Державний вищий навчальний заклад 

“Університет менеджменту освіти”

Національної академії педагогічних наук України

Херсонський державний університет

Комунальний вищий навчальний заклад

“Херсонська академія неперервної освіти” Херсонської обласної ради

 

 

 

 

 

 

Артем Горобець

 

 

 

 

 

ТОПОНІМІЧНИЙ СЛОВНИК

НОВОТРОЇЦЬКОГО РАЙОНУ 

ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

 

Довідкове видання

 

 

 

 

 

 

 

 

Херсон – 2017

 

УДК 911: 811. 161. 2 ' 373. 21 (038)

ББК 26.8 (4 Укр-4 Хес) я 2 

Г 58

Рекомендовано до друку засіданням вченої ради КВНЗ 

“Херсонська академія неперервної освіти” Херсонської обласної ради (протокол № 4 від 30. 05. 2017 р.).

 

 

Рецензенти:

Сидоренко В.В. –        к. філ. н., д. пед. н., професор, в.о. завідувача кафедри філософії і освіти дорослих ДВНЗ “Університет менеджменту освіти” НАПН України.

Ільїнська Н.І.  –          д. філ. н., професор, завідувач загальноуніверситетської кафедри світової літератури та культури імені професора             О. Мішукова Херсонського державного університету.

Водотика С.Г. –   д. іст. н., професор кафедри історії України та методики             викладання Херсонського державного університету.

Пилипенко І.О. –        д. геогр. н., доцент, декан факультету біології, географії і екології Херсонського державного університету.

Філончук З.В. –           к. пед. н., доцент кафедри теорії та методики викладання природничо-математичних і технологічних дисциплін, завідувач науково-методичної лабораторії географії та економіки КВНЗ “Херсонська академія неперервної освіти”.

 

 

 

 

Горобець А.Я.

Топонімічний словник Новотроїцького району Херсонської області. Видання друге: доповнене та перероблене. – Херсон: Айлант, 2017. – 80 с.

 

Топонімічний словник присвячений етимологічно-ономастичному аналізу  географічних назв (природних і соціально-економічних об’єктів) Новотроїцького району Херсонської області. Походження даних назв відображає формування топонімічного простору Новотроїцького краю від XVIII століття до сьогодення, а також багатовікову лінгвальну і позалінгвальну (історичну, географічну, етнографічну, культурну) інформацію, що репрезентує в динаміці розвиток регіону. У Словник включено 288 найменувань.

Посібник призначений для науковців, освітян, студентів, учнів і всіх тих, хто цікавиться топонімікою.

УДК 911: 811. 161. 2 ' 373. 21 (038) ББК 26.8 (4 Укр-4 Хес) я 2 

 

                                                                                    © Горобець А.Я., 2017

                               

ЗМІСТ

 

Передмова ..........................................................................................................4 Список скорочень і позначень .........................................................................7 Використані ономастичні терміни ..................................................................9

Словник топонімів Новотроїцького району ................................................10

1.      Природні топоніми .................................................................................10

2.      Соціально-економічні топоніми ............................................................16 Алфавітний покажчик топонімів ..................................................................67

Список використаних джерел ........................................................................76

 

           

 

ПЕРЕДМОВА

 

У період глобалізації, інформатизації та полікультурності комплексне географічне дослідження топонімів локального регіону здатне значно розширити уявлення про образ території народу, його географічний, історичний, політичний простір, сприяє відновленню національнопатріотичних і культурно-духовних цінностей громади, а це є одним із завдань сталого розвитку країни. 

Інтерес до топоніміки є ознакою розвиненого цивілізованого суспільства, котре проявляє прагнення до самооцінки через вивчення й пізнання власної географічної спадщини. Топоніми не лише забезпечують можливість орієнтації в просторі, але й відображають уявлення суспільства про себе, основні цінності та віхи історії. Це виявляється на всіх рівнях – від країни в цілому до окремої міської чи сільської громади.

Трансформація суспільної свідомості в перехідні періоди відбувається через глибоке переосмислення історичного минулого, відмову від раніше нав’язаних ідеологічних догм, усталених стереотипів, пропагандистських кліше, виявлення якісних пріоритетів свого розвитку і, виходячи з цього –  визначення переліку географічних процесів та явищ, історичних подій та осіб, гідних ушанування.

Відповідно до Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” у Новотроїцькому районі протягом 2015-2016 рр. було перейменовано 1 населений пункт (2,3% від загальної кількості) та 75 вулиць і провулків, що складає 22% від загальної кількості. Зміни назв відбулися в 22 населених пунктах, що становить 50% від загальної кількості.

З огляду на ці обставини потреба у другому виданні Словника назріла та є беззаперечною, адже посібник буде корисним для науковців, освітян, студентів, учнів і усіх тих, хто цікавиться питаннями походження власних географічних назв локального регіону території України.

У пропонованому Словнику подано етимологічний аналіз власних назв основних географічних об’єктів Новотроїцького району: населених пунктів, вулиць і провулків, підприємств, колгоспів, радгоспів, річок, озер, балок, урочищ, долин тощо. За призначенням Словник історикоетимологічний. Він указує на час фіксації топонімів (там, де такі свідчення є або вдалося виявити з доступних джерел) і пояснює їхнє походження через фонетичні відповідності споріднених основ, значення твірних морфем, які відображають мотиваційну ознаку, що була характерною на момент онімної номінації. Якщо в структурі топонімів твірні апелятиви повторюються, то їх значення наступні статті, зазвичай, не розкривають. Більшість наведених географічних назв етимологічно прозорі, однак певні топоніми не мають загальноприйнятого пояснення. Тлумачення етимології давніх географічних назв, які утратили живі мотиваційні зв’язки, відбувалося шляхом використання науково обґрунтованих гіпотез (реконструкцій), що не завжди мали істотне підтвердження або надійне мовне підґрунтя. Однозначно встановити мотиваційні ознаки етимологічно затемнених топонімів надзвичайно складно, для деяких з них подано декілька версій. З огляду на неоднакову переконливість окремих припущень щодо походження таких топонімів перевагу дано найобґрунтованішим версіям, а подекуди – власним гіпотезам. 

Дане видання пропонує системне бачення фрагментів складного процесу формування та розвитку топонімічного простору в межах сучасного Новотроїцького району з позицій застосування новітніх досягнень вітчизняної та слов’яно-тюркської ономастики.

У Словник входять наступні групи географічних об’єктів: природні (гідроніми, інсулоніми, лімноніми, ороніми) та соціально-економічні (ойконіми, годоніми, ергоніми) топоніми.

Після назви об’єкта дається вказівка на його тип: село, селище, вулиця, провулок, озеро, урочище тощо. Оскільки топоніми мають, окрім мовного, значний історико-культурний характер, то в словнику дано не лише етимологічне значення об’єкта, а висвітлено їх ономастичний контекст.

Аналіз існуючих ойконімів регіону проведено за уніфікованою схемою: найперше вказано назву населеного пункту; за умови її перейменування або ж відбиття в ойконімооснові певних фонетичних чи морфологічних змін, крім сучасної, наведено первісну (давнішу) назву, а також її варіантні форми; далі – тип поселення (селище міського типу, село); письмові фіксації ойконіма (із зазначенням його форми) в історичних джерелах у хронологічній послідовності; структурно-семантичний аналіз ойконіма; адміністративно-територіальне підпорядкування; площу; кількість та густоту населення.

Словник супроводжується списком скорочень і позначень, бібліографією. У кінці посібника вміщено алфавітний покажчик топонімів із зазначенням сторінки, на якій розкрито їх зміст.

Матеріали Словника можуть бути використані в процесі топонімічної соціалізації вихованців дошкільних і позашкільних навчальних закладів, учнів загальноосвітніх навчальних закладів, студентів вищих навчальних закладів і громади загалом.

Автор цілком свідомий того, що дане видання не вичерпує всього наявного запасу топонімів Новотроїцького району. Буду щиро вдячний всім, хто, ознайомившись зі словником, висловить слушні зауваження та побажання, які будуть обов’язково враховані.

 

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ І ПОЗНАЧЕНЬ

англ. – англійською (-ого)

АР – автономна республіка ВПС – Військово-Повітряні Сили  вул. – вулиця га – гектари (-ів) див. – дивися

ДП – дочірнє підприємство

ЗАТ – закрите акціонерне товариство ім. – імені ін. – інше (-ші) км – кілометр км² – кілометр квадратний  м – метр

МТС – машинно-тракторна станція МТФ – машинно-тракторна ферма пн. ш. – північна широта ПП – приватне підприємство поч. – початок (-тку) пр. – провулок

ПСП – приватне сільськогосподарське підприємство

р. – рік рр. – роки (-ах)

РСР – Радянська (-ої) Соціалістична (-ої) Республіка (-и) с. – село (с.) – сторінка смт. – селище міського типу

СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік ст. – століття сх. д. – східна довгота

ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю

ТСОЗ – товариство зі спільного обробітку землі

УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка

°С – градуси Цельсія 

‰ – проміле

* – дані по кількості та густоті населення станом на 01. 01. 2016 р.

¹ – топоніми, що на даний момент уже припинили своє існування ВИКОРИСТАНІ ОНОМАСТИЧНІ ТЕРМІНИ

 

Гідронім – власна назва водного об’єкта.

Годонім – власна назва вулиці, провулку.

Ергонім – власна назва виробничого об’єкта.

Інсулонім – власна назва острова, півострова, морської коси.

Лімнонім – власна назва непроточної води (озера, ставу, лиману тощо).

Ойконім – власна назва населеного пункту. 

Оронім – власна назва об’єкта позитивного чи негативного рельєфу (гори, хребта, горба, западини, балки, урочища, заглиблення на суші тощо).

Хоронім – власна назва території (країни, району, області, історикоетнографічної території тощо).

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ НОВОТРОЇЦЬКОГО РАЙОНУ

1. ПРИРОДНІ ТОПОНІМИ

ВАСИЛІВСЬКА ЗАТОКА (Тенть) – затока, розташована на півдні Новотроїцького району. Гідронім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном затока “частина океану, моря, озера, річки, що врізається в суходіл”(ВТССУМ,           с. 335) й означенням у формі відносного прикметника на -ська, утвореного від назви суміжного села Василівка (див. Василівка).

ВЕЛИКИЙ ТА МАЛИЙ САБАЗГУЛЬ¹ – балки, які знаходилися на заході сучасного Новотроїцького району: Малий Сабазгуль західніше Новомиколаївки, а Великий Сабазгуль західніше Новопокровки (КТГ, 1865). Оронім виник синтаксичним способом унаслідок приєднання означення Великий та Малий, що вказує на розміри балок, до первинного Сабазгуль, що є похідним від кримського “саба” – “частина” (Радлов. ТIV, с. 411) та основи “гуль, куль, коль”, що зводять до виникнення від давньотюркського “köl” – “озеро, водойма” (Мурзаев, с. 148, 283). Тобто, Сабазгуль – “частина озера”.  

ВОСКРЕСЕНСЬКА БАЛКА – балка в Присивашші, яка впадає в Сергіївську затоку Сиваша. Оронім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном балка “яр із пологими схилами” (ВТССУМ, с. 35) й означенням у формі відносного прикметника на -ська, утвореного від назви суміжного села Воскресенка (див. Воскресенка).

ГРОМІВСЬКА БАЛКА (затока Ерча) – балка, яка впадає в Сергіївську затоку Сиваша. У нижній частині перетворена на ставок. Оронім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном балка (див. Воскресенська балка) й означенням у формі відносного прикметника на -ська, утвореного від назви суміжного села Громівка (див. Громівка). Історична назва виникла способом онімізації від гідроніма Ерча (річка, яка впадала в затоку).

ЕРЧА¹ – річка, балка, затока, які знаходилися поруч з поселенням Аірча (нині Громівка) (СКЕР; СКЄР, 1919). Топоніми виникли від тюркського “ер” –  “земля, місце, урочище” (Мурзаєв, с. 169) та словотвірного афікса -ча, що підсилює значення ер+ча.

КАРАКУЙ¹ – долина, в межах якої виникло сучасне селище Сиваське. Вказана на карті Новоросійської губернії 1800 р. (КНГ). Складний оронім тюрксько-ногайського походження, виник складанням тюркської основи “кара”, що вказується в усіх джерелах як “чорний” (Радлов. ТІІ/1,  с. 132-142), або у варіантах на зразок “поганий” (ЭСТЯ, 1997, с. 286) та ногайської основи “куйы”, що перекладається як “колодязь” (Мурзаєв,             с. 310). Чорним, поганим колодязем долину називали тому, що вода в колодязях, які були там вириті, була зверху чорною, через наявність в ній невеликої кількості нафти. 

