THE POLITICAL PARTIES OF GREAT BRITAIN

THE POLITICAL PARTIES OF GREAT BRITAIN

Political parties first emerged in Britain at the end of the 17th century. The Conservative and Liberal Parties are the oldest and until the end of the 19th century they were the only parties to the House of Commons.

The Conservative Party, often called the Tory Party, is one of those, which can trace its roots back to this early period. Today the Tory Party is that of big business, industry, commerce and landowners. Most of the money needed to run the party comes from large firms and companies. The party represents those who believe in private enterprise as opposed to state-ow-ned undertakings. There is some division within the party itself: the more aristocratic wind and the lower-middle-class group. The Conservative Party is the most powerful and is often called a party of business directors.

The word «tory» means an Irish highwayman and was applied to the conservatives by their opponents but later they adopted the name to describe themselves. The Tories opposed the ideas of the French Resolution, Parliamentary Reform and the development of Trade Unionism. In home policy they opposed the tendencies of the Labour Party to nationalize gas, electricity, coal and the railways. Today the Conservative Party can broadly be described as the party of the middle and upper classes.

In the middle of the 19th century the Liberal Party represented the trading and manufacturing classes. Its slogan at that time was «Civil and Religious Liberty». William Gladstone headed the first administration and for long periods the Liberals had a Parliamentary Majority.

During the second half of the 19th century many working people looked at the Liberal Party as an alternative to the Conservatives and their policy.

At the end of the 19th century and in the first two decades of the 20th one the Liberals lost the support of working- class voters. In 1988 the Liberal Party made an alliance with Social Democrats and the Party of Liberal Democrats was formed.

The Conservative Party and the Liberal Party are more than three hundred years old. The Tories called the Liberals « Whigs ». A « Whig » was a Scottish preacher who could go on for 4 or 5 hours at a time preaching moralising sermons.

Because of the electoral method in use, only two major parties obtain seats in the House of Commons. People belonging to smaller political parties join one of the larger parties and work from within to make their influence felt.

QUESTIONS

1. What are the political parties of Great Britain?

2. What’s the other name of the Conservative Party?

3. What do they represent?

4. How do Tory call the Liberals?

5. What did the Liberals represent?

6. What did they make in 1988?

VOCABULARY

the Conservative Party — Консервативна партія

the Liberal Party — Ліберальна партія

the Tory Party — партія торі; те ж саме, що the Conservative Party

foreign and home policy — зовнішня і внутрішня політика

private enterprise — приватне підприємництво

state-owned undertakings — державні підприємства

highwayman — розбійник

Whigs — віги, політична партія XVIII—XIX століть; виступала за обмеження влади монарха й на підтримку парламенту, пізніше стала Ліберального партією

to preach — проповідувати

ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Політичні партії у Великобританії почали з’являтися наприкінці XVII століття. Консервативна і Ліберальна партії — найбільш давні, і до кінця XIX століття вони були єдиними партіями, які обиралися в палату громад.

Консервативну партію часто називають партією торі, це одна з тих партій, що може простежити свої корені із самого початку. Сьогодні партія торі представляє бізнес, промисловість, комерцію і землевласників. Більша частина грошей партії приходить від великих фірм і компаній. Партія представляє тих, хто вірить у приватне підприємництво як опозицію державним підприємствам. Усередині партії існує деякий поділ: аристократичне крило і крило середнього класу. Консервативна партія — найбільш впливова, і її часто називають партією директорів.

Слово «торі» означає «ірландський розбійник» і було дане партії її опонентами, але пізніше це слово почало характеризувати саму партію. Торі виступали проти ідей французької революції, парламентських реформ і розвитку торговельних об’єднань. У внутрішній політиці вони виступали проти прагнень Лейбористської партії націоналізувати газ, електрику, вугілля і залізниці. Зараз Консервативну партію можна з упевненістю назвати партією середніх і вищих шарів населення.

У середині XIX століття Ліберальна партія представляла торговельні та мануфактурні класи. Її девіз у той час був: «Цивільна і релігійна свобода». Вільям Гледстоун очолював першу адміністрацію, і тривалий час ліберали мали більшість у парламенті.

У другій половині XIX століття багато людей з робітничого класу бачили в Ліберальній партії альтернативу консерваторам і їхній політиці.

Наприкінці XIX століття й у перші два десятиліття XX століття ліберали втратили підтримку робітничого класу. У 1988 р. Ліберальна партія виступила в альянсі із соціал-демократами й утворилася Ліберально-демократична партія.

Консервативній і Ліберальній партії більше 300 років. Торі називають лібералів вігами. «Віг» — це шотландський священик, який міг протягом 4—5 годин читати моралістичні проповіді.

Оскільки в Британії діє електоральний метод, тільки дві головні партії можуть одержати місця в палаті громад. Люди, які належать до менших політичних партій, можуть приєднуватися до великих партій і працювати під їх покровительством.