Толерантне ставлення до людей з обмеженими освітніми потребами.

Тема. Толерантне ставлення до людей з обмеженими освітніми потребами.

Мета:ознайомлення із поняттями «інклюзивна освіта», «інклюзія»;формування в учнів навичок емпатії, співчуття, переконання в тому, що кожна людина, якою б вона не була, є унікальною й неповторною; збагачення досвіду моральної поведінки, розвиток емоційної чутливості; утвердження у поведінці дітей позитивних якостей особистості.

ПЕРЕБІГ ЗАНЯТТЯ

 1.Організація класу

 1.1.Привітання

Сонечко ясне, грій, пригрівай!

Діток усіх ти мерщій зігрівай!

 З ними у коло хутко ставай.

Сонечко, з учнями пісню співай.

 1.2.Емоційне налаштування.

-Сьогодні нанаше заняття я пропоную взяти усмішку, гарний настрій та серце наповнене добротою.

2. Повідомлення теми і мети заняття

Інвалідність ‒ це деякі обмеження

Рухливостей, чуттів, контрастів ‒ та не волі,

Це м'які чи суворі застереження,

Які змінюють задані стежки у долі.

Інвалідність ‒ це не вирок, це просто стан такий, як є,

Це в чомусь важчі кроки, в чомусь більші результати.

І майже кожен з нас шукає щось неповторне та своє,

Може бути непримітним чи, як вогонь, палати.

Сьогодні ми поговоримо про людей-інвалідів, людей, які маючи різні вади, продовжують жити, досягати успіху, уміють радіти життю.

І нашу виховну година я хочу почати словами: «Інвалідність – не вирок, а шанс і надія до самовдосконалення! »

 3.Основна частина

3.1.Бесіда

  - Діти, а чи знаєте ви що означає слово «інвалідність»?

  -Інвалідність– міра втрати здоров’я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб, що вважається для особи нормальним.

 -Захищаючи гідності інвалідів ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність – це не вирок. Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально-активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.

3.2. Перегляд відео

https://www.youtube.com/watch?v=DIFldsATexs&t=52s 

-Багато відомих в історії особистостей мали дуже значимі проблеми зі здоров’ям, але про їхні досягнення знає кожна людина в світі і це не завадило їм стати дійсно «великими».

3.4. Читання оповідання В. Сухомлинського «Як Сергійко навчився жаліти».

ЯК СЕРГІЙКО НАВЧИВСЯ ЖАЛІТИ

Маленький хлопчик Сергійко гуляв біля ставка. Він побачив дівчинку, що сиділа на березі.
Коли Сергійко підійшов до неї, вона сказала:
— Не заважай мені слухати, як хлюпають хвилі. Сергійко здивувався. Він кинув у ставок камінець. Дівчинка запитала:
— Що ти кинув у воду? Сергійко ще більше здивувався.
— Невже ти не бачиш? Я кинув камінець. Дівчинка сказала:
— Я нічого не бачу, бо я сліпа.
Сергійко від подиву широко відкрив очі й довго дивився на дівчинку.
Так, дивуючись, він і додому прийшов. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить?
Настала ніч. Сергійко ліг спати. Він заснув з почуттям подиву.
Серед ночі Сергійко прокинувся. Його розбудив шум за вікном. Шумів вітер, в шибки стукав дощ. А в хаті було темно.
Сергійкові стало страшно. Йому пригадалася сліпа дівчинка. Тепер хлопчик уже не дивувався. Його серце стиснув жаль.
Як же вона, бідна, живе в отакій темряві?!
Сергійкові хотілося, щоб скоріше настав день. Він піде до сліпої дівчинки. Не дивуватиметься більше. Він пожаліє її.

-А тепер уявіть, що вам зав’язали темною хустиноюочі та залишили так ходити цілий день. Чи легко вам буде пересуватися квартирою, вулицею?

-Дійсно, втрата зору - це складне випробовування. Ми повинні бути милосердними, добрими та щирими до людей з такими вадами.

3.5.Ситуації етичного змісту.

-Ми вже з вами багато говорили про людей з обмеженими можливостями. Зараз я хочу зачитати вам ситуації про таких людей, а ви повинні дати відповідь на запитання як би ви повелися в даній ситуації?

1) Василько довго товаришував з Іванком, хлопчиком, який мав фізичну ваду- не розгиналася ніжка, але хлопчикам було разом весело. Дуже багато цікавих тем обговорювали разом, а скільки в них було таємниць - не перелічити! Та сталася прикрість. Узимку Василькові купили ковзани. Якось зустрілися хлопчики на вулиці, Івасик дихав свіжим повітрям, а Василько прямував на ковзанку. І почав вихвалятися перед Іванком своїми ковзанами, розповідати, який він вправний. Чим більше він розхвалював свої ковзани, тим смутнішим ставав Іванко. Відтоді все рідше Іванко зустрічався з Васильком. 

Чому так сталося?

2) Дівчинка Оленка їде до бабусі автобусом, вона сидить біля вікна і з
цікавістю поглядає навколо. На одній із зупинок в автобус заходить, постукуючи ціпком, сліпий чоловік. Дівчинка швидко підводиться із свого місця і гучно говорить: "Сідайте на моє місце, ви ж інвалід!". 

Що у вчинку дівчинки було невірно?

3) До третього класу прийшов новий учень. Усі з цікавістю його розглядали. Хлопчик постраждав унаслідок пожежі: частина обличчя і руки були обпечені, і він не знав, куди йому подітися від допитливих очей. А на перерві підійшли до нього однокласники і почали розпитувати, як це сталося. Хлопчик червонів і мовчав, а на очах тремтіли сльози. 

Як повинні поводитися в даному випадку виховані діти?

4. Заключна частина

 Люди з обмеженими можливостями та деякими вадами здоров’я досягають неймовірних результатів!

 -Чи знаєте ви, як називаються олімпійські ігри у яких беруть участь люди з обмеженими можливостями?

Параолімпійські ігри  - олімпійські ігри для спортсменів  -інвалідів.

4.1Проблемні запитання

-Що таке інвалідність?

-Яких відомих людей з обмеженими потребами ви запам’ятали?