КАРАЧОЙ¹ – долина, в межах якої виникло сучасне село Одрадівка. Вказана на карті Єкатеринославського намісництва 1792 р. (КЕН). Складний оронім тюркського походження, виник складанням тюркської основи “кара” (див. Каракуй) та основи турецького, кримського “кой, көй” – “село, поселення, квартал” (ЭСТЯ, с. 87). Отже, Карачой – “чорне  село”. На території долини, напевно, мешкали вихідці з Кавказу “къарачай”, тобто карачаївці – народ, який близький до кримських татар. Оронім міг утворитися від етноніма карачаївці та місцевості Карачай. Цю назву зазвичай трактують як “чорна річка” (з тюрської “кара” – “чорний” та “чай” – “річка”). Відоме також інше тлумачення: з карачаїво-балкарської мови “стара мати”, “батьківщина предків” (Поспелов, с. 51).

КОГЕНЛИ¹ – балка, урочище, які знаходилися між с. Воскресенка та с. Сергіївка. Ороніми тюркського походження й виникли за допомогою суфікса -ли від караїмського “кŏгăт, кŏгŏт” – “зелена трава” або від киргизького “кŏгŏн” – “мотузка, якою прив’язують молодих ягнят” (Радлов. ТІІ/2, с. 1231-1232). 

КУГАРАНСЬКА ЗАТОКА – затока, яка розташована в Західному Сиваші та прилягає до Перекопського перешийку. Гідронім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном затока (див. Василівська затока) й означенням у формі відносного прикметника на -ська з основою суміжного ороніма Кугаран (див. мис Кугаран).

КУГАРАНСЬКИЙ СТЕП – фізико-географічна одиниця, що розташована в межах природної країни Східно-Європейська рівнина; степової зони, південної підзони, Причорноморсько-Приазовської сухостепової провінції, Присивасько-Приазовської низовинної області, Чаплинсько-Чонгарського району. Кугаранський степ займає західну частину Західного Сиваша, знаходиться в межах Присиваської низовини та Новомиколаївської, Новопокровської, Василівської й Громівської сільських рад Новотроїцького району. Він відокремлений від Кримського півострова Сивашем, а від Сергіївського степу – природним підвищенням рельєфу; західна частина упирається в Перекопський перешийок, що зв’язує Крим із територією Херсонської області та тягнеться до річки Каланчак. Географічні координати краю – 33º41' по 34º07' сх. д.; 46º04' по 46º22' пн. ш. З півночі на південь степ простягнувся майже на 40 км, а зі сходу на захід – на 52 км. 

Серед дрібних форм рельєфу за походженням у межах степу можна виділити: 1) суфозійні – поди та степові блюдця; 2) морські абразивні – обриви, зсуви, кліфи; 3) водно-ерозивні – балки колишніх річок; 4) техногенні – дороги, канали, дамби, мости, кар’єри. 

Кугаранський степ має високу засоленість ґрунтів. Головними ґрунтоутворюючими породами є леси, лесовидні суглинки, червоно-бурі глини. Переважає полиново-типчаково-ковилова рослинність. 

Оронім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном степ “великий безлісий, вкритий трав’янистою рослинністю, рівнинний простір у зоні сухого клімату” (ВТССУМ, с. 1193) й означенням у формі відносного прикметника на           -ський з основою суміжного ороніма Кугаран (див. мис Кугаран).

КУЛАКЬ¹ – балка, яка була розміщена північніше сіл Воскресенка та Сергіївка. Оронім тюркського походження й виник від кримського            “кÿl” – “попіл” (ЭСТЯ, с. 138) та словотвірного афікса -акъ, що вказує на колір і характер ґрунту даної території. Можливий інший варіант: від кримськотатарського “kулаk” – “вухо” (Радлов. ТІІ/1, с. 968-970).

МИС КУГАРА (Кугарань) – мис, який розташований в Західному Сиваші. Оронім тюркського походження, похідний від “кугуара” – “очерет”, який поширений на даній території або від “кугава” – “прірва, скеляста ущелина” (Полесье, с. 234), що характеризує даний географічний об’єкт. На спеціальній карті європейської Росії 1865 р. (СКЕР) та 1919 р. (СКЄР, 1919) вжито назву Кугарань.

НОВОМИХАЙЛІВСЬКЕ ОЗЕРО – озеро лагунного походження в Новотроїцькому районі на узбережжі Сиваша. Розміри – 3,2x1,6 км, площа – 4,1 км², глибина – до 2 м. Рівень води регулюється завдяки стоку до Сиваша. Вода солонувата внаслідок вимивання солей із донних відкладень, представлених мулом. Лімнонім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном озеро “природна або штучна заглибина, заповнена водою” (ВТССУМ, с. 664) й означенням у формі відносного прикметника на -ське, утвореного від назви суміжного села Новомихайлівка (див. Новомихайлівка).

ОВЕР’ЯНІВСЬКЕ ОЗЕРО – озеро в Новотроїцькому районі. Розміри – 2x1 км, площа – 1,7 км², глибина – до 1,5 м. Улоговина озера має лагунне походження. Вода мінералізована (більше 20 г/л). Лімнонім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном озеро (див. Новомихайлівське озеро) й означенням у формі відносного прикметника на -ське, утвореного від назви суміжного села Овер’янівка (див. Овер’янівка).

ОЗЕРО КРУГЛЯК (Ода) – озеро, розташоване на півдні Новотроїцького району в межах затоки Сиваш. Лімнонім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном озеро (див. Новомихайлівське озеро) й означенням у формі середнього роду прикметника круглий за тією ознакою, що вказує на округлу форму водного об’єкта (Лучик, с. 293). На спеціальній карті європейської Росії 1865 р. (СКЕР) та 1919 р. (СКЄР, 1919) вжито назву Ода, яка є похідною від тюркського “ода, одау, одаг” – “кімната”, “помешкання”, “дім” (Радлов. ТІ/2, с. 1120).

ОСТРІВ ЗЕЛЕНОВСЬКИЙ (Аайлайнма) – острів. Інсулонім виник як меморіальна назва внаслідок трансонімізації прізвища Зеленовського, який відкрив острів. Наявність в антропонімі релятивного суфікса             -ськ(ий) сприяла закріпленню прізвища за географічним об’єктом у називному відмінку й витісненню форми родової належності. На спеціальній карті європейської Росії 1865 р. (СКЕР) та 1919 р. (СКЄР, 1919) вжито назву Аайлайнма, що виникла від османського “аіланма” – “вир” (Радлов. ТІ/1, с. 39) або від кримського й караїмського “аілан” – “крутити, обертати, обходити, оточувати” (Радлов. ТІ/1, с. 38) за допомогою суфікса -ма. Напевно, стосовно того, що навколо острова виникає круговорот вод затоки Сиваш.

ОСТРІВ ЧУРЮК (Чурюкь-тюбь) – острів, розташований у межах

західної частини затоки Сиваш. Площа острова становить 14480 га, з них            980 га – заповідано (Азово-Сиваський національний природний парк). Інсулонім тюркського походження, виник унаслідок субстанцивації та онімізації тюрського чурук “гнилий, прогнилий, зіпсований” (Радлов. ТІІІ, с. 2195), що вказує на якість води й ґрунту даної місцевості. На спеціальній карті європейської Росії 1865 р. вжито назву Чурюкь-тюбь (СКЕР), що утворена  від тюрського чурук (див. вище) та тюркського “тюп” – “півострів, мис, затока” (Мурзаев, с. 411) та перського “тубе, тепе” – “вершина, пагорб” (Мурзаев, с. 393). Тобто, Чурюкь-тюбь – “гнилий острів”, “гнила вершина”.

ПІВОСТРІВ ТЮБЕКЬ¹ – півострів, розташований на півдні Новотроїцького району в межах затоки Сиваш (СКЕР; СКЄР, 1919). Інсулонім тюркського походження, виник унаслідок субстанцивації та онімізації тюркського “тюп” й перського “тубе, тепе” (див. острів Чурюк) та словотвірного афікса -ек(ь). Тобто, Тюбекь – “півострів”, “пагорб”. 

СЕРГІЇВСЬКА ЗАТОКА – затока, один із найбільших водних басейнів на півночі Середнього Сиваша. Гідронім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном затока (див. Василівська затока) й означенням у формі відносного прикметника на -ська, утвореного від назви суміжного села Сергіївка (див. Сергіївка), що розташоване на північному березі затоки. 

СЕРГІЇВСЬКИЙ СТЕП – степ на півночі Середнього Сиваша. Оронім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном степ (див. Кугаранський степ) й означенням у формі відносного прикметника на -ський, утвореного від назви суміжного села Сергіївка.

СИВАСЬКИЙ ПІД – під, який розташований на сході Новотроїцького району. Оронім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном під (замкнутого пониження овальної форми) (ГЕУ. ТІІІ, с. 180) й означенням у формі відносного прикметника на -ський, утвореного від назви суміжного селища Сиваське (див. Сиваське).   СИВАШ, або Гниле Море (рос. Сиваш, Гнилое море, крим.-татар.

sivasmak) – система мілководних заток на заході Азовського моря, від якого відокремлюється Арабатською косою і сполучається з ним Генічеською протокою. Складається з 11 солоних та гірко-солоних заток. Довжина – близько 200 км. Ширина – 2-35 км. Глибина – максимально до 3,5 м. Пересічна площа – нестала, 2 400 км², з яких бл. 100 км² припадає на острови і 560 км² на ділянки, які лише періодично є вкриті водою. 

Гідронім виник унаслідок онімізації вживаного переважно у пд.-сх. частині України географічного терміну сиваш “морська мілковода затока, лагуна, озерце; котловина, впадина з солоною гряззю, що часом заливається морською водою на західному узбережжі Азовського моря між Кримським півостровом і материком” (Лучик, с. 425-426).

У перекладі з кримськотатарської, назва sivasmak означає “пачкатися; маратися; бруднитися; ставати липким” (Мурзаев, с. 350).

Поширена й паралельна назва затоки: Гниле море, що вказує, крім негативної якості води та мулу, на створюваний нею неприємний запах (Лучик, с. 426) .

СОЛЯНЕ ОЗЕРО – озеро, розташоване на півдні Новотроїцького району в межах затоки Сиваш. Етимологія лімноніма прозора – вона виникла на основі відповідної форми прикметника солоний “який містить сіль (про водойми) і має характерний смак, що його надає сіль (про воду в таких водоймах, бризки і т. ін.)” (СУМ. ТІХ, с. 451).

УРОЧИЩЕ КАМЛИК – урочище, яке розташоване на о. Чурюк. Оронім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном урочище “те, що становить природну межу; ділянка, яка вирізняється серед навколишньої місцевості природними ознаками” (ВТССУМ, с. 1302) й тюркського “къумлукъ”: “къум” – “пісок” та словотвірного афікса -лукъ (-lyk) – “місцевість”, тобто “піщана місцевість”, що пояснюється будовою даної мікроформи рельєфу.

УРОЧИЩЕ КОБЛА-ТЮБЬ¹ – урочище, яке знаходилося на півночі Західного Сиваша: східніше мису Кугарань і західніше затоки Тенть (КТГ, 1865). Оронім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном урочище (див. урочище Камлик) й османського  “коба” – “нора”, “рів” (Радлов. ТІІ/1, с. 657) та “тюбь” (див. острів Чурюк). Тобто, Кобла-Тюбь – “рів на пагорбі”.

УРОЧИЩЕ ПРИСИВАСЬКЕ – урочище, яке розташоване в

центральній частині затоки Сиваш. Оронім виник від суміжного гідроніма Сиваш (див. Сиваш) за допомогою префікса при- та суфікса -ське.  

УРОЧИЩЕ ТУГУЙ – урочище, яке розташоване в центральній частині затоки Сиваш. Оронім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном урочище (див. урочище Камлик) й тюркських форм “тоkаі, тогай, тогоi, тоkkoi” – “луг”, “низовина, покрита лісом”, “ліс у меандрах річок” (Радлов. ТIІІ, с. 11471148), стосовно рослинного покриву урочища. 

УРОЧИЩЕ УШАКОВА – урочище, яке розташоване в центральній частині затоки Сиваш. Оронім виник як меморіальна назва на честь Федора Федоровича Ушакова (1745-1817 рр.) – видатного російського флотоводця, адмірала (1799 р.), командувача Чорноморським флотом унаслідок трансонімізації його прізвища.

