Відкрита віртуальна методична виставка закладів позашкільної освіти

«Кращі практики роботи педагогів-позашкільників під час воєнного стану.

Разом до Перемоги!»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Ткацтво в Україні»

Дидактичні матеріали до розділу «Ткацтво»  гуртка декоративно-ужиткового мистецтва

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                                        Укладач:

Воронюк Галина Штефанівна, керівник гуртка-методист,

керівник гуртка «Природа і творчість»

Будинку творчості дітей та юнацтва м. Чернівці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Народна творчість - це історична основа, на якій розвивалася і розвивається світова художня культура, одна з форм суспільної свідомості і суспільної діяльності, явище соціально зумовлене. Як і інші форми суспільної діяльності і свідомості, зокрема філософія, мораль, релігія, політична, правова ідеологія, народна творчість розвивається під впливом конкретної історичної дійсності. Характер виробничих відносин визначає загальний рівень соціальної свідомості, у тому числі творчої діяльності народу.

Народна творчість включає в себе різні види художньої діяльності народу – поетичну творчість, театральне, музичне, танцювальне, декоративне, образотворче мистецтво тощо. Народна творчість існує як сукупність численних видів, жанрів, родів. Усі її види об'єднує основне – пізнання та відображення трудової діяльності людства, його історії, побуту тощо.

Вправи із килимарства мають важливе трудове і естетичне виховне значення для дітей. При залученні їх до занять ткацтвом використовується принцип поступового нарощування складності роботи. Не варто одразу братися за виконання дуже складних виробів, а від виконання простих переходити до складніших. Кожна почата робота повинна бути доведена до кінця. Потрібно тактично пропонувати допомогу дитині, підтримувати її зацікавленість, заохочувати. Коли ж завдання виявиться занадто важким для дитини, - потрібно працювати разом з нею до закінчення виконання виробу.

Мистецтво ткання неодмінно зацікавить дітей своєю неповторністю і своєрідністю. Навички ткання підвищують індивідуальну художню майстерність учня, в майбутньому сприятимуть вибору гуртківцями ткацьких професій.

Вихованці повинні знати:

—місце і роль декоративного мистецтва в житті людини і суспільства в різні часи;

—техніки виконання виробів зі спрощеним малюнком при ручному тканні, історію та техніку плетіння гобелену.

Вихованці повинні вміти:

—робити аналіз власної роботи, визначати досягнення, недоліки та шляхи вдосконалення;

—висловлювати свої почуття, власне бачення робіт декоративноужиткового мистецтва і власні роботи, порівнювати з роботами інших учнів;

—свідомо користуватися різними художніми техніками та матеріалами для виконання творчих робіт;

— створювати особисті проєкти.

Важливо зазначити, що українське мистецтво ткання тісно пов’язане з національною культурою і звичаями українців. Тому уроки ткацтва зближують дітей із традиціями і культурою рідного краю, знайомить їх з творчістю народних майстрів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні частина

1.1 Територіальні особливості виготовлення гобелену

Житомирське полісся

Важко сказати, коли виникло килимарство в поліських селах, але свого розвитку воно набуло у XVIІІ – на початку ХІХ ст. Потрібно відзначити, що воно існувало не в усіх поліських селах, а лише в «шляхетних», тобто вільних від кріпацької залежності, й порівняно заможних.

Гобелени виготовляли як для власних потреб, так і на продаж. Ткали килим три-чотири місяці вручну на кроснах або ткацьких верстатах. Назва «кросна» пов'язувалась первісно з вертикальним типом верства, який мав вигляд рами з вертикальною основою. З плином часу кросну замінив більш досконалий горизонтальний верстат («станок»), хоча конструкція його також проста. Він розрахований на ткання полотна, тому майже всі поліські гобелени були з двох полотнищ («пулок»), які потім зшивалися посередині. Для виготовлення гобелену використовували крашену пряжу. 

Краса виробу часто-густо залежала від кольорів, використаних у процесі ткання, тому фарбуванню пряжі надавали особливу роль. Найпоширеніші в поліських килимах червоний, зелений, білий, жовтий, чорний та синій кольори. Фарби виготовлялися за рецептами, які часто зберігалися в таємниці й передавалися з роду в рід. Існували й загальновідомі способи.

Поряд із символікою кольору важливе місце належить символіці орнаменту. Поширеним на Поліссі були килими «в круги», «в козака», а також вазонні композиції. «Козаком» народні майстри називають фігурку з ромбовидною голівкою і опущеними руками, яка нібито сидить верхи на коні. Назва «козак» виникла начебто пізніше, ніж сам орнамент. Орнамент «козак» поширений на Поліссі. Можливо, «козак» виступає як жіноче божество. Тепер його називають Берегинею – матір'ю всього живого, богинею родючості, природи і добра.

