Ток-шоу "Козацька медицина"

      КОЗАЦЬКА МЕДИЦИНА

Ток-шоу для учнів 9-10 класів

Мета:  розширити знання учнів про історію медицини славного українського козацтва на основі дослідження козацького життя, побуту, традицій;  розвивати в учнів допитливість, формувати бажання дізнаватися про історію козацької медицини; сприяти формуванню здорового способу життя; виховувати почуття патріотизму; популяризувати надбання і традиції українських козаків.

Завдання:

 - навчати  учнів самостійно опрацьовувати новий матеріал по темі «Козацька медицина»;

   - навчати дітей відстоювати свою точку зору  незалежно від кількості знайденого матеріалу по даній темі;

- популяризувати козацьку медицину;

- прививати інтерес до надбань українського козацтва.

Форма проведення: ток-шоу.

Місце проведення: актова зала ліцею.

Хід проведення

 І.    Організаційний момент.

 ІІ.   Вступне слово ведучого вчителя.

Ведучий вчитель: Доброго дня! Рада вітати всіх  учасників і гостей на нашому ток-шоу, на якому ми маємо обговорити питаня козацької медицини.Козацька медицина. Чи застосовується козацька медицина в сучасному житті. Сьогодні ми будемо говорити не стільки про мужність і відвагу козаків, скільки про здоровий спосіб життя, що був притаманний козакам, адже ця проблема є досить актуальною в наш час. Прошу увагу на екран.

Перегляд відео (2 відео)

 Ведучий: Для кращого розуміння теми давайте зануримося в XVI-XVII століття та пригадаємо, насамперед, якою була козацька медицина, як лікувалися наші предки. Тоді ми всі зможемо зрозуміти, чи ми до сьогоднішнього часу, незважаючи на сучасні успіхи в світовій медицині, все таки використовуємо елементи минулої козацької медицини чи ні. Слово нашим учасникам.

Учасник 1  Хочу всім нагадати, що козаки – це вільні люди, які понад усе любили волю, свободу, рідну мову, свою землю. Лікувальні звичаї запорозьких козаків знаходимо в рукописах французького інженера Боплана, який прожив в Україні 17 років і свої спостереження виклав у окремій книзі, надрукованій у 1650 році: « Козаки були середнього зросту, плечисті, міцні та сильні…». За його твердженнями, запорожці в своїй більшості були міцної статури, легко переносили голод, холод, спрагу й спеку; у війні були невтомні, відважні, хоробрі, або, точніше, «дерзновенні» і мало дорожили своїм життям. Французький посол в Константинополі барон де Сезі з захопленням писав: «Ці люди впевнено почувають себе на суші, у воді і в повітрі, скрізь вміють дати собі раду і взяти гору в усіх стихіях».

В разі хвороби наші предки, в першу чергу, перед тим, як братися за лікування, зверталися з молитвою до Бога, незалежно від віросповідання. Розпочинали з молитви «Отче наш». Читали разом вголос і цілитель, і недужий.

Запитання з залу: А як це пов’язується із сьогоденням?

Відповідь: На сьогоднішній день багато людей під час важких хвороб (онкологія, дитячі хвороби, тощо) теж з молитвами звертаються до Бога. Перед усіма водними процедурами читали «Слава Тобі, Боже наш…».  Останнім часом до цієї молитиви вдаються наші лікарі-фізіотерапевти. А молитву «Богородице, Діво, радуйся!»  читали перед одшіптуванням бешихи (рожі). Лікували, перш за все, словом - чим це не прообраз сучасної психотерапії?

Ведучий:  Тож, перш за все, – сила  слова. А тепер давайте з’ясуємо, чим харчувалися козаки? Чи була їхня їжа корисною?

