, (4)коли до нього дійшла черга.
1 А частка
2 Б сполучник
3 В займенник
4 Г прислівник
Д прийменник
ОЛЕКСАНДРА ЕКСТЕР - АМАЗОНКА УКРАЇНСЬКОГО АВАНГАРДУ
Київський поет Бенедикт Лівшиць у своїх знаменитих спогадах «Півтораокий стрілець» охрестив так найвидатніших жінок авангарду «амазонками, скіфськими наїзницями». Не дивно, адже їм вдалося мати сміливість і силу протистояти патріархальним канонам і здійснювати мистецькі революції наперекір пафосним портретам і реалістичним пейзажам. Олександра Екстер серед цих «амазонок» — перша.
Олександра Олександрівна Григорович народилася 1882 року в місті Білосток Гродненської губернії (нині територія Польщі). Її батько — білорус, мати — грекиня. Коли Олександрі було два роки, її сім’я переїхала до Києва, і на 35 років це місто для неї стало рідним домом. Вона навчалась у Миколи Пимоненка в Київському художньому училищі разом з Олександром Богомазовим та Олександром Архипенком.
1903 року чарівна Олександра закохала в себе київського адвоката Миколу з німецьким прізвищем Екстер. Вони побралися. У подружжя не було дітей. Художниця приділяла весь свій час мандрам і мистецтву. До того ж київське провінційне життя й освіта (на початку XX століття Київ був саме таким) не задовольняли енергійну та допитливу художницю.
З 1907 року розпочинаються її мандри. Спочатку вона їде в Москву, а потім — до Парижа. Завдяки Ґійому Аполлінеру знайомиться з Пікассо й опиняється в самому вирі європейського мистецтва. Олександру Екстер захоплюють ідеї кубізму, які кардинально змінюють усю її подальшу творчість.
Мистецьке життя в Києві на початку XX ст. навряд чи можна було назвати розмаїтим, тому виставка «Ланка», організована Олександрою Екстер і Давидом Бурлюком на Хрещатику в 1908 році, стала надзвичайною подією. Але провінційний смак киян 110 років тому виявився непереборним. Виставку дуже погано відвідували, до того ж за вхід потрібно було ще й платити. Звісно, для непідготовленої публіки, яка звикла переважно до салонного мистецтва, сині бики й фіолетові портрети в крапочку були дуже складними для розуміння.
Кубісти вважали колір незначним та уникали яскравих барв. Олександра Екстер не могла довго утримувати свою любов до кольору, яка в неї, імовірно, була успадкована від М. Пимоненка й народного мистецтва. Уже в 1914 році вона написала «Натюрморт з писанками», де в кубістичній картині використані яскраві відкриті барви. Олександра ж надихнула Пікассо на використання кольорів у кубізмі. Після спілкування з Екстер засновник кубізму різко розширює свою палітру та сміливо використовує всю гаму кольорів, не оминаючи й контрастів.
Олександра Екстер відома в історії мистецтва насамперед завдяки своїм реформаторським ідеям у сценографії. Вона запропонувала замість пласких розмальованих декорацій використовувати складні багатоярусні конструкції, займаючи ними весь простір сцени, а не лише її підлогу. Друге театральне новаторство — костюми, які були співзвучні з кольоровим рішенням тла.
Лише три вистави в Камерному театрі («Фаміра Кифаред», «Саломея», «Ромео і Джульєтта») принесли їй всесвітнє визнання як реформатора сценографії та театрального костюма. А. Ефрос називав декорації Екстер «урочистим парадом кубізму». Цікаво, що саме в Камерному театрі мисткиня запропонувала розмальовувати обличчя акторів. Разом з епатажами Ларіонова й Бурлюка ці спроби стали протоформами боді-арту. Крім того, вона звертає увагу на освітлення під час драматичної дії. Припускають, що саме Київ став місцем народження світлових ефектів. Зрештою, недарма Олександру Олександрівну називали «Пікассо сценографії».
Після захоплення більшовиками влади в Києві Екстер виїжджає до Одеси, а потім — до Парижа. Тут на запрошення Ф. Леже вона викладала в Академії сучасного мистецтва. Останні роки художниця прожила самотньо в передмісті Фонтене-о-Роз, де померла 1949 року (За Т. Філевською).