 

 

Полтава

Поряд із такими збірками народних килимів Наддніпрянської України, як у Державному Музеї народного декоративного мистецтва м.Києва, в краєзнавчих музеях Переяслава та Дніпра, хочеться виділити дві унікальні колекції – полтавських краєзнавчих та художніх музеїв. 

У Полтавському краєзнавчому музеї нараховують близько трьохсот килимів та гобеленів в основному XVIІ, XVIІІ та ХІХ століть, які зберігаються у підвальному фондовому приміщенні. Тут зберігаються твори з рослинним орнаментом, так званим полтавським, бо наш край уславився самобутнім стилем. Розміри їх різні, від маленьких гобеленів (до 1 м²) до великих (до 10 м²). Впадає в очі різноманітність композиційних стилів і колористичних вирішень. Квіткові форми мають округлий характер і розгалуження корінців не геометризовані, не кострубаті, а м'які, згладжені. В цьому виявляється привабливість орнаменту, мелодійність і вишуканість. 

На деяких гобеленах квіти розкидані на тлі без особливого плану, тобто без наукових принципів побудови композиції. Фантастичні квіти одержали свою фантастичність від власної стилізації. Мотиви, як правило, повторяються, але завжди в них щось змінюється – величина, силует, кількість пелюсток тощо. Найвизначніша особливість квіткових гобеленів Полтавщини – це напрочуд вдало підібраний колорит. Зіставлення ніжних ясно-брунатних, блакитних, золотаво-жовтих, білих, синіх з коричневими відтінками кольорів дає завершену, в мистецькому розумінні, кольорову гамму.

Косів

Ткацький промисел у Косові виник на базі місцевого народного ткацтва, яке існувало тут і тісно пов'язане з життям і побутом. Народні майстри Косівщини досконало володіли всіма техніками і вміли створювати узорні ткання неповторної краси. Найбільш характерні для Косова є поперечносмугасті узори, виконані в яскравих насичених барвах з перевагою червоного, оранжевого і золотисто-жовтого кольорів, що доповнюють блакитним, зеленим, фіолетовим, білим. Безмежна варіантність кольорів вражає.

На Косівщині узори тканини широко використовувались для оздоблення житла і виготовлення одягу. Основним матеріалом, з якого ткались гобелени, була вовняна пряжа. Її використовували різної товщини і скручення. Для запасок, поясів тощо бралась тонка нитка і дуже скручена пряжа, а для ліжників – навпаки. 

Буковина

У Середньовіччі зв'язок з язичницькими культами був забутий, символи були переосмислені християнством, але ромб з гачками та шаховий ромб в народному мистецтві не зберіг магічне значення. В орнаментиці багатьох землеробських народів були досить поширені зображення простого ромба з гачками, трикутників та скісних хрестів.

Зображення птахів на Буковині в композиціях килимів і тайстр сюжетно пов'язані з мотивом дерева, що набув складної геометричної форми. Мотиви птахів зустрічаються нині у виробах з Шипинців, Топорівки, Волоки, Великого Кучурова та деяких інших сіл. У народних килимах мотиви птахів ще зберігаються у Львівському державному музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР, котрі створили наприкінці ХІХ ст. буковинські майстри.

У цих роботах симетрично розташовані деревця закінчуються геометричними квітами у вигляді восьмикутної зірки та ромбів. Такі квіти далекі від природних форм, вони скоріше виражають символ квітки, створений в традиціях народного ткацтва.

Наприкінці ХІХ ст. набули поширення килими з квітковими мотивами, так звані «панські» килими барочного типу – з букетами, бантами, віньєтками, картушами. В домашньому селянському виробництві техніка полотняного переплетення з ручним перебором не давала тієї живописної декоративності, як так звані «панські» килими. Після скасування кріпацтва австрійським урядом 1848 року на виробництві таких килимів нерідко спеціалізувалися цілі села – Атаки, Вашківці, Новоселиця та ін.

В основі композиції «старий гуцул» лежить поділ поля на три широкі смуги з однаковим орнаментом на них. Одна з цих смуг завжди розташована в центрі виробу, дві інші – симетрично обабіч. Між широкими смугами розміщені вужчі, прикрашені мотивами «шишки» або «клинці». Широкі і вузькі смужки розділені кольоровими смужечками. Широкі смуги вирізняються кольором тла і масштабом орнаментального мотиву. Як правило, це багатогранник, у центрі якого виділяються кольором витягнуті ромби з гачками. Крім того, поле смуги заповнене дрібними фігурами. В буковинських «гуцулах» широкі смуги залишаються з двох боків невеликими шлейками з малюнком із «клинців».

