16 червня о 18:00Вебінар: Збереження здоров’я дітей з особливими освітніми потребами

ЗНО 2021 МОВА 7 варіант

Додано: 21 травня
Предмет: Українська мова, 11 клас
Тест виконано: 88 разів
33 запитання
Запитання 1

Антоніми вжито у прислів’ї


варіанти відповідей

Голова добре, а дві — краще.   

Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки.

Не родися красна, а родися щасна. 

Хто дбає, той і має.

Запитання 2

Фразеологізм вдарити по руках означає

варіанти відповідей

знехтувати

розгніватися

домовитися

посваритися 

Запитання 3

Простим є речення

варіанти відповідей

Малий човен на видноколі був добрим прихистком — мені раптом захотілося зробити щось надзвичайне.

Хлопець не жалкував за тими непрочитаними книжками — знав, що рецепта на свій пошук там не відчитає.

Я тоді довго сидів над Дніпром, заколисаний його тишею, довго слухав мелодійний плескіт хвиль.

Він почув: до нього щось торкається — сипався пісок.

Запитання 4

Числівник є в реченні

варіанти відповідей

Він сьогодні не вивчив вірш, тому отримав двійку.  

У спектаклі брало участь одинадцятеро дітей.

Забрьоха викликав усю сотню на майдан.   

Збудували новий тридцятиповерховий будинок.

Запитання 5

Префікс при- треба писати в усіх словах рядка

варіанти відповідей

пр...шумний, пр...варити, пр...багатіти, пр...мружений, пр...славний

пр...гіркий, пр...кипіти, пр...мокрий, пр...червоний, пр...поганий

пр...гарний, пр...чорний, пр...ставити, пр...цілитися, пр...сипати

пр...мчати, пр...гладити, пр...шити, пр...морський, пр…бічник

Запитання 6

Літеру й на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

варіанти відповідей

під...омний, кур...озний, павіл...он, ма...оріти, д...оготь

л...отчик, пен...ок, ст...ожка, зна...омий, бо...овий

намал...ований, с...огодні, га...ок, ра...он, кра...овий 

медаль...он, з...омка, Солов...ов, Вороб...ов, міль...он

Запитання 7

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Глибоке розуміння того, що Шевченко як спів/творець духовної краси, сили і величі україн­ської нації, стає однією з найбільших її святинь — символом України, її невід’ємною суттю, прозву­чало не в одній з прощальних промов. (2) І не випадково, що біля домовини Шевченка промовляли тоді найвидатніші діячі і творці української історії — відомий етнограф Павло Чубинський, історик і письменник Микола Костомаров, письменник/культуролог, історик Пантелеймон Куліш, редактор першого українського літературно/мистецького щомісячного журналу «Основа» Василь Бєлозерський, поет Афанасьєв/Чужбинський. (3) Повернення Шевченка Україні — це повернення нашої національної гідності і розуміння, що в своїй хаті своя правда, і сила, і воля. (4) Повернення Шевченка Україні — це повернення до України її блудних синів, що підступно були обмануті і втратили духовний зв’язок з материнською землею, повернення Україні Шевченкової мови.

Разом у тексті треба писати слово

варіанти відповідей

письменник/культуролог

Афанасьєв/Чужбинський

літературно/мистецький

спів/творець

Запитання 8

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Глибоке розуміння того, що Шевченко як спів/творець духовної краси, сили і величі україн­ської нації, стає однією з найбільших її святинь — символом України, її невід’ємною суттю, прозву­чало не в одній з прощальних промов. (2) І не випадково, що біля домовини Шевченка промовляли тоді найвидатніші діячі і творці української історії — відомий етнограф Павло Чубинський, історик і письменник Микола Костомаров, письменник/культуролог, історик Пантелеймон Куліш, редактор першого українського літературно/мистецького щомісячного журналу «Основа» Василь Бєлозерський, поет Афанасьєв/Чужбинський. (3) Повернення Шевченка Україні — це повернення нашої національної гідності і розуміння, що в своїй хаті своя правда, і сила, і воля. (4) Повернення Шевченка Україні — це повернення до України її блудних синів, що підступно були обмануті і втратили духовний зв’язок з материнською землею, повернення Україні Шевченкової мови.

