ЗНО. Синтаксис. Розділові знаки в складносурядному реченні

Скоро прийде весна і у поле знов покличуть мене журавлі.

Хай сняться іншому у Космосі причали й нехай не нам той фантастичний лет...

Звідкіль ця вись і глибина і хто, могутній, міг поєднати серця, уми, племена?

А тепер шепочуть колоски у полі й сонцем налилося золоте зерно.

Але в житті моїм ще втрачено не все і часом в снах лежу я серед поля.

А що коли не стане в мене сили й я впаду, неначе камінь?

А сьогодні над Харковом зупинилися табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ.

Раптом повітря здригнулося і земля заходила під ногами.

Пливе над світом осінь, як медуза і мокре листя падає на брук.

Хай вітер знамена колише й співають в садах солов'ї.

В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі.

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець.

У людському серці постійна зміна пристрастей і згасання однієї завжди означає тріумф другої.

Ще лист не жовтів у осінній журбі і трави не никли зів'яло

Який чудовий кругозір і даль яка барвиста!

Над землею кружляли заметілі й лютувала війна.

Інколи було чутно голос зозулі або де-не-де починав заводити свою пісню надоїдливий дятел.

О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів?

Може, майнули їй перед очима теж весільні коні чи потьмарились далекі сніги...

Так, мабуть, і в часи Бояна квітчалася пора весняна і накрапали молоді дощі.

Швидесенько вечір на землю спадає і сонце повільно сідає в темнесенький гай.

Коли відбудеться концерт і хто братиме в ньому участь?

Знов щебече юнь і цвіте трава.

Обтрусили вже яблуні білі і картоплю із поля везуть.

Колись шукали істин Піфагори і для жерців горів огонь наукю

А де ж вони роблять цей автомобіль і чим ти допомагаєш, Кіро?

Як довго тягнуться хвилини і як швидко летять роки!

Життя справді складне і єдиний у нього підручник - досвід.

Вже й любов доспіла під промінням теплим і її зірвали радісні уста

Людина народжується не для страждань і не призначена вона зарання для смертію

І цілу ніч щось тихо шарудить і чорні вікна стигнуть в переляках.

Чого світання так ясніє в небі і ген сріблиться пісенька дзвінка?

Тихо вересень пройшов по саду і враз запахло стиглими ранетами.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

Пройшла гроза і ніч промчала.

Стріляє лан колоссям молодим і молодість у житті веселує.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

Хай квітне наша Україна і йде весна.

Сонечко зайшло і надворі почало вже темніти.

Вони витягли на пісок човна і Андрій подряпався по схилу.

Дунув вітер понад ставом і сліду не стало.

Приснуло буйним дощем і стало тепло прибувати.

А ти вийшла і сталося чудо якесь...

Трави свіжістю пахли в літеплі літа і сходила мрія під віями вечора.

Відберіть у народу все і він усе зможе повернути.

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну

Сніжинки падали і запорошені стежки були розквітчані слідами численних людських ніг

Був уже вечір і над хащами парку сходив великий повний місяць

Ялинка затремтіла від низу до вершечка і кілька зелених глиць упало на сніг

Все зраділо стрічаючи день і день зрадів розцвітаючи ясний теплий погожий