Композиція «граничника» побудована за таким самим принципом чергування орнаментованих смуг різної ширини. Основне композиційне навантаження в них лежить на трьох центральних широких смугах – малюнку, який являє собою комбінацію ромбоподібних фігур. Їх конфігурацію утворюють глибокі прямокутні зубці, завжди спрямовані вздовж утка. Зубчасті контури гребенеподібного ромба м'яко вписуються в тло, від чого структура стає легкою і органічно вписується в наростаючий гребенеподібний восьмикутник, що заповнює все поле смуги. Відрізняється «граничник» тим, що контури восьмикутника у ньому обведені іншим кольором. Обмеження мотиву контуром контрастного кольору в цілому не характерно для західноукраїнських килимів, проте воно часто зустрічається в буковинських виробах.

Значно рідше народні майстри стали послуговуватися рапортними композиціями – вони зустрічаються в деяких селах Кіцманського і Сторожинецького районів. Узор у них складається з гострозубчатих ромбів, розташованих на скісній сітці.

Незважаючи на те, що майже в усіх геометричних малюнках майстри використовують переважно мотив ромба, його конфігурація та характер завжди інші. Мотив ромба може бути прямокутної або витягнутої форми з розчленованими сторонами чи кутами. Крім того, йому може бути надана й округла форма, ромб навіть може бути розчленований на два трикутники й сходитися гострими кутами. У створенні малюнків з обмеженого числа мотивів фантазія буковинських умільців безмежна.

1.2 Матеріали та обладнання для виготовлення гобеленів

Художнє ткацтво – це ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстаті. Ткацьке виробництво об'єднує підготовку сировини, прядіння ниток, виготовлення з них тканин і заключну обробку: вибілювання, фарбування, ворсування, вибивання тощо. 

Сировина для тканин: рослинна (льон, коноплі, бавовна), тваринна (вовна, кокони шовкопряда), хімічна (штучні, синтетичні волокна) та металеві нитки – сухозлітка тощо. Якість сировини, прядіння ниток (ручне, машинне; тонких і грубих, рівних, меланжевого типу, зсуканих, скручених) позначається на структурі тканин. Упродовж віків нагромаджені досвід такого розуміння матеріалу, знання всіх етапів обробки волокон, ниток, вміння підготувати, передбачити художні ефекти майбутньої тканини. Важливу роль відіграє добре володіння технологічним процесами.

Нитки готували на основу і ткання. Нитки основи шліфувалися, а таканні часто зволожували, запарювали тощо. На Гуцульщині вовну двічі намочували у гарячій воді з лугом, щоб виткане з неї сукно під час валяння у ступах не збивалося. Часто на основу використовували грубші нитки, а на підканні – тонші, зсукані тощо.

Нитки основи намотували на вал верстатів, а підкання – в шубки, шпулі, бобіни. Різним переплетінням на ткацьких верстатах з двох систем ниток основи й поробку виготовляли тканини певної щільності і ширини. Верстати для ручного ткацтва бувають двох типів: з вертикальним і горизонтальним розміщенням основи.

В Україні поширені і нескладні прилади, на яких виготовлялися різні малі за розмірами вироби: ткацькі дощечки, кросенця і вилочки для плетіння поясів, очіпок; верстати для плетіння рукавиць, дерев’яні рами тощо.

1.3 Технологічні особливості виготовлення гобелену

Основні техніки ручного ткання: просте полотняне, саржеве (чиновате), перебірне і закладне.

Окремі тканини виготовлялись поєднанням технік простого полотняного, саржевого, закладного плетіння ниток. Техніки ворсового, пательчатого плетіння характерні для виготовлення килимових виробів та бойківського плечового одягу – гунь.

Залежно від практичного застосування тканини обиралися й техніка її виготовлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Практична частина

2.1 Технологія ручного ткацтва

 

 Гобелени виготовляють на прямокутних рамах. Основу з цупких бавовняних або лляних ниток натягують на раму чи цвяхи, які забивають по периметру горизонтальних планок рами. Відстань між нитками основи не повинна бути більшою ніж 5 мм. На зворотному боці рами кнопками закріпляють ескіз-картон із малюнком майбутнього гобелена і колірною розкладкою. Після цього за рамою прокладають дерев’яну рейку або лінійку, від якої починають ткати (мал.1).

 Для створення зіва, у який прокладається нитка утоку, потрібно прокласти лінійку між парними й непарними нитками. Лінійка слугує для поділу ниток на пари і фіксації відстаней між ними (мал.2). Процес плетіння складається з таких дій: бавовняну нитку прокладають за нитками основи, прив’язують один кінець до бічної рами, намотують навколо першу нитку основи і роблять петлю, через яку протягують частину нитки основи і роблять петлю, через яку протягують частину нитки, що лежить за основою, до отримання нової петлі. 