Олександру Екстер названо «амазонкою» через те, що вона
ОЛЕКСАНДРА ЕКСТЕР - АМАЗОНКА УКРАЇНСЬКОГО АВАНГАРДУ
Київський поет Бенедикт Лівшиць у своїх знаменитих спогадах «Півтораокий стрілець» охрестив так найвидатніших жінок авангарду «амазонками, скіфськими наїзницями». Не дивно, адже їм вдалося мати сміливість і силу протистояти патріархальним канонам і здійснювати мистецькі революції наперекір пафосним портретам і реалістичним пейзажам. Олександра Екстер серед цих «амазонок» — перша.
Олександра Олександрівна Григорович народилася 1882 року в місті Білосток Гродненської губернії (нині територія Польщі). Її батько — білорус, мати — грекиня. Коли Олександрі було два роки, її сім’я переїхала до Києва, і на 35 років це місто для неї стало рідним домом. Вона навчалась у Миколи Пимоненка в Київському художньому училищі разом з Олександром Богомазовим та Олександром Архипенком.
1903 року чарівна Олександра закохала в себе київського адвоката Миколу з німецьким прізвищем Екстер. Вони побралися. У подружжя не було дітей. Художниця приділяла весь свій час мандрам і мистецтву. До того ж київське провінційне життя й освіта (на початку XX століття Київ був саме таким) не задовольняли енергійну та допитливу художницю.
З 1907 року розпочинаються її мандри. Спочатку вона їде в Москву, а потім — до Парижа. Завдяки Ґійому Аполлінеру знайомиться з Пікассо й опиняється в самому вирі європейського мистецтва. Олександру Екстер захоплюють ідеї кубізму, які кардинально змінюють усю її подальшу творчість.
Мистецьке життя в Києві на початку XX ст. навряд чи можна було назвати розмаїтим, тому виставка «Ланка», організована Олександрою Екстер і Давидом Бурлюком на Хрещатику в 1908 році, стала надзвичайною подією. Але провінційний смак киян 110 років тому виявився непереборним. Виставку дуже погано відвідували, до того ж за вхід потрібно було ще й платити. Звісно, для непідготовленої публіки, яка звикла переважно до салонного мистецтва, сині бики й фіолетові портрети в крапочку були дуже складними для розуміння.
Кубісти вважали колір незначним та уникали яскравих барв. Олександра Екстер не могла довго утримувати свою любов до кольору, яка в неї, імовірно, була успадкована від М. Пимоненка й народного мистецтва. Уже в 1914 році вона написала «Натюрморт з писанками», де в кубістичній картині використані яскраві відкриті барви. Олександра ж надихнула Пікассо на використання кольорів у кубізмі. Після спілкування з Екстер засновник кубізму різко розширює свою палітру та сміливо використовує всю гаму кольорів, не оминаючи й контрастів.
Олександра Екстер відома в історії мистецтва насамперед завдяки своїм реформаторським ідеям у сценографії. Вона запропонувала замість пласких розмальованих декорацій використовувати складні багатоярусні конструкції, займаючи ними весь простір сцени, а не лише її підлогу. Друге театральне новаторство — костюми, які були співзвучні з кольоровим рішенням тла.
Лише три вистави в Камерному театрі («Фаміра Кифаред», «Саломея», «Ромео і Джульєтта») принесли їй всесвітнє визнання як реформатора сценографії та театрального костюма. А. Ефрос називав декорації Екстер «урочистим парадом кубізму». Цікаво, що саме в Камерному театрі мисткиня запропонувала розмальовувати обличчя акторів. Разом з епатажами Ларіонова й Бурлюка ці спроби стали протоформами боді-арту. Крім того, вона звертає увагу на освітлення під час драматичної дії. Припускають, що саме Київ став місцем народження світлових ефектів. Зрештою, недарма Олександру Олександрівну називали «Пікассо сценографії».
Після захоплення більшовиками влади в Києві Екстер виїжджає до Одеси, а потім — до Парижа. Тут на запрошення Ф. Леже вона викладала в Академії сучасного мистецтва. Останні роки художниця прожила самотньо в передмісті Фонтене-о-Роз, де померла 1949 року (За Т. Філевською).
