Практична риторика (тести)
1. Риторика – це:
А) відповідь, заперечення, зауваження одного з учасників діалогу іншому;
Б) наука про правильну вимову та наголошення слів;
В) наука і мистецтво переконувати співрозмовників;
Г) емоційне ствердження або заперечення якогось факту.
2. Батьківщиною красномовства вважають:
А) Давній Єгипет;
Б) Давній Китай;
В) античну Грецію;
Г) Давній Рим.
3. Батьком риторики називають:
А) Арістотеля;
Б) Платона;
В) Демосфена;
Г) Цицерона.
4. Видатні оратори Київської Русі – це:
А) Демосфен та Цицерон;
Б) Іларіон та Кирило Туровський;
В) Феофан Прокопович та Григорій Сковорода;
Г) Михайло Ломоносов та Георгій Кониський.
5. Найвідомішу проповідь «Слово про закон і благодать» написав:
А) Прокопович;
Б) Іларіон;
В) Сковорода;
Г) Туровський.
6. Тема виступу – це:
А) основний шлях, завдяки якому через мовлення інформація доходить до слухача;
Б) роз’яснення, тлумачення, інтерпретація подій та фактів;
В) основна галузь роздумів оратора, у межах якої він добирає явища та факти, що розглядаються у виступі;
Г) уміння оратора виступати без підготовки.
7. План лекції – це:
А) повний письмовий виклад змісту виступу;
Б) слова та звороти, які означають поняття та явища певної галузі знання;
В) узагальнювальні думки, що мають лаконічну, відточену мовну форму;
Г) послідовність і взаємозв’язок тематичних частин виступу, зафіксований у вигляді переліку ключових понять або суджень.
8. Ясність мовлення – це:
А) насиченість виступу новими фактами, актуальними проблемами;
Б) смислова прозорість виступу, що забезпечує його зрозумілість, доступність у засвоєнні слухачами;
В) якість мовлення, що відбиває здатність оратора спонукати слухачів до творчої діяльності;
Г) якість мовлення, яка полягає в його мелодійності, плавності, інтонаційній виразності.
9. Образність мовлення оратора – це:
А) ясність, точність, логічна переконливість публічного виступу;
Б) уміння говорити ясно, без ускладнень, надуманих образів і туманних зворотів;
В) наявність у виступі живих картин, які дають змогу не лише осмислювати почуте, а ніби сприймати його всіма почуттями – бачити, чути тощо;
Г) якість виступу, що відбиває здатність оратора розглядати конкретні факти і явища, давати їм чіткі наукові та політичні оцінки.
10. Лаконічність мовлення відбиває:
А) словниковий запас оратора;
Б) нормативність, літературність мовлення оратора;
В) здатність оратора говорити стисло, залишаючись максимально зрозумілим;
Г) емоційність, натхненність і піднесеність мовлення.
11. Гумор – це:
А) добродушне осміювання чиїхось вад;
Б) різке висміювання чогось негативного;
В) особливо дошкульна викривальна насмішка, що виявляє ненависть і презирство до зображуваного;
Г) приховане глузування, засноване на називанні супротивного, коли про щось говориться ніби в позитивному плані, але підтекст засвідчує протилежне.
12. Кульмінація публічного виступу – це:
А) частина виступу, спеціально відпрацьована оратором лексично, стилістично тощо;
Б) спосіб закінчення виступу, коли кожна наступна фраза емоційно підсилює попередню;
В) частина виступу, яка полягає у роз’ясненні, витлумаченні подій та фактів;
Г) розвивання, металізування, поглиблення раніше висловлених оратором думок.
13. Основні думки виступу потрібно повторювати:
А) завжди тими самими словами;
Б) щоразу варіюючи їхнє мовне оформлення;
В) пропонуючи слухачам повторити їх хором;
Г) пропонуючи слухачам їх записати.
14. Найчастіше в публічних виступах на суспільну тему вдаються:
А) до ораторського підстилю публіцистичного стилю;
Б) до науково-навчального підстилю наукового стилю;
В) до белетристичного підстилю художнього стилю;
Г) до розмовно-побутового стилю.
15. Зразком іронії є така фраза:
А) Теорія, мій друже, сіра, зеленим є лиш дерево життя. (Г. Гейне);
Б Цитування – дослівне передавання чужого висловлювання (З підручника);
В) Древо мислі вродило – цитати, цитати, цитати (Л. Костенко);
Г) Молодим ораторам рекомендується не топити в цитатах власні думки (З посібника).