Звертання

А.  Чуже мовлення, передане дослівно без змін;

Б.  Слово чи сполучення слів, що називають особу або предмет, до якого звертаються з мовленням;

В.  Слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення;

Г.   Слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення;

А.  Звертання не відповідають на питання і не є членами речення.

Б.  Основна роль звертання – привернути увагу співрозмовника.

В.  За будовою звертання можуть бути непоширеними та поширеними.

Г.   Поширені звертання складаються лише з двох слів.

А.  Гарний хлопець з іншої планети, може, завтра в гості залетить.

Б.  Хтось знічев’я почав сильно товкти кулаком об стіл, і Дарка зупинилася на місці.

В.  Аркадій Козачок викинув руку вперед, ніби булаву, і на хвилину застиг у ті позі.

Г.   Спасибі Києве за всі щедроти!

А.  Ти зійди на гору брате і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ.

Б.  О ліро пушкінська на світ увесь брини про зорі щастя.

В.  Ми зберегли тебе вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив.

Г.   Добридень тату мій і далі неосяжні прийміть любов мою й тепло пісень.

А.  Мужай прекрасна наша мово серед прекрасних братніх мов.

Б.  Кобзарю знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.

В.  Гей рицарю жадібний, стережись. 

Г.   Я сирота з Вільшаної, сирота бабусю.

А.  Краю героїчний, пісне соколина, ми розбили бурі вільними грудьми!

Б.  Гірке,Тарасе, твоє панування, краще б до людей ішов у найми. 

В.  Південний краю, як тепер далеко лежиш від мене ти.

Г.   Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

А.  Верни до мене пам’яте моя.

Б.  Мамо зваріть супу!

В.  Прилітайте ластів’ята до моєї хати.

Г.    Ну що ж товариші давайте звечора приготуємось, щоб зранку не вовтузитись.

А.  Не збавляй собі сну, не дивись у то бік, моя пташко!

Б.  Та ти, мене дубе, отінив, як хмара.

В.  А ти голубонько, ти кралечко моя поки співаєш на калині, то й весело мені!

Г. Бач Оксана, я жартую, а ти й справді плачеш.

А.  О поле, й дорога, і річка, й узлісся зелене! Ви в серці у мене.

Б.  О незвичайна, чародійна мово, Хоч пронеслася молодість громово, Твій звук у мене в серці не затих.

В.  О Львове батьку мій камінний, знаю, Як мучила тебе страшна жада в бою, коли напасницька орда Топтала й роздирала Русь безкраю.

Г.   За все тобі спасибі, низький уклін, о земле, наш уклін!

А.  Печаль і гордість повніть моє слово...

Б.  Орачу мій, господарю великий, гостило в тебе сонце за столом.

В.  Ой водо-водограй грай для нас, грай, танок свій жвавий ти не зупиняй.

Г.   Луки, луки, пропахлі сіном прілим, чи ви мене впізнали, земляка?