Пунктуаційну помилку допущено в реченні

варіанти відповідей

1

2

3

4

Запитання 9

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Глибоке розуміння того, що Шевченко як спів/творець духовної краси, сили і величі україн­ської нації, стає однією з найбільших її святинь — символом України, її невід’ємною суттю, прозву­чало не в одній з прощальних промов. (2) І не випадково, що біля домовини Шевченка промовляли тоді найвидатніші діячі і творці української історії — відомий етнограф Павло Чубинський, історик і письменник Микола Костомаров, письменник/культуролог, історик Пантелеймон Куліш, редактор першого українського літературно/мистецького щомісячного журналу «Основа» Василь Бєлозерський, поет Афанасьєв/Чужбинський. (3) Повернення Шевченка Україні — це повернення нашої національної гідності і розуміння, що в своїй хаті своя правда, і сила, і воля. (4) Повернення Шевченка Україні — це повернення до України її блудних синів, що підступно були обмануті і втратили духовний зв’язок з материнською землею, повернення Україні Шевченкової мови.

Складнопідрядним означальним є речення

варіанти відповідей

1

2

3

4

Запитання 10

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Глибоке розуміння того, що Шевченко як спів/творець духовної краси, сили і величі україн­ської нації, стає однією з найбільших її святинь — символом України, її невід’ємною суттю, прозву­чало не в одній з прощальних промов. (2) І не випадково, що біля домовини Шевченка промовляли тоді найвидатніші діячі і творці української історії — відомий етнограф Павло Чубинський, історик і письменник Микола Костомаров, письменник/культуролог, історик Пантелеймон Куліш, редактор першого українського літературно/мистецького щомісячного журналу «Основа» Василь Бєлозерський, поет Афанасьєв/Чужбинський. (3) Повернення Шевченка Україні — це повернення нашої національної гідності і розуміння, що в своїй хаті своя правда, і сила, і воля. (4) Повернення Шевченка Україні — це повернення до України її блудних синів, що підступно були обмануті і втратили духовний зв’язок з материнською землею, повернення Україні Шевченкової мови.

Синоніми до слова гідність наведено в усіх рядках, ОКРІМ

варіанти відповідей

достоїнство

честь

гордість

самоповага

Запитання 11

Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка

варіанти відповідей

силен...ий, невблаган...ий, підніс...я, священ...ий, склян...ий

незрівнян...ий, сказан...ий, тряс...я, стальн...ий, цін...ий

рослин...ий, здоровен...ий, шален...ий, закон...ий, цілин..ий

бурячин...я, воз...’єднан...я, півден...ий, оборон...ий, родин...ий

лист...я, гордіст...ю, медал...ю, стат...я, ніч...ю

Запитання 12

Правильною є відмінкова форма числівника

варіанти відповідей

шестидесятьома трьома

восьми десятьох п’ятьох

на сімдесяти дев’яти

сороками п’ятьома

стома п'ятьомами

Запитання 13

Правильно поєднано іменник з числівником у рядку

варіанти відповідей

обоє книжок

півтора місяці

чотири екзамени

три аркуша

п’ятдесят два пасажира

Запитання 14

Неправильно вжито слово у словосполученні

варіанти відповідей

передплатити газети

ухвалити рішення

складати іспити

співставити результати

брати участь

Запитання 15

У лапках треба писати прикладки в усіх словосполученнях рядка

варіанти відповідей

озеро Тельбін, човен Тарас Шевченко, село Конотоп

квітка ромашка, цукерка Ромашка, атракціон Ромашка

напій Ситро, фірма Гайденс, роман Сибіріада   

пес Пірат, місто Харків, готель Київ

печиво Сяйво, комедія Хазяїн, дівчина Софійка

Запитання 16

Разом треба писати всі слова в рядку

варіанти відповідей

автоматно/токарний, дослідно/виробничий, до/несхочу

пів/Києва, південно/східний, північно/східний

південно/український, північно/морський, вище/вказаний  

пів/пляшки, досить/таки, до/снаги

до/ста, достатньо/відомий, палео/геновий

Запитання 17

НЕ змінюються всі слова в рядку

варіанти відповідей

ходити, високо, мадам, тхеквондо

сміючись, двійко, помацки, ЖЕК

бра, кімоно, месер, театр

зранку, кін, телеінтерв’ю, пальто

на-гора, магнето, модерато, ложе

Запитання 18

Означення НЕ відокремлюється в реченні (розділові знаки пропущено)

варіанти відповідей

У залитих водою низинах витикався лапатий лопух.

Вдалині чорніла пляма схожа на Андрійка.

Пахло зерном збираним недавно розкиданим під сонцем для підсихання.

Місто освітлене вогнями лежало в долині.

Сп’янілий від щастя я брів городами і не бачив жодної рослини під ногами.

Запитання 19

Букви я, ю, є, ї позначають два звуки в усіх словах рядка

варіанти відповідей

багатослів’я, довір’я, згуртування, лопушняк

в’єтнамський, кампанія, пательня, тер’єр

балалаєчний, сіряк, щеня, торф’яний 

камер-юнкер, сіяти, миколаївець, рельєф

морквяний, зброяр, юридичний, мідянка

Запитання 20

Тире між підметом і присудком треба ставити в усіх реченнях, ОКРІМ (розділові знаки пропущено)

варіанти відповідей

Сім моє улюблене число.

