Звертання

Відлетіли сірі гуси, в лісі осінь вже гуде.

 Балакай, пане Свириде, побачиш, що з того вийде

Мій дід теж Матвієм звався.

Не шуміть ліси зелені! Спати йдіть вітри студені!

Не шуми ти луже.

Візьміть мене хмари на крила свої.

 Ти ж куди, Оксано, проти ночі? 

Не розлюблю тебе ніяк, моя вишнева Україно. 

Ким хочеш бути хлопчику в житті?

Не страшно тобі тут сидіти брате Семене?

Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові.

Бачу пане отамане ви не дуже поспішаєте виконувати накази штабу.

Пан лікар, прошу знизити тон.

Не гаймо часу, Софіє Андріївна, ще наговоримося, роботи безліч.

Не розумієтеся ви на жартах, панно Дарусю, от що!

Усе, чим я щасливий і багатий, я мушу рідним словом оспівати.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

«Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за шмати!».

Та ти, мене дубе, отінив, як хмара.

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сну, не дивися в той бік, моя пташко!

Привітай ж, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину.

Розкажи ж тепер, Степане, про свою недолю.

Ти в мені запалила ... кохання.

Здалеку виднілися привокзальні ... .

... зігрійте мою душу охололу.

... не виходять мені з голови.

Саме ... відбивались у вікнах.

1

2

3

4

5

Мій брат, Богдане, сповістив полковників, що ти живий і що чекаєш їх.

Збери себе докупи, тоді і військо, гетьмане збереш.

Ори, ори й співай, ти велетню, закутий в недолі й тьми ярмо!

Сину, мій Тимоше, то ж був не наказ!

І все - таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

Се буде ваша заслуга, зелені ниви з шовковим шумом, й твоя, зозуле.

Я лечу до тебе, чужоземко моя дорога, щоб до кінця нашого життєвого шляху бути разом.

Я п'ю тебе, сонце, твій теплий зцілющий напій.

Скажи мені, пораднице надземна, куди мені податись у просторі?

пан міністре

пані Микола

пан лікар

пані вчителько

не є членном речення

підметом

додатком

означення

Зійди, зійди, барвіночку, буду поливати.

Відчизно, для тебе бажаю я жить.

Пісне, падай в серце, як зерно в ріллю.

Я прожив, моя рідна, ці літа у найвищому щасті.

Я тебе люблю, любий мій сину.

Мій рідний краю, благословенний будь.

Люблю тебе , моя Відчизно.

Скажіть, пане, як пройти до театру?

Хай милі друзі, вам щастить, у дружбі вірній , у праці мирній.

Хай милі, дузі, вам щастить, у дружбі вірній ,у праці мирній.

Хай, милі дузі вам щастить, у дружбі вірній, у праці мирній.

Хай, милі дузі, вам щастить у дружбі вірній ,у праці мирній.

як підмет

як присудок

не підкреслюється ніяк

як означення

А  Печаль і радість, повніть моє горе... 

Б  Нам випало, сину, досіяти і долюбити батьківське поле.

В О, степе, на теплій долоні зрости б і мені колоском.

Г  Гуркочи у долю мою, світе, хвилями прадавнього Дніпра.

А просте, двоскладне, ускладнене, поширене, повне,розповідне

Б просте, односкладне, означено-особове, поширене, розповідне

В просте, односкладне, узагальнено­особове, поширене, розповідне

Г просте, односкладне, безособове, поширене, розповідне

А  Високі береги зеленувата вода лози все було залите гарячим сонцем.

Б Все тимчасове інструкції слова і гроші.

В  Усе забудеться морози і люта завія.

Г  Усе я пізнав там і втрати зловісні і радість і горе і спів солов’я .

А А ріка життя все шумить і піни­ться, і стогне

Б Зимове сонце з'явилося на мить, і заховалося за хмарами.

В Усяке птаство  як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок — можна було викосити косою з трав або впіймати.

Г Кожен кущик, горбок, долина, стежечка — усе це йому знайоме.

Юрасику прокинся!

В кого хлопці є гармошка?

З перемогою вас мої земляки.

Зійди , зійди барвіночку буду поливати.

підметом

не є членом речення

додатком

означенням

□ А іменником у Н. в. однини та З. в. множини

□ Б іменником у Кл. в однини та Н. в. множини

□ В іменником у З. в. однини та Н. в. множини

□ Г займенником у Н. в. однини та множини