УРОЧИЩЕ ЧАГАРЛИК – урочище, яке розташоване в центральній частині затоки Сиваш. Оронім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном урочище (див. урочище Камлик) й поліського чагарник “кущі”, “балка, яр, низовина, що поросли лісом” (Полесье, с. 253) або від кримського “чаjыр” –  “луг, пасовище, поле” (Радлов. ТIV, с. 1853), стосовно рослинного покриву урочища. 

УСПЕНІВСЬКА БАЛКА – балка, яка розташована в межах с. Софіївка, с. Новоукраїнка, с. Новорепівка Новотроїцького району. Оронім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном балка (див. Воскресенська балка) й означенням у формі відносного прикметника на -ська, утвореного від назви суміжного села Успенівка (див. Успенівка¹). 

ЧЕКМЕНЧІ¹ – балка, яка була поруч з с. Новорепівка Новотроїцького району. Оронім виник унаслідок лексикалізації та онімізації кримськотатарського чекмен “верхній чоловічій одяг у перехідній формі між халатом і каптаном” та словотвірного афікса -чі в значенні професії. Тобто, чекменчі – “майстер з шиття чекменів”, стосовно заняття мешканців поселень поруч із балкою.

2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ТОПОНІМИ

2.1. ОЙКОНІМИ

БЛАГОВІЩЕНКА – село, розташоване на півдні Новотроїцького району за 12 км від райцентру. Засноване не пізніше 1888 р. (Горобець, 2015, с. 11). У 1910 р. у поселенні нараховувалося придатної та непридатної землі для господарства 1213 десятин 865 квадратних сажнів (ККП, с. 37-38). Ойконім виник за допомогою суфікса -енк(а) в релятивній функції від назви церкви Благовіщення або християнського свята. Зміна назви не відбувалась. Належить до Новотроїцької селищної ради. Площа – 39,252 км². Населення становить 275* осіб. 

ВАСИЛІВКА – село, розташоване на південному заході Новотроїцького району за 49 км від райцентру. Засноване не пізніше 1903 р. (Горобець, 2013, с. 27). Ойконім виник за допомогою суфікса -івк(а) в релятивно-посесійній функції від чоловічого імені Василь (одного з першопоселенців). Зміна назви не відбувалась. Належить до Василівської сільської ради. Площа – 214,15 км². Населення становить 435* осіб. 

ВОДОСЛАВКА – село, розташоване на південному сході Новотроїцького району за 23 км від райцентру. Засноване не пізніше 1924 р. (Горобець, 2013, с. 45). Ойконім виник складносуфіксальним способом за допомогою суфікса -к(а) в релятивній функції на основі словосполучення славна вода, яке вказує на якісні властивості води, придатної для вживання. Зміна назви не відбувалась. Належить до Новомихайлівської сільської ради. Площа – 23,711 км². Населення становить 132* особи. 

ВОЗНЕСЕНКА – село, розташоване на південному заході Новотроїцького району за 31 км від райцентру. Засноване вихідцями болгарами з Бессарабії та вихідцями руськими з різних частин Туреччини й Молдавії протягом 1861-1862 рр. (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 474). У 1910 р. в поселенні нараховувалося придатної та непридатної землі для 924 десятини 1168 квадратних сажнів (ККП, с. 48). Сучасний ойконім виник за допомогою суфікса -енк(а) в релятивній функції від назви церкви Вознесіння Христового або християнського свята. Зміна назви не відбувалась. Належить до Сергіївської сільської ради. Площа – 47,197 км². Населення становить 108* осіб. 

ВОСКРЕСЕНКА (Когонли, Когенли, Кеченли, Когупли, Когунле) – село, розташоване на півдні Новотроїцького району за 14 км від райцентру. Засноване не пізніше 1848 р. під назвою Когенли. Поселення нараховувало 69 дворів із населенням: чоловіків – 193 особи, жінок – 156 осіб (ККП, с. 26-27). Історична назва похідна від суміжного ороніма (див. Когенли).

На карті Таврійської губернії 1859 р. ойконім згадувався як Когупли (КТГ). 

Коли ногайці покинули свої поселення, то протягом 1860-1864 рр. (СНПТГ, 1865, с. 46) їх зайняли переселенці з Полтавської, Чернігівської та частини Таврійської губерній, які й перейменували село Когонли на Воскресенское (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 433). 

У 1864 р. ойконім згадувався як Воскресенское (Когенли). Це казенне село, яке мало одну мечеть і  знаходилося поруч із балкою Когенли. Населений пункт нараховував 95  дворів. Населення становило: чоловіків – 321 особа, жінок – 311 осіб (СНПТГ, 1865, с. 46).

На спеціальній карті європейської Росії вжито назву Воскресенская (СКЕР). 

У 1886 р. назва села вживалася як “Воскресенское” (Когунли). Це село, що нараховувало 134 двори з населенням 845 осіб (ВНПЄР, с. 56).

Сучасний ойконім виник за допомогою суфікса -енк(а) в релятивній функції від назви церкви Воскресіння Христового або християнського свята.

Належить до Воскресенської сільської ради. Площа – 61,278 км². Населення становить 889* осіб. 

ВОСКРЕСЕНСЬКЕ – село, розташоване на заході Новотроїцького району. Засноване не пізніше 1930 р. (Горобець, 2015, с. 12). Ойконім виник за допомогою суфікса -ськ(е) в релятивній функції від назви церкви Воскресіння Христового або християнського свята. Зміна назви не відбувалась. Належить до Чкалівської сільської ради. Площа – 43,247 км².

Населення становить 411* осіб. 

ГОРНОСТАЇВКА (Затис) – село, розташоване на півночі Новотроїцького району за 24 км від райцентру. Засноване не пізніше 1897 р. чабанами, які випасали отари Ф. Фальц-Фейна (Горобець, 2013, с. 58). Назву селу принесли з собою переселенці з земель, що в нижній течії          р. Дніпро, з теперішнього Горностаївського району Херсонської області. До 15 квітня 1946 р. населений пункт мав назву Затис (УПВР). Історичний ойконім виник у релятивно-посесійній функції від чоловічого прізвища Затис (на честь Івана Затиса, який оселився тут і дав початок невеличкому хутору). 

Сучасний ойконім виник за допомогою суфікса -ївк(а) в релятивнопосесійній функції від антропоніма Горностай, що утворився семантичним способом від апелятива горностай “цінний хутровий звір родини куницевих” (Лучик, с. 161-162).  Належить до Горностаївської сільської ради. Площа – 46,757 км².

Населення становить 575* осіб. 

ГРОМІВКА (Аирга, Аірча, Аерча, Аерчі, Аирче, Петровське) – село, розташоване на південному заході Новотроїцького району за 21 км від райцентру. Засноване не пізніше 1779  р. киргизами Куртського та Ногайського поколінь під назвою Аирга. Поселення нараховувало 30 сімей (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 10-12). 

У 1804 р. ойконім згадувався як киргизький аул Аирче (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 383), а на генеральній карті Таврійської губернії 1822 р. – як Аирча (ГКТГ). У 1848 р. вживалася назва села Аерчі, яке мало 88 дворів і населення: чоловіків – 297 осіб, жінок – 242 особи (ККП, с. 26-27). 

Коли ногайці покинули свої поселення, то протягом 1860-1864 рр. (СНПТГ, 1865, с. 46) їх зайняли переселенці з Полтавської та частини Таврійської губерній, які й перейменували село Аирча на Петровское (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 433) (на честь крупного поміщика Петровського). Історична назва тюркського походження виникла способом онімізації апелятива “аір, аіры” – “розділяти, ділити, подвоєний, розгалуження, вилоподібний” (Радлов. ТІ/1, с. 26-30) та словоутворюючого афікса -ча. Аналізуючи різноманітні картографічні джерела (СКЕР; СКЄР, 1919; КТГ, 1865), маємо кілька варіантів пояснення історичного ойконіма: 1) поселення виникло по обох берегах лівої притоки річки Ерча, так, що вона ніби ділила його на дві частини; 2) поселення розташоване поруч з місцем, де у річку Ерча впадає її ліва притока, мов би, воно знаходиться у вилоподібному розгалуженні; 3) поселення розташоване на перехресті (розгалуженні) багатьох доріг. 

Хоча, має місце й інше трактування: від тюркського “аірычак” (аіры + чак) – “маленький струмок” (Радлов. ТІ/1, с. 30), “айыр” – “водоток” (Мурзаев, с. 33) (поселення виникло на річці Ерча). 

У 1864 р. ойконім згадувався як Петровськое (Аерча). Це було казенне село поруч з балкою Аерча. Населений пункт нараховував 101 двір. Населення становило: чоловіків – 410 осіб, жінок – 350 осіб (СНПТГ, 1865, с. 46).

На карті Таврійської губернії 1865 р. населений пункт вказувався як Громовка (Аирча) (КТГ, 1865) і на спеціальній карті європейської Росії теж як Громовка (СКЕР). Отже, не пізніше, ніж з 1865 р. і до цього часу село має назву Громівка. 

У 1886 р. с. Громовка (Аирча) нараховувало 193 двори з населенням 1087 осіб (ВНПЄР, с. 56). 

Сучасний ойконім виник приєднанням суфікса -івк(а) до відносного прикметника громовий “який супроводиться громом; дуже голосний, гучний” (ВТССУМ, с. 199).

Належить до Громівської сільської ради. Площа – 107,948 км². Населення становить 2319* осіб. 

ДВІЙНЕ – село, розташоване на північному заході Новотроїцького району. Засноване не пізніше 1928 р. (Горобець, 2015, с. 13). Можливо, назва населеного пункту походить від його розташування на місці Фальц-Фейнського сараю № 2. Зміна назви не відбувалась. Належить до Чкалівської сільської ради. Площа – 37,62 км². Населення становить 380* осіб. 

ДИВНЕ (Попелацькі хутори) – село,  розташоване на північному сході Новотроїцького району. Засноване не пізніше 1904 р. (Горобець, 2013, с. 36). При заснуванні село називалося Попелацькі хутори. У 1980 р. село перейменовано на Дивне (рішення № 7 від 09.03.1989 р. Виконавчого комітету Дивненської сільської ради народних депутатів). Ойконім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника дивний “який викликає подив; чудний, незрозумілий” (ВТССУМ, с. 220). Належить до Дивненської сільської ради.

Площа – 16,6 км². Населення становить 520* осіб. 

ДРУЖЕЛЮБІВКА (Аонрать, Конрат, Камрат) – село, розташоване на південному заході Новотроїцького району за 53 км від райцентру. Засноване не пізніше 1779 р. киргизами Куртського та Ногайського поколінь під назвою Аонрать. Поселення нараховувало 22 сім’ї (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 10-12). У 1804 р. ойконім згадувався як киргизький аул Конрать (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 383), а в 1848 р. як Конрат (ККП, с. 26-27). У 1848 р. поселення нараховувало 39 дворів iз населенням: чоловіків – 76 осіб, жінок – 77 осіб. 

15 квітня 1946 р. населений пункт перейменовано з Камрат на Дружелюбівка (УПВР). Назва тюркського походження від родоплемінного найменування середнього від “конират, конграт, конрат” (Поспелов, 2000, с. 107); від киргизького “kонрау” – “дзвін”, “kонраудат” – “дзвонити” (Радлов. ТІІ/1, с. 523-524). Напевно, поселення виступало в ролі сторожової башти та в разі небезпеки з боку затоки Сиваш сигналізувало іншим населеним пунктам. Можливий інший варіант: від кримськотатарського “qoñur at” – “каурий кінь”, стосовно розведення поселенцями коней даної масті.

Сучасний ойконім виник семантичним способом від складання апелятивів дружба “стосунки, відносини, в основі яких лежить взаємна прихильність, довір’я, відданість” (ВТССУМ, с. 249) та любов “глибока повага, шанобливе ставлення до людини” (ВТССУМ, с. 499), тобто “любити дружбу”.

Належить до Василівської сільської ради. Площа – 99,606 км². Населення становить 145* осіб. 