Моя мати наївність тиха жура і добрість безмежна.

Дуже добра жінка моя мати.

Шепіт вечоровий то голос близького повноліття.

Щастя не знати спокою, в далі йдучи невідомі.

Запитання 21

Закінчення -а(-я) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку

варіанти відповідей

свищик, сволок, лірик, Луганськ

пересуд, лінотип, деспот, випад

наскок, ліпник, держак, аркан

заспів, насип, аркуш, архів

депутат, ароматизатор, наст, Алтай

Запитання 22

Поширеним є речення

варіанти відповідей

Валка чумаків посунула.

Ми накивали п’ятами.

«Бути чи не бути» — це питання.

Сіно не прибрали.

Час летить.

Запитання 23

Правильну вимову відображає фонетичний запис слова в рядку

варіанти відповідей

учишся [учиес':а]

просьба [прос'ба]

вудка [вутка]

дошці [дошц'і]

студентський [студеин'тс'кий]

Запитання 24

Установіть відповідність між видом односкладного речення та прикладом.

Вид речення                                       

1 означено-особове                        

2 неозначено-особове                   

3 узагальнено-особове                  

4 безособове                                     


Приклад

А Довіряй, але перевіряй

Б Брехливу собаку чути здалека

В П'ю життя моє радо

Г В Італії короп вважають стравою для закоханих

Д Диво дивнеє на світі з тим серцем буває

варіанти відповідей

1В 2Г 3А 4Б

1Г 2В 3А 4Б

1В 2А 3Г 4Б

1В 2Г 3Б 4А

1В 2Г 3А 4Д

Запитання 25

Установіть відповідність між типом підрядної частини і прикладом.

Тип підрядної                   

1 умови     2 мети      3 місця       4 способу дії                     


Приклад

А Для того, щоб стать щасливим, треба мріяти завжди.

Б Серця не змусиш битися так, як це тобі заманеться.

В Якби видніше, поблукати скрізь би.

Г Куди ноги, туди й голова.

Д Я п’ю шовковість самоти, як ніч спиває заходу останню червінь.


варіанти відповідей

1В 2А 3Г 4Б

1А 2В 3Г 4Б

1В 2Г 3А 4Б

1В 2А 3Б 4Г

1В 2А 3Г 4Д

Запитання 26

Установіть відповідність між видом речення і прикладом (розділові знаки пропущено).

Вид речення                                      

1 просте зі вставним словом                                                

2 просте з однорідними присудками                                      

3 складнопідрядне                          

4 складносурядне                            


Приклад

А Буває зоря золота буває рожева а ця ось багрянисто-туманна.

Б Дійсність така містична така химерна.

В Предметом наукового дослідження дельфіни стали двадцять два століття тому, і все-таки вони маловивчені.

Г Справді дурний язик голові не приятель.

Д Сучасна наука не може пояснити хто був предком дельфіна.

варіанти відповідей

1Г 2Б 3Д 4А

1Б 2Г 3Д 4А

1Г 2Д 3Б 4А

1Г 2Б 3А 4Д

1Г 2Б 3Д 4В

Запитання 27

Визначте правильне тлумачення фразеологізмів.

Фразеологізм                    Значення

1 баламутити голови       А хто-небудь вродливий, гарний

2 взяти своїм горбом      Б дурити, морочити когось

3 очі вбирає                      В здобувати що-небудь ціною величезних зусиль

4 збирати вершки            Г ставати рішучим, зібраним

                                           Д брати собі все найкраще


варіанти відповідей

1Б 2В 3А 4Д

1В 2Б 3А 4Д

1Б 2Г 3А 4Д

1Б 2А 3В 4Д

1Б 2В 3Д 4А

Запитання 28

З’ясуйте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).

Старий ще більше насупився, але доскіпуватись не став: (1) той (2) же чабанський (3) гонор не дозволяв йому (4) по-своєму бути причепливим, лізти не в своє.

1            А іменник

2            Б займенник

3            В дієприслівник (як форма дієслова)

4            Г прислівник

Д частка


варіанти відповідей

1Б 2Д 3А 4Г

1В 2Д 3А 4Г

1Б 2А 3Д 4Г

1Б 2Д 3Г 4А

1Б 2Д 3А 4В

Запитання 29

Пантеон постатей

(1-5) У будь-якому національному просторі є свій пантеон постатей, які символізують його мистецькі й духовні верховини, стають своєрідними іменами-емблемами, що вирізняють його серед інших етнокультур. Цей пантеон відсвічує променями національного генія й складається з образів діячів культури, науки, політики, без яких практично неможливо уявити інтелектуальний та духовний розвій нації.