 Після плетіння прокладають 5-10 рядів звичайного утоку з бавовняної нитки для утворення краю, який потім загинають та підшивають до вивороту в готовій роботі.

 

                Мал. 1. Прямокутна рама                                                   Мал. 2. Лінійка для розподілу

ниток на пари

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Полотняне переплетення

 

Полотняне переплетення утворюється чергуванням прокидок. Перша прокидка покриває непарні нитки, друга – парні. Після прибивання утоку основа виявляється повністю накритою з лицевого і виворітного боків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Технологічна послідовність виготовлення виробів

Технологічна послідовність виготовлення декоративного тканого панно «Деревце»

Зразок виробу		Матеріали та інструменти	Полотняне переплетення
№ з/п	Назва техн	ологічної операції	Фото
1	По верхньому і нижньому дірочки на відстані 8-10 мм.	краю основи (картон) робимо
2	Оздоблюємо основу робот	и (малюнок, аплікація).
3	Протягуємо нитку основи дірочки методом прошиван	полотняну, шовкову) через ня.
4	Поступово тчемо роботу полотняним переплетенням, починаючи зі стовбура. Крону дерева поступово збільшуємо, потім зменшуємо.

Технологічна послідовність виготовлення тканого сувеніру

Зразок виробу		Матеріали та інструменти	Полотняне переплетення
№ з/п	Назва технологічної операції		Фото
1	Заправляємо раму, прокладаємо картон, тчемо три рядки полотняним переплетенням, підв'язуємо бахрому, тчемо 1 см основи.
2	Прокладаємо кольорову нитку в настил на дві нитки основи (як показано на фото) і тчемо два рядки основи. Таким способом виконуємо всю роботу поступово приєднуючи кольори (по схемі узору).
3	Зрізуємо нитки основи та попарно зв'язуємо між собою. Знімаємо нижній край з рами, витягуємо картон і зв'язуємо нитки основи. Лишнє обрізаємо.
4	Підклеюємо магнітик.

Технологічна послідовність виготовлення сувеніру на диску

Зразок виробу		Матеріали та інструменти	Схема роботи
№ з/п	Назва технологічної операції		Фото
1	Прив'язати нитку зі зворотного боку диску, намотати 23 (непарну кількість) сектори.
2	Протягувати голку один раз під нитку, другий раз над ниткою (як вказано на схемі).
3	Тчемо по колу, не затягуючи нитку.
4	Завершуємо роботу, відрізаємо нитку, зі зворотного боку зав'язуємо вузол.

Технологічна послідовність виготовлення елементів декору на лозі

Зразок виробу		Матеріали та інструменти	Полотняне переплетення
№ з/п	Назва технологічної операції		Фото
1	Для роботи потрібна гнучка лоза (при необхідності замочити лозу на декілька годин). Скручуємо лозу та надаємо їй необхідну форму (рибки, курочки). Краї зв’язуємо мотузкою.
2	Намотуємо на каркас нитку основи. Щоб нитка не ковзала, можна приклеїти її універсальним клеєм або клей-пістолетом.
3	Тчемо полотняним переплетенням.  Поступово заповнюємо основу виробу.
4	Пофантазуйте та оздобте виріб: дов’яжіть очі, у курочки вишийте лапки, намотайте дзьоб, гребінець, хвіст.  Готові вироби використовуйте як елементи декору або самостійне панно.

Технологічна послідовність виготовлення тканої серветки на картоні

Зразок виробу		Матеріали та інструменти	Полотняне переплетення
№ з/п	Назва технологічної операції		Фото
1	На картоні зверху та знизу на відстані 1см від краю креслимо лінії. Уздовж лінії на відстані 0,5см робимо олівцем позначки та надрізуємо їх.
2	Зі зворотного боку до картону скотчем прикріплюємо краї нитки. Намотуємо нитку на картон, просиляючи її через надрізи.
3	Нарізаємо нитки довжиною 25см.
4	Тчемо полотняним переплетенням, протягнувши нитку 2 ряди через основу, зв’язуємо її двома вузликами.
5	Поступово заповнюємо всю основу виробу.
6	Зі зворотного боку посередині розрізаємо нитки основи.
7	Виймаємо нитки основи з надрізів та зв’язуємо їх між собою двома вузликами.
8	Обрізаємо зайве, вирівнюємо краї.

 

 

 

 

2.4. Творчий проєкт «Ткана торбинка «Буковинка»»

                                                                                                                         19

І. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

1.1. Визначення теми проєкту.

Яка ідея допоможе тобі визначитися із темою проєкту?