Учасник 2:  Шановна аудиторіє, Петро Іванович Франко, син славетного Івана Яковича Франка,  в науковій роботі «Практична кухня»  1990 року як приклад найздоровішої їжі,   харчування саме запорізьких козаків зазначав: «Харчувалися запорожці скромно, але їжа їх, без сумніву, мала бути здоровою, якщо в часи Запорозької Січі козаки були найкращими лицарями в Європі». Споживали козаки переважно варену, тушковану і печену їжу, таким чином, у них виробилися своєрідні смакові стереотипи й звички.  У походах робили в землі, або перевозили за собою на двох колесах, тимчасову пічечку – кабицю –  і готували в ній традиційні страви – куліш і кашу, лемішку й галушки. Навіть з упольованої дичини переважно варили юшку, а не смажили її на рожні. Найбільш уживаною була риба: варена, копчена, солона, печена, сушена. Рибне харчування – лікувальне. Так само, як варене на вогнищах в казанах для здоров’я краще, ніж смажене.

Ведучий:  Переходимо до наступного питання. Хто і як гоїв рани козакам.

Учасник 3  «Цирульники» - так називали на Січі козаків-лікарів, які володіли мистецтвом лікування отриманих у бою ран без звичних ліків, а за допомогою підручних засобів. Прикладали до рани павутину, іноді й звичайну землю, а в якості антисептика використовували, наприклад, сушений любисток 

А ось, ще приклад: простою козацькою "трубкою-бурулькою" запорожці лікували  хвороби спини: примотували її до викривленої ділянки хребта широким поясом і  відправлялись в похід. До місць забиття прикладали підкови, камені: не всі підряд, а особливі –  лікувальні. Підкову використовували також в якості своєрідного тренажера – накачували  м'язи по спеціальній системі.                                                                 

Кращим засобом від простуди в запороіьких козаків була баня. Цей метод профілактики та лікування залишився і до сьогодення. І не лише в нас, але й в інших країнах світу.

Звичними для козацького раціону були гарбузове насіння та «жуйка». Сире підсушене гарбузове насіння, багате на цинк та мідь, служило очисником організму. А жуйки були, так би мовити, природними – бджолиний віск із стільниковим медом, клей з патьоків вишні, черемхи, терену, горобини, диких груш і яблунь. Таким чином, не знали січовики ні карієсу, ні інших хвороб зубів та ясен.

Питання з залу:  Скажіть, будь-ласка, чи сьогодні застосовують в медицині згадані тут гарбузове насіння та природні жуйки?

Відповідь присутнього медика: Давайте візьмемо сьогоднішню медицину. Гарбузове насіння, перш за все, відмінно стабілізує тиск, воно корисне для гіпертоніків. Гарбузове насіння  ефективне при нудоті: вагітні жінки вживають його, позбавляючись сильного токсикозу. Ним успішно борються з підвищеним рівнем цукру в крові; при закрепах воно виводить з організму людини такі шкідливі речовини, як кадмій і свинець. Можливо, запорозькі козаки всіх цих деталей про гарбузове насіння не знали, проте вони вживали його з лікувальною метою. А так би мовити природні жуйки (клей з патьоків вишні, бджолиний віск), можливо, не так часто, але вживаються до цих пір. Вишневий клей – дуже ефективний лікувальний засіб, який застосовується в народній медицині, володіє бактерицидними властивостями і містить цінні  дубильні речовини і пектини. При запальних процесах порожнини рота, слизової шлунка, запаленні яснен рекомендується жувати, а потім ковтати невеликі шматочки вишневого клею (камеді). 

Ведучий:  Здоров’я людини залежить і від того, що вона п’є і в якій кількості. А що ж пили в ті часи запорозькі козаки, щоб бути міцними й здоровими?

Учасник 4 : Мені відомо, що, коли козакам доводилося пити брудну воду, наприклад болотяну, то перед тим вони ковтали негарячу вуглинку з багаття. Фактично це було те ж саме активоване вугілля, яке нині кожен зберігає в домашній аптечці. Пам’ятаєте, тут вже було сказано, що лікувальні звичаї запорозьких козаків були знайдені у рукописах французького інженера Боплана, який жив в Україні. Він був наскільки вражений нашими козаками, що де ймовірність того, що французи, завдяки Боплану, не почали в себе застосовувати деякі методи  козацької медицини.