ЗАОЗЕРНЕ (Каіро-Тубал) – село, розташоване на півдні Новотроїцького району за 50 км від райцентру. Засноване не пізніше 1907 р. (Горобець, 2015, с. 13). 15 квітня 1946 р. населений пункт перейменовано з Каіро-Тубал на Заозерне (УПВР). Історична назва тюркського походження виникла способом онімізації складених географічних термінів: ногайського й кримського “каір” – “дрібний пісок”, “пісок на дні річки”, “піщані відкладення” (Радлов. ТІІ/1, с. 20) та тюркського “тюп” – “півострів, мис, затока” (Мурзаев, с. 411) та перського “тубе, тепе” – “вершина, пагорб” (Мурзаев, с. 393), за допомогою суфікса -ал. Тобто, Каіро-Тубал – “піщаний пагорб” (поселення розташоване на підвищенні, яке гострим кутом врізається у водний простір затоки Сиваш і складене піщаними наносами). Хоча можливий варіант іншого тлумачення другої основи: з тюркського “туп, тюп” – “дно” (Мурзаев, с. 407-408). У даному трактуванні Каіро-Тубал – “піщане дно”. Багато тюркських топонімів з основами “туб” і “тüп” важко відрізнити від назв з основою “тюп”.

Сучасний ойконім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника заозерний “той, що знаходиться за озером” (Лучик, с. 217). Село з усіх боків оточене водоймами – це ставки та затока Сиваш, тому і знаходиться воно нібито за озерами. Належить до Сивашівської сільської ради. Площа – 56,504 км². Населення становить 155* осіб. 

ЗАХАРІВКА – село, розташоване на півдні Новотроїцького району. Засноване не пізніше 1887 р. (Горобець, 2015, с. 14). Ойконім виник за допомогою суфікса -івк(а) в релятивно-посесійній функції від чоловічого імені Захар (напевно, на честь одного з першопоселенців). Зміна назви не відбувалась. Належить до Новотроїцької селищної ради. Площа – 37,133 км². Населення становить 23* особи. 

ЗЕЛЕНЕ (Попелацькі хутори, Ворошилове) – село,  розташоване на північному сході Новотроїцького району за 60 км від райцентру. Засноване не пізніше 1911 р. (Горобець, 2015, с. 14). При заснуванні село називалося Попелацькі хутори. У 1929 р. воно перейменоване на Ворошилове (на честь К.Є. Ворошилова), а у 1958 р. отримало назву – Зелене (Горобець, 2015, с. 14). Ойконім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду прикметника зелений, котрий є одним з основних кольорів спектра – середній між жовтим і блакитним. Зелене, тобто таке, яке заросло травою, кущами та іншою зеленню (СУМ, т. 3,         с. 553, 554), говорячи про територію, де знаходиться поселення. Належить до Зеленівської сільської ради. Площа – 1,909 км². Населення становить 401* особу. 

ЗЕЛЕНЕ¹ – село-хутір, яке знаходилося за 6 км у східному напрямку від села Василівка. Засноване в 20-х роках ХХ століття, а в 1976 р. ліквідоване. Ойконім виник від антропоніма Зеленські (прізвища перших поселенців). 

ЗИНТЮП-1¹ та ЗИНТЮП-2¹ – села-хутори, які знаходилися за 6 та 8 км відповідно в південно-східному напрямку від села Василівка. Ойконім тюркського походження виник складанням двох основ: кримськотатарського “зин” – “сідло для коней” та “тюп” (див. Заозерне), стосовно розведення мешканцями поселень коней.

КАЛИНІВКА – село, розташоване на південному сході Новотроїцького району за 11 км від райцентру. Засноване не пізніше 1928 р. (Горобець, 2013, с. 54). Ойконім виник від антропоніма Калин (Чучка,             с. 246) (можливо, прізвища першопоселення) за допомогою суфікса             -івк(а). Зміна назви не відбувалась. Належить до Олександрівської сільської ради. Площа – 18,755 км². Населення становить 210* осіб. 

КАМЛИК¹ – поселення-кошара, яке виникло поруч iз урочищем Камликь (див. урочище Камликь). Ойконім виник від суміжного ороніма. 

КАТЕРИНІВКА – село, розташоване на півночі Новотроїцького району за 57 км від райцентру. Засноване не пізніше 1924 р. (Горобець, 2013, с. 36). Назва населеного пункту утворилася внаслідок її перенесення переселенцями з Катеринівки Велико-Лепетиського району. Ойконім виник за допомогою суфікса -івк(а) в релятивно-посесійній функції від жіночого імені Катерина. Це колишня економія № 7 Ф. Фальц-Фейна. Зміна назви не відбувалась. Належить до Чумацько-Шляхової сільської ради. Площа – 34,257 км². Населення становить 72* особи. 

КАЧКАРІВКА – село, розташоване на півночі Новотроїцького району. Засноване не пізніше 1932 р. (Горобець, 2015, с. 14). Ойконім виник за допомогою суфікса -івк(а) від тюркського (караїмського, кримського) “кочкар” – “баран” (Радлов. ТІ/1, с. 30; ТІІ/1, с. 617), (засновниками села були чабани). Зміна назви не відбувалась. Належить до Подовської сільської ради. Площа – 35,665 км². Населення становить 13* осіб. 

КОВИЛЬНЕ (Гесово, Ковилівка) – село, розташоване на північному заході Новотроїцького району за 24 км від райцентру. Засноване не пізніше 1927 р. (Горобець, 2015, с. 14). 15 квітня 1946 р. населений пункт перейменовано з  Гесово на Ковилівка (УПВР). Історична назва виникла в релятивно-посесійній функції від чоловічого прізвища Гесов (від прізвища власника даної землі німця Гесова). Не пізніше 1972 р. ойконім трансформується на  Ковильне (УРСР. АТП, 1973, с. 470). Ойконім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного іменника ковила, що вказує на поширення даного різнотрав’я на цій території. Належить до Чкалівської сільської ради. Площа – 37,122 км². Населення становить 342* особи. 

КРИВИЙ РІГ – село, розташоване в центрі Новотроїцького району за 14 км від райцентру. Засноване не пізніше 1927 р. (Горобець, 2015,            

с. 15). Назва населеного пункту утворилася внаслідок її перенесення переселенцями з міста Кривий Ріг. Зміна ойконіму не відбувалась. Належить до Федорівської сільської ради. Площа – 27,424 км². Населення становить  235* осіб. 

ЛИХОДІДІВКА – село, розташоване на північному сході Новотроїцького району. Засноване не пізніше 1910 р. (Горобець, 2015, с. 15). Ойконім виник за допомогою суфікса -івк(а) в релятивно-посесійній функції від чоловічого імені (прізвища) Лиходід (напевно, на честь одного з першопоселенців). Зміна назви не відбувалась. Належить до Дивненської сільської ради. Площа – 5,56 км². Населення становить 0* осіб. 

МАЯЧКА – село, розташоване на південному сході Новотроїцького району за 16 км від райцентру. Засноване не пізніше 1910 р. (Горобець, 2013, с. 45). Назва населеного пункту утворилася внаслідок її перенесення переселенцями з Нової Маячки Каховського району. 

Ойконім виник за допомогою суфікса -к(а) в релятивній функції від терміну маяки “бугри нагорнутої землі”, які насипали через кожні 100200 м уздовж дороги, зокрема Чумацького Шляху, щоб орієнтувати подорожнього в темряві під час буранів (Стрижак, с. 63).

Зміна назви не відбувалась. Належить до Новомихайлівської сільської ради. Площа – 29,075 км². Населення становить 262* особи. 

МЕТРОПОЛЬ – село, розташоване на північному сході Новотроїцького району за 39 км від райцентру. Засноване не пізніше 1916 р. куркулями Дмитром Бабаніним і Павлом Полянським (Горобець, 2015,         с. 15). Ойконім виник способом основоскладання апелятивів Дмитро (“по-сільському” Дмитра Бабаніна називали Митром, а літера “и” згодом трансформувалась у “е”) і Полянський, який у структурі композитів має нульове закінчення та закономірне чергування голосного -е-/-і- в новозакритому складі. Зміна назви не відбувалась. Належить до Федорівської сільської ради. Площа – 15,86 км². Населення становить 331* особу.

МИТРОФАНІВКА¹ (Бугайовка) – село-хутір, знаходилося за 10 км в південному напрямку від села Василівка. Засноване не пізніше 1910 р., а ліквідоване в 1976 р. Історична назва населеного пункту утворилася внаслідок її перенесення переселенцями з села Бугайовка Каланчацького району. Сучасний ойконім виник за допомогою суфікса -івк(а) в релятивно-посесійній функції від чоловічого імені Митрофан (на честь першопоселенця).

МОЛОКАНКА¹ – село-хутір, знаходилося за 12 км в південносхідному напрямку від села Василівка. Засноване в ХIX столітті. Ойконім виник за допомогою суфікса -ка в релятивній функції стосовно молокани “християнська релігійна секта” (ЕІУ. ТVII, с. 42), представниками якої були першопоселенці.  

НАГАЙ-КИРГИЗ¹ – поселення-кошара, яке знаходилося на заході Сергіївської затоки. Поселення засноване не пізніше 1848 р. та нараховувало 26 дворів з населенням: чоловіків – 62 особи, жінок – 58 осіб (ККП, с. 26-27). Ойконім тюркського походження виник складанням двох основ: “нагай” – похідного від етноніма ногайці та “киргиз” – від етноніма киргизці, стосовно племен, що мешкали на даній території.    

НОВОМИКОЛАЇВКА (Тань, Таипь, Талпь, Новий Тенть, Тасть, Николаевка, Ново-Николаевка) – село, розташоване на південному заході Новотроїцького району за 31 км від райцентру. Засноване не пізніше 1779  р. киргизами Куртського та Ногайського поколінь під назвою Тань. Поселення нараховувало 14 сімей (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 10-12). 

На карті Новоросійської губернії 1800 р. ойконім згадувався як Тенть (КНГ), а в  1804 р. – як киргизький аул Таипь (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 383).

У 1848 р. населений пункт під назвою Теит мав 52 двори з населенням: чоловіків – 141 особа, жінок – 114 осіб (ККП, с. 27).  

Коли ногайці покинули свої поселення, то протягом 1860-1864 рр. (СНПТГ, 1865, с. 48) їх зайняли переселенці з Воронезької та частини

Таврійської губерній, які й перейменували село Талпь на Николаевка  (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 433). Назва антропонімічного походження та утворена від російського імені Николай (можливо, на честь майстра по копанню криниць) за допомогою суфікса -ївка (-евка).

У 1864 р. ойконім згадувався як Ново-Николаевка (Новий Тенть). Це село поруч з криницями. Населений пункт нараховував 61 двір. Населення становило: чоловіків – 230 осіб, жінок – 172 особи (СНПТГ, 1865, с. 48). 

На карті Таврійської губернії 1865 р. нанесено колонію Ново Николаевка (КТГ, 1865), а на спеціальній карті європейської Росії 1865 р. вжито назву Ново-Николаевка (СКЕР).

У 1886 р. ойконім постає у формі Николаевка (Тасть). Це село, що нараховувало 127 дворів з населенням 948 осіб (ВНПЄР, с. 56).

У 1915 р. ойконім згадувався як Николаевка (Андрієвський, 1915,             с. 18).

З 1945 р., відповідно до норм українського правопису рекомендовано написання топонімів із першою основою прикметникового характеру через дефіс у тих випадках, коли є відповідна назва без першої основи (УП, 1945, с. 123). Таким чином, у 1946 р. вказується назва НовоМиколаївка (УРСР. АТП, 1947, с. 630). Відповідно до українського правопису 1960 р. (УП. 1960,  с. 136) до 1971 р., ініціальний компонент прикметник Ново- був з’єднаний з іменною частиною, й село набуває сучасної назви Новомиколаївка (УРСР. АТП, 1973, с. 470). Прикметна частина складного ойконіму Ново- дана на відміну від іншого села Миколаївка, що засноване набагато раніше.

Належить до Новомиколаївської сільської ради. Площа – 64,214  км². Населення становить 820* осіб. 

НОВОМИХАЙЛІВКА (Ташкишкень, Большой Ташкішкен, Тошкішкень, Ново-Михайлівка) – село, розташоване на південному сході Новотроїцького району за 36 км від райцентру. Засноване не пізніше 1821 р. під назвою Ташкишкень (СТГППДП, 1886, с. 61). 

На генеральній карті Таврійської губернії 1822 р. (ГКТГ) і на карті Таврійської губернії 1859 р. (КТГ) населений пункт нанесений під назвою Б. Ташкишкень. 

