Звертання. Вставні слова.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать,

Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього ще нам рано.

Не оскверни цю мить і не поруш цинічним словом чи гріховним жестом.

Ти вседержителю в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови.

Годі вам, гурт ворогів і прихильних, марні слова промовлять.

Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла.

Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Рука в руці — і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну.

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов!

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Благословенні будьте мудрі очі що в серце дивитесь.

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

Брати мої пам’ятайте славних прадідів наших історію.

Не хилися, явороньку, ти ще зелененький!

Не журися, козаченьку, ти ще молоденький!

Не літай, вороно, у чужі хороми!

Язиче язиче, лихо тебе миче! Тільки те й робиш, що людей горбиш.

Держись, Хома, іде зима.

 Засмійся, Матвійку, дам копійку!

Поїдеш далеко, побачиш багато; задивишся, зажуришся, згадай мене брате!

Україно, доки жити буду - доти відкриватиму тебе.

Ой Морозе Морозенку, ти славний козаче!

За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче!

Дяка щирая тобі ніченько-чарівниченько, що закрила ти моє личенько!

Дощик, дощик, голубий, колосків не оббий зливами-приливами, хмарами огневими.

Ой краю мій краю! Чи я розберу оте, що ти робиш зі мною?

Ой Дніпре, мій Дніпре! Гучна твоя слава.

Гей браття-козаки, сідлайте-но коней.

О земле, велетнів роди!

О земле рідна, я тим щасливий, що спів про тебе в житті несу.

2

3

4

5

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

Уже придивилася до його очей і побачила: те, що здавалося байдужістю, насправді було мудрістю й глибоко захованим стражданням.

Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь — звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний.

Широкі промені вдарялися об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого здавалося що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.

Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити.

Вирішити проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент.

Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати.

Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів.

Завтра поїдемо мабуть твоїм човном.

Становище здавалося не таким скрутним.

Кажуть легше повалити ніж збудувати.

Наша мандрівка сподіваюсь буде цікавою.

Буває часом перебіжить дорогу листя.

Час для роботи вже може й настав?

Мріяти про велике може кожен.

Чи може орел здійнятись над хмари?

Наш тренер може перепливти Дніпро.

1

2

3

4

5