 

 

Запиши результати обмірковування.

•  

Яке призначення твого виробу?

Виріб для конкурсу та для особистого користування.

•   За який час ти плануєш його виготовити?

             Термін виконання роботи приблизно 15 днів.

•   Які матеріали є в наявності?

 В наявності є кольорові напівшерстяні нитки та натуральна нитка для основи виробу.

•   На якому обладнанні та з якими інструментами ти будеш працювати?

            Робочі інструменти: дерев'яна рама з цвяхами, вилка, ножиці, голка.

1.2. Формулювання мети та очікуваних результатів роботи над проєктом

•   Яку мету ти поставив перед собою (навіщо хочеш виконати цей проєкт)?

          Виготовити виріб для власного користування та на конкурс.

 

 

1.3. Проведення досліджень, спрямованих на вибір об'єкта проєктування та доцільність його виготовлення

Зроби на чернетках зарисовки майбутнього виробу, покажи їх друзям, керівнику гуртка, рідним. Поцікався їхніми думками з приводу створеної моделі; запиши позитивні й негативні відгуки, а також нові пропозиції:

Позитивні відгуки   Дуже гарний проєкт, цікава ідея, теж хотіли б мати такий виріб.

Негативні відгуки

 

Нові пропозиції Виткати ясичок у такій техніці.

 

1.4. Історико-технічна довідка про об'єкт проєктування

 Відшукай за допомогою різних інформаційних джерел і коротко запиши відомості про еволюцію обраного тобою об'єкта проєктування (розвиток форми, різновиди використаних матеріалів та інструментів для його виготовлення, особливості конструктивних елементів тощо):

             

 Ткацтво має багатовікову історію та глибокі традиції, майстри якого створюють ткані гобелени, елементи одягу, побутові речі. Різноманітні предмети декоративно-ужиткового призначення ткали вручну на саморобних пристроях з льняної, конопляної чи вовняної пряжі. Візерунки тканини створювались у процесі переплетення ниток основи та піткання різнобарвної або однобарвної пряжі, внаслідок чого майстри досягали колірних і фактурних ефектів. До таких виробів належать тайстри – торби, тканні килимовою технікою на різні узори, ручкою слугувала пришита крайка. Великі тайстри використовувались для перенесення Їжі та інших речей на велику відстань від дому: на роботу або в поле. Малі дитячі тайстри використовувались як шкільні сумки для зошитів і книжок. Тепер тайстри використовують в українських обрядах і як стильний аксесуар.

II. КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ЕТАП  

2.1. Створення графічної композиції виробу

^ Спробуй удосконалити задуманий об'єкт одним із методів проєктування (методом фантазування або методом комбінування). Виконай графічну композицію (клаузуру), яка допоможе тобі визначитись із конструкцією власного виробу.

КЛАУЗУРА ВИРОБУ

2.2. Опис зовнішнього вигляду й конструкції проєктної моделі

 Скористайтесь наведеною нижче таблицею. Вона допоможе тобі послідовно та змістовно описати проєктну модель виробу.

Назва проєктної моделі	Ткана торбинка «Буковинка»
Рекомендовані розміри	Розміри виробу приблизно 20х20 см.
Опис матеріалів та технологія їх обробки	Нитки напівшерстяні різних кольорів: чорного, двох відтінків червоного, зеленого, жовтого, оранжевого. Натуральна нитка для основи виробу. Чорна атласна стрічка.
Опис запланованого оздоблення виробу	Обшивка верхніх країв атласною стрічкою. Оздоблення двох нижніх кутів китицями.

 

2.3.  Підбір матеріалів, інструментів та обладнання для роботи

	Назва	Призначення
Матеріали	Нитки натуральні, прості	Для натягування основи виробу
	Нитки кольорові	Чорні – для ткання основного фону. Кольорові – для ткання узору
	Атласна стрічка	Для обробки верхніх країв виробу
Інструменти	Дерев'яна вилка	Для набивання нитки піткання
	Ножиці	Для нарізування ниток та зрізання виробу
	Голка	Для зшивання виробу
Обладнання	Дерев'яна цвяхова рама	Для ткацтва виробу

 

ІІІ. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЕТАП

3.1. Планування технологічної послідовності виготовлення виробу

•  Поміркуй над тим, як правильно організувати свою діяльність, і визнач порядок її виконання. Запиши послідовність технологічних операцій у таблицю. Під час роботи ти можеш уносити необхідні зміни в заплановані операції, відмічаючи їх при цьому іншим кольором.

