Звертання, вставні слова

Серед яблунь і вишень біліє хатина.

Мамо, хочеш, я намалюю тобі сад?

 Гордістю кожної оселі був рушник, вишитий мамою, бабусею.

Пролетіли гуси над долиною, над калиною.

Дай мені крила Україно!

 Розпрягайте хлопці коні та лягайте спочивать.

 Горнусь до тебе Україно!

Благослови мене рідна земле як мати в дорогу.

Гарно того вчити, хто хоче все знати.

Тихі, ніжні зорі спадали з неба.

Учися пробачати юний друже якою б кривда не була.

Червоніє сосна, ніби кована мідь

Дідусю, а коли, ти, мене на полювання візьмеш?

Люблю я, Києве, тебе в ранковий час.

Понеси мене на крилах, радосте моя.

Цвіти, розквітай, Україно!

___________, Зв, ___________.

  ___________.Зв!

___________.Зв! ___________.

Зв! ___________.

1.В. 2.Г. 3.Б. 4.А.

1.А. 2.Б. 3.В. 4.Г.

1.Б. 2.В. 3.А. 4.Г.

1.Б. 2.Г. 3.В. 4.А

Вставні слова є членами речення

На письмі вставні слова не виділяємо комами

Вставні слова не є членами речення

На письмі вставні слова виділяємо комами

 На жаль ми так і не вибралися на море.

 У кімнаті здається нікого не було

Я на жаль ніколи не був у тайзі.

Наприкінці зими порожнім здається листяний ліс.

Серед українців здавна цінуються доброта і гостинність.

Весна здається мені найкращою порою року.

 З берега видно далеко.

 На щастя дощу сьогодні не було

На жаль зустріч скасували.

Подарували квіти на щастя.

Будь ласка сідайте на вільний стілець.

Кажуть Сергійко купив цікаву книжку

1

2

3

Немає

Люди різне [...] про цей випадок

[...] людині властиво помилятися

У народі [...] мовчання це золото

Брехню [...] різними словами, а правду тільки одним

нібито, по-перше, на радість

як-не-як, наприклад, уявіть собі

до речі, без сумніву, на мій погляд

навіть, на жаль, між нами кажучи

А завтра, може, дощ піде.

І ніхто не може розв'язати цю задачу.

Хлопчикові здається, що він потрапив у паралельний світ.

Здається, десь тут мій давній товариш ходить (Н. Гуменюк).

Не може такого бути! (Н. Гуменюк)

Качка одразу накинулась і на воду і на просо (В. Близнець).

На землі, і в повітрі білів сніг (М. Коцюбинський).

Осінь вкрила позолотою сади і парки, гаї і діброви.

Тут все моє - і луг, і гай (Олександр Олесь)

Звичайно, дійсно, без сумніву;

Безумовно, на щастя, як відомо;

Здається, певна річ, отже;

Справді, значить, до речі.

Тільки, на жаль, качка вже почала старіти, і не всяка їжа йде на здоров’я;

А Федько, справді, щось надзвичайне виробляв на річці;

Отже, лелека переламав крило, а тому й не зумів одлетіти до вирію наприкінці серпня.

Зачаровані подорожні сиділи навколо й мовчали. 

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

А он де старе Монастирище колись невеличке козацьке село.

В далині осяяній срібним промінням стояли лани золотого жита й пшениці.

Любов'ю сповнюючись до дна я вам колядую добрі люди.

Скидаючи шапки в'язні посхоплювались вражено прислухаючись до знайомих слів.

А сьогодні ввечері як тільки смеркне Сашко піде в ліс до партизанів.

Вражена страшною звісткою Марина тихо спустилася на підлогу.

Місячним сяйвом залиті мріють сади.

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав.

Я небесами пійманий тремчу.

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

Головні

Другорядні

Однорідні

Головні та другорядні

всі виділені комами і тире другорядні та головні члени речення;

виділені тире головні члени речення

виділення другорядних членів речення з метою увиразнення його змісту в усному мовленні, а на письмі комами та лапками.

виділення одного з другорядних членів речення з метою увиразнення його змісту за допомогою інтонації в усному мовленні, а на письмі комами та тире.