НЕПРАВИЛЬНИМ Є твердження, що Олександра Екстер
ОЛЕКСАНДРА ЕКСТЕР - АМАЗОНКА УКРАЇНСЬКОГО АВАНГАРДУ
Київський поет Бенедикт Лівшиць у своїх знаменитих спогадах «Півтораокий стрілець» охрестив так найвидатніших жінок авангарду «амазонками, скіфськими наїзницями». Не дивно, адже їм вдалося мати сміливість і силу протистояти патріархальним канонам і здійснювати мистецькі революції наперекір пафосним портретам і реалістичним пейзажам. Олександра Екстер серед цих «амазонок» — перша.
Олександра Олександрівна Григорович народилася 1882 року в місті Білосток Гродненської губернії (нині територія Польщі). Її батько — білорус, мати — грекиня. Коли Олександрі було два роки, її сім’я переїхала до Києва, і на 35 років це місто для неї стало рідним домом. Вона навчалась у Миколи Пимоненка в Київському художньому училищі разом з Олександром Богомазовим та Олександром Архипенком.
1903 року чарівна Олександра закохала в себе київського адвоката Миколу з німецьким прізвищем Екстер. Вони побралися. У подружжя не було дітей. Художниця приділяла весь свій час мандрам і мистецтву. До того ж київське провінційне життя й освіта (на початку XX століття Київ був саме таким) не задовольняли енергійну та допитливу художницю.
З 1907 року розпочинаються її мандри. Спочатку вона їде в Москву, а потім — до Парижа. Завдяки Ґійому Аполлінеру знайомиться з Пікассо й опиняється в самому вирі європейського мистецтва. Олександру Екстер захоплюють ідеї кубізму, які кардинально змінюють усю її подальшу творчість.
Мистецьке життя в Києві на початку XX ст. навряд чи можна було назвати розмаїтим, тому виставка «Ланка», організована Олександрою Екстер і Давидом Бурлюком на Хрещатику в 1908 році, стала надзвичайною подією. Але провінційний смак киян 110 років тому виявився непереборним. Виставку дуже погано відвідували, до того ж за вхід потрібно було ще й платити. Звісно, для непідготовленої публіки, яка звикла переважно до салонного мистецтва, сині бики й фіолетові портрети в крапочку були дуже складними для розуміння.
Кубісти вважали колір незначним та уникали яскравих барв. Олександра Екстер не могла довго утримувати свою любов до кольору, яка в неї, імовірно, була успадкована від М. Пимоненка й народного мистецтва. Уже в 1914 році вона написала «Натюрморт з писанками», де в кубістичній картині використані яскраві відкриті барви. Олександра ж надихнула Пікассо на використання кольорів у кубізмі. Після спілкування з Екстер засновник кубізму різко розширює свою палітру та сміливо використовує всю гаму кольорів, не оминаючи й контрастів.
Олександра Екстер відома в історії мистецтва насамперед завдяки своїм реформаторським ідеям у сценографії. Вона запропонувала замість пласких розмальованих декорацій використовувати складні багатоярусні конструкції, займаючи ними весь простір сцени, а не лише її підлогу. Друге театральне новаторство — костюми, які були співзвучні з кольоровим рішенням тла.
Лише три вистави в Камерному театрі («Фаміра Кифаред», «Саломея», «Ромео і Джульєтта») принесли їй всесвітнє визнання як реформатора сценографії та театрального костюма. А. Ефрос називав декорації Екстер «урочистим парадом кубізму». Цікаво, що саме в Камерному театрі мисткиня запропонувала розмальовувати обличчя акторів. Разом з епатажами Ларіонова й Бурлюка ці спроби стали протоформами боді-арту. Крім того, вона звертає увагу на освітлення під час драматичної дії. Припускають, що саме Київ став місцем народження світлових ефектів. Зрештою, недарма Олександру Олександрівну називали «Пікассо сценографії».
Після захоплення більшовиками влади в Києві Екстер виїжджає до Одеси, а потім — до Парижа. Тут на запрошення Ф. Леже вона викладала в Академії сучасного мистецтва. Останні роки художниця прожила самотньо в передмісті Фонтене-о-Роз, де померла 1949 року (За Т. Філевською).