Коли ногайці покинули свої поселення, то протягом 1860-1862 рр. (ПКТГ. ТІХ, 1889, с. 107; СНПТГ, 1865, с. 47) їх зайняли переселенці з Курської та різних частин Таврійської губерній, які й перейменували село Большой Тошкишкень на Новомихайловку (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 433). Назва антропо-релігійного походження та утворена від російського імені Михаил (найменування пов’язане з початком будівництва церкви в населеному пункті 19 вересня (Михайлове чудо) за допомогою суфікса -івка (-евка). Історична назва тюркського походження та утворилася складанням основ: “таш” – “камінь, скеля, височина” (Мурзаев, с. 391) та “кішкине” – “маленький” (ЭСТЯ, 1997, с. 77) та приєднанням до опорного компонента Ташкішкень означення Большой (Великий), що вказувало на розміри поселення. Тобто, Большой Ташкішкень – “маленька височина, пагорб” (поселення розташоване на підвищенні, пагорбі) або “маленький камінь” (ґрунти населеного пункту (каштанові й солончаки) під час розорювання утворюють грудки, що нагадують обриси невеликого каміння. 

У 1864 р. ойконім згадувався як Ново-Михайловка (Большой Ташкишкень). Це казенне село, яке знаходилося поруч з криницями. Населений пункт нараховував 15 дворів. Населення становило: чоловіків – 84 особи, жінок – 71 особа (СНПТГ, 1865, с. 47).

На спеціальній карті європейської Росії 1865 р. ойконім нанесений як Ново-Михайловка (СКЕР).

У 1885 р. здійснено виділення землі з території поселення НовоМихайловка для потреб місцевого Архангело-Михайлівського молитовного дому: зручної пашні – 99 десятин 1200 сажен, незручної під дорогою – 1 десятина (ККП, с. 119).

У 1886 р. вживалася назва Ново-Михайловка (Ташкишкень). Це село, що нараховувало 87 дворів з населенням 550 осіб, молитовним домом і двома лавками (ВНПЄР, с. 56).

З 1945 р., відповідно до норм українського правопису рекомендовано написання топонімів із першою основою прикметникового характеру через дефіс у тих випадках, коли є відповідна назва без першої основи (УП, 1945, с. 123). Таким чином, у 1946 р. вказується назва НовоМихайлівка (УРСР. АТП, 1947, с. 630). Відповідно до українського правопису 1960 р. (УП. 1960,  с. 136) до 1971 р., ініціальний компонент прикметник Ново- був з’єднаний з іменниковою частиною, й село набуває сучасної назви Новомихайлівка (УРСР. АТП, 1973, с. 470). Прикметна частина складного ойконіму Ново- дана на відміну від іншого села Михайлівка, що засноване набагато раніше.

Належить до Новомихайлівської сільської ради. Площа – 43,697 км². Населення становить 632* особи. 

НОВОПОКРОВКА (Джау-Кіргізь, Джавкиргизь, Джани-Киргиз, Джавь-Кіргізь, Ново-Покровка) – село, розташоване на південному заході Новотроїцького району за 26 км від райцентру. Засноване не пізніше 1779 р. киргизами Куртського та Ногайського поколінь під назвою Джау-Кіргізь поруч із балкою Джавь-Кіргізь. Поселення нараховувало 13 сімей (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 10-12). Історична назва утворена способом трансонімізації суміжного ороніма.

У 1804 р. ойконім згадувався як киргизький аул Джау-Кіргізь (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 383), а на карті Таврійської губернії 1859 р. – як Джавь-Кіргізь (КТГ).  

Коли ногайці покинули свої поселення, то протягом 1860-1864 рр. (СНПТГ, 1865, с. 48) їх зайняли переселенці з Чернігівської та Воронезької губерній, які й перейменували село Джавкиргизь на Покровка (ПКТГ. ВІ, 1867,  с. 433). (від назви церкви Св. Покрови  або християнського свята). Історична назва тюркського походження та утворилася складанням основ:  ногайського “джани” – “новий, молодий” (Радлов. ТIII/1,             с. 329) і “къыргъыз” – “киргиз”. Тобто, Джавкиргизь – “новий киргиз” (у дану місцевість переселялися племена киргизів, які й заснували нове поселення).

У 1864 р. ойконім згадувався як Ново-Покровка (Большой і Малий Джавь-Кіргізь). Це село поруч з балкою Джавь-Кіргізь. Населений пункт нараховував 74 двори. Населення становило: чоловіків – 293 особи, жінок – 287 осіб (СНПТГ, 1865, с. 48).

На карті Таврійської губернії 1865 р. нанесено колонію Ново Покровка (КТГ, 1865), а на спеціальній карті європейської Росії 1865 р. використано назву Ново-Покровка (СКЕР). 

У 1886 р. вказано назву Покровка (Джавкиргизь). Це село, що нараховувало 89 дворів з населенням 834 особи (ВНПЄР, с. 56).

30 квітня 1908 р. виділено землю з дачі Таврійської губернії Мелітопольського та Дніпровського повітів з села Успенське та поселень Перекопського степу під користування Свято-Дмитріївської церкви, що знаходиться в селі Ново-Покровка (ККП, с. 120). 

З 1945 р., відповідно до норм українського правопису рекомендовано написання топонімів із першою основою прикметникового характеру через дефіс у тих випадках, коли є відповідна назва без першої основи (УП, 1945, с. 123). Таким чином, у 1946 р. вказується назва НовоПокровка (УРСР. АТП, 1947, с. 630). Відповідно до українського правопису 1960 р. (УП. 1960,  с. 136) до 1971 р., ініціальний компонент прикметник Ново- був з’єднаний з іменниковою частиною, й село набуває сучасної назви Новопокровка (УРСР. АТП, 1973, с. 470). Прикметна частина складного ойконіму Ново- дана на відміну від іншого села Покровка, що засноване набагато раніше.

Належить до Новопокровської сільської ради. Площа – 80,981 км².

Населення становить 1027* осіб. 

НОВОРЕПІВКА (Волхонка, Волоконка, Ново-Репівка) – село, розташоване на півночі Новотроїцького району за 71 км від райцентру. Засноване не пізніше 1809 р. селянами Саратовської та Нижньогородської губерній, яким заслання в Сибір замінили передачею їх у володіння князя Волконського в його маєток “Новореповка” Дніпровського повіту (Андрієвський, 1915, с. 19; ПКТГ. ТIX, 1889, с. 4). 

У 1864 р. Ново-Реповка (Волхонка) – село поруч із балкою Чекменчі. Населений пункт нараховував 24 двори. Населення становило: чоловіків – 84 особи, жінок – 90 осіб (СНПТГ, 1865, с. 48). Тобто, не пізніше, ніж до 1864 р. поселення мало назву Волхонка, Волоконка. Історичний ойконім виник за допомогою суфікса -нк(а) в релятивно-посесійній функції від чоловічого прізвища Волконський (на честь князя П.М. Волконського).

На спеціальній карті європейської Росії 1865 р. використано назву Ново-репьевка (СКЕР).

У 1874 р. селянам Ново-Репьевки відмежовано землю з дачі дружини Надворного Радника Олени Сергіївни Кочубей вродженої княгині Волконської  (ККП, с. 120).

З 1945 р., відповідно до норм українського правопису рекомендовано написання топонімів із першою основою прикметникового характеру через дефіс у тих випадках, коли є відповідна назва без першої основи (УП, 1945, с. 123). Таким чином, у 1946 р. вказується назва НовоРепівка (УРСР. АТП, 1947, с. 630). Відповідно до українського правопису 1960 р. (УП. 1960,  с. 136) до 1971 р., ініціальний компонент прикметник Ново- був з’єднаний з іменниковою частиною, й село набуває сучасної назви Новорепівка (УРСР. АТП, 1973, с. 470). Прикметна частина складного ойконіму Ново- дана на відміну від іншого села Репівка, що засноване набагато раніше.

Належить до Чумацько-Шляхової сільської ради. Площа – 23,482 км². Населення становить 246* осіб. 

НОВОТРОЇЦЬКЕ (Сарибулат, Сарабулат, Сари-Булат, НовоТроїцьке) – селище міського типу, адміністративний центр Новотроїцького району Херсонської області, розташоване в центрі району. Засноване поселення у кінці ХVIII століття ногайцями після приєднання цих територій в складі Кримського ханства до Російської імперії в 1783 р. Існування села вперше задокументовано у 1816 р. в межах долини СариБулат, на той час воно входило до складу Аірчинської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії (ЦДВГА СРСР, ф. ВУА, спр. 19058, арк. 8). Історична назва утворена способом трансонімізації суміжного ороніма.

Коли ногайці покинули свої поселення, то протягом 1860-1864 рр. їх зайняли переселенці з Чернігівської та частини Таврійської губерній, які й перейменували аул Сарыбулать на Новотроицкое (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 433). 

Складний ойконім Сарибулат тюркського походження, виник складанням означення у формі тур. “сары” – “жовтий, блідий”, відомого в більшості тюркських мов (Радлов. ТIV, с. 319) та іменної частини булат, яка походить від тюркського “bulat”, що в свою чергу походить від перського “pulad” і означає “сталь” (ЭСРЯ. Т.1, с. 238). Однак, напевно, терміном булат була замінена інша іменна частини складного ойконіму булак, що походить від тюркського “bulaq” та більш раннього монгольського “bulag” і означає – “джерело або струмок мутної води” (Радлов. ТIV, с. 1837). Таким чином,Сарибулат – це “жовте джерело” (через вміст у ґрунті значної кількості глини, вода була жовтуватого кольору).

На карті Таврійської губернії 1859 р. населений пункт нанесений під назвою Сарыбулать (КТГ).

Не пізніше, ніж з 1864 р. ойконім згадувався як Ново-Троицкое. Казенне село з православною церквою, яке знаходилося поруч з подовою долиною Сары-Булать. Населений пункт нараховував 127 дворів. Населення становило: чоловіків – 631 особа, жінок – 603 особи (СНПТГ, 1865, с. 46). У 1864 р. у поселенні Ново-Троицкое (Сарыбулат) виділено землю для церковнослужителів при місцевому молитовному домі (ККП, с. 121-122).   

На спеціальній карті європейської Росії 1865 р. використано назву Ново-Троицкое (СКЕР). 

У 1886 р. населений пункт вжито як Ново-Троицкое (Сарыбулат). Це село, що нараховувало 256 дворів з населенням 1548 осіб, однією школою, молитовним домом і трьома лавками (ВНПЄР, с. 57).

З 1945 р., відповідно до норм українського правопису рекомендовано написання топонімів із першою основою прикметникового характеру через дефіс у тих випадках, коли є відповідна назва без першої основи (УП, 1945, с. 123). Таким чином, у 1946 р. вказується назва НовоТроїцьке (УРСР. АТП, 1947, с. 630). Відповідно до українського правопису 1960 р. (УП. 1960,  с. 136) до 1971 р., ініціальний компонент прикметник Ново- був з’єднаний з іменниковою частиною, й село набуває сучасної назви Новотроїцьке (УРСР. АТП, 1973, с. 470). Прикметна частина складного ойконіму Ново- дана на відміну від іншого села Троїцьке, що засноване набагато раніше.

Є дві думки щодо походження назви селища Новотроїцьке. Перша – назва походить від назви села Троїцьке на Чернігівщині, звідки переселилися у таврійські степи поселенці. Та побутує і друга версія походження назви населеного пункту. У 1862 році в центрі села побудували дерев’яну церкву та відкрили її на релігійне свято Трійцю, тому назвали її Свято-Троїцькою, а село Новотроїцьким. Пізніше церкву збудували з каміння. Наразі будівля церкви не збереглася, в 30-х роках ХХ ст. вона була зруйнована, тепер там розташований парк, а на тому місці, де була церква, стоїть капличка.

Належить до Новотроїцької селищної ради. Площа смт. Ново-         троїцького – 122,30 км². Населення 10853* особи. 

НОВОУКРАЇНКА – село, розташоване на півночі Новотроїцького району. Засноване не пізніше 1923 р. переселенцями з Агайман (Горобець, 2015, с. 17). Ойконім походить від словосполучення Нова Україна, утворена за допомогою суфіксу -к(а), вказує на задум засновників села жити по новому на відміну від старої України. Зміна назви не відбувалась. 

З 1945 р., відповідно до норм українського правопису рекомендовано написання топонімів із першою основою прикметникового характеру через дефіс у тих випадках, коли є відповідна назва без першої основи (УП, 1945, с. 123). Таким чином, у 1946 р. вказується назва НовоУкраїнка (УРСР. АТП, 1947, с. 630). Відповідно до українського правопису 1960 р. (УП. 1960,  с. 136) до 1971 р., ініціальний компонент прикметник Ново- був з’єднаний з іменниковою частиною, й село набуває сучасної назви Новоукраїнка (УРСР. АТП, 1973, с. 470). Прикметна частина складного ойконіму Ново- дана на відміну від іншого села Українка, що засноване набагато раніше.

