Звертання. Вставні слова

А Слова повинні буть покірні чуттям і помислам твоїм.

Б Той велет сильним був колись не тілом лиш а духом.

В Листопадові вітряні ночі нам здавалось короткі були.

Г Безнастанно трудитися має в повний голос душа!

А Тихі сутінки поволі почали спускатися з поблідлого неба.

Б Сорок мудреців не виправлять помилок одного дурні.

В Я всім їм без сумніву вірю очерету метелику ластівці.

Г Може дуб той і небо хитати і до сонця дістать головою.

А Тебе я земле всю сходив до краю.

Б О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів.

В Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Г Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать.

Д Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом у тузі.

А Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Б Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

В Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Г Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Д Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.

А І здається огнем чудесним сяють зорі з дніпровських круч.

Б Ніколи не кривили ми душею ділили щастя з добрими людьми.

В Краще соромитись свого багатства ніж пишатися своєю бідністю.

Г Читання гарних книг це спілкування з найкращими людьми минулого.

А Мабуть ніщо так не радує людський зір як зримий результат роботи.

Б Я не гірший за інших на щастя і на інших не кращий на жаль.

В І все на світі треба пережити і кожен фініш це по суті старт.

Г Нелегко кажуть жити на дві хати а ще не легше жить на дві душі.

А Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Б Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

В Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

Г О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Д О, Борисфене, батьку наш і друже, біля твоїх родючих берегів ти нас з’єднав в часи прадавніх зрушень.

А Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Б Ой, не крийся природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

В Ой не крийся, природо не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Г Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом у тузі.

Д Ой не крийся, природо, не крийся, що, ти, в тузі за літом, у тузі.

А Ти в мені запалила … кохання.

Б Здалеку виднілися привокзальні … .

В … зігрійте мою душу охололу.

Г … не виходять мені з голови.

Д Саме … відбивались у вікнах.

А Панове судді важко розібрати що і до чого як воно було.

Б А я щасливий що вручила ти мені одвічну тугу за тобою.

В Ой ти мамцю ой ти рідна головонька моя бідна!

Г Дивись же на мене сонце і засмали мою душу,

Д Тебе я земле всю сходив до краю.

А Якщо ворого не здається його знищують.

Б Наш будинок на відстані здається палацом.

В Здається казкою відпочинок у серпневій Ялті.

Г Здається ти й позаторік тут був та капості мені робив?

А 1

Б 2

В З

Г 4

Д 5