Звертання

А.  Чуже мовлення, передане дослівно без змін;

Б.  Слово чи сполучення слів, що називають особу або предмет, до якого звертаються з мовленням;

В.  Слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення;

Г.   Слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення;

А.  Звертання не відповідають на питання і не є членами речення.

Б.  Основна роль звертання – привернути увагу співрозмовника.

В.  За будовою звертання можуть бути непоширеними та поширеними.

Г.   Поширені звертання складаються лише з двох слів.

А.  Гарний хлопець з іншої планети, може, завтра в гості залетить.

Б.  Хтось знічев’я почав сильно товкти кулаком об стіл, і Дарка зупинилася на місці.

В.  Аркадій Козачок викинув руку вперед, ніби булаву, і на хвилину застиг у ті позі.

Г.   Спасибі Києве за всі щедроти!

А.  Ти зійди на гору брате і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ.

Б.  О ліро пушкінська на світ увесь брини про зорі щастя.

В.  Ми зберегли тебе вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив.

Г.   Добридень тату мій і далі неосяжні прийміть любов мою й тепло пісень.

А.  Мужай прекрасна наша мово серед прекрасних братніх мов.

Б.  Кобзарю знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.

В.  Гей рицарю жадібний, стережись. 

Г.   Я сирота з Вільшаної, сирота бабусю.

А.  Краю героїчний, пісне соколина, ми розбили бурі вільними грудьми!

Б.  Гірке,Тарасе, твоє панування, краще б до людей ішов у найми. 

В.  Південний краю, як тепер далеко лежиш від мене ти.

Г.   Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

А.  Верни до мене пам’яте моя.

Б.  Мамо зваріть супу!

В.  Прилітайте ластів’ята до моєї хати.

Г.    Ну що ж товариші давайте звечора приготуємось, щоб зранку не вовтузитись.

А.  Не збавляй собі сну, не дивись у то бік, моя пташко!

Б.  Та ти, мене дубе, отінив, як хмара.

В.  А ти голубонько, ти кралечко моя поки співаєш на калині, то й весело мені!

Г. Бач Оксана, я жартую, а ти й справді плачеш.

Під хатою заночуєм, сину мій Іване!

Плачте, діти козацькії, така ваша доля!

Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, що будем робити?

Зоре моя вечірняя, зійди над горою.

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

Дзвени моя пісне крилата у вітрах світової весни.

Аж до обрію розкинулося золоте поле пшениці.

Тася часом з самого ранку забігала до неї й тягла її в ліс або в поле.

Усе море скрізь чорніло ніби пооране поле.

Я люблю тебе поле простір твій широчінь твої пахощі й цвіт.

Спи, дитинко, сном міцним.

О краю мій, тужу я за тобою!

Мамо, чи кожна пташина у вирій на зиму літає?

Хороший мій хлопчику, чому ти плачеш?