ЗНО з мови

Донька зраділа тому, що надворі пішов дощ, адже тепер можна лишитися вдома, проте мама наполягала на тому, що планів міняти вони не будуть.

Донька запропонувала мамі залишитися вдома через дощ. Мама підтримала її пораду.

Донька засмутилася через дощ і припустила, що варто їм з мамою лишитися вдома. Мама не втрачала оптимізму та не радила змінювати планів, оскільки знала, що, за прогнозом, цей дощ короткочасний.

Донька дуже хотіла піти на прогулянку та страшенно скаржилася на дощ. Мама порадила йти на прогулянку тільки за умови, що дощ припиниться.

Ходімте, заскучали

Пішли, заскучили

Ходімо, скучили

Ходьом, поскучили

Висіла, кольору

Висіло, кольора

Висів, кольору

Висіли, кольорів

Гнате Олеговичу

пане Президенте

панно Богдано

колега Діденко

Петренко, високу, міського

Петренка, високий, міської

Петренко,високий, міського

Петренка, високий, міського

Петренка, високу, міського

Вони боролися за/те, щоб ми сьогодні жили у вільній країні.

Він говорить те/ж, що й інші свідки

Я люблю тебе, друже, за/те, що в очах твоїх море синіє.

Як/би там не було, комусь належало це перевірити.

Як/би не було ночі, то не знали б, що таке день.

«Ступінь деградації цього суспільства ти не можеш зміряти, ти не термометр, – сказала дружина, – Заспокойся».

Карпо вхопив матір за плечі, придушив з усієї сили до хліва й крикнув, як несамовитий: «Нате, їжте мене, або я вас з’їм!»

Я заплющую очі і, як самець напровесні, захлинаюсь і шепочу: «Кому потрібно знати деталі моїх переживань?»

«Мені! – каже, піднявши голову Шрам. – Я був би баба, а не козак, коли б заплакав од свого лиха».

«Я безтямно люблю вас, – шепнув він. – Ви особлива, ви якась чудова».

Від пісні журливої дуб сколихнувся і лелеки здригнулися уві сні.

Теплий день розхлюпує блакить і ластівки купаються.

Свинцем набрякли сиві хмари і сонце зникло.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

Любові силою не допоможеш.

Катів поведуть на страту, на нашу святу розплату.

Із садочка красно пахощами віє.

Нове століття вже на видноколі.

семидесяти шести

вісімдесяти чотирьох

восьмистам трьом

дев'яноста восьми

Спинись, хвилино.

Рахунок заблоковано.

Не всі ми б'ємо байдики.

Світанок дивовижний.

Перед від’їздом до Львова на навчання батько наказував Соломії, щоб вона чесно виконувала його обов’язки, вчилася і йшла вперед.

Через від’їзд до Львова на навчання батько наказував Соломії, щоб вона чесно виконувала свої обов’язки, вчилася і йшла вперед.

Перед від’їздом до Львова на навчання батько наказував, щоб він чесно виконував свої обов’язки, вчився і йшов вперед.

Перед від’їздом до Львова батько наказував Соломії, щоб вона чесно виконувала свої обов’язки, вчилася і йшла вперед.

Перед від’їздом до Львова на навчання Соломіїбатько наказував, щоб вона чесно виконувала свої обов’язки, вчилася і йшла вперед.

1-Г, 2-В, 3-Б, 4-А

1-А, 2-Б, 3-Д, 4-В

1-Д, 2-А, 3-Б, 4-В

1-Д, 2-А, 3-Б, 4-Г

 «Леоніде, — Адріана відірвала обличчя від долоні — а ви читали «У пошуках утраченого часу» Марселя Пруста?» (Р. Іванчук).

 «Ну, добре, стримав образу Аркадій Петрович. — Не одрікаюсь од своїх слів» (М. Коцюбинський).

 «З щастя та горя скувалася доля» — каже людська поговірка(Панас Мирний).

 Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» (Леся Українка).

Хотів пастух почути голос Бога в палаючім кущі і запалив маленький

 корч сухого ялівцю…

  Послала мати по гриби хлопчину, і в темнику він загубив стежки.

 Климко повернувся до куреня, узяв плащ-палатку і, зціпивши од

напруги зуби, одірвав од неї чималий клапоть .

 Наосліп ходить в яблуці хробак, та не шукає виходу до світла. 

  .

 Повернулись герої, та не судять, мовчать .

Чи то настане нічка темна, чи то веселий день шумить .

 Діди вмирали, служачи Москві та на свободі оживуть онуки…

  Я пробудився, але сон не зник .

 Вітер промчав, улігся, і надріччя взялося сивиною .

  Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за

   високо зведені копита й тягли в глибінь  .  

Повітря аж сяяло чистотою, і острівці квітів цвіли по ньому там і  там.  

 На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом   полину .  

 Нелегко жити, але мусиш жити, стиснувши нерви у міцний кулак

     (М.Луків).  

 На землю сходить ніч, і зоряним рядном вона вкриває все, мов

     ніжною габою (В.Сосюра).   

 Цвітуть сади, духмяно пахне рута, і соловейко спокою не знає. (Є.Гуцало).

  Я на тебе дивлюся щовечора, Києве мій, янтарями живими твій

     килим вечірній розшитий (Д.Луценко).

 Нехай не знає втоми та рука, що добре зерно в добру землю сіє…  

   (М.Рильський).

 Навіть не вірилося, що в темряві за тією тишею причаївся цілий фронт  

   (В.Козаченко).

  Мій час пливе так тихо-тихо, як по ставку пливе листок сухий                               

   (Леся Українка).

  Першою думкою у Остапа було довідатися, де вони  (М.Коцюбинський).

 Вітерець дмухнув забриніли стебельця сіна.

 Літо йде полями і гаями вітер віє і цвіте блакить.

 Одна помилка, зроблена в житті, тебе щораз наздоганя в путі але вона навча  перемагати.

 То шумів зелений лист то в вінку мінився злотом ряст весняний .    

чекаючи своїх учнів

наш друг і наставник

і очікує колегу

осліплений яскравим сонцем

який має високий авторитет серед учнів і колег

Біля багаття обнявшись сиділи друзі.

Гай лежав розпластавшись.

Не змокнувши риби не впіймаєш.

Іван не вгаваючи розповідав про побачене.

відокремлена прикладка

відокремлене означення

 відокремлений додаток

відокремлена обставина

коли весна приходить справжня

піснею сповіщаючи про прихід весни

і піснею сповіщають про весну

і заливаються і мріють.

Де б ми не були, нас радо зустрічають.

Якщо ми дивимось на несправедливість, серце кров'ю обливається..

Відколи знаю вчительку, вона дивує мене своєю терплячістю.

Після того, як вона втратила на війні чоловіка, у неї зникло бажання спілкуватись з будь-ким.

Коли вона йшла додому, дуже хвилювалась..

Коли ти не знаєш броду, не лізь у воду.

Якщо народ утратить державність, завжди має можливість її відновити.

Як ти сидиш біля каміну, не дми на попіл.

Коли я дивлюся на картину Олександра Мурашка, у мене серце мимоволі стискається від болю.