(6-9) З-поміж митців, які ввійшли до пантеону-геніалітету, вплинули на розвиток і тенденції дра­матургії, театру та драматичної культури й долі яких надзвичайно тісно переплелися, своєю творчою спорідненістю вирізняються Лесь Курбас та Микола Куліш. Кожен із них став еталонним і канонічним явищем у своїй творчій сфері.

(10-12) Л. Курбас понад усе поціновував неординарність людини, її індивідуальну й мистецьку яскравість. Один з провідних принципів його мистецько-театральної педагогіки полягав у тому, щоб формувати талановитих, «зоряних» майстрів сцени.

(13-18) Основоположник «Березоля» не лише розвивав природний потенціал особистостей, ви­користовуючи багатий арсенал засобів театральної педагогіки, підіймаючи своїх вихованців до висо­кого акторського й режисерського рівня, за що його називали «мистецьким поводирем», а відчував потребу в такому митцеві-однодумцеві, який стояв би на одному художньо-інтелектуальному рівні з ним, став би стимулом і для його, Курбасового, особистісного розвою.

(19-29) Особливу потребу Л. Курбас відчував у непересічних сучасних драматургах. Він поваж­ливо ставився до світової драматичної класики, постійно виставляв її на березільській сцені. Проте вона не могла замінити йому драматургію сучасності, оригінальних драматичних творів 20—30-х рр. XX століття, які відображали б специфіку національного буття, враховували б не лише традиційні психологічні підвалини мистецтва, а й модернові формотворчі здобутки. Йому бракувало сучасної драматургії, що виходила з таких же, що й Л. Курбас, уявлень про театральне мистецтво як про дійство, що протистоїть натурально-побутовій школі й передбачає каскад феєричних трюків, умовностей, фантазійний політ режисерської думки та акторської імпровізації.

(30-32) Л. Курбас почувався до кінця не реалізованим без національної драматургії, яка органічно вписувалася б у реформаторський пафос, програмну декларацію «Березоля».

(33-37) Л. Курбас шукав — свідомо чи підсвідомо — серед українських драматургів такого митця, який був би адекватним йому (а може, й більшим) за масштабом таланту й самобутності. Йому конче потрібний був сучасний письменник — драматург, твори якого дали б змогу втілити у сценічній формі його, Курбасові, найважливіші знахідки режисерської філософії та театральної системи.

(38-44) М. Куліш, хоч і був лідером за покликанням, все ж потребував натхненників, які власними ідеями, оригінальними гаслами, критичними міркуваннями сприяли б його творчому розвою. Він від­чував потребу в могутній діяльній постаті, на яку міг би орієнтуватися у своїй творчості. М. Кулішеві бракувало режисера, який підтримував би і поглиблював би його драматичні шукання, узагальнення, відкриття. Поруч з ним мала бути людина — концепція. Одна або кілька. Ними і стали Л. Курбас та М. Хвильовий.

(45-54) У зближенні драматурга і режисера велику роль зіграв психологічний чинник — прита­манна їм однорідність почуттєвих, моральних і духовних домінант. Ці дві особистості швидко утворили творчий тандем, що вирізнявся серед інших мистецьких союзів неабиякою плідністю, тривалістю й органічністю. Обом була притаманна романтична тональність душі, і надихалися вони в драма­тургічній та сценічній діяльності романтичним пафосом творення. Обидва відчували покликання до створення такого мистецтва, яке було б відкриттям для українського суспільства, для часу, для доби — з гротеском і побутовістю, іронією і щирістю, фантасмагорією і прозорістю, ритмомелодій­ністю і сюжетністю, філософічністю і натуралістичністю.

(55-58) Ю. Смолич зазначав: «їх взаємна любов — Куліша і Курбаса — була ніжна і пристрасна: так люблять закохані навічно; так люблять друга, коли вірять, що йому готовано на майбутнє вчинити щось видатне. Думаю, що це була любов двох талантів, що знайшлися: Куліш був талант для Курбаса, Курбас — талант для Куліша».


Висловлювання «У будь-якому національному просторі є свій пантеон постатей, які символізують його мистецькі й духовні верховини, стають своєрідними іменами-емблемами, що вирізняють його серед інших етнокультур» є

варіанти відповідей

тезою автора, яку потрібно підтвердити або спростувати

авторською ідеєю тексту

істиною, яка не потребує доказів

формулюванням суперечливого питання

Запитання 30

Пантеон постатей

(1-5) У будь-якому національному просторі є свій пантеон постатей, які символізують його мистецькі й духовні верховини, стають своєрідними іменами-емблемами, що вирізняють його серед інших етнокультур. Цей пантеон відсвічує променями національного генія й складається з образів діячів культури, науки, політики, без яких практично неможливо уявити інтелектуальний та духовний розвій нації.