Належить до Чумацько-Шляхової сільської ради. Площа – 34,97 км². Населення становить 36* осіб. 

ОВЕР’ЯНІВКА – село, розташоване на півдні Новотроїцького району за 25 км від райцентру. Засноване не пізніше 1907 р. (Горобець, 2013, с. 56). Ойконім виник за допомогою суфікса -івк(а) в релятивнопосесійній функції від чоловічого імені Овер’ян (можливо, одного з першопоселенців). Зміна назви не відбувалась. Належить до Сивашівської сільської ради. Площа – 40,681 км². Населення становить 23* особи. 

ОДРАДІВКА (Акермен, Карачой, Корочой, Отрада, Отрадівка) – село, розташоване на сході Новотроїцького району за 10 км від райцентру. Засноване не пізніше 1820 р. під назвою Карачой (Горобець, 2015,             с. 17) в межах долини Карачой. Історична назва утворена способом трансонімізації суміжного ороніма (див. Карачой). 

Коли ногайці покинули свої поселення, то протягом 1860-1862 рр. їх зайняли переселенці з різних місць Таврійської губернії, які й перейменували село Карачой на Отрада (Отрадовка) (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 433; ПКТГ. ТІХ, 1889, с. 107) від російського “отрада” – “задоволення, радість” (ТСРЯ).

На карті Таврійської губернії 1859 р. ойконім згадувався як Корочой (КТГ).

Не пізніше, ніж до 1859 р. населений пункт мав ще назву Акермен (СТГППДП, 1886, с. 60). Ойконім тюркського походження, виник способом складання двох основ: “ak” – “білий” (Радлов, ТІ/1, с. 88; Мурзаев,          с. 33) і “kärman, kerman” – “фортеця, місто”, що запозичено з монгольської “kerem” – “насип, стіна, фортеця, укріплення, місто, замок” (ЭСТЯ, 1997, с. 52-53). Тобто, Акермен – “біле укріплення”, “біла фортеця”.

На спеціальній карті європейської Росії 1865 р. використано назву Отрада (СКЕР). 

 У 1886 р. ойконім вживався як Отрада (Акермень). Це село, що нараховувало 177 дворів iз населенням 1097 осіб, молитовним домом і трьома лавками (ВНПЄР, с. 57).

У 1912 р. застосовано назву Отрада Ново-Троїцької волості Таврійської губернії. Село включало зручної та незручної землі 8601 десятину 1852 сажені  (ККП, с. 127).

Не пізніше, ніж з 1946 р. ойконім трансформується на Одрадівка (УРСР. АТП, 1947, с. 630) за допомогою суфікса -івка та на український манер літеру “т” змінено на “д”. 

Належить до Одрадівської сільської ради. Площа – 95,466 км². Населення становить 1491* особу. 

ОЛЕКСАНДРІВКА – село, розташоване на сході Новотроїцького району за 5 км від райцентру. Засноване не пізніше 1868 р. безземельними поляками з Київської та Кам’янець-Подільської губерній на зайвій землі с. Отрадівка (ПКТГ. ТІХ, 1889, с. 9; СТГППДП, 1886, с. 61). Сучасна назва походить від імені царя Олександра ІІ, який у 1861 р. відмінив кріпосне право, що й дозволило селянам переселятися на інші території. 

У 1886 р. ойконім згадується як Олександровка. Це село, що нараховувало 141 двір iз населенням 869 осіб (ВНПЄР, с. 57).

Ойконім виник за допомогою суфікса -івк(а) в релятивнопосесійній функції від чоловічого імені Олександр.

Зміна назви не відбувалась. Належить до Олександрівської сільської ради. Площа – 41,821 км². Населення становить 1018* осіб. 

ПЕРЕМОГА – село, розташоване на північному сході Новотроїцького району за 64 км від райцентру. Засноване не пізніше 1933 р. (Горобець, 2015, с. 17). Ойконім виник унаслідок онімізації апелятива перемога “успіх у боротьбі за що-небудь, здійснення чого-небудь унаслідок боротьби, подолання якихось труднощів” (ВТССУМ, с. 735), стосовно успішного прибуття поселенців iз Житомирської, Воронезької, Орловської областей на нові землі та вдалим їх освоєнням. Зміна назви не відбувалась. Належить до Зеленівської сільської ради. Площа – 16,673 км². Населення становить 96* осіб. 

ПЕТРІВКА¹ – село, яке знаходилося на острові Чурюк, за 18 км у південно-східному напрямі від села Василівка. Ойконім виник за допомогою суфікса -івк(а) в релятивно-посесійній функції від чоловічого імені Петро (напевно, на честь одного з першопоселенців).   

ПОДОВЕ (Подовий Третій) – село, розташоване на півночі Новотроїцького району за 37 км від райцентру. Засноване не пізніше 1924 р. на тому місці, де поміщик Ф. Фальц-Фейн  викопав криницю для напоювання отар своїх овець (Горобець, 2013, с. 40). Першими оселилися тут сім’ї із с. Агаймани. 15 квітня 1946 р. населений пункт був перейменований з с. Подовий Третій на с. Подове (УПВР). Історичний ойконім виник складанням двох основ: відносного прикметника подовий “стосовно поду” (ВТССУМ, с. 823) та третій, що вказує на порядковий номер. Сучасний ойконім походить від його розташування на окраїні Агайманського та Успенського подів (замкнутого пониження овальної форми) (ГЕУ. ТІІІ, с. 180). Належить до Подовської сільської ради. Площа – 70,038 км².

Населення становить 796* осіб. 

ПОПЕЛАК (Попелацькі хутори) – село, розташоване на північному сході Новотроїцького району за 53 км від райцентру. Засноване не пізніше 1911 р. (Горобець, 2013, с. 37). До 1938 р. населений пункт мав назву Попелацькі хутори (Горобець, 2015, с. 18). Ойконім виник унаслідок онімізації російського – “пепел” – “легка розсипчаста маса, що залишається від згорання чогось” (ТСРЯ) за допомогою суфікса -ак, стосовно кольору та властивостей місцевого ґрунту. Належить до Дивненської сільської ради. Площа – 19,84 км². Населення становить 225* осіб. 

САДОВЕ (Дільниця П’ята) – село, розташоване на півдні Новотроїцького району за 14 км від райцентру. Засноване не пізніше 1907 р. (Горобець, 2015, с. 18). До 15 квітня 1946 р. населений пункт мав назву Дільниця П’ята (УПВР). Історичний ойконім утворився складанням двох основ: дільниця “адміністративно-територіальна або виробнича одиниця” (ВТССУМ, с. 227) та другої за допомогою суфікса -т(а) від прикметника п’ятий “порядковий числівник, відповідний до кількісного числівника п’ять” (ВТССУМ, с. 1008). Сучасний ойконім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника садовий “призначений для саду, який міститься в саду, розташований в ньому чи навколо нього” (ВТССУМ, с. 1095), що вказує на розташування населеного пункту серед садів, поширених плодово-ягідних дерев у цій місцевості. Належить до Сивашівської сільської ради. Площа – 48,401 км². Населення становить 157* осіб. 

СВИРИДОНІВКА – село, розташоване на північному сході Новотроїцького району за 44 км від райцентру. Засноване не пізніше 1910 р. (Горобець, 2015, с. 18). Ойконім виник за допомогою суфікса -івк(а) в релятивно-посесійній функції від чоловічого імені Свиридон (напевно, на честь одного з першопоселенців). Зміна назви не відбувалась. Належить до Дивненської сільської ради. Площа – 0,154 км². Населення становить 2* особи. 

СЕМИХАТКИ¹ – село-хутір, розташоване за 5 км на захід від села Василівка. Ойконім виник складанням двох основ: сім від прикметника сьомий “порядковий числівник, відповідний до кількісного числівника сім” (ВТССУМ, с. 1224) і хатки “зменшено-пестливе до хата” (ВТССУМ, с. 1340), тобто, утворився від кількості хат у поселенні.  

СЕРГІЇВКА (Куіча, Кулче, Койчі, Ново-Сергіївка) – село, розташоване на південному заході Новотроїцького району за 21 км від райцентру. Засноване не пізніше 1779 р. киргизами Куртського та Ногайського поколінь під назвою Куіча. Поселення нараховувало 19 сімей (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 10-12). 

У 1804 р. ойконім згадувався як киргизький аул Кулче (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 383), а в 1848 р. як Койчи (ККП, с. 26-27). У 1848 р. поселення мало 48 дворів з населенням: чоловіків – 135 осіб, жінок – 101 особа. 

На карті Таврійської губернії 1859 р. населений пункт нанесений під назвою Койчи (КТГ).

Коли ногайці покинули свої поселення, то протягом 1860-1864 рр. (СНПТГ, 1865, с. 47) їх зайняли переселенці з Воронезької, Орловської та частини Таврійської губерній, які й перейменували село Койчи на Сергеевка (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 433). 

У 1864 р. ойконім згадувався як Ново-Сергеевка (Койчи). Це казенне село поруч з балкою Когенли. Населений пункт нараховував 41 двір.

Населення становило:  чоловіків – 159 осіб, жінок – 149 осіб (СНПТГ, 1865, с. 47).

Аналізуючи різноманітні джерела, ми спостерігаємо відмінні варіації історичного ойконіма. Хоча, частіше поселення зустрічалося під назвою Койчі. Спробуємо встановити етимологію кожного з них:

-                     Койчі: від турецького, кримського “кой, көй” – “село, поселення, квартал” (ЭСТЯ, с. 87) та -чі – словотвірний афікс; від османського “koi” – “маленька затока, вузький прохід” (Радлов. ТІІ/1, с. 501) (поселення знаходиться на березі невеликої затоки); від кримсько-

караїмського “koi, kуi” – “вівця, баран” (Радлов. ТІІ/1, с. 499) (поселенці займалися розведенням овець); 

-                     Кулче: від татарського “кỹл” – “попіл” та -че – словотвірний афікс (ЭСТЯ, с.136) (можливо, назва похідна від кольору ґрунту) або від татарського “Күлчә” – “корж, хліб, спечений в золі” (ЭСТЯ, с. 140) (можливо, назва похідна від діяльності мешканців);

-                     Куіча: від киргизького “күйе” (Радлов. ТІІ/2, с. 1432), татарського “койә” (Радлов. ТІІ/2, с. 1240) – “сажа”.

На спеціальній карті європейської Росії 1865 р. вжито назву Сергеевка (СКЕР). 

Сучасний ойконім виник за допомогою суфікса -ївк(а) в релятивнопосесійній функції від чоловічого імені Сергій (процес освячення місця під будівництво церкви відбувся в день свята Святого Сергія).

Належить до Сергіївської сільської ради. Площа – 86,917 км². Населення становить 759* осіб.  

СИВАСЬКЕ (Каракуї (Каракуй), Чорні Копані, Рождественське) – селище міського типу, розташоване на сході Новотроїцького району за 14 км від райцентру. Засноване не пізніше 1816 р. під назвою Каракуй (Горобець, 2015, с. 18) в межах долини Каракуй. Історична назва утворена способом трансонімізації суміжного ороніма (див. Каракуй).

На генеральній карті Таврійської губернії 1822 р. (ГКТГ) і на карті Таврійської губернії 1859 р. (КТГ) ойконім згадувався як Каракуй. 

Коли ногайці покинули свої поселення, то протягом 1860-1864 рр. (СНПТГ, 1865, с. 46) їх зайняли переселенці з Полтавської, Орловської, Чернігівської та частини Таврійської губерній, які й перейменували село Каракую на Рождественское (ПКТГ. ВІ, 1867, с. 433) (назва виникла за відношенням до церкви Різдва Христового або до відповідного християнського свята). 

У 1864 р. ойконім вжито як Рождественское (Каракуя, Чорни Копани). Це казенне село поруч з подовою долиною Каракуй, яке мало православний молитовний дім. Населений пункт нараховував 246 дворів. Населення становило: чоловіків – 901 особа, жінок – 773 особи (СНПТГ, 1865, с. 46).

На спеціальній карті європейської Росії 1865 р. вжито назву Рождественское (СКЕР). 

У 1886 р. згадувалася назва Рождественское (Каракчи). Це село, що нараховувало 352 двори з населенням 2252 особи, однією школою, молитовним домом і трьома лавками (ВНПЄР, с. 57).