    Серед козацьких "напоїв" чи не найпоширенішим був узвар. Настоюючи його в горщиках або казанках на гілочках верби та інших дерев, чагарників (тополі, дуба, липи, калини, осики), степових трав, козаки закопували настоянку в попіл згасаючого вогнища. Узвар не закипав, а ніби впрівав у гарячому попелі, а тому зберігав вітаміни та сполуки мікроелементів. Узвари діяли передусім запобіжно – попереджували захворювання, знімали втому та загальний стрес. Проте мало хто знає, що узвар – це не лише смачний напій. За словами медиків, узвар славиться й своїми корисними та цілющими властивостями. Вітаміни та мікроелементи, які містяться в диво-напої, здатні дарувати довголіття та красу. Також за рахунок речовин, що виділяються при термічній обробці із сухофруктів, узвар має бактерицидні та протизапальні властивості. Вживання його позитивно впливає на роботу шлунково-кишкового тракту, а також благотворно впливає на нервову та серцево-судинну систему.

Ведучий:  Цікаво, а чи збереглися певні рецепти козацької медицини?

Учасник 5: Так, старовинні рецепти запорозьких козаків можна знайти у книзі Анатолія Пастернака "Козацька медицина". Ось послухайте деякі з них:

Рецепт 1   Для загоювання застарілих ран.

 На молодика - "на молодий місяць" - розтерти 3 жмені сухої трави безсмертника пісчаного. Розвести багаття, кинути в нього полин-чорнобильник, а потім розжарити на вогні лист заліза. Розтертий безсмертник розкласти на цьому листі. Коли трава спопеліє, перемішати, просіяти і змішати із "дерев'яним" (оливковим) маслом. Прикладати до рани 2 рази на день. 

Рецепт 2  Від анемії, при виснаженні.

4 жмені перемолотих жолудів, зірваних з дуба віком 25 років, перемішати з 500 г "залізної" води. Помістити у півлітровий горщок і виварити до половини. Додати 3 ст. ложки липового меду. Приймати 4-6 разів на день перед їжею. Щоб приготувати "залізну" воду, в окріп кидають залізні стружки і настоюють, поки не прохолоне.

Рецепт 3 При стресі, нервовому збудженні (давали козакам звільненим з полону).                                                       

1 жменю висушеної астри ромашкової (чи дикої) залити 200 г гарячої "мідної" води (готується за аналогією "залізної"). Настояти 30 хвилин. Вживати за необхідності.

Рецепт 4.  При втраті крові та болях у печінці

Досить уживаною загалом у народній, не тільки козацькій, медицині була так звана ковальська вода. Технологія її «виробництва» досить специфічна: загартовуючи шаблі, ковалі занурювали метал у воду, яку після цієї процедури використовували як лікарський засіб. "Ковальською водою" поїли знесилених, тяжкопоранених, тих, хто втратив багато крові. Ту ж воду, з домішками іржі, використовували для позбавлення від болю в печінці. На ній же, ще гарячій, робили трав'яні настої.

Ведучий: Ми знаємо, що козаки також і торгували, тому разом з іншими товарами ввозили на Січ тютюн.

Учасник 6:  Образ козака складно уявити без люльки. Таким змальовує його фольклор. І жителі Січі справді були небайдужими до куріння. Проте легеневі захворювання серед козаків були дуже рідкісними, адже, по-перше, вони ніколи не курили в хаті, у курені та навіть у землянці. «Бо там - Бог», - казали січовики. Таким чином, дим не «їв» легені у зачинених приміщеннях. Але головна таємниця крилася в суміші трав, якою заправляли люльки: полин, деревій, чебрець, будяк, сухе листя валеріани, м’ята, борщівник. Чистий турецький тютюн був на той час вельми дорогим, та й з’явився він в Україні лише у середині XVI століття. Оскільки тютюн був дефіцитом, то, як правило, він був лише додатком до суміші трав, які традиційно курили козаки. Ці суміші мали лікарські властивості: заспокоювали нервову систему, знижували кров’яний тиск, поліпшували апетит і сон, позитивно впливали на дихальну систему, а гарячий дим від куріння цілюще впливав на слизові оболонки бронхів і верхніх дихальних шляхів. Тому запорозькі вояки майже не хворіли на астму, бронхіти, трахеїти.