№ з/п	Назва технологічної операції	Зміни
1	Виготовлення схеми роботи в натуральну величину
2	Натягування основи на раму, закладання роздільного картону
3	Ткання роботи за схемою
4	Зрізування ниток основи та їх попарне зв'язування на межі роботи. Спочатку верх виробу, потім – низ
5	Натягування основи для ручки виробу, ткання, зняття з рами
6	Обшивання верхніх країв стрічкою; зшивання виробу: пришити ручку уздовж передньої стінки виробу, потім уздовж задньої стінки виробу
7	Виготовлення китиць, пришивання по нижніх кутках торбинки

•  Запиши, для чого під час роботи потрібно дотримуватися правил безпечної праці:

 Дотримуємося правил роботи на цвяховій рамі, щоб не пошкодити пальці, одяг; правил роботи з ножицями і голками, щоб не спричинити тілесних ушкоджень.

IV. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ РОБОТИ НАД ПРОЄКТОМ   

•      Що принесла тобі робота над проєктом?

          Задоволення від пошукової роботи, екскурсії в музеї. Приємне враження від отриманого результату.

•      Які знання ти отримав?

Як вести пошукову роботу. Теоретичні знання про ткацтво різних регіонів України.

•      Які технології обробки конструкційних матеріалів опанував?

 Навчилася складати схему для тканих виробів. Опанувала нову техніку ткацтва.

•      Які труднощі виникали під час роботи над проєктом?

          Знайти особливу «буковинську» техніку ткацтва.

•      Чи бачиш ти які-небудь недоліки у створеному тобою виробі (що саме ти вдосконалив би в разі повторного виконання проєкту)?

          Удосконалила розрахунки схеми роботи.

•      Підкресли, що найбільше тобі сподобалось під час роботи над проєктом?

ü  Досліджувати

ü  Конструювати

ü  Виготовляти

ü  Оздоблювати

ü  Виконувати розрахунки  Чи досяг ти своєї мети?

 Я вважаю, що своєї мети досягла. Роботою задоволена. Виріб відповідає моєму задуму. 

 

ФОРМИ ЗАХИСТУ ПРОЄКТНОЇ РОБОТИ

•      Підготуйся до захисту проєкту, обміркуй творчу форму його презентації. Можливо, ти скористаєшся одним із запропонованих варіантів. 

 

 

 

•      Гра •      Усна розповідь •      Міні-вистава			•      Казкова •      Пригодн історія	історія ицька		•      Загадки •      Ребуси •      Кросворди

 

ДОДАТКИ

 

Ø ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Регіональні особливості ткацтва

Буковина  У середньовіччі зв'язок з язичницькими культами забув, символи були переосмислені християнством, але ромб з гачками та шаховий ромб в народному мистецтві не зберіг магічне значення. В орнаментиці багатьох землеробських народів були досить поширені зображення простого ромба з гачками, трикутників та скісних хрестів.

 Зображення птахів на Буковині в композиціях килимів і тайстр сюжетно пов'язані з мотивом дерева, що набув складного геометричної форми. Мотиви птахів зустрічаються нині у виробах з Шипинців, Топорівки, Волоки, Великого Кучурова та деяких інших сіл. У народних килимах мотиви птахів ще зберігаються у Львівському державному музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР які створили наприкінці ХІХ ст. буковинські майстри.

 У цих роботах симетрично розташовані деревця закінчуються геометричними квітами у вигляді восьмикутної зірки та ромбів. Такі квіти далекі від природних форм, вони скоріше виражають символ квітки, створені в традиціях народного ткацтва.

 Наприкінці ХІХ ст. набули поширення килими з об'єктно трактованими квітковими мотивами, так звані "панські" килими барочного типу – з букетами, бантами, віньєтками, картушами. В домашньому селянському виробництві техніка полотняного переплетення з ручним перебором не давала тієї живописної декоративності, якого так звані "панські" килими. Після скасування кріпацтва австрійським урядом 1848 року на виробництві таких килимів нерідко спеціалізувалися цілі села –  Атаки, Вашківці, Новоселиця та ін.

 В основі композиції "старий гуцул" лежить поділ поля на три широкі смуги з однаковим орнаментом на них. Одна з цих смуг завжди розташована в центрі виробу, дві інші – симетрично обабіч. Між широкими смугами розміщені вужчі, прикрашені мотивами "шишки" або "клинці". І широкі і вузькі смужки розділяють кольорові смужечки. Широкі смуги вирізняються кольором тла і масштабом орнаментального мотиву. Як правило, це багатогранник у центрі якого виділяються кольором витягнуті ромби з гачками. Крім того, поле смуги заповнене дрібними фігурами. В буковинських "гуцулах" широкі смуги залишаються з двох боків невеликими шлейками з малюнком із "клинців".