(6-9) З-поміж митців, які ввійшли до пантеону-геніалітету, вплинули на розвиток і тенденції дра­матургії, театру та драматичної культури й долі яких надзвичайно тісно переплелися, своєю творчою спорідненістю вирізняються Лесь Курбас та Микола Куліш. Кожен із них став еталонним і канонічним явищем у своїй творчій сфері.

(10-12) Л. Курбас понад усе поціновував неординарність людини, її індивідуальну й мистецьку яскравість. Один з провідних принципів його мистецько-театральної педагогіки полягав у тому, щоб формувати талановитих, «зоряних» майстрів сцени.

(13-18) Основоположник «Березоля» не лише розвивав природний потенціал особистостей, ви­користовуючи багатий арсенал засобів театральної педагогіки, підіймаючи своїх вихованців до висо­кого акторського й режисерського рівня, за що його називали «мистецьким поводирем», а відчував потребу в такому митцеві-однодумцеві, який стояв би на одному художньо-інтелектуальному рівні з ним, став би стимулом і для його, Курбасового, особистісного розвою.

(19-29) Особливу потребу Л. Курбас відчував у непересічних сучасних драматургах. Він поваж­ливо ставився до світової драматичної класики, постійно виставляв її на березільській сцені. Проте вона не могла замінити йому драматургію сучасності, оригінальних драматичних творів 20—30-х рр. XX століття, які відображали б специфіку національного буття, враховували б не лише традиційні психологічні підвалини мистецтва, а й модернові формотворчі здобутки. Йому бракувало сучасної драматургії, що виходила з таких же, що й Л. Курбас, уявлень про театральне мистецтво як про дійство, що протистоїть натурально-побутовій школі й передбачає каскад феєричних трюків, умовностей, фантазійний політ режисерської думки та акторської імпровізації.

(30-32) Л. Курбас почувався до кінця не реалізованим без національної драматургії, яка органічно вписувалася б у реформаторський пафос, програмну декларацію «Березоля».

(33-37) Л. Курбас шукав — свідомо чи підсвідомо — серед українських драматургів такого митця, який був би адекватним йому (а може, й більшим) за масштабом таланту й самобутності. Йому конче потрібний був сучасний письменник — драматург, твори якого дали б змогу втілити у сценічній формі його, Курбасові, найважливіші знахідки режисерської філософії та театральної системи.

(38-44) М. Куліш, хоч і був лідером за покликанням, все ж потребував натхненників, які власними ідеями, оригінальними гаслами, критичними міркуваннями сприяли б його творчому розвою. Він від­чував потребу в могутній діяльній постаті, на яку міг би орієнтуватися у своїй творчості. М. Кулішеві бракувало режисера, який підтримував би і поглиблював би його драматичні шукання, узагальнення, відкриття. Поруч з ним мала бути людина — концепція. Одна або кілька. Ними і стали Л. Курбас та М. Хвильовий.

(45-54) У зближенні драматурга і режисера велику роль зіграв психологічний чинник — прита­манна їм однорідність почуттєвих, моральних і духовних домінант. Ці дві особистості швидко утворили творчий тандем, що вирізнявся серед інших мистецьких союзів неабиякою плідністю, тривалістю й органічністю. Обом була притаманна романтична тональність душі, і надихалися вони в драма­тургічній та сценічній діяльності романтичним пафосом творення. Обидва відчували покликання до створення такого мистецтва, яке було б відкриттям для українського суспільства, для часу, для доби — з гротеском і побутовістю, іронією і щирістю, фантасмагорією і прозорістю, ритмомелодій­ністю і сюжетністю, філософічністю і натуралістичністю.

(55-58) Ю. Смолич зазначав: «їх взаємна любов — Куліша і Курбаса — була ніжна і пристрасна: так люблять закохані навічно; так люблять друга, коли вірять, що йому готовано на майбутнє вчинити щось видатне. Думаю, що це була любов двох талантів, що знайшлися: Куліш був талант для Курбаса, Курбас — талант для Куліша».

Вислів «Л. Курбас понад усе поціновував неординарність людини, її індивідуальну й мистецьку яскра­вість» характеризує натуру

варіанти відповідей

спостережливу

цілісну

вдячну

митця

Запитання 31

Пантеон постатей

(1-5) У будь-якому національному просторі є свій пантеон постатей, які символізують його мистецькі й духовні верховини, стають своєрідними іменами-емблемами, що вирізняють його серед інших етнокультур. Цей пантеон відсвічує променями національного генія й складається з образів діячів культури, науки, політики, без яких практично неможливо уявити інтелектуальний та духовний розвій нації.

