Контрольна робота "Звертання. Вставні слова"

Ой місяченьку не світи нікому.

 Купало Купало даруй мову рослинам.

Запалай мені вогнику крилатий полум'ям привітним і незлим.

Ой не шуми луже.

 іменником у кличному відмінку однини

 іменником у називному відмінку однини

іменником у знахідному відмінку однини

 іменником у родовому відмінку однини

 Понеси мене на крилах радосте моя.

 Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

 У калині, кажуть, материна любов і мудрість.

Скажіть, будь ласка, де живе мрія.

 Видно, борсук знав, коли достигають плоди, і зараз не навідувався сюди.

Без сумніву, і ми не в тім’я биті.

На щастя на сум на печаль має право кожна людина.

Лише працьовита людина може сподіватися на щастя

На щастя тут багато не говорили і не сперечалися.

 Хлопцям на щастя дарували хустинки.

Мені здається що все це було давно.

Здається часу і не гаю а не встигаю.

Дівчатам футбол здається не дуже цікавий.

 У нашому будинку здається квартира.

 Всяке трапитись може на довгім віку.

Злива тривала майже годину.

Може ви чули як пахне земля?

Та ніч була на диво схожа.

Мабуть, від учителя я взяв святу любов до книжки.

Будь ласка, не дивуйтесь тому диву.

Мудрість, кажуть, приходить з роками.

Справді сонце встало, оглянуло світ.

Червонобоким яблуком округлим скотився день доспілий і тяжкий.

Хлопець замріяно слухав розглядаючи високі стожари палаючого заходу.

Виростеш ти сину вирушиш в договору виростуть з тобою приспані тривоги.

Прийми ж цей спів хоч тугою повитий та повний хоч гіркий та вільний…

Де ти взяла звичку читати лежачи?

виступають підметом     

виступають означенням   

не виступають членами речення

виступають присудком

Мамо, хочеш, я намалюю тобі сад?

Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе мила васильки з-під вій.

Ніночко, у тебе ж глибокий по­тяг до літератури!

Дорогий діду, а які у сонця клю­чі?

Але серед цієї суєти не загублю тебе я рідна, мово!

Ми чуємо, тебе, Кобзарю, крізь століття..

А ти, моє трудне й пекельне слово, чи заговориш, як мене не стане, чи разом з голосом моїм умреш?

Чудна, ти дочко! Я про тебе дбаю