THE HOLE IN THE OZONE LAYER

THE HOLE IN THE OZONE LAYER

Discovery of the hole in the ozone layer showed that human activity has a major impact on the Earth. The damage of ozone in the stratosphere high above the planet's surface has been brought about as the result of the widespread use of chemicals, which under normal conditions are chemically inert and harmless. Ozone occurs at all levels in the atmosphere, but most of it is found in the stratosphere, between about 15-50 kilometers above the Earth's surface, where it plays a very important role. Ozone absorbs harmful ultraviolet radiation which is produced by the Sun. Ultraviolet radiation can damage cells of living things.— plants, animals and people. Whereas small doses result in nothing worse than sunburn, larger amounts may cause cataracts or skin cancer, and can affect the growth of plants.

The damage of ozone has been caused by complex chemical reactions involving chlorine and bromine. Large amounts of gas called CFCs were produced in twentieth century for use in everyday appliances like fridges, aerosol spray cans, and fire extinguishers. At ground level, these compounds are chemically non-reactive. However they are carried on wind systems up into the high atmosphere, where the ozone layer is. CFCs can be broken up by the intense sunlight, but before their destruction CFCs gases become reactive and damage the ozone layer.

The hole in the ozone layer is formed over the Antarctic continent each spring. During the long dark Antarctic winter, the atmosphere becomes colder than anywhere else on the Earth. Strong winds enclose the cold air above the Antarctic, allowing ice clouds to form. The ice crystals provide the sites where chlorine reacts with ozone when sunlight returns in the spring, and results in the ozone hole. In early summer, the ozone hole mixes with the rest of the air mass of the stratosphere. Over the past years, the concentrations of chlorine in the atmosphere have been steadily increasing, and as a result — more ozone has been destroyed.

Ozone itself is a useful protective layer high above our heads, but in the cities is pollutant agent. The CFCs have other effects too. As well as contributing to the breakdown of ozone, CFCs are also very effective in providing «greenhouse effect», contributing to a gradual warming of the atmosphere. However, the possible change in climate resulting from increases in various greenhouse gases might actually make the stratosphere colder, not warmer.

Governments of many countries agreed in 1987 to the Montreal Protocol in an effort to reduce the amount of CFCs, and so protect the ozone layer. Since then, more countries have signed it, and more substances included for control. As a result, the amount of chlorine and bromine in the atmosphere is decreasing. With less chlorine in the atmosphere the ozone hole should become smaller, and eventually close up, but it might take 20-30 years.

QUESTIONS

1.    What did the discovery of the hole in the ozone layer show?

2.    Why did the hole in the ozone layer appear?

3.    What can ultraviolet radiation damage?

4.    What caused the damage of ozone?

5.    How are CFCs produced?

6.    Why do CFCs become reactive and damage the ozone layer?

7.    What does greenhouse effect contribute to?

8.    What is the essence of the Montreal Protocol signed in 1987?

9.    How long can it take to close up the ozone hole in the atmosphere?

VOCABULARY

discovery — виявлення, відкриття

ozone layer — озоновий шар

to bring (past brought, p.p. brought) about — викликати, заподіювати

impact — вплив

damage — шкода, ушкодження

surface — поверхня

widespread — широко розповсюджений

harmless — нешкідливий

to occur — траплятися, відбуватися

to absorb — поглинати

ultraviolet radiation — ультрафіолетова радіація

cell — клітина

to cause — викликати, заподіювати

skin cancer — рак шкіри

to affect — впливати

chlorine — хлор

bromine — бром

appliance — прилад, пристосування

aerosol spray can — балончик для аерозолю

fire extinguisher — вогнегасник

wind systems — повітряні маси

to enclose — замикати, оточувати

to destroy — руйнувати

to contribute — сприяти

to increase — збільшуватися

breakdown — руйнування

greenhouse effect — парниковий ефект

gradual — поступовий

effort — зусилля, старання

to reduce — зменшувати

to protect — захищати

to decrease — зменшувати, скорочувати

eventually — врешті-решт

ОЗОНОВА ДІРА

Відкриття діри в озоновому шарі показало, як людська діяльність впливає на Землю. Пошкодження озону в стратосфері, на великій висоті від поверхні планети, було викликане широким використанням хімікалій, які за нормальних умов є хімічно інертними і безпечними. Озон є на всіх рівнях атмосфери, але велика його частина знаходиться в стратосфері, на висоті приблизно від 15 до 50 км над поверхнею Землі, де він відіграє дуже важливу роль. Озон поглинає шкідливу ультрафіолетову радіацію, яку випромінює Сонце. Ультрафіолетова радіація може пошкодити клітини живих істот — рослин, тварин і людей. Беручи до уваги те, що маленькі дози стають чимось більшим, ніж просто засмагою, великі дози можуть викликати катаракту ока чи рак шкіри і впливатимуть на ріст рослин.

Пошкодження озону було викликане складними хімічними реакціями, у яких задіяні хлор і бром. У двадцятому сторіччі було вироблено велику кількість газу, який називається Cl2F2, для використання в звичайних приладах, таких як холодильники, балончики для аерозолю і вогнегасники. На поверхні землі ці складні хімічні речовини є хімічно пасивними. Однак повітряні маси піднімають їх у верхні шари атмосфери, туди, де знаходиться озоновий шар. Газ Cl2F2 руйнується тільки під впливом інтенсивного сонячного світла, але перш ніж зруйнуватися, стає активним і руйнує озоновий шар.

Отвір в озоновому шарі з'являється над Антарктикою щовесни. Протягом довгої темної антарктичної зими атмосфера стає дуже холодною, найхолоднішою на Землі. Сильні вітри нагнітають холодне повітря над Антарктикою, що дозволяє формуватися крижаним хмарам. Кристали льоду стають тим місцем, де хлор може зреагувати з озоном, коли навесні знову з'являється сонячне світло, результатом чого і є озонова діра. На початку літа отвір озону розчиняється в іншій частині повітряних мас стратосфери. За минулі роки концентрація хлору в атмосфері весь час зростала, у результаті велика кількість озону зруйнувалася.

Сам озон — корисний захисний шар, який знаходиться високо над нашими головами, але в містах це — забруднювач. Гази Cl2F2 також мають інші впливові ефекти. Як і в руйнуванні озонового шару, газ Cl2F2 також дуже ефективний в утворенні «парникового ефекту», сприяючи поступовому нагріванню атмосфери. Однак можлива зміна клімату, викликана збільшенням вмісту різних газів, що сприяють утворенню парникового ефекту, може зробити стратосферу холоднішою, а не теплішою.

У 1987 р. уряди багатьох країн, щоб спробувати зменшити кількість вироблених газівCl2F2 і в такий спосіб захистити озоновий шар, прийняли Монреальську угоду. З того часу цю угоду підписали й інші країни, і ще більша кількість речовин була взята під контроль. У результаті кількість хлору і брому в атмосфері поступово зменшується. З меншою кількістю хлору в атмосфері озонова діра повинна стати меншою і врешті зникнути, але на це, ймовірно, буде потрібно 20-30 років.