 Композиція "граничника" побудована за таким самим принципом чергування орнаментованих смуг різної ширини. Основне композиційне навантаження в них лежить не трьох центральних широких смугах, малюнок, який являє собою комбінацію ромбоподібних фігур. Їх конфігурацію утворюють глибокі прямокутні зубці, завжди спрямовані вздовж утка. Зубчасті контури гребенеподібного ромба м'яко вписуються в тло, від чого структура стає легкою і органічно вписується в наростаючий гребенеподібний восьмикутник, що заповнює все поле смуги. Відрізняється "граничник" тим, що контури восьмикутника у ньому обведені іншим кольором. Обмеження мотиву контуром контрастного кольору в цілому не характерно для західноукраїнських килимів, проте воно часто зустрічається в буковинських виробах.

 Значно рідше народні майстри стали послуговуватися рапортними композиціями – вони зустрічаються в деяких селах Кіцманського і Сторожинецького районів. Узор у них складається з гострозубчатих ромбів, розташованих на скісній сітці.

 Незважаючи на те, що майже в усіх геометричних малюнках майстри використовують переважно мотив ромба, характер, його конфігурація завжди інші. Мотив ромба може бути прямокутної або витягнутої форми з розчленованими сторонами чи кутами. Крім того, йому може бути надана й округла форма, ромб навіть може бути розчленований на два трикутники й сходитися гострими кутами. У створенні малюнків з обмеженого числа мотивів фантазія буковинських умільців безмежна.

 

ЛІТЕРАТУРА  

 Друковані джерела:

1.                Бушина Т. Декоративно-прикладне мистецтво радянської Буковини. – Київ: “Мистецтво”, 1986.

2.                Жук А.К. Український радянський килим. – Київ: “Наукова думка”,  3. Вербицька З. Народні ремесла. – Харків – Тернопіль: «Ранок», 2009, – (Серія «Шкільний гурток»).

4.       Гаврилюк Г.М. Робочий зошит «Творчий проєкт». – Х. : Вид. група «Основа», 2011.

5.       Фоменко Е.В. Формування національної свідомості дітей. – Харків:

«Основа», 2009.

 

 Ресурси мережі Інтернет:

          http://referatu.net.ua/referats/933/33951/?page=0             http://favorites.com.ua/referat_t.php?id=3377&page=3  

ЗРАЗКИ ТАЙСТР

  

ТЕХНОЛОГІЧНА ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБУ

Прилади та матеріали
Снування основи
Закладання роздільного картону Плетіння роздільного ланцюжка
Полотняне переплетення
Перебірне переплетення
Обробка країв
Виготовлення китиць
Зшивання виробу

 

§ ПРЕЗЕНТАЦІЯ ВИРОБУ ТКАНА ТОРБИНКА «БУКОВИНКА»

(музичний супровід до телепередачі «Світське життя»)

КАТЯ ОСАДЧА: Найяскравіші покази фестивалю-конкурсу декоративно-ужиткової творчості, у гостях у Чернівецькому обласному центрі науково-технічної творчості учнівської молоді. Це світське життя, я Катя Осадча. Обіцяю видовищній показ. Сьогодні у мене цікава роль, я буду моделлю і коментатором Ukrainian Fashion Show «Котилася торба» та спробую взяти інтерв’ю у юних майстринь.

Мода – що може бути цікавішим? Це не тільки стрімка гонитва за всім новим, це – проникнення в суть новизни при одночасному зверненні до витоків, до старих традицій.

Сьогодні ми познайомимо вас не лише з оригінальними моделями, а й з цікавими фактами з історії моди.

Отже, розпочинаємо наше шоу!

Великою популярністю серед населення користувалися ТАЙСТРИ.

Дозвольте продемонструвати вашій увазі  тайстра вишита технікою КАЧАЛОЧКА– вид лічильної двосторонньої гладі, поширений на Поділлі.

*  * *

(Демонструє Воронюк Г.Ш.)

Найбільш популярними і поширеними у давні часи були ткані парні торби з вовняних, конопляних та лляних ниток – бесаги, які були у вжитку на значній частині Правобережної України. Шилися бесаги з одного шматка тканини, підгиналися на однакову висоту і збоку зшивалися, а середня вільна частина слугувала за ручку. Речі розподілялися у обох відділеннях, а при потребі в бесагах можна було переносити дітей.

*  * * 

(Демонструє Вегера О.)

До вашої уваги ТАЙСТРА ТКАНА. Зазвичай тайстри були з однією довгою ручкою через плече . Ручка могла бути зроблена з тканини, але найчастіше  використовувалась ткана крайка. * * * 

(Демонструє Борденюк А.) ТАЙСТРА НАБИВНА - Ця техніка має дивовижну історію, початок якої було покладено ще в середні віки. Набивна вишивка  ще має назву килимова вишивка. Сьогодні в такій техніці виготовляються різні панно, гобелени, сумки, килими, а також часто вона використовується в оформленні інтер’єрів. 

