Тези : "Роль ігрової діяльності у формуванні життєцінностей у дітей з особливими освітніми потребами".

Віра Купрас

Кандидат педагогічних наук, доцент,

директор комунального закладу освіти

«Спеціальна школа №12» Дніпропетровської обласної ради»

e-mail.: verakupras@gmail.com

Віра Українська

Вчитель-логопед комунального закладу освіти

«Спеціальна школа №12» Дніпропетровської обласної ради»

e-mail.: veraukrainskaja@gmail.com

РОЛЬ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ФОРМУВАННІ ЖИТТЄЦІННОСТЕЙ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Цінності кожної людини – це цілий світ: складний, динамічний, суперечливий, бо кожна людина вирішує якісь проблеми, щодня потрапляє в обставини, які випробовує її терпіння й характер. Тому величезного значення набувають такі життєві цінності, які дають змогу ­переконатися, що особистість розвивається в правильному напрямку.

Що таке цінність? Цінністю називається те, що здатне задовольняти  людські потреби. Ціннісні орієнтації – це внутрішній компас, за яким людина звіряє свої дії та вчинки, орієнтири, покажчики на життєвому шляху. Це – ідеї, ідеали, цілі, до яких прагнуть людина й суспільство. Складно окреслити  чітке коло цінностей, але існують такі життєво важливі: любов, розуміння, повага, дисципліна, віра в людей, подяка, прощення, дружба, надія, оптимізм, терпіння, толерантність, чесність та інші. Цінності схожі на правила, які мають бути непорушні. Ними ми керуємося, ставлячи перед собою цілі, оцінюємо свої вчинки, бажання, свою поведінку та поведінку інших людей. Наші основні пріоритети проявляються у відносинах, на роботі, в суспільстві [3, с.248].

Життєві цінності формуються з перших днів життя людини. З раннього віку дитини дорослі демонструють модель поведінки. Дитинство – короткий, але важливий, унікальний період життя людини. У ці роки дитина набуває початкові знання про навколишнє життя, у неї починає формуватися певне ставлення до людей, до праці, формуються навички і звички правильної поведінки, характер, психічні процеси.

Гра є ефективним засобом підготовки дитини до «дорослого» життя, її соціалізації. Під час гри формується особистість малюка, його соціальна компетентність і гуманістичний світогляд, проявляються індивідуальні особливості дитини, реалізуються життєві цілі. Гра допомагає дитині виражати себе вільно, без негативних наслідків, набувати соціальних навичок,  досліджувати  навколишнє середовище,   відносини між об’єктами, причинно-наслідкові зв’язки і зв’язки між подіями, проявляти свої інтереси і виражати емоції, а іграшки й предмети, що використовуються, допомагають дитині програвати важливі життєві ситуації. Діти не помічають, що навчаються, бо гра - це своєрідна школа підготовки до праці та подальшого життя. Дитина як губка, вбирає результати взаємодії зі світом, розкладає по поличках «добре» та «погане» за допомогою найближчого оточення (батьків, однолітків). Василь Сухомлинський зазначав: «В грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдатний потік уявлень, понять про навколишній світ…»[2, с.95].

Роль ігрової діяльності в житті дитини з особливими освітніми потребами дуже велика і важлива.

Згідно з законом України «Про освіту» [1, п.20 частини 1], «особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту, є особою з особливими освітніми потребами».

Згідно Бюджетного Кодексу України діти з особливими освітніми потребами таких категорій: незрячі; з порушеннями зору; нечуючі; з порушеннями слуху; з тяжкими порушеннями мовлення; із затримкою психічного розвитку; з порушеннями опорно-рухового апарату; з порушеннями інтелектуального розвитку; зі складними порушеннями розвитку  отримують корекційну, дефектологічну, психологічну підтримку у вигляді спеціальних розвивальних занять із фахівцями.

В освітніх закладах України дітям з особливими освітніми потребами педагоги допомагають засвоїти  загальноприйняті в суспільстві моральні норми та життєві цінності через ігрову діяльність. У дитини з особливими освітніми потребами ігрова діяльність є своєрідною, самостійно не формується,  має специфічні прояви, а саме: готовності та відсутність мотивації до активної навчальної та ігрової діяльності; самообслуговування та працездатності; здатності до соціальних відносин – відсутність навичок соціальної поведінки; комунікації; рухової активності; наявна незрілість емоційної вольової сфери – збіднені емоційні прояви.

