Тези "ШАЛЬ ЯК ОБ’ЄКТ ПРОЄКТУВАННЯ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЙ"

ШАЛЬ ЯК ОБ’ЄКТ ПРОЄКТУВАННЯ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЙ

Шаль – велика хустка будь-якої форми, ткана або в'язана, виконана з будь-якої тканини або вовни з індивідуальним малюнком і характером. У багатьох народів – німців, французів, англійців, росіян тощо – слово «шаль» звучить приблизно однаково, так як воно запозичене з перської мови (перс. schal.).

Мода на шалі виникла в Європі після єгипетського походу Наполеона Бонапарта. Саме тоді Наполеон привіз для Жозефіні Богарне безліч східних подарунків, серед яких були кашмірські шалі. Дружина імператора ввела шалі в ужиток, і після цього вони стали невід'ємною частиною гардеробу французьких аристократок, швидко поширившись по всій Європі. У той час в Європі набувала поширення нова мода в стилі ампір. Ампірні туалети були легкі, прозорі, а також дуже холодні. Оскільки клімат Парижу відрізнявся від клімату Стародавньої Греції, то лікарі закликали заборонити цю моду. Проте жінки, які не бажали розлучатися з красивими нарядами, вирішили розв'язати проблему за допомогою теплих шалей. Один кінець хустки обгортали навколо руки, а інший спускався до самої землі. Щоб шаль утримувалася в потрібному положенні та зберігала красиву драпіровку, в її кути або в кисті вшивали маленькі металеві кульки.

Вважається, що виробництво перших шалей почалося ще в XV столітті в Кашмірі, на північному заході Індії, де століттями розводили кіз з ніжною шерстю, з якої ткали найтонші покривала – "шалі". Шалі, привезені з Індії, коштували надзвичайно дорого, адже над звичайною шаллю три ткача працювали кілька місяців, а над складною – від півтора до чотирьох років. Але до 1800 року в Шотландії налагодили виробництво імітацій індійських шалей, які виготовлялися із вовни і могли досягати 4 м в довжину. XX століття зробило акцент в моді на капелюшки і шапочки, коли хустки і шалі замінили шарфами. Але шалі не вийшли зовсім з ужитку. Наприклад, в Шотландії , як і раніше, у них носили грудних дітей.

У другій половині ХХ ст. мода на шалі знову повернулася. Шалі з щифону та шовку стали розглядатися як доповнення до костюма, шалі з вовни – неодмінно як тепла річ. В наш час шалі та хустки знову в моді – вони все частіше з'являються в колекціях кращих модельєрів, їх із задоволенням носять зірки Голівуду. Шалі і хустки використовуються наразі не тільки за прямим призначенням. Так, із хусток шиють й інші предмети одягу – сукні, корсети, сумки тощо.

Шаль є абсолютно необхідною річчю в гардеробі жінки, незалежно від її віку. Цей шикарний і простий одяг допомагає зберегти елегантність навіть у суворі зимові місяці, коли красою часто доводиться жертвувати заради комфорту. Шаль пожвавить навіть нецікавий ансамбль, її можна носити як в офісі, так і на вечірці. До того ж шаль – це класичний предмет жіночого гардеробу, який завжди знаходиться на піку моди.

За технологією виготовлення шалі бувають класичні та з мотивів. Так, класична шаль виготовляється за принципом в’язання трикутного полотна. Зазвичай вони виконані у світлих тонах. Враховуючи сучасні тенденції моди, шаль може бути незвичайного і яскравого кольору, наприклад, в'язана з меланжевої пряжі. Романтично виглядають і китиці, розташовані по периметру шалі. Якщо китиці контрастного кольору – це додасть виробу пікантності і шику.

Шаль з мотивів виготовляється технікою з'єднання окремих елементів (мотивів). У якості мотиву можна використовувати «бабусин квадрат» або ажурний мотив. Допустиме застосування однотонних мотивів або поєднання кількох кольорів. Фрагменти бувають різної форми, необов'язково квадратної, використовують також трикутні, шестикутні, круглі мотиви. Принцип в'язання шалей з мотивів нагадує в'язання палантину, і полягає в тому, що фрагменти майбутнього аксесуара в'яжуться окремо, потім з'єднуються у великий твір мистецтва. Популярний прийом: після завершення основного полотна обв'язати виріб по периметру, зробити бахрому або китиці.

Результати пошуку інформації про призначення шалей дозволили нам визначити, що шалі можна застосовувати наступним чином:

- носити під пальто – одягати шаль трикутником вперед замість шарфа;

- носити на пальто – в якості доповнення стилю одягу та для зігрівання;

- одягати на відпочинку – коли спекотні дні, але холодні вечори;

- з джинсами – доповнювати стиль;

- на свята – для зігрівання, доповнення образу, створення відчуття урочистості, якщо шаль оздоблена бісером, паєтками;

- в офісі – для зігрівання в осінні та весняні дні.

З метою чіткого окреслення завдань  проєктування в’язаної шалі, слід сформулювати перелік вимог до розроблюваної моделі, а саме:

1) відповідність основному функціональному призначенню:

- шаль має відповідати своєму функціональному призначенню – зігрівати та мати такий зовнішній вигляд, щоб її можна було носити тривалий час і вона підходила до будь-якого напрямку моди;

2) відповідність експлуатаційним вимогам:

- хімічний склад ниток, з яких буде виготовлятися шаль, повинен забезпечувати теплообмінні процеси організму людини, яка буде носити шаль;

- шаль має бути виготовлена зі зносостійких ниток, які після прання не будуть втрачати свої властивості;

- візерунок для в’язання шалі має бути достатньо щільним, щоб вона не розтягувалась під час носіння;

3) ергономічні вимоги:

- шаль має бути відповідного розміру, щоб шаль закривала необхідну площину тіла;

- оздоблення шалі не повинно створювати незручностей при носінні, догляді та зберіганні шалі;

4) естетичні вимоги:

- форма шалі має забезпечувати зручність та красоту при її використанні;

- візерунок має бути універсальним, підходити для різних вікових категорій;

- композиція шалі має бути естетичною;

5) технологічні вимоги:

- шаль повинна бути простою у виготовленні;

- візерунок не повинний бути занадто складним для вив’язування;

6) техніко-економічні показники:

- собівартість шалі повинна бути нижче, ніж у магазині;

- візерунок не повинен вимагати великих затрат матеріалу.

Отже, в’язана шаль – це символ домашнього тепла і затишку, особливо холодними зимовими вечорами, це прикраса сучасної жінки, крім того, шалі ще можуть слугувати у якості гарного подарунку. Саме тому в’язана шаль може розглядатися як один із об’єктів проєктування на уроках технологій в старших класах закладів загальної середньої освіти.