У 1935 р. населений пункт перейменовано на “Сиваське”. Сучасний ойконім виник унаслідок субстантивації та онімізації відносного прикметника на -ське, утвореного від назви затоки Сиваш.

Належить до Сиваської селищної ради. Площа – 247 км². Населення становить 4226* осіб. 

СИВАШІВКА (Дільниця Восьма) – село, розташоване на півдні Новотроїцького району за 18 км від райцентру. Засноване не пізніше 1908 р. (Горобець, 2015, с. 19). До 15 квітня 1946 р. населений пункт мав назву Дільниця Восьма (УПВР). Історичний ойконім утворився складанням двох основ: дільниця (див. Садове) та другої за допомогою суфікса          -м(а) від прикметника восьмий “порядковий числівник, відповідний до кількісного числівника вісім” (ВТССУМ, с. 159). Сучасний ойконім виник унаслідок субстантивації та онімізації відносного прикметника на             -івка, утвореного від назви затоки Сиваш. Належить до Сивашівської сільської ради. Площа – 61,637 км². Населення становить 680* осіб. 

СИСОЄВКА¹ – село, яке було засноване не пізніше 1921 р. за 0,5 км від економії Сисоєва. Рішенням Херсонського облвиконкому від 22 липня 1971 р. поселення знято з обліку в зв’язку з переселенням жителів (УРСР. АТП, 1973, с. 812). Ойконім виник за допомогою суфікса -к(а) в релятивно-посесійній функції від чоловічого прізвища Сисоєв. 

СІННЕ¹ – село, яке було засноване не пізніше 1921 р. (Горобець, 2015, с. 20). Ойконім виник унаслідок лексикалізації та онімізації відносного прикметника сінний “виготовлений з сіна” (ВТССУМ, с. 1129). Свою назву населений пункт отримав через надлишок і різноманіття трав цієї території, де  можна було заготовляти багато сіна для худоби. У  1927 р. створено ТСОЗ, назви він не мав. У 1929 р., коли відбувалася колективізація, населений пункт увійшов до складу колгоспу “Громадянська праця”, що знаходився в с. Катеринівка. Головою його був М.О. Фанін. У 1964 р. до села була прокладена асфальтована дорога, що виходила до автостради Новоолексіївка-Каховка. У 1974 р. с. Сінне покинули останні мешканці. У 1976 р. місце, де розташовувалося село, розгорнули. 

СОЛЬОНЕ¹ – село-хутір, яке знаходилося за 7 км на південь від села Дружелюбівка. Засноване в 20-х роках ХХ століття. У 1976 р. населений пункт вилучено з реєстру Новопокровської сільської ради. Етимологія ойконіма пояснюється його розташуванням на березі озера Сиваш, тому воно й було вкрите сіллю (див. Соляне озеро).

СОФІЇВКА (Маєвка) – село, розташоване на півночі Новотроїцького району за 35 км від райцентру. Засноване не пізніше 1923 р. переселенцями з Агайман. До 30-х років ХХ ст. населений пункт мав назву Маєвка (ця назва пішла від того, що землю селянам нарізали в травні (російською – май). Але більшість поселенців були в свій час батраками Софії Богданівни Фальц-Фейн, тому Маєвку на її честь було перейменовано у Софіївку (Горобець, 2015, с. 19). Топонім виник за продуктивним в ойконімії типом на -ївка від жіночого імені Софія. Належить до Чумацько-Шляхової сільської ради. Площа – 38,952 км². Населення становить 457* осіб. 

УСПЕНІВКА¹ (Курайовка, Мальцівка) – село, яке було засноване на початку ХІХ ст. як економія Софії Богданівни Фальц-Фейн (Горобець, 2015, с. 19). Перша назва населеного пункту – Курайовка, потім – Мальцівка. Усе село було поділене на дві частини кам’яною стіною висотою у 2 м. У стіні була хвіртка. Перша частина називалася Мальцівка, а друга – Успенівка. Сучасний ойконім виник за допомогою суфікса -івка(е) в релятивній функції від назви церкви Св. Успенія або християнського свята (Лучик, с. 487).  18 лютого  1986 р. село ліквідоване як “неперспективне”.

Було розташоване за 8 км від с. Чумацький Шлях.

ФЕДОРІВКА – село, розташоване на півночі Новотроїцького району за 17 км від райцентру. Засноване не пізніше 1923 р. (Горобець, 2013, с. 57). Ойконім виник за допомогою суфікса -івк(а) в релятивнопосесійній функції від чоловічого імені Федор (на честь першопоселення Федора Бурдуна). Зміна назви не відбувалась. Належить до Федорівської сільської ради. Площа – 31,08 км². Населення становить 550* осіб.

ХИР’ЯНІВКА¹ – село-хутір, знаходилося за 3 км на північний-захід від села Василівка. Ойконім виник за допомогою суфікса -івк(а) в релятивно-посесійній функції від чоловічого імені Кирьн (напевно, одного з першопоселенців).

ЧАГАРЛИК¹ – поселення-кошара, яке знаходилося в центральній частині затоки Сиваш. Ойконім утворився від суміжного ороніма (див.

урочище Чагарлик).

ЧЕРВОНА ДОЛИНА¹ – село, що було засновано не пізніше 1923 р. на місці Фальц-Фейнського сараю № 4 (Горобець, 2015, с. 20). Ойконім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном долина й середнього роду прикметником червоний, що вказував на колір ґрунту (населений пункт розташований був у долині з ґрунтом червонуватого кольору). 18 лютого 1986 р. село було ліквідоване як “неперспективне”. 

ЧКАЛОВЕ (Дорнбург) – село, розташоване на північному заході Новотроїцького району за 21 км від райцентру. Засноване не пізніше

1832 р. під назвою Дорнбург, яку затвердив фінансовий радник герцога Генріха Ангальт-Кетена – фон Бер на честь містечка в Ангальт-Кетені (АНИПР; ЧАП).

У 1864 р. ойконім згадується як Дорнбург. Це економія поруч з криницями, що нараховувала 12 дворів. Населення становило: чоловіків – 85 осіб, жінок – 26 осіб (СНПТГ, 1865, с. 46).

На спеціальній карті європейської Росії 1865 р. вжито назву Дорнбургь (СКЕР). 

З 1939 р. населений пункт перейменовано на Чкалове (Горобець,

2015, с. 19). 

Сучасний ойконім виник як меморіальна назва способом трансонімізації прізвища відомого льотчика, Героя Радянського Союзу В.П. Чкалова, у структурі якого посесивний суфікс -ов змінив функцію з антропонімної на ойконімну.

Належить до Чкалівської сільської ради. Площа – 15,663 км². Населення становить 2179* осіб.

ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ (Восьме, Володимиро-Іллінка) – село, розташоване на півночі Новотроїцького району за 55 км від райцентру. Засноване 1921 р. (Горобець, 2015, с. 12). До 1922 року село називалося Восьмим, по номеру Ф. Фальц-Фейнського сараю, а тоді було перейменоване на Володимиро-Іллінку (Горобець, 2013, с. 32). Ойконім виник як меморіальна назва на честь засновника Комуністичної партії та Радянської держави В.I. Леніна внаслідок трансонімізації його імені та побатькові.  

Від 19 травня 2016 р. постановою Верховної Ради України № 1377VIII Володимиро-Іллінка найменована Чумацьким Шляхом (ПВРУ) (поселення розташоване на маршруті чумаків, які їздили в Крим за сіллю). Належить до Чумацько-Шляхової сільської ради. Площа – 37,432 км². Населення становить 545* осіб. 

ЧУРЮК¹ – поселення-кошара, яке знаходилося на острові Чурюк (див. острів Чурюк). Засноване не пізніше 1819 р. (ККП, с. 45). Ойконім виник від суміжного інсулоніма. 

ЯСНА ПОЛЯНА – село, розташоване на заході Новотроїцького району за 67 км від райцентру. Засноване не пізніше 1923 р. (Горобець, 2015, с. 20). Ойконім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним географічним терміном поляна “галявина” (СУМ, 2012, с. 827) й означенням у формі жіночого роду прикметника ясний “яскравий”, “нічим не затьмарений”, “чистий, світлий” (СУМ, 2012,           с. 1315). Належить до Новопокровської сільської ради. Площа – 22,182 км². Населення становить 77* осіб.  

2.2. ЕРГОНІМИ

“Аграрник” – товариство з обмеженою відповідальністю, що функціонує в межах Сергіївської сільської ради (директор – М.А. Муравйов, спеціалізація – вирощування сільськогосподарських культур). Ергонім виник унаслідок онімізації основи аграрник “фахівець із аграрного питання” (ВТССУМ, с. 7), стосовно спеціалізації господарства.

“Айленд” – товариство з обмеженою відповідальністю, функціонує в межах Василівської сільської ради (директор – В.О. Антонов, спеціалізація – вирощування зернових культур). Ергонім виник унаслідок онімізації та транскрипції англ. island [ailend] – “острів” (Зубков, с. 450), стосовно розміщення господарства на березі затоки Сиваш, мов на острові.

“Альфа-фарм” – дочірнє підприємство, що функціонує в межах Подовської, Новомихайлівської, Олександрівської сільських рад (спеціалізація – вирощування сільськогосподарських культур). Ергонім утворився складанням двох основ способом транслітерації: альфа “початок чогось” (ВТССУМ, с. 15) і фарм (від англ. farm [fa:m] – “ферма, селянське господарство”) (Зубков, с. 248), стосовно початку нового сільського господарства.

“Громадянська праця¹” – колгосп, утворений в 1929 р. в с. Катеринівка. Першим головою колгоспу був Д. Гулякін. Ергонім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з двох основ: відносного прикметника громадянський “властивий свідомому громадянинові; спрямований на користь суспільства” (ВТССУМ, с. 199) та праця “діяльність людини” (ВТССУМ, с. 919), стосовно трудової діяльності людей на користь громади.

“Дніпро-Білогір’я” – товариство з обмеженою відповідальністю, що функціонує в межах Новомиколаївської та Новопокровської сільських рад (директор – Б.В. Калюта, спеціалізація – вирощування сільськогосподарських культур). Ергонім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з двох основ: першої від гідроніма Дніпро та другої від ойконіма Білогір’я (селище міського типу в Хмельницькій області).

“Дружба¹” – колгосп, створений в межах с. Зелене. З часом перетворений у товариство з обмеженою відповідальністю “Дружба”. Ергонім виник унаслідок онімізації основи дружба “стосунки, відносини, в основі яких лежить взаємна прихильність, довір’я, відданість” (ВТССУМ, с. 249).

“Єресько” – приватне підприємство, що функціонує в межах Воскресенської сільської ради (директор – О.В. Єресько, спеціалізація – вирощування сільськогосподарських культур). Ергонім виник в релятивнопосесійній функції від чоловічого прізвища Єресько (директора підприємства). 

“Зоря¹” – колгосп, утворився в 1950 році в с. Олександрівка після об’єднання колгоспів “Комінтерн” та ім. Ворошилова. Ергонім виник унаслідок онімізації основи зоря “початок, зародження чого-небудь” (ВТССУМ, с. 383), стосовно початку нового життя громади після об’єднання колгоспів.

Імені Будьонного¹ – колгосп, що створений в 1928 р. в с. Маячка. Ергонім виник як меморіальна назва на честь воєначальника СРСР, одного з перших Маршалів Радянського Союзу (1935 р.) С.М. Будьонного  (1883-1973 рр.) внаслідок трансонімізації його прізвища. 

Імені Горького¹ – колгосп, створений в 50-ті роки ХХ ст. в межах с. Воскресенки та с. Сергіївки. Ергонім виник як меморіальна назва на честь російського письменника М. Горького (1868-1936 рр.), який був засновником соціалістичного реалізму внаслідок трансонімізації його прізвища.

Імені Леніна¹ – колгосп, який було засновано в 1950 р. в с. Громівка. Першим його головою став І.П. Власенко. Пізніше колгосп було перетворено в сільськогосподарський кооператив ім. Леніна (голова кооперативу – О.Д. Супрун). Ергонім виник як меморіальна назва на честь засновника Комуністичної партії та Радянської держави В.I. Леніна (18701924 рр.) внаслідок трансонімізації його прізвища.

Імені Паризької комуни¹ – колгосп, створений в 1953 р. в смт. Сиваське. Ергонім виник як меморіальна назва на честь революційних подій в 1871 р. в Парижі, в результаті яких було засновано Паризьку комуну під час народного повстання після поразки Франції у війні з Прусією. У 1996 р. перетворений у ЗАТ “Сиваш”.