На творчості Олександри Екстер позначилися всі названі впливи, ОКРІМ
ОЛЕКСАНДРА ЕКСТЕР - АМАЗОНКА УКРАЇНСЬКОГО АВАНГАРДУ
Київський поет Бенедикт Лівшиць у своїх знаменитих спогадах «Півтораокий стрілець» охрестив так найвидатніших жінок авангарду «амазонками, скіфськими наїзницями». Не дивно, адже їм вдалося мати сміливість і силу протистояти патріархальним канонам і здійснювати мистецькі революції наперекір пафосним портретам і реалістичним пейзажам. Олександра Екстер серед цих «амазонок» — перша.
Олександра Олександрівна Григорович народилася 1882 року в місті Білосток Гродненської губернії (нині територія Польщі). Її батько — білорус, мати — грекиня. Коли Олександрі було два роки, її сім’я переїхала до Києва, і на 35 років це місто для неї стало рідним домом. Вона навчалась у Миколи Пимоненка в Київському художньому училищі разом з Олександром Богомазовим та Олександром Архипенком.
1903 року чарівна Олександра закохала в себе київського адвоката Миколу з німецьким прізвищем Екстер. Вони побралися. У подружжя не було дітей. Художниця приділяла весь свій час мандрам і мистецтву. До того ж київське провінційне життя й освіта (на початку XX століття Київ був саме таким) не задовольняли енергійну та допитливу художницю.
З 1907 року розпочинаються її мандри. Спочатку вона їде в Москву, а потім — до Парижа. Завдяки Ґійому Аполлінеру знайомиться з Пікассо й опиняється в самому вирі європейського мистецтва. Олександру Екстер захоплюють ідеї кубізму, які кардинально змінюють усю її подальшу творчість.
Мистецьке життя в Києві на початку XX ст. навряд чи можна було назвати розмаїтим, тому виставка «Ланка», організована Олександрою Екстер і Давидом Бурлюком на Хрещатику в 1908 році, стала надзвичайною подією. Але провінційний смак киян 110 років тому виявився непереборним. Виставку дуже погано відвідували, до того ж за вхід потрібно було ще й платити. Звісно, для непідготовленої публіки, яка звикла переважно до салонного мистецтва, сині бики й фіолетові портрети в крапочку були дуже складними для розуміння.
Кубісти вважали колір незначним та уникали яскравих барв. Олександра Екстер не могла довго утримувати свою любов до кольору, яка в неї, імовірно, була успадкована від М. Пимоненка й народного мистецтва. Уже в 1914 році вона написала «Натюрморт з писанками», де в кубістичній картині використані яскраві відкриті барви. Олександра ж надихнула Пікассо на використання кольорів у кубізмі. Після спілкування з Екстер засновник кубізму різко розширює свою палітру та сміливо використовує всю гаму кольорів, не оминаючи й контрастів.
Олександра Екстер відома в історії мистецтва насамперед завдяки своїм реформаторським ідеям у сценографії. Вона запропонувала замість пласких розмальованих декорацій використовувати складні багатоярусні конструкції, займаючи ними весь простір сцени, а не лише її підлогу. Друге театральне новаторство — костюми, які були співзвучні з кольоровим рішенням тла.
Лише три вистави в Камерному театрі («Фаміра Кифаред», «Саломея», «Ромео і Джульєтта») принесли їй всесвітнє визнання як реформатора сценографії та театрального костюма. А. Ефрос називав декорації Екстер «урочистим парадом кубізму». Цікаво, що саме в Камерному театрі мисткиня запропонувала розмальовувати обличчя акторів. Разом з епатажами Ларіонова й Бурлюка ці спроби стали протоформами боді-арту. Крім того, вона звертає увагу на освітлення під час драматичної дії. Припускають, що саме Київ став місцем народження світлових ефектів. Зрештою, недарма Олександру Олександрівну називали «Пікассо сценографії».
Після захоплення більшовиками влади в Києві Екстер виїжджає до Одеси, а потім — до Парижа. Тут на запрошення Ф. Леже вона викладала в Академії сучасного мистецтва. Останні роки художниця прожила самотньо в передмісті Фонтене-о-Роз, де померла 1949 року (За Т. Філевською).
