ТКР. Морфологія. Дієслово. Прислівник.Службові частини мови

В/горі чувся крик невидимого птаха

  Покладайся не лише на/силу, а й на розум

Підійшов до/гори Ай-Петрі

  В/горі проклали тунель

(від) тепер, сам (на) сам, (по) доброму

(на) щастя, казна (коли), (по) одинці

час (від) часу, (що) тижня, кінець (кінцем)

рука (в) руку, стрім (голов), (в) гору

(без) угаву, (уві) сні, день (у) день

що/б, за/те, дарма/що, тому/що

поки/що, ні/би/то, у/зв'язку/з/тим, коли/б

мов/би, не/наче, як/би, про/те

як/що, так/що, ні/би, наче/б/то

не/боязкий, а хоробрий; не/до ладу; не/безпека; не/скошена

не/сестрин; не/доораний; він не/має таланту; не/абихто 

не/поспішаючи; не/дорого; не/зчутися; не/посильне завдання

цукру не/має; не/абиякий; не/зважаючи на дощ; не/долік

граймо, співаймо, ходімо , гляньмо

скажімо, хай малює, хай продовжує, пишімо

ставмо, порушуємо, ламаймо, говорімо

почуйте, зробімо, стрибай, поспішаймо.

говориш, купаєшся, свистиш, колються

клеють, бажаєш, хочеш , гудуть

відкриєш,хилишся, збіжать,стежиш

пишеш, сидимо, лежимо, бореться

внаслідок, замість, поміж, з-поза

з перед, з по серед, замість

про між, поза, понад, щодо

навколо, з-над, поперед, за ради

Як/би мені хотілося, щоб літо ніколи не закінчувалося!

Поміркуйте про/те, що порадити своїм друзям.

Станьте за/те дерево, у якого розкішна крона.

Як/би ви прокинулися раніше,

то не запізнилися б.

Про/те, що сьогодні свято, ми дізналися випадково.

знайшов/би, ні/би, поки/що

прийшли/б, не/мов/би, знав/же

взяв/таки, зроби/ж, отакий/от  

не/говори, знай/же, таки/втік 

на жаль, доречі, справа

по-літньому, на нівець, на добраніч

сповна, з ранку до вечора, без кінця краю

десь-то, віч-на-віч, з року в рік

щоночі, з діда-прадіда, з давніх давен

Цвіли соняшники, цвіла молода картопля, добре прополота.

Світ природи сповнений дивовижних барв, чудових звуків, досконалих рухів і форм.

Легенький вітерець, підхоплений силою вогню злітав догори та розходився навколо.

Польова дорога перетинала бруківку, обсаджену осокорами.

Від весняного грому сколихнулися налиті соком берези і верби.

Над Максимом нахилилося почервоніле від гніву й туга лице Тугара Вовка.

Затуманене легкими й прозорими хмарками над містом пливло сонце.

Потомлені далекою дорогою і літньою спекою коні ступали ліниво.

Вона любила холодні осінні ночі наповнені місячним сяйвом.

Довго чув я полонений сном солов’їну пісню за моїм вікном.

Листя на гіллі, передчасно пожовкло й осипалось встеляючи тротуар.

Каштан зацвів білим цвітом, піднявши до сонця, свої свічки.

Дерево благало дощу, пожадливо ловлячи, життєдайні краплі роси.

Посланець встав і, обережно ступаючи, перейшов через кімнату.

Наблизившись, до церковної садиби молодший парубок відбився від гурту.

Мене там мати повивала і повиваючи співала

Білий димок здіймається догори хвилюючись.

Краще вмерти біжучи аніж жити гниючи.

Могутні дуби стоять замислившись.

А експрес летів і летів поспішаючи.

А він сидів, зіщуливши ті плечі і звісивши ту голову тяжку.

Життя — така велика ковзаниця. Кому вдалось, не падавши, пройти?

Зима тікає, підібравши поли.

Потрапивши під холодний осінній дощ, стало холодно.

Не розчесавши коси, заплелася.

1б 2д 3а 4е

1в 2д 3а 4е

1в 2г 3а 4е

1б 2г 3а 4е

1в 2д 3г 4ж

1б 2е 3г 4ж

1б 2д 3в 4ж

1б 2д 3г 4е

1б 2д 3г 4ж

Будь/хто, аби/хто, коли/небудь, коли/не/коли

стривай/но, що/небудь, рік/у/рік, як/от

із/поміж, бозна/чого, тому/то, прийшов/таки

казна/чого, таки/знайшов, де/не/де, за/для

багато - більше - найбагато

тяжко - тяжіше - найбільш тяжіше

товсто - товсще - найтовсще

глибоко - глибше - найбільш глибоко

радісно - більш радісніше - найрадісніше

відпочинимо, танцюючи, прочитане, гріємо

ходімо, вивчаючи, оспівана,дивитиметься

збудуймо, поліченна, сказавши, говоримо

сидиш, засіюючи, недочувший, побачимось

Ой, як же ви мене налякали!

Тут чисто, ясно, весело, ох, як весело!

Гей ти, поле волошкове, молодість моя.

Якби-то я міг повернути неповторную юність мою

Я люблю, щоб сонце гріло, щоб гукали скрізь громи.

Від меча рана загоїться, а від лихого слова - ніколи...

Боліло горло, розколювалась голова,але серце співало..

Валентин покрутився похмурою тінню і невдовзі зник.