ЗНО (література) цитати
«Я на гору круту крем'яную / Буду камінь тяжкий підіймать ...»
«Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути!..»
«Народився бог на санях / В лемківськім містечку Дуклі...»
«Кохана спить, піди збуди, цілуй їй очі...»
«Сміються, плачуть солов’ї...»
... воістину моя мати — втілений образ тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна.
Мій фах вибагливий, і жадає зараз для себе нестісненої волі. А що я привикла віддавати музиці самі необмежене свобідні почування, то тут мішав би мою душу вічний неспокій і підозріння, що розстроюю іншим нерви і впливаю погано на моє окруження, а того я не хотіла би!.. Я потребую спокою, що випливає з замилування до музики і гармонії в відносинах, передусім — гармонії!
Ну, як-таки щоб воля - та пропала? Се так колись і вітер пропаде!
Людина – натура творча. Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити. Тоді людина працюватиме так, як співає.
А шворку я петлею за руку запетлював. Як смиконув він зразу, якби був я не вхопився за човен, лазили б ото по мені раки.
Побачу ото неправильно писану афішу, вивіску або таблицю — і досади тобі на цілий день. А які жахливі афіші трапляються, як перекручують українську мову...
Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинность ісправлять.
Знайся кінь з конем, а віл з волом
На небі сонце — серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набива мені вуха шматками згуків, покошланим шумом.
Оце недавно, серденько моє, просили мене готувать обід аж у Дешки: у священика були хрестини. Господи милосердний! Наїхало гостей повнісінькі хати, а я на всіх настачила.
Лучче мені проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного
Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе? Краще жить на свiтi щасливим мужиком, нiж нещасним паном, - це всяке зна!..
У мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум'ям дише…
Я сама, синку, довго не могла звикнути, не по-нашому це. Але ж це ми тільки тут так. А як жили в селі... Тепер це містечко, Києвом зветься... Так там, та й у всіх наших селах тутешніх, хати білені зокола, як на Україні.
е хотіла-с іти на цу Канаду, то підемо світами і розвіемоси на старість, як лист по полі. Бог знає, як з нами буде...
Бог дасть, дочку пристрою, тоді заживу настоящим дворянином: собак розведу, буду на охоту їздить, у карти грать.
Щоб наші людські клопоти збагнути, то треба справді вирости не в лісі.
Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас
«Розкудкудакалась, як квочка,—
Енея не любила — страх;
Давно вона уже хотіла,
Його щоб душка полетіла
К чортам і щоб і духне пах»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/eneyida-harakteristika-bogiv
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома
