«Пряма і непряма мова. Цитата»

«Отже, тут кращі хліба, ніж під селом, – подумав сам собі, – тут, мабуть, сильніший дощ пройшов...»

Мельник повів сивою од років і борошна головою на розчинені двері: «Ще хтось молоти під’їхав. І ночі не доспав.»

«А ви спробуйте заспівати колискової,» – зірвалося в мене, та господиня знизала плечима, мовляв: «Не знаю і не вмію...»

«Михайле, ти ще не в хаті?! – гримнув з катраги дід. – Гляди: перепаде нам обом за лебедів!»

Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О.Довженко).

«Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє» (О.Довженко. Зачарована Десна)

«Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє» (О.Довженко: Кіноповісті. Оповідання. – К.: Наукова думка, 1986. – с.471).

«Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє» (О.Довженко. Кіноповісті. Оповідання. К. Наукова думка, 1986. – с.471).

Недарма кажуть: «Нема нічого стомливішого від чекання.»

Все росте, все рухається під синім покривом животворящої ночі, немов поспішаючи швидше вирости за ніч, поки все спить, а рано, на сході сонця вийдуть хазяйки з сіней умиватись, глянуть на розквітлі соняшники й маки, яких не торкнула ще перша бджола, і вигукнуть в зачудуванні: «Мати Божа, що сталося в городі за ніч.»

«Ось стомлена верба, відчувши ранній спів,

Пташками, квітами і сонцем оповита,

Над ніжним гомоном немовчних ручаїв

Тінисті, лагідні схилила віти.»

Як гарно в світі, – «говорить сам до себе дід.»

«П,» – а. «П, – а, – п.» «П, – а. – П.» «П, – а: – П». А: «П,» – а. А: «П.»

А: «П.» «П,» – а. «П, – а, – п.» А: «П,» – а.

«П, – а: – П.» А: «П,» – а. «П, – а. – П.» «П,» – а. А: «П.»

А: «П.» – «П». «П,» – а. «П, – а, – п.»

«Ну, з богом!», – сказав дядько Тихін.

Поет підвівся з крісла й урочисто відповів: «моя перша вчителька.»

В Україні кажуть: «Веселка воду п’є.»

«От би Ніні це побачити, от би вона зраділа», – пурхнула в моїй голові думка.

В. Сухомлинський зазначав, що любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова.

Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався.

Черниш, яке в нас сьогодні число? – спитав похмуро Сагайда, шкутильгаючи поруч.

Рильський говорив, що слово «вчитель» з давніх-давен користується великою шаною у народі.

«П! – а. – П».

«П, – а: – П?».

«П», – а.

«П? – а: – П».

«Скільки ж це буде верстов?» – запитав Григорія наш дід Семен, тоді ще живий. (О.Довженко)

«А хто їх там лічив, – стримано відповів мандрівник. Там їх ніхто й не злічить». (О.Довженко)

«За віщо, за віщо я мушу терпіти стільки прикростей? – думав він, бігаючи по хаті. – Чи ж я хотів одібрати від них хліб?..»  (М.Коцюбинський)

– Ну, гаразд, – допитували сусіди. – А чого ж ви повернулись з далеких країв? (О.Довженко)

А: «П»

«П – а, – п». 

«П, – а: – П».

«П!,» – а.

перше

друге

третє

четверте

Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

Гетьман заперечив головою, що не хоче.

Дивуюсь, радію, у серця питаю Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?

Я чув про це сказав він і додав А хто не чув...

Хто творить розумну і добру людину — найкращий майстер таке було рішення стариків...

Іди, доню каже мати не вік дівувати...