Звертання, вставні слова

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Звертання — це слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ.

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя .

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив.

Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх.

До тебе, Україно, струна моя перша озветься.

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань

упевненість або невпевненість;

емоції мовця;

порядок викладу думок та зв'язок їх між собою;

джерело повідомлення.

Густий, соковитий, запашний бур’ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію.

Оце (одного разу було свято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях.

Почуття підлого переляку і жадоби жити (за всяку ціну жити!) змагалося з почуттям честі, з почуттям самозбереження, важливішого, ніж збереження фізичне.

Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий.

Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік.

Мені тепер відкрилося, нарешті, що людина створена для любові, для кохання, для зачарованості й захопленості.

Живу, знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі.

Увечері начебто обіцяли дощ.

Жахіть війни, на щастя, ви не зазнали.

На материні прохання, уявіть собі, ніхто не зважає.

Зрештою навчання триває і після закінчення школи.

Мабуть, передчуття розлуки властиве людині.

А, Б, В - речення зі вставними словами

А - речення зі звертанням і вставним словом

А, Б, Г - речення зі вставними словосполученнями

В - речення зі вставним реченням

І на світанні трепетним вітрилом мені здається вишня іздаля.

Не вистою здається вже не вистою.

Гарячому мисливцю і пень лисом здається.

Усе у казці здається дивом.

Тугим прозорим потоком від чого нам паморочилося в голові мчала вниз Рось.

Найбільший вплив на формування світогляду Лесі Українки справила поза всякими сумнівами мати.

Шторм шаленів цілу ніч струшуючи острівком та заливаючи його солоною зимною водою.

Веселеє колись село

Чомусь тепер мені старому

Здавалось темним і німим.

дійсно

на жаль

даруйте

нарешті