Підготовка до ЗНО. Синтаксис

так що обов’язково побачимо море.

бо вже скучили за цим містом.

 щоб краще дізнатися її історію.

 якщо купимо квитки на потяг.

Пасічник дав скуштувати меду, що пахнув липою.

Думки, які роїлися в хлопцевій голові, не давали заснути.

 Огірок, що зжовк на сонці, був дуже несмачний.

Олесь, який плив поруч, допоміг мені вийти на берег.

 «Опізнився, небораче, одказав земляк йому, хто кохав життя ледаче, непереливки тому».

 Падало жовте листя, а, здавалось, що то золото капає на землю з дорогих шат.

 Напевне сором переміг би той страх, коли б наш патріот міг збоку глянути на свою громадську відвагу, чи то пак, на брак її.

Розпечене повітря пашіло жаром і, здавалось, затаїло дух, не дихало.

вставне слово

уточнювальна обставина

звертання

відокремлена прикладка

 узагальнено-особове

означено-особове

неозначено-особове

безособове

присудок

означення

підмет

обставина

і перетворив ліс на казку.

 залишивши на деревах сліди зими.

 а день був дивовижно теплим.

вийти на прогулянку ми не змогли.

а риба – без води.

 і сонця, цих першооснов життя.

 яке сповнює собою все довкола.

як квітка без сонця.

 Тільки море бухає та зорі тремтять у нічній прохолоді.

Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив.

Я йду додому й серце моє співає від радості.

 Повсюди зацвів бузок і кущі троянд укрилися квітами.

Я кличу свого собаку і припалий дорожнім пилом біжить він до мене.

Хвилі світла лились з неба і чорні тіні десь пощезли.

Сивим туманом оповило велетні-дерева і навіває сум така картина.

 Тихий сон стуляє вії розігнавши давні мрії і втопивши їх в журбі.

То крякне крук то коник заірже.

 О котрій годині збираємося і куди поїдемо?

Чи ти мій сон чи ти моя уява чи просто чорна магія чола.

Моєму серцю снишся ти як морю сняться урагани.

Моя любов чолом сягала неба а Гриць ходив ногами по землі.

 Десь спереду гукнув потяг і полинула пісня.

 Ще мить і сад загубить пишну вроду.

Навкруги мене колоситься пшениця і мак червоніє.

… неначе накочувалися величезні хвилі.

 … мов пізньої похмурої осені.

… бо сильний вітер їх щодуху підганяв.

 … так що треба очікувати грозу.

 дарма що невиразного кольору.

 бо було незручно читати.

 щоб було затишно та красиво.

незважаючи на її вартість.

адже не варто зациклюватися на проблемах.

 оскільки мрію про весну в душі у кожного.

 щоб радість сповняла серця людей.

що б ви там не казали.

обставина допустова

обставина наслідку

обставина причини

обставина умови

означальне

з'ясувальне

обставинне мети

обставинне умови

обставинне наслідкове

з'ясувальне

обставинне допустове

означальне

обставинне порівняльне

обставинне часу

з'ясувальне

означальне

Стоїть він на току з ціпом і бачить: приходить десятник з волості.

Більше нічого не сказав Чіпка, не поклонився навіть старшині волосній, а повернувся – і пішов, похнюпившись, додому.

Спинилось літо на порозі і дише полум’ям на все, і грому дальнього погрози повітря стомлене несе.

На завтра, як чуть стало сіріти, зібралися коло волості та взяли старшину з собою і пішли до пана в Красногорку.

Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.

 Стара виразка, розкопирсана нечистими руками, защеміла в Чіпчинім серці.

Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина.

А проте тієї сили духу, що зрива на ноги, в нас нема і манівцями ми блукаєм без дороги.

Везли, щоб там в краях холодних згноїти велетнів народних.

Веди мене мерщій: я смерть вже чую.

 Ні, певно, ти поліг в курганах, бо ти не міг би буть в кайданах.

 Як навесні земля добре ореться, буде добрий рік.

складнопідрядне

безсполучникове

складносурядне

складне з різними видами зв'язку

І сходило сонце, і місяць вставав, і гуси кричали на фоні заграв.

 Іноді туман на озері розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду.

Лампадка тьмяно блимала в кіоті, стояла в церкві дивна тишина.

Якщо не можна вітер змалювати, змалюй дуби, могутні і крислаті.

 «Прислухатися», — сказав мій друг, — «треба не лише вухами, а й серцем».

 Говорить він: «Не спи, не спи, тебе я очарую, і наяву побачиш дивний сон».

«Як гарно» — подумав Василь Кравчина і повернув голову.

 «Може буть — поет відмовив — певен, всі ми в Божій волі».

Тут ліс — як вічність.

Над Києвом — золотий гомін, і голуби, і сонце!

Усім: і екскурсантам, і простим людям — рекомендується ґав не ловити.

А прийде ніч — болить душа словами.

безособове

неозначено-особове

означено-особове

називне

Дощ одразу перестав, неначе хто закрив несподівано хмари.

 Ти, сину, зараз помреш, бо кров’ю стік.

А жінці хто потрібен, якщо вона – поет.

 Дівчата співають, бо ж хлопці танцюють.