звертання

Як хороше жити, мій друже, мій брате, коли тобі йде дев'ятнадцятий рік.

І так їй весело, старій, так легко, неначе вона помолодшала.

Гаї, садки, урочища, хати - усе нашіптувало йому казки дитинства.

Чи чули ви, як в дзвоні молотка співає сталь, вітаючи людину.

Діти ваша мова прекрасна не соромтесь її не цурайтесь вона нічим не гірша за інші мови.

Роксолано Роксолано твоє ім'я мов дзвін

Прощай прощай чужа моя людино.

Виростеш ти сину вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги.

Зласкався доле над моїм народом.

Прости мені моя правдива мати душі моєї синій чистовід.

Поклін тобі моя зів'яла квітко моя розкішна невідступна мріє.

Прийми ж цей спів весняна ноче хоч тугою повитий, та повний; хоч гіркий, та вільний.

Ясні зорі, тихі води - то земля твоя мій сину.

Дай, Боже, сонцю бути золотим, дай, Боже, дневі щасної години, дай, Боже.

Україно молюся за мову, за божественну мову твою, і за вроду твою калинову, від якої добрішим стаю.

Хлопче замріяно слухай, розглядаючи високі стожари палаючого заходу.

Не хилися, явороньку, ти ще зелененький.

Держись, Хома, іде зима.

Язиче язиче, лихо тебе кличе.

Одійдіте, недруги лукаві!

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

Дзвени моя пісне крилата у вітрах світової весни.

Дорога Ксеніє Петрівно сувора і вимоглива вчителько я бачу велику турботу у ваших очах.

В село із лісу Вовк забіг. Не думайте що в гості братця!

.

Слухай старче ти шугаєш ясним соколом у хмарах.

Надійко скільки тобі років?

підметом

додатком

означенням

не є членом речення

Слово моя ти єдиная зброє ми не повинні загинуть обоє

Всю кров тобі Вітчизно завжди готові ми віддати

Який ти світе теплий і широкий!

Чи не продали б ви чоловіче тої ялинки, що росте в вашім садочку?

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! Здрастуй, свіжосте нив!

Ще великий Микола Гоголь, наш славний земляк, захоплено говорив про мову нашого народу.

Широкий, Дніпре, мій, з тобою ми в розлуці!

Ви запевняли, що я забуду і ті хвилини, і ті слова.

Щоб ти, ясеню, став ще вищий, а ти, руто, красніша, а ти, парубче, сміливіший, а ти, дівко, миліша.

Я прожив, моя мила, ці літа у найвищому щасті.

Гей, нові Колумби, й Магелани, напнемо вітрила наших мрій!

Моє село, земний тобі уклін за молодість, за світло отчих стін...

Мабуть, весна принесе з собою і радість.

Сподіваюся, сину мій, ти усе зробив правильно.

Поля, ліси, гори – усе сяяло після дощу.

Мама - найкращий друг дитини