*  * * 

(Демонструє Вегера О.)

ТАЙСТРА ВИШИТА БІСЕРОМ — унікальний тип бісерних виробів, що набув широкого ужитку у другій половині XX ст. як компонент святкового, зокрема весільного одягу. На відміну від тканої тайстри, оздоблена бісерною вишивкою торба стала атрибутом лише жіночого вбрання. Тайстри використовували як у повсякденні так і у святкові дні.

*  * *

(Демонструє Борденюк А.)

А зараз пропонуємо вашій увазі сучасні ексклюзивні сумки-торбинки виготовлені гуртківцями БТДЮ м. Чернівці  та їх керівником гуртка. ТКАНА ТОРБИНКА «СОНЯХ».  Дизайнер випускниця,

переможець обласних та всеукраїнських конкурсів Анастасія Любчинська , 

** * 

(Демонструє Воронюк Г.Ш..)

АВТОРСЬКА ТОРБИНКА «МАКИ» керівника гуртка ткацтва «Оберіг» Галини Штефанівни Воронюк.

* * * 

(Демонструє Вегера О.)

Конкурсна торбинка «БУКОВИНКА» дизайнер і виконавець переможець Міжнародного конкурсу «Перлини мистецтв 2018», вихованка гуртка ткацтва «Оберіг» Олександра Вегера. (інтерв’ю) 

Сашенька, дозвольте взяти у вас інтерв’ю. Яка цікава річ хто надихнув на ідею? 

САША: Одного разу на фестивалі «Осінь весільна», який проходив у музеї під відкритим небом, я побачила в учасників цікаві торбинки. Сфотографувала їх і захотіла теж навчитися такій техніці ткацтва. Я підійшла до свого керівника гуртка з проханням навчити мене. Але виявилося, що це не так просто.

КАТЯ ОСАДЧА: О, люблю цікаві історії!

САША: З’ясувалося, що Галина Штефанівна не володіє такою технікою.

КАТЯ ОСАДЧА: ( звертається до керівника гуртка)Та невже, таке можливо!?

ГАЛИНА ШТЕФАНІВНА: Все знати неможливо. Навіть знані майстри постійно вчаться. Ми побували з Сашою в краєзнавчому музею, в бібліотеці, вивчали інтернет-ресурси, я побувала на майстер-класах у багатьох майстрів, але такої техніки не знайшли.

КАТЯ ОСАДЧА: То як ви знайшли вихід з цієї ситуації?

ГАЛИНА ШТЕФАНІВНА: У мене була така можливість побувати на семінарі у Вижницькому коледжі прикладного мистецтва імені В.Ю. Шкрібляка. 

Я взяла з собою фотографію торбинки, яка зацікавила Сашу і показала одному з викладачів – Петращук Оксані Яківні. Виявилося, що дизайнером цих торбинок була саме вона. Вона поділилася своїми знаннями. Так я навчилася сама і навчила Сашу цій техніці, яку ще називають «Буковинською».

КАТЯ ОСАДЧА: Олександра, поясніть будь ласка нашим глядачам, в чому полягає особливість цієї техніки. 

САША: Особливість полягає в тому, що на лицьовій стороні вздовж орнаменту в кожному рядочку є ниткова крапка, а зворотна сторона гладка завдяки особливому перебору ниток основи.

КАТЯ ОСАДЧА: Дякую за цікаву історію. Дизайнери БТДЮ – це дружня команда юних мрійників та сміливих творців. Створюємо не просто якісні та стильні сумки, а відтворюємо у них традицію, яку нам передали предки. У цій колекції були представлені ексклюзивні торбинки, з українськими традиційними орнаментами, котрі є не лише гарним аксесуаром, а добрим оберегом.  (музичний супровід) Наступного разу на вас чекають зустрічі з новими людьми і їх цікавими ідеями. Не забувайте писати на електронну адресу budtvor1@meta.ua. Ваша Катя Осадча.

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.                 Бунина Т. Декоративно-прикладне мистецтво радянської Буковини. – Київ: “Мистецтво”, 1986.

2.                 Вербицька З. Народні ремесла. – Харків – Тернопіль: «Ранок», 2009, -- (Серія «Шкільний гурток»).

3.                 Гаврилюк Г.М. Робочий зошит «Творчий проєкт». – Х. : Вид. група «Основа», 2011.

4.                 Резніченко М.І. Основи вжиткової творчості і методика викладання. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011.

5.                 Фоменко Е.В. Формування національної свідомості дітей. – Харків:

«Основа», 2009.