Звертання

О дівчино моря звідки й куди лежить твій шлях? 

Люблю цю тишу мрійну вечорову коли виходить місяць у діброву.

Ой чого ти земле молодіти стала? 

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим

Годі вам гурт ворогів і прихильних марні слова промовлять.

Літня ніч спокусниця зрадлива крилом одним пів світу обняла.

Старі дуби спасибі вам за осінь за відлітання радості і птиць.

 Рука в руці — і музика жива спинися мить зіграй сонату вічну.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього ще нам рано.

 Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать,

Ти вседержителю в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови.

Чого зажурився мій любий козаче.

Співають у пісні що нема кращого на вроду як ясна зоря на погоду.

Ніщо так не красить людину як натхнення.

А) На щo ви проміняли королево троянду i живого солов’я? (І.Жиленко);

Б) Гріє сонечко! Усміхається небо яснеє, дзвонить пісеньку жайворонок, затонувши десь в бездні-глубіні кришталевого oкeaнy (І.Франко);

В) Чіпка перестав хліба робити, став по ярмарках їздити, полотна скуповувати та перепродувати (Панас Мирний).

А Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом у тузі. (П. Тичина)

Б Тебе я земле всю сходив до краю.

В Нікому солодкі мої не дано пізнати до кінця істину.

Г Нехай гнеться лоза а ти дубе кріпись.

А Гетьте думи ви хмари осінні!(Леся Українка)

Б Ви знаєте як сплять старі гаї? (П. Тичина)

В Чому уста твої німі? (І. Франко)

Г Ти не дивись що буде там чи забуття чи зрада…(Олександр Олесь)

Вечірнє сонце дякую за день!

 Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать.

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов!

А що, знайшли якого майстра, щоб наладив нам дзиґарі на вежі?

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули.

Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів.

Спи ж ти, малесенький, пізній-бо час. 

 Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.

        Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік. 

Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой не крийся, природо не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой, не крийся природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Скажи мені, мій братику, королевий цвіте.

Понад Дніпром козак іде, може, з вечорниць.

А що, знайшли якого майстра, щоб наладив нам дзиґарі на вежі.

Ти в мені запалила … кохання.

 … зігрійте мою душу охололу.

… не виходять мені з голови.

Ой жалю, мій жалю, гіркий непомалу! 

Ой ви сльози, дрібні сльози! Ви змиєте горе.

Ох пісне, чому, як той птах не летиш?

Гетьмани- гетьмани, якби-то ви встали. 

Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі!

Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу. 

вимовляється з окличною інтонацією.

вимовляється голосно.

вимовляється без окличної інтонації.

 Дітки, ви виходите на наступній зупинці?

У зеленому капелюсі, пройдіть уперед.

3 морозивом, вийдіть з автобуса.

Підмет.

Непрямий додаток.

Не виступає членом речення.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Ти вседержителю в небі на морі і суші

день мій грядущий і сущий благослови

Благослови мене у світ без тебе заборони

і думать і страждать

Мужай,прекрасна наша мово, серед

прекрасних братніх мов!

Не осверни цю мить і не поруш цинічним

словом ...

Добре учителю що ти небокраї підняв

нам людського стремління.

О жовтий квіт мелодії ростань над

строгими квадратами перонів

Тебе я земле всю сходив до краю

Я не спатиму люба до світу буду думати

й буду писать.

Ні,світе мій,вовік не розлюбить святі поля

твої,і небеса,і води.

Бідна волошко,чому ти у житі,а не на

клумбі волієш рости?

Дозволь мені,мій вечоровий світе, упасти

зерням в рідній борозні.

Давай-но серце,ми печаль облишемо?

1

2

3

4

5

6

кома при звертаннях;

кома між однорідними членами

речення;

кома при відокремлених членах

речення;

кома при уточнюючих,

пояснювальних та приєднувальних

членах речення;