Дослідження доводять, що на початковому етапі у таких дітей  не виникає задуму гри. Вони не проявляють інтересу до самого процесу спільної гри. Ігрові дії маніпулятивні, одноманітні, повторювальні. Часто відсутні правила гри, а ігрові ролі не пов’язані між собою. Дитина з особливими освітніми потребами не вміє відкрито виражати свої почуття, але через іграшку це можливо. Тільки в процесі корекційно-розвивальної роботи засвоюються способи ігрової діяльності. Кожна гра, ігрова вправа  повинні сприяти не лише засвоєнню знань, умінь і навичок, а й підготувати дитину до реального життя, виправленню вад психофізичного розвитку. Тому потрібно підбирати для такої дитини ігри, які, може, і не відповідатимуть повністю тим, у які грають однолітки, але будуть для них цікавими, доступними та  нададуть змогу збалансувати вербальне та невербальне спілкування, сформувати стосунки з дитиною, виявити індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, схильності та здібності дітей, виявити засвоєння ними норм і цінностей, прийнятих у суспільстві.  Більшість дітей з особливими освітніми потребами зустрічаються в реальному житті з проблемами, які здаються їм нездоланними, але долаючи  у грі, вони поступово вчаться позбавлятися їх у житті. Таким дітям  гра допомагає формувати життєво важливі соціальні компетентності: самовдосконалення, самореалізація, самостійність життєдіяльності. Для того, щоб дитина з особливими освітніми потребами відчувала себе комфортно та пристосовувалась до суспільного життя, треба спеціально навчати її різним видам гри: сюжетно-рольовим, дидактичним, розвиваючим, народним тощо.

Через сюжетно-рольові ігри педагог допомагає дітям з ООП об’єднуватися в групи, обирати сюжет, розподіляти ролі та ігровий матеріал, намічати план, розвивати зміст гри, виконувати ігрові дії, дотримуватись правил, спілкуватися з дітьми та дорослими, засвоювати правила взаємовідносин між людьми. Дитина  отримує задоволення від процесу перевтілення у роль персонажу,  набуває «життєвий» досвід завдяки сюжетно-рольовим іграм: «Доньки-матері», «Сім’я», «Помічники», «Перукарня», «Магазин», «Лікарня», «Школа», «Фермер», «Будівельник», «Цирк», «Поліцейський», «Космонавт» та інші. Діти навчаються співчувати, радіти, спілкуватися з однолітками та дорослими, дотримуватися норм поведінки, бути чесними та справедливими, дружелюбними  та толерантними тощо. Але, наприклад, у незрячих та дітей з порушенням зору відсутність зорового сприймання призводить до емоційної, сенсорної та соціальнї депривації, обмеженню мобільності, порушенню в психічній сфері. Педагог  через ігрову діяльність допомагає таким дітям орієнтуватися у просторі, формувати співвідношення образного і понятійного в розумовій діяльності, навчає правилам спілкування з однолітками та дорослими.

Через дидактичну гру педагог навчає дітей з ООП діяти за певними правилами та використовувати набуті знання. Дидактична гра активізує інтерес та увагу дітей, розвиває пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, ознайомлює  з довкіллям, тренує сенсорні вміння. Через дидактичну гру дитина з особливими освітніми потребами  проявляє свої інтереси, виражає емоції. Використовуючи різні прийоми та методи, педагог може скоригувати поведінку дитини, навчає та надає приклади подолання проблем. Тематика дидактичних ігор різноманітна: «Осінній одяг», «Добре чи погано?», «Що зникло?», «Світ рослин», «Пори року», «Знайди пару», «Що спочатку, а що потім?», «Що зайве?», «Де чий хвіст», «З якого дерева лист?» тощо. У дітей з мовними порушеннями педагог допомагає урізноманітнити ігрову діяльність, надати уявлення про оточуючу дійсність, сформувати правильну поведінку.

Розвивальні ігри зорієнтовані на зону найближчого розвитку дитини. Вони направлені на розвиток у дитини з ООП розумових, вольових та творчих здібностей, вихованню в них культури спілкування.

Українські народні  ігри зараз набувають великого значення для національно-культурного виховання дітей з ООП. Під час цих ігор діти з особливими освітніми потребами набувають знання про культурну спадщину українців. Педагог зацікавлює дітей обрядами, звичаями, атрибутами  українського одягу, допомагає адаптуватися до середовища, впливає на їх життєвий досвід, на поведінку та визначає місце дитини в реальному житті. Завдяки українським народним іграм формуються  життєві цінності: моральні, духовні, національно-культурні, національно-патріотичні.

 Отже, можна зробити висновок, що ігрова діяльність має велике значення у формуванні життєцінностей дітей з особливими освітніми потребами. Цінності - це джерело мотивації діяльності. Саме гра мотивує дитину до діяльності. І саме гра є універсальним  засобом виховання і навчання дитини, підготовки її до подальшого життя. Чим раніше  дорослі почнуть навчати та гратися  з дитиною з ООП, тим раніше  в дитини почнуть формуватися і засвоюватися життєві цінності.

Список використаних джерел

1. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3143-20 (дата звернення 06.11.2023)
2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори.Т.3:Серце віддаю дітям.-Київ: Рад. шк., 1976.  95с.
3. Ціннісні орієнтації дитини у дорослому світі: навч.метод.посібник/ Т. О. Піроженко, Л. І. Соловйова та ін..- К.: Видавничий дім «Слово», 2016. 248 с.