Учасник 7: Цікава деталь: козаки мали два різновиди люльок. Перший – коротенька люлька без отвору в мундштуку. Так звана носогрійка просто чаділа перед обличчям, послуговуючи своєрідною інгаляцією. Другий різновид - це велика люлька, яку через її міцність курили не більше двох разів на день під час відпочинку. Козаки завжди носили з собою капшук (гаман, кисет), де зберігався порошок із сухих трав: полину, материнки, оману, кінзи, тархуну. Його додавали до їжі або вживали окремо. За свідченнями істориків, козаки практично не хворіли на інфекційні хвороби. Вони виявилися міцнішими й здоровішими за інших:  турків, сардинців, французів, і навіть англійців, які мали досвід війни у спекотних колоніях. Окрім цілющого трав'яного порошку, козаки носили з собою попіл. Ним обробляли свіжі рани, аби ті швидше гоїлися, потім перев'язували їх сорочкою, а замість вати використовували пух очерету (відео 2)

Запитання з залу: За часів запорізьких козаків не було лікарень, діагностичних центрів, не працювали й аптеки. Але люди без цих благ цивілізації все ж таки мали міцне здоров’я. Чому?

Учасник 8: Я вважаю, що козаки жили в гармонії з природою. І це головне. Козаки вставали до схід сонця, ходили босоніж по росяній траві споришу, кульбаби та конюшини, а напуваючи коней, занурювали ноги в воду. Це надавало їм першу дозу бадьорості. Гарт для козаків був органічною й невід'ємною частиною повсякденного життя. Тому, спочиваючи горілиць на землі, у густій траві, вони не боялися застудитися, а навпаки, заряджалися енергією трав, властивості яких добре знали. Декілька годин такого відпочинку могли замінити цілу ніч у затишному ліжку. Практикували наші предки й своєрідні «зелені ванни»: після вранішнього купання в річці чи озері вони, ще мокрими, заходили в квітучі трави. Суміш із роси та пилку всмоктувалася шкірою, зміцнюючи весь організм. Вони з повагою ставилися до рослинного світу. Саме з нього добували українські воїни життєві сили. (відео 3)

Учасник 9:  Зверніть увагу й на те, що крім фізичного здоров’я, є здоров’я душі. У цьому відношенні козаки були здоровісінькими. Навіть тривоги й постійна небезпека козацького життя не могли завадити цьому. Запорізька організація була заснована на бойовому братстві, свободі, рівності, справедливості. Це була справжня республіка: обрання керівників, рівні права усіх козаків на участь у виборах, можливість вільно висловлювати свою думку, переобрання з посади у разі невиконання обов’язків. Як писав Д. Яворницький, «Запорожець не знав ні «соб» ні «цабе», тому був здоровим, вільним від хвороб, помирав більше на війні, ніж удома». І волелюбний, здоровий козацький дух виявився незламним.

Ведучий: Що ж, шановні учасники нашого ток-шоу, я думаю, ви погодитесь із тим, що козак – це людина здорова та сильна, смілива, відважна, а ми дійсно козацького роду.  Отже, завжди пам’ятаймо слова із  Статуту Українського козацтва: «Український козак – душа правдива, справедлива і незрадлива. Український козак – це лицар України, морально чиста, високодуховна людина, яка вміє панувати собою, володіє своїми емоціями, розумом, волею…». Хай непереможний козацький дух допоможе нам усім гартувати тіло й долати життєві труднощі.

Вікорина на знання лікарських трав.

https://learningapps.org/17486330