Супроводжуючий матеріал для використання на уроках.ТИ ЖИВЕШ СЕРЕД ЛЮДЕЙ. Правила ввічливої поведінки з оточуючими.

ТИ ЖИВЕШ СЕРЕД ЛЮДЕЙ

 

Мета: закріпити розуміння дітьми необхідності бути з людьми ввічливими, доброзичливими; формувати вміння спілкуватися з різними людьми; сприяти засвоєнню правил такту та ввічливості; виховувати співчуття, уміння вболівати за інших людей, рахуватися з їхнім душевним станом; формувати позитивно-емоційне ставлення до подібного стилю у взаєминах між людьми.

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

 

І. Вступне слово вчителя

 

Уявіть собі, що на безлюдний острів потрапила людина. Якщо вона зовсім самотня на острові, вона може дозволити собі робити все, що їй заманеться, бо нікому не заважатиме. Але якщо з'явиться хоча б іще одна людина, тоді кожен повинен поводитися, зважаючи на іншого, - увічливо, пристойно, люб'язно. І це добре, що нас так багато на планеті, що всі ми живемо поруч, і тому бачимо не тільки самих себе, а й тих, хто з нами поряд. Ми повинні жити в мирі та злагоді, простягаючи руку допомоги один одному, - ось чому ми не маємо права робити тільки те, що нам спаде на думку, слід завжди пам'ятати про інших.

 

ІІ. Бесіда з учнями

 

а) Про «золоте правило» ввічливості.

 

Чи пам'ятаєте ви, як звучить «золоте правило» ввічливості, здавна складене людством? («Стався до інших так, як би ти хотів, щоб у тих же умовах інші ставилися до тебе».) Запишемо це правило: «Як ти до людей, так само люди до тебе».

 

Для чого люди вивели таке правило?

 

б) Робота над прислів'ями.

 

Прочитай і подумай над змістом записаних на дошці прислів'їв. Чому вони вчать нас? Які дають поради?

 

Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе.

 

Чого собі не зичиш, і другому не жадай.

 

Не роби комусь, що собі не мило.

 

Може, комусь із вас і довелося в житті переконатися у справедливості цих слів. Розкажіть нам про це.

 

в) Слово вчителя.

 

Як же навчитися зважати на кожну людину, уміти бачити та розуміти її душевний стан, проявляти співчуття, доброту, доброзичливість, тактовність, увагу до оточуючих? Адже все це - ціла наука. Життя вчить нас цьому на кожному кроці. Але навряд чи вчитель поставить вам оцінку за ввічливість. Її вам поставити зможуть лише оточуючі, ті, з ким ви щодня спілкуєтесь. Та зазвичай вони роблять це подумки, про себе.

 

Отже, частіше замислюйтеся над тим, який (яка) я? Як я вчинив(ла)?

 

Допоможе нам у цій справі розгляд життєвих ситуацій, читання оповідань, віршів, які спонукатимуть до роздумів.

 

Закріплення правил увічливої поведінки з оточуючими.

 

а) Аналіз змісту оповідань морально-етичного спрямування, наприклад, В. Сенцовського «На кладці».

 

б) Рольова гра (діти заздалегідь знайомляться із казкою В. Губарєва «Королівство Кривих Дзеркал»).

 

Уявіть собі, що вам до рук потрапило незвичайне дзеркало - чарівне Криве Дзеркало, за допомогою якого ви легко зможете побачити свої недоліки (грубість, байдужість, небажання прийти на допомогу іншій людині, безсердечність, відсутність співчуття й співпереживання тощо). Але це не все. Ви повинні не тільки побачити свої недоліки, а й уявити, що може з вами трапитися у Кривому Дзеркалі, якщо ви не схочете їх виправити. Давайте всі разом спробуємо знайти шляхи подолання таких вад у поведінці.

 

Як приклад учням пропонується послухати розповідь про один випадок.

 

Група учнів разом з учителькою вирушила на екскурсію до музею. Усе було добре. Настав час вертатися додому. Раптом... У вагоні метро вчителька побачила, що немає Катрусі. Почалися пошуки, але дівчинки так і не знайшли. Довелося вертатися без дівчинки. Але як були всі здивовані, коли Катруся «знайшлася» у себе вдома. Виявилося, що вона вирішила залишити всіх, раніше приїхати додому, щоби подивитися цікавий фільм по телевізору. Дівчинка здивувалася, що всі інші пізно повернулися з екскурсії, шукали її.

 

Запинання:

 

Як могли розвиватися подальші події в цій історії?

 

Чи можна довіряти такій людині, як Катруся? Чому?

 

Як вчинили би ви на місті Катрусі? Чи траплялося щось подібне у вашому житті? Як ви поводилися в таких випадках?

 

Діти колективно шукають вихід із цієї ситуації.

 

в) Аналіз ситуації (можна розіграти сценки).

 

Що можна сказати про героїв цих ситуацій? Хто з них тобі сподобався? А хто ні? Чому? Які риси характеру вони проявили? Як учинили би ви в подібних ситуаціях? Чи не впізнав ти себе в деяких героях?

 

1. Пустощі.

 

Михась причинив за собою двері, намотав на руку сітку, вийшов на сходи. Але, ступивши кілька кроків, зупинився біля сусідських дверей. Відшукав дзвінок з табличкою «Кравченко», озирнувся, натиснув на кнопку і щодуху припустився бігти східцями вниз. Він знав: за хвилину двері відчинить бабуся. Потім подивиться скрізь - і лагідна усмішка згасне на її обличчі... Спускаючися сходами, він не минав нагоди зайвий раз потурбувати її. Навіть свого дружка Костя, що жив поверхом вище, теж навчив. (За О. Буценем.)

 

Кого найбільше ви жаліли, коли слухати оповідання, чому?

 

2. Сміхота чи глупота?

 

«Одного разу в квартирі задзвонив телефон. Удома була мама.

 

- Ваш Сашко ногу зламав, йти не може, - почула вона незнайомий хлоп'ячий голос.

 

І раптом - хтось поклав трубку.

 

Як була - у халаті та фартуху мама кинулася до дверей. Побігла по східцях униз і... зіткнулася із Сашком, який вертався зі школи.

 

- Ти чого? - здивувався хлопець, побачивши мамине бліде обличчя.

 

А мама зігнулася й гірко-гірко заплакала. Звідки ж вона могла знати, що це лише розваги й пустощі Сашкових приятелів.

 

Як ти гадаєш, кому було смішно від цього жарту? Чому?»

 

3. «Добра справа» (розповідь хлопчика).

 

«Недавно моя бабуся змокла під дощем і застудилася. Лікар приписав їй мікстуру й таблетки. Мама заварила на цілющих травах чай. А я все те підносив бабусі у призначений час, бо татко з мамою пішли на роботу. Аж тут у вікно хтось постукав. Я глянув - то були Віталік з Павлусем. Вони показували новий м'яч і кликали мене гратися.

 

Я нерішуче озирнувся на бабусю. Вона ніби дрімала. А може, справді, гайнути надвір? Друзі заклично махали руками. І мені дуже хотілося до них... Але раптом я подумав, що бабуся захоче пити або прийде час прийняли ліки. А їй важко підвестися...»

 

Хто з героїв оповідання викликав бажання бути схожим на нього і чому? А хто ні? Чому?

 

Чи траплялося щось подібне з тобою в житті? Як ти повівся? Що хотів би виправдати? Чому?

 

ІІ. Підсумок заняття