(6-9) З-поміж митців, які ввійшли до пантеону-геніалітету, вплинули на розвиток і тенденції дра­матургії, театру та драматичної культури й долі яких надзвичайно тісно переплелися, своєю творчою спорідненістю вирізняються Лесь Курбас та Микола Куліш. Кожен із них став еталонним і канонічним явищем у своїй творчій сфері.

(10-12) Л. Курбас понад усе поціновував неординарність людини, її індивідуальну й мистецьку яскравість. Один з провідних принципів його мистецько-театральної педагогіки полягав у тому, щоб формувати талановитих, «зоряних» майстрів сцени.

(13-18) Основоположник «Березоля» не лише розвивав природний потенціал особистостей, ви­користовуючи багатий арсенал засобів театральної педагогіки, підіймаючи своїх вихованців до висо­кого акторського й режисерського рівня, за що його називали «мистецьким поводирем», а відчував потребу в такому митцеві-однодумцеві, який стояв би на одному художньо-інтелектуальному рівні з ним, став би стимулом і для його, Курбасового, особистісного розвою.

(19-29) Особливу потребу Л. Курбас відчував у непересічних сучасних драматургах. Він поваж­ливо ставився до світової драматичної класики, постійно виставляв її на березільській сцені. Проте вона не могла замінити йому драматургію сучасності, оригінальних драматичних творів 20—30-х рр. XX століття, які відображали б специфіку національного буття, враховували б не лише традиційні психологічні підвалини мистецтва, а й модернові формотворчі здобутки. Йому бракувало сучасної драматургії, що виходила з таких же, що й Л. Курбас, уявлень про театральне мистецтво як про дійство, що протистоїть натурально-побутовій школі й передбачає каскад феєричних трюків, умовностей, фантазійний політ режисерської думки та акторської імпровізації.

(30-32) Л. Курбас почувався до кінця не реалізованим без національної драматургії, яка органічно вписувалася б у реформаторський пафос, програмну декларацію «Березоля».

(33-37) Л. Курбас шукав — свідомо чи підсвідомо — серед українських драматургів такого митця, який був би адекватним йому (а може, й більшим) за масштабом таланту й самобутності. Йому конче потрібний був сучасний письменник — драматург, твори якого дали б змогу втілити у сценічній формі його, Курбасові, найважливіші знахідки режисерської філософії та театральної системи.

(38-44) М. Куліш, хоч і був лідером за покликанням, все ж потребував натхненників, які власними ідеями, оригінальними гаслами, критичними міркуваннями сприяли б його творчому розвою. Він від­чував потребу в могутній діяльній постаті, на яку міг би орієнтуватися у своїй творчості. М. Кулішеві бракувало режисера, який підтримував би і поглиблював би його драматичні шукання, узагальнення, відкриття. Поруч з ним мала бути людина — концепція. Одна або кілька. Ними і стали Л. Курбас та М. Хвильовий.

(45-54) У зближенні драматурга і режисера велику роль зіграв психологічний чинник — прита­манна їм однорідність почуттєвих, моральних і духовних домінант. Ці дві особистості швидко утворили творчий тандем, що вирізнявся серед інших мистецьких союзів неабиякою плідністю, тривалістю й органічністю. Обом була притаманна романтична тональність душі, і надихалися вони в драма­тургічній та сценічній діяльності романтичним пафосом творення. Обидва відчували покликання до створення такого мистецтва, яке було б відкриттям для українського суспільства, для часу, для доби — з гротеском і побутовістю, іронією і щирістю, фантасмагорією і прозорістю, ритмомелодій­ністю і сюжетністю, філософічністю і натуралістичністю.

(55-58) Ю. Смолич зазначав: «їх взаємна любов — Куліша і Курбаса — була ніжна і пристрасна: так люблять закохані навічно; так люблять друга, коли вірять, що йому готовано на майбутнє вчинити щось видатне. Думаю, що це була любов двох талантів, що знайшлися: Куліш був талант для Курбаса, Курбас — талант для Куліша».

Основну думку тексту висловлено в реченні

варіанти відповідей

Думаю, що це була любов талантів, що знайшлися: Куліш був талант для Курбаса, Курбас — талант для Куліша.

У зближенні драматурга і режисера велику роль зіграв психологічний чинник.

Л. Курбас почувався до кінця не реалізованим без національної драматургії, яка органічно вписувалася б у реформаторський пафос, програмну декларацію «Березоля».

