Звертання непоширені і поширені. Риторичне звертання. Розділові знаки при звертанні

Звертання— це слово або сполучення слів, яке називає особу чи предмет, до яких звертається мовець.

Звертання можуть бути непоширеними й поширеними.

Звертання у реченні виступає підметом

Під хатою заночуєм, сину мій Іване!

Плачте, діти козацькії, така ваша доля!

Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, що будем робити?

Возлюбленику муз і грацій, ждучи тебе, я тихо плачу і думу скорбную мою твоїй душі передаю.

Ой ви, сльози, дрібні сльози! Ви змиєте гори.

«Чого ти ходиш на могилу? — насилу мати говорила. — Чого ти плачеш ідучи, чому не спиш ти уночі, моя голубко сизокрила?»

Надворі, бач, наступає свято... Тяжко його, друже-брате, самому стрічати.

Боже милий! Як хочеться жити, і любити твою правду, і весь світ обняти!

Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями.

Ой повій, повій, вітре, через море та з Великого Лугу.

Зв,...

..., Зв.

..., Зв, ...

О люди! Люди небораки!

Нащо здалися вам царі?

Нащо здалися вам псарі?

Ви ж таки люди, не собаки!

О краю мій, тужу я за тобою!

Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче! За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.

Широкая, високая, калино моя не водою до схід сонця поливаная.

Ой Дніпре мій Дніпре, широкий, та дужий!

Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою.