Тези до уроку громадянської освіти.

Роль соціального забезпечення

у реалізації соціального забезпечення у реалізації соціальної відповідальності держави

Сучасний розвиток України відбувається в умовах політичної нестабільності та супроводжується кризовими явищами в економіці країни, нарощенням соціальнихпроблем, що особливо гостро актуалізують питання соціального захисту населення в цілому та соціального забезпечення зокрема. Саме останнє покликано забезпечити матеріальну підтримку населення у ситуації соціальних ризиків, з якими повсякчас зіштовхуються громадяни (старість, бідність, хвороба тощо), та які прямо або опосередковано впливають на їх матеріальний добробут і якість життя . Розбудова і ефективне функціонування соціальної політики в Україні, забезпечення високої якості життя населення, створення громадянського суспільства і розширення умов для людського розвитку є формування і реалізація соціальної відповідальності всіх суб‘єктів як соціальної сфери, так і держави.

Соціальна держава – це держава з високим рівнем соціального захисту громадян, підтримки незахищених верств населення та надання їм соціальних послуг відповідно до міжнародних стандартів якості [1, с. 66]

Соціальна відповідальність держави має базуватись на визначенні та конкретизації обов’язків як самої держави так і її інститутів щодо ухвалення та виконання законів, нормативних і правових документів, які спрямовані на забезпечення збереження та ефективного використання всіх ресурсів, а також додержання й реалізацію державних соціальних гарантій і державних соціальних стандартів [2, с. 117].

Держава відповідає перед громадянами, суспільством, бізнесом, зокрема і в частині зовнішньої політики. Крім інших сфер, держава має відповідати за соціальний захист населення, особливо у сучасних реаліях – в умовах агресивної війни російської федерації проти України. Це стосується, зокрема, і проблем соціального захисту тимчасово переміщених осіб, ветеранів війни та їх сімей, діючих військовослужбовців, осіб з інвалідністю.

Однією з найбільш вдалих визначень поняття «соціальний захист», на наше переконання, є наступне: соціальний захист – це «комплекс економічних, правових та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення основних соціальних прав громадянина в державі та пов’язаних із мінімізацією впливу чинників, що знижують якість життя населення. Соціальний захист охоплює весь комплекс відносин, сутнісних зв’язків та інтересів різних соціальних суб’єктів, суспільних організацій і держави, спрямований на підтримання соціального добробуту людини в конкретних економічних умовах» [3]. Тож категорія «соціальний захист» є значно ширшою за категорію «соціальні гарантії».

В Україні існують такі форми соціального захисту населення: Державна допомога сім’ям з дітьми; Прожитковий мінімум та середньомісячний сукупний дохід сім’ї; Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами; Допомога при народженні дитини; Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; Допомога на дітей одиноким матерям; Допомога у разі усиновлення дитини; Допомога особі, яка доглядає за хворою дитиною; Допомога на дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; Тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме; Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю; Державна соціальна допомога на догляд; Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю; Щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I або II групи внаслідок психічного розладу; Одноразова компенсація особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, постраждалим внаслідок дії вибухонебезпечних предметів; Щорічна допомога на оздоровлення особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, постраждалим внаслідок дії вибухонебезпечних предметів; Соціальний захист багатодітних сімей; Звання Герой України; Почесне звання «Заслужений донор України»; Соціальний захист ветеранів праці та громадян похилого віку; Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; Допомога на поховання; Послуга з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня»; Соціальні послуги; Пільги на оплату житлово-комунальних послуг; Пільги на проїзд у громадському транспорті; Пільги на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів; Забезпечення засобами реабілітації [14]. Вітчизняне законодавство у сфері соціального захисту включає наступні Закони України: Про прожитковий мінімум; Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; Про пенсійне забезпечення; Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії; Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні; Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей; Про соціальний захист дітей війни; Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; Про державну допомогу сім’ям з дітьми; Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю; Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям; Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю; Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні; Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей; Про соціальні послуги; Про пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Публічне управління та адміністрування ного тоталітарного режиму 1917–1991 р.р.; Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою; Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям; Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми; Про затвердження порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд; Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою; Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду; Про затвердження Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями; Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні та інші засоби реабілітації, переліків таких засобів; Про затвердження порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги; Деякі питання державної допомоги окремим категоріям громадян; Про затвердження порядку забезпечення санаторнокурортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад; Про затвердження порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян; Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; Про встановлення розміру грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам і закладам оздоровлення та відпочинку у 2017 році; Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; Деякі питання використання коштів державного бюджету для виконання заходів із соціального захисту дітей, сімей, жінок та інших найбільш вразливих категорій населення; Про виплату одноразової винагороди жінкам, яким присвоєно почесне звання України «Матигероїня», та одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми; Про затвердження Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю; Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; Про встановлення середньої вартості санаторно-курортної путівки для виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування; Про затвердження форм документів щодо забезпечення структурними підрозділами з питань соціального захисту населення санаторно-курортним лікуванням осіб пільгових категорій [4]. Соціальна відповідальність держави передбачає розподіл соціальної відповідальності між різними рівнями державної влади та місцевого самоврядування, що здійснюється згідно з національним законодавством. Певною мірою відтворюють соціальну відповідальність держави такі її функції: виконання державою міжнародних обов’язків; досягнення пріоритетних стратегічних цілей розвитку держави та основних національних інтересів; формування гідних умов життя людини і перспектив її розвитку та інше. Як наголошують О. Охріменко та Т. Іванова: «утвердження принципів соціальної відповідальності у системі державного управління нерозривно пов’язане з формуванням соціальної держави» [5, с. 23].