Запитання 32

Пантеон постатей

(1-5) У будь-якому національному просторі є свій пантеон постатей, які символізують його мистецькі й духовні верховини, стають своєрідними іменами-емблемами, що вирізняють його серед інших етнокультур. Цей пантеон відсвічує променями національного генія й складається з образів діячів культури, науки, політики, без яких практично неможливо уявити інтелектуальний та духовний розвій нації.

(6-9) З-поміж митців, які ввійшли до пантеону-геніалітету, вплинули на розвиток і тенденції дра­матургії, театру та драматичної культури й долі яких надзвичайно тісно переплелися, своєю творчою спорідненістю вирізняються Лесь Курбас та Микола Куліш. Кожен із них став еталонним і канонічним явищем у своїй творчій сфері.

(10-12) Л. Курбас понад усе поціновував неординарність людини, її індивідуальну й мистецьку яскравість. Один з провідних принципів його мистецько-театральної педагогіки полягав у тому, щоб формувати талановитих, «зоряних» майстрів сцени.

(13-18) Основоположник «Березоля» не лише розвивав природний потенціал особистостей, ви­користовуючи багатий арсенал засобів театральної педагогіки, підіймаючи своїх вихованців до висо­кого акторського й режисерського рівня, за що його називали «мистецьким поводирем», а відчував потребу в такому митцеві-однодумцеві, який стояв би на одному художньо-інтелектуальному рівні з ним, став би стимулом і для його, Курбасового, особистісного розвою.

(19-29) Особливу потребу Л. Курбас відчував у непересічних сучасних драматургах. Він поваж­ливо ставився до світової драматичної класики, постійно виставляв її на березільській сцені. Проте вона не могла замінити йому драматургію сучасності, оригінальних драматичних творів 20—30-х рр. XX століття, які відображали б специфіку національного буття, враховували б не лише традиційні психологічні підвалини мистецтва, а й модернові формотворчі здобутки. Йому бракувало сучасної драматургії, що виходила з таких же, що й Л. Курбас, уявлень про театральне мистецтво як про дійство, що протистоїть натурально-побутовій школі й передбачає каскад феєричних трюків, умовностей, фантазійний політ режисерської думки та акторської імпровізації.

(30-32) Л. Курбас почувався до кінця не реалізованим без національної драматургії, яка органічно вписувалася б у реформаторський пафос, програмну декларацію «Березоля».

(33-37) Л. Курбас шукав — свідомо чи підсвідомо — серед українських драматургів такого митця, який був би адекватним йому (а може, й більшим) за масштабом таланту й самобутності. Йому конче потрібний був сучасний письменник — драматург, твори якого дали б змогу втілити у сценічній формі його, Курбасові, найважливіші знахідки режисерської філософії та театральної системи.

(38-44) М. Куліш, хоч і був лідером за покликанням, все ж потребував натхненників, які власними ідеями, оригінальними гаслами, критичними міркуваннями сприяли б його творчому розвою. Він від­чував потребу в могутній діяльній постаті, на яку міг би орієнтуватися у своїй творчості. М. Кулішеві бракувало режисера, який підтримував би і поглиблював би його драматичні шукання, узагальнення, відкриття. Поруч з ним мала бути людина — концепція. Одна або кілька. Ними і стали Л. Курбас та М. Хвильовий.

(45-54) У зближенні драматурга і режисера велику роль зіграв психологічний чинник — прита­манна їм однорідність почуттєвих, моральних і духовних домінант. Ці дві особистості швидко утворили творчий тандем, що вирізнявся серед інших мистецьких союзів неабиякою плідністю, тривалістю й органічністю. Обом була притаманна романтична тональність душі, і надихалися вони в драма­тургічній та сценічній діяльності романтичним пафосом творення. Обидва відчували покликання до створення такого мистецтва, яке було б відкриттям для українського суспільства, для часу, для доби — з гротеском і побутовістю, іронією і щирістю, фантасмагорією і прозорістю, ритмомелодій­ністю і сюжетністю, філософічністю і натуралістичністю.

(55-58) Ю. Смолич зазначав: «їх взаємна любов — Куліша і Курбаса — була ніжна і пристрасна: так люблять закохані навічно; так люблять друга, коли вірять, що йому готовано на майбутнє вчинити щось видатне. Думаю, що це була любов двох талантів, що знайшлися: Куліш був талант для Курбаса, Курбас — талант для Куліша».