Після одруження з Миколою Екстер Олександра залишила Київ, бо
ОЛЕКСАНДРА ЕКСТЕР - АМАЗОНКА УКРАЇНСЬКОГО АВАНГАРДУ
Київський поет Бенедикт Лівшиць у своїх знаменитих спогадах «Півтораокий стрілець» охрестив так найвидатніших жінок авангарду «амазонками, скіфськими наїзницями». Не дивно, адже їм вдалося мати сміливість і силу протистояти патріархальним канонам і здійснювати мистецькі революції наперекір пафосним портретам і реалістичним пейзажам. Олександра Екстер серед цих «амазонок» — перша.
Олександра Олександрівна Григорович народилася 1882 року в місті Білосток Гродненської губернії (нині територія Польщі). Її батько — білорус, мати — грекиня. Коли Олександрі було два роки, її сім’я переїхала до Києва, і на 35 років це місто для неї стало рідним домом. Вона навчалась у Миколи Пимоненка в Київському художньому училищі разом з Олександром Богомазовим та Олександром Архипенком.
1903 року чарівна Олександра закохала в себе київського адвоката Миколу з німецьким прізвищем Екстер. Вони побралися. У подружжя не було дітей. Художниця приділяла весь свій час мандрам і мистецтву. До того ж київське провінційне життя й освіта (на початку XX століття Київ був саме таким) не задовольняли енергійну та допитливу художницю.
З 1907 року розпочинаються її мандри. Спочатку вона їде в Москву, а потім — до Парижа. Завдяки Ґійому Аполлінеру знайомиться з Пікассо й опиняється в самому вирі європейського мистецтва. Олександру Екстер захоплюють ідеї кубізму, які кардинально змінюють усю її подальшу творчість.
Мистецьке життя в Києві на початку XX ст. навряд чи можна було назвати розмаїтим, тому виставка «Ланка», організована Олександрою Екстер і Давидом Бурлюком на Хрещатику в 1908 році, стала надзвичайною подією. Але провінційний смак киян 110 років тому виявився непереборним. Виставку дуже погано відвідували, до того ж за вхід потрібно було ще й платити. Звісно, для непідготовленої публіки, яка звикла переважно до салонного мистецтва, сині бики й фіолетові портрети в крапочку були дуже складними для розуміння.
Кубісти вважали колір незначним та уникали яскравих барв. Олександра Екстер не могла довго утримувати свою любов до кольору, яка в неї, імовірно, була успадкована від М. Пимоненка й народного мистецтва. Уже в 1914 році вона написала «Натюрморт з писанками», де в кубістичній картині використані яскраві відкриті барви. Олександра ж надихнула Пікассо на використання кольорів у кубізмі. Після спілкування з Екстер засновник кубізму різко розширює свою палітру та сміливо використовує всю гаму кольорів, не оминаючи й контрастів.
Олександра Екстер відома в історії мистецтва насамперед завдяки своїм реформаторським ідеям у сценографії. Вона запропонувала замість пласких розмальованих декорацій використовувати складні багатоярусні конструкції, займаючи ними весь простір сцени, а не лише її підлогу. Друге театральне новаторство — костюми, які були співзвучні з кольоровим рішенням тла.
Лише три вистави в Камерному театрі («Фаміра Кифаред», «Саломея», «Ромео і Джульєтта») принесли їй всесвітнє визнання як реформатора сценографії та театрального костюма. А. Ефрос називав декорації Екстер «урочистим парадом кубізму». Цікаво, що саме в Камерному театрі мисткиня запропонувала розмальовувати обличчя акторів. Разом з епатажами Ларіонова й Бурлюка ці спроби стали протоформами боді-арту. Крім того, вона звертає увагу на освітлення під час драматичної дії. Припускають, що саме Київ став місцем народження світлових ефектів. Зрештою, недарма Олександру Олександрівну називали «Пікассо сценографії».
Після захоплення більшовиками влади в Києві Екстер виїжджає до Одеси, а потім — до Парижа. Тут на запрошення Ф. Леже вона викладала в Академії сучасного мистецтва. Останні роки художниця прожила самотньо в передмісті Фонтене-о-Роз, де померла 1949 року (За Т. Філевською).
Творчість Олександри Екстер у тексті протиставлено
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома
