Звертання, вставні слова 8 кл 13.04

є головним членом речення;

є другорядним членом речення;

не є членом речення.

лапками;

тире;

комами або знаком оклику залежно від інтонації.

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін. 

Звертання — це слово, що називає особу або предмет, до

якого звертаються з мовленням.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса 

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань 

Візьміть мене хмари на крила свої. ( О.Олесь )

Не шуміть ліси зелені! Спати йдіть вітри студені! (О.Маковей )

Не шуми ти луже. (В.Сосюра )

Ти ж куди, Оксано, проти ночі? (М.Стельмах)

Ким хочеш бути хлопчику в житті? (М.Рильський)

Не розлюблю тебе ніяк, моя вишнева Україно. ( В.Сосюра )

впевненість або невпевненість;

емоції мовця;

порядок викладу думок та зв'язок їх між собою;

джерело повідомлення.

Густий, соковитий, запашний бур’ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію

Оце (одного разу було свято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях 

Почуття підлого переляку і жадоби жити (за всяку ціну жити!) змагалося з почуттям честі, з почуттям самозбереження, важливішого, ніж збереження фізичне 

Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий 

Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік 

Мені тепер відкрилося, нарешті, що людина створена для любові, для кохання, для зачарованості й захопленості

Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі 

Увечері, справді, пішов дощ 

Дощ січе воду, камінь.

Хтось бере рушницю і йде в ліси полювати зайця.

По долині, по стежині біжить сонце.

Все на землі прагне сонця, спокою, радості, волі.

Сніг покрив кущі, замів дороги.

Моє щастя, і ніжність, і гнів я у пісні б хотів зберегти.

Високі нескошені трави й хліба поблискували на сонці.

Ми розминались в часі і у просторі.

У сірому (?) туманному світанку загорівся бій.

Темніє пучок свіжих (?) кучерявих (?) польових волошок.

Рівний (?) залитий сонцем степ одразу принишк.

Юні (?) замріяні клени хиляться в темне вікно.