У реченні «Л. Курбас понад усе поціновував неординарність людини, її індивідуальну яскравість» вжито

варіанти відповідей

синоніми

пароніми

антоніми

омоніми

Запитання 33

Пантеон постатей

(1-5) У будь-якому національному просторі є свій пантеон постатей, які символізують його мистецькі й духовні верховини, стають своєрідними іменами-емблемами, що вирізняють його серед інших етнокультур. Цей пантеон відсвічує променями національного генія й складається з образів діячів культури, науки, політики, без яких практично неможливо уявити інтелектуальний та духовний розвій нації.

(6-9) З-поміж митців, які ввійшли до пантеону-геніалітету, вплинули на розвиток і тенденції дра­матургії, театру та драматичної культури й долі яких надзвичайно тісно переплелися, своєю творчою спорідненістю вирізняються Лесь Курбас та Микола Куліш. Кожен із них став еталонним і канонічним явищем у своїй творчій сфері.

(10-12) Л. Курбас понад усе поціновував неординарність людини, її індивідуальну й мистецьку яскравість. Один з провідних принципів його мистецько-театральної педагогіки полягав у тому, щоб формувати талановитих, «зоряних» майстрів сцени.

(13-18) Основоположник «Березоля» не лише розвивав природний потенціал особистостей, ви­користовуючи багатий арсенал засобів театральної педагогіки, підіймаючи своїх вихованців до висо­кого акторського й режисерського рівня, за що його називали «мистецьким поводирем», а відчував потребу в такому митцеві-однодумцеві, який стояв би на одному художньо-інтелектуальному рівні з ним, став би стимулом і для його, Курбасового, особистісного розвою.

(19-29) Особливу потребу Л. Курбас відчував у непересічних сучасних драматургах. Він поваж­ливо ставився до світової драматичної класики, постійно виставляв її на березільській сцені. Проте вона не могла замінити йому драматургію сучасності, оригінальних драматичних творів 20—30-х рр. XX століття, які відображали б специфіку національного буття, враховували б не лише традиційні психологічні підвалини мистецтва, а й модернові формотворчі здобутки. Йому бракувало сучасної драматургії, що виходила з таких же, що й Л. Курбас, уявлень про театральне мистецтво як про дійство, що протистоїть натурально-побутовій школі й передбачає каскад феєричних трюків, умовностей, фантазійний політ режисерської думки та акторської імпровізації.

(30-32) Л. Курбас почувався до кінця не реалізованим без національної драматургії, яка органічно вписувалася б у реформаторський пафос, програмну декларацію «Березоля».

(33-37) Л. Курбас шукав — свідомо чи підсвідомо — серед українських драматургів такого митця, який був би адекватним йому (а може, й більшим) за масштабом таланту й самобутності. Йому конче потрібний був сучасний письменник — драматург, твори якого дали б змогу втілити у сценічній формі його, Курбасові, найважливіші знахідки режисерської філософії та театральної системи.

(38-44) М. Куліш, хоч і був лідером за покликанням, все ж потребував натхненників, які власними ідеями, оригінальними гаслами, критичними міркуваннями сприяли б його творчому розвою. Він від­чував потребу в могутній діяльній постаті, на яку міг би орієнтуватися у своїй творчості. М. Кулішеві бракувало режисера, який підтримував би і поглиблював би його драматичні шукання, узагальнення, відкриття. Поруч з ним мала бути людина — концепція. Одна або кілька. Ними і стали Л. Курбас та М. Хвильовий.

(45-54) У зближенні драматурга і режисера велику роль зіграв психологічний чинник — прита­манна їм однорідність почуттєвих, моральних і духовних домінант. Ці дві особистості швидко утворили творчий тандем, що вирізнявся серед інших мистецьких союзів неабиякою плідністю, тривалістю й органічністю. Обом була притаманна романтична тональність душі, і надихалися вони в драма­тургічній та сценічній діяльності романтичним пафосом творення. Обидва відчували покликання до створення такого мистецтва, яке було б відкриттям для українського суспільства, для часу, для доби — з гротеском і побутовістю, іронією і щирістю, фантасмагорією і прозорістю, ритмомелодій­ністю і сюжетністю, філософічністю і натуралістичністю.

(55-58) Ю. Смолич зазначав: «їх взаємна любов — Куліша і Курбаса — була ніжна і пристрасна: так люблять закохані навічно; так люблять друга, коли вірять, що йому готовано на майбутнє вчинити щось видатне. Думаю, що це була любов двох талантів, що знайшлися: Куліш був талант для Курбаса, Курбас — талант для Куліша».

Висловлювання «Ці дві особистості швидко утворили творчий тандем, що вирізнявся серед інших мистецьких союзів неабиякою плідністю, тривалістю й органічністю» говорить про

варіанти відповідей

родинні зв’язки митців

складні умови виживання

спільність поглядів двох митців

основну тематику творів

Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома

Створити тест