Соціальна правова держава – основа соціальної справедливості. Така держава поєднує у собі не тільки повноту суспільних інтересів, забезпечення рівних прав і свобод людини та громадянина, але й базується на фундаменті соціальної відповідальності за добробут й розвиток країни всіх членів суспільства. Тобто соціальна відповідальність держави тісно переплітається з соціальною відповідальністю суспільства. Державні органи: 1) несуть відповідальність за реалізацію розроблених ними соціальних програм, тощо.

Актуальні проблеми у сфері публічного управлінняфункціонування галузей соціальної інфраструктури, зокрема таких як охорона здоров’я, культура, освіта, наука тощо); 3) контролюють дотримання державних соціальних стандартів; 4) контролюють витрати бюджетних коштів, призначених для забезпечення соціальних потреб; 5) виконують інші функції соціального характеру, що передбачені законодавством, договорами або угодами з соціальними партнерами [6].

Інститути соціального захисту та соціального забезпечення в державі відіграють основну роль у гарантуванні добробуту її населення. Система соціального захисту та соціальної відповідальності держави залежать від спрямування політики останньої, оскільки така політика: регулює соціальні відносини у суспільстві; здійснює розподіл й перерозподіл доходів населення; створює систему соціального захисту; формує довіру громадян до державної влади; забезпечує соціальні гарантії; стимулює розвиток елементів соціальної інфраструктури та інше. Від стану соціальної сфери, ефективності провадженої державою політики в сфері соціального захисту та підтримки громадян залежить загальна стабільність суспільства, його розвиток та, в якійсь мірі, національна безпека.

Список використаної літератури:

1. Кулі-Іванченко К. К. Соціальне замовлення органів місцевого самоврядування в Україні: конституційно-правове дослідження : монографія / К. К. Кулі-Іванченко. О. : Гельветика, 2018. 232 с. 2. Константинова Л. В. Социальная политика: штрихи к социологической концепции / Л. В. Константинова // Социологические исследования. 2005. № 2. С. 34–38

2. Панькова А. Д. Взаємодія суб`єктів соціальної відповідальності: концептуальні підходи та напрями забезпечення. Вісник економічної науки України. № 2. 2014. С. 115–118.

3. Фармацевтична енциклопедія. URL: https://www.pharmencyclopedia. com.ua/article/7583/socialnijzaxist

4. Законодавство у сфері соціального захисту. URL: ttps://ombudsman.gov.ua/uk/zakonodavstvo-u-sferisocialnogo-zahistu

5. Охріменко О. О., Іванова Т. В. Соціальна відповідальність. Навч. посіб. Київ. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». 2015. 180 с.

6. Соціальна відповідальність громадянина, суспільства, держави. URL: https://stud.com.ua/126100/ sotsiologiya/sotsialna_vidpovidalnist_gromadyanina_suspilstva_derzhavi