Імені Фрунзе¹ – колгосп, створений в с. Василівка. Ергонім виник як меморіальна назва на честь радянського військового та політичного діяча М.В. Фрунзе (1885-1925 рр.) внаслідок трансонімізації його прізвища.

Імені Чкалова¹ – радгосп, створений в 1936 р. в с. Чкалове. Ергонім виник як меморіальна назва на честь радянського льотчика, Героя Радянського Союзу В.П. Чкалова (1904-1938 рр.) внаслідок трансонімізації його прізвища.

Імені Шевченка¹ – колгосп, утворений у 1963 р. в с. ВолодимироІллінка на основі колгоспу “Україна”. Ергонім виник як меморіальна назва на честь українського поета та художника Т.Г. Шевченка (1814-1861 рр.) внаслідок трансонімізації його прізвища.

“Колос” – приватне сільськогосподарське підприємство, функціонує в межах Василівської сільської ради (директор – Є.З. Дудар, спеціалізація – вирощування зернових культур). Ергонім виник унаслідок онімізації основи колос “суцвіття більшості злаків і деяких інших рослин, у якому квітки розміщені вздовж стрижня” (ВТССУМ, с. 442), що пояснюється спеціалізацією підприємства. 

“Лана Подове” – товариство з обмеженою відповідальністю, що функціонує  в межах Подовської сільської ради (директор – П.В. Січкар, спеціалізація – вирощування сільськогосподарських культур). Ергонім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з двох основ: лана (лан – “безліса рівнина, рівний широкий простір; поле”) (ВТССУМ, с. 480) та ойконіму Подове (населений пункт, де знаходиться ТОВ), стосовно розміщення ТОВ на рівнині села Подове.

“Мир” – приватне сільськогосподарське підприємство, агрофірма,  що функціонує в межах Подовської, Горностаївської та Федорівської сільських рад (директор – І.І. Доценко, спеціалізація – вирощування сільськогосподарських культур). Ергонім виник унаслідок онімізації основи мир “відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; згода” (ВТССУМ,           с. 525).   

“Незаможник № 1¹” – колгосп, створений в 1928 р. у с. Водославка. Ергонім виник унаслідок перенесення від колгоспу “Незаможник” в с. Новомихайлівка про що говорить порядковий номер, основа якого, в свою чергу, похідна від незаможник “незаможний селянин, бідняк у період колективізації села” (ВТССУМ, с. 602). 

“Ніко” – фермерське господарство, що функціонує в межах Подівської сільської ради (директор – М.І. Кононенко, спеціалізація – вирощування сільськогосподарських культур). Ергонім виник способом основопокладання грецького Nίκη “в давногрецькій міфології богиня перемоги в боях і змаганнях” (СІС, с. 387), стосовно перемоги людей над землею, що вони обробляють. 

“Нове життя¹” – колгосп, створений в 1929 р. в с. Федорівка. Ергонім виник синтаксичним способом унаслідок приєднання означення Нове, похідного від прикметника новий “який недавно виник, з’явився, не існував раніше; недавно зроблений, створений і т. ін.” (СУМ. ТV, с. 433), до основи життя “спосіб існування кого-небудь” (ВТССУМ, с. 276), стосовно нових можливостей, які мав принести новостворений колгосп. “Оптіма-брідінг” – товариство з обмеженою відповідальністю, розташоване в межах Дивненської сільської ради (директор – А.І. Козін, спеціалізація – свинарство). Ергонім утворився складанням двох основ способом транскрипції: “оптіма” (від англ. optimma [ɒptima] – “найсприятливіші умови”) (Зубков, с. 585) і “брідінг” (від англ. breeding [bri:dіŋ] – “розведення тварин”) (Зубков, с. 74), дана територія має сприятливі умови для розведення худоби.

“Пуск” – товариство з обмеженою відповідальністю, що функціонує в межах Воскресенської сільської ради (спеціалізація – вирощування сільськогосподарських культур). Ергонім виник унаслідок онімізації основи пуск “приводити в дію, рух; змушувати працювати машину чи підприємство” (ВТССУМ, с. 1005).   

“Росія¹” – колгосп, створений в 1956 р. в смт. Новотроїцьке внаслідок укрупнення колгоспів “Профінтерн”, “Прогрес”, “Імені 26 бакинських комунарів”, “Живий край” та “Сільський пролетарій”, заснованих у 1929 р. Ергонім утворився від хороніма Росія. 

“Світанок¹” – колгосп, створений в 1953 р. в смт. Сиваське. Ергонім виник унаслідок онімізації основи світанок “початок, ранній період, зародження чого-небудь” (ВТССУМ, с. 1108), стосовно початку нового періоду з часу створення колгоспу.   

“Світлана” – приватне сільськогосподарське підприємство, що  функціонує в межах Одрадівської сільської ради (директор – В.Ф. Малік, спеціалізація – вирощування сільськогосподарських культур, площа   орендованих земель – 796,5 га). Ергонім виник як посесив від іменікомпозита Світлана, дочки директора підприємства. 

“Свобода¹” – колгосп, утворений в 1989 р. в с. Софіївка. Першим головою був Г.В. Жданов. У населеному пункті перший колгосп називався “Південний куток”, а у 1933 р. він був перейменований на колгосп імені Тельмана, головою якого був І.М. Попович. Після Другої світової  війни колгосп імені Тельмана змінював свою назву: спочатку – на імені Ворошилова, а потім – на імені Котовського. У 1959 р. цей колгосп було приєднано до колгоспу “Україна” в с. Чумацький Шлях. Ергонім виник унаслідок онімізації основи свобода “відсутність політичного й економічного гноблення, утиску та обмежень у суспільно-політичному житті суспільства” (ВТССУМ, с. 1109). 

“Сиваський борець¹” – радгосп, утворений в с. Подове. Господарство спеціалізувалося на розведенні овець, свиней, великої рогатої худоби. Вирощувало зернові та кормові культури. Ергонім виник унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорною основою борець “той, хто бореться за щось, прагне до досягнення певної мети” (ВТССУМ, с. 60) й означенням у формі чоловічого роду відносного прикметника на -ський, утвореного від назви суміжної затоки Сиваш (див.

Сиваш).

“Сиваш” – приватне сільськогосподарське підприємство, агрофірма, що функціонує в межах Одрадівської й Федорівської сільських і Сиваської селищної рад (директор – В.Ф. Ганжа, спеціалізація – вирощування сільськогосподарських культур, площа орендованих земель –           78,8 га). Підприємство було створене в 2000 р. До цього воно існувало з

1996 р. у вигляді закритого акціонерного товариства “Сиваш”, а до           1996 р. – це був колгосп ім. Паризької комуни. Ергонім виник від гідроніма Сиваш (див. Сиваш).

“40 років Перемоги¹” – колгосп, утворений в 1984 р. у с. Новорепівка. Першим головою був І.І. Доценко. У 1986 р. його вибрали головою Новотроїцького райвиконкому, а колгосп очолив В.П. Шевченко. У 1993 р. головою колгоспу став І.Г. Коваль, який працював до 1996 р. Його змінив на посаді А.Д. Дяченко. У межах населеного пункту перший колгосп було утворено в 1929 р., він мав назву – “Промінь”. У період головування Садовського, колгосп був перейменованим на “Новий світ”. У 1951 р. відбулося укрупнення колгоспів: до Новорепівського колгоспу “Новий світ” приєднали колгосп “Червоний робітник” (с. Новоукраїнка) і колгосп імені Куйбишева (с. Сисоєвка). Новий колгосп отримав назву імені Шевченка, головою якого став Г.М. Гармаш. Ергонім утворився як меморіальна назва на честь 40-ї річниці Перемоги СРСР у Другій світовій війні.

“Степленд-Україна” – товариство з обмеженою відповідальністю, що функціонує в межах Одрадівської та Федорівської сільських рад (директор – С.В. Паркер, спеціалізація – вирощування сільськогосподарських культур, площа орендованих земель – 2277,1 га). Ергонім утворився складанням двох основ: способом транскрипції першої – “степ” (від англ. steppe [step] – “поле”) (Зубков, с. 724) і “ленд” (від англ. land  [lænd] – “земля, суходіл”) (Зубков, с. 477) та другої основи – хороніма Україна.

“Степовий¹” – колгосп, створений в 50-ті роки ХХ ст. в с. Одрадівка на на базі колишніх трьох колгоспів: “Новий колос”, “Радянський труд” і “Труд-прогрес”. Ергонім утворено за допомогою суфікса -овий внаслідок онімізації географічного терміну степ “великий рівнинний простір з трав’янистою рослинністю в зоні сухого клімату” (СУМ, 2012, с. 1103).

“Таврійський¹” – радгосп, створений в 1962 р. в с. Новопокровка. Колгосп має цікаву історію створення: в 1931 р. організовано колгосп

“Червоний велетень” на основі об’єднання колгоспів “Южный пахарь” і

“Плугатар”, заснованих в 1928 р. Перший голова колгоспу –

А.П. Попович. У 1943 р. своєму рідному колгоспові селяни дали нову  назву – імені Мічуріна. У 1957 році колгосп імені Мічуріна був приєднаний до радгоспу ім. Фрунзе. У 1962 році радгосп ім. Фрунзе відділили в самостійне господарство, а землі Новопокровки перейменували в радгосп “Таврійський” і село Новопокровка стало центром радгоспу. Ергонім утворено за допомогою суфікса -ський в релятивній функції від хороніма Таврія, який з XIX ст. називав, крім Криму, південноукраїнські (надчорноморські) землі, що входили до Таврійської губернії в складі Російської імперії.

“Таврія¹” – колгосп, що функціонував у с. Новомихайлівка. Ергонім утворено від хороніма Таврія (див. радгосп “Таврійський¹”).

“Тепло-Огарьовське” – приватне сільськогосподарське підприємство, що функціонує в межах Сергіївської сільської ради (директор – І.А. Чумаченко, спеціалізація – вирощування сільськогосподарських культур). Назва пояснюється тривалими дружніми стосунками між Новотроїцьким районом і Тепло-Огарьовським районом (знаходиться в межах Російської Федерації).

“Україна¹” – колгосп, створений в межах с. Дивне. Господарство спеціалізувалося на виробництві молока. Вирощувало зернові та кормові культури, було розвинуте овочівництво. Ергонім утворено від хороніма Україна.

“Україна-Дивне” – приватне підприємство, яке розташоване в межах Дивненської сільської ради (директор – Ю.А. Маринчак, спеціалізація – вирощування сільськогосподарських культур). Ергонім виник від складання двох основ: хороніма Україна та ойконіма Дивне (населеного пункту, де функціонує підприємство). 

“Червоний жовтень¹” – колгосп, створений в 1930 р. в с. Новомихайлівка на основі об’єднання п’яти колгоспів, утворених в 1927 р.: “Надєжда”, “Незаможник”, “Червоний Жовтень”, “Вільна праця”, “Червона Армія”. Ергонім виник як меморіальна назва на честь перемоги соціалістичної революції та радянської влади внаслідок онімізації  словосполучення з двох основ: середнього роду відносного прикметника жовтневий “стосовно, до жовтень” за тією ознакою, що Соціалістична революція відбулася в жовтні 1917 р. та Червоний, що мотивоване прикметником червоний у значенні “революційний, радянський”.  

“Червоний робітник¹” – колгосп, створений в 1930 р. в с. Новоукраїнка, першим головою якого став Є.П. Миколаєв. У 1951 р. колгосп “Червоний робітник” приєднано до колгоспу імені Шевченка с. Новорепівки. Ергонім постав унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорною основою робітник “людина, зайнята фізичною працею в сфері матеріального виробництва” (ВТССУМ, с. 1037) й означенням Червоний (див. колгосп “Червоний жовтень¹”).

“Червоний Сиваш¹” – радгосп, створений в 1936 р. в с. Сивашівка. Ергонім постав унаслідок лексикалізації та онімізації словосполучення з опорним гідронімом Сиваш (див. Сиваш) й означенням Червоний (див. колгосп “Червоний жовтень¹”).

“Шлях до комунізму¹” – колгосп, створений в 60-ті роки ХХ ст. в межах с. Воскресенки. Ергонім виник складанням двох основ: комунізм “суспільно-економічна формація, що грунтується на усуспільненні засобів виробництва” (ВТССУМ, с. 446) та шлях “напрям руху в який-небудь бік, до якогось відомого або наміченого місця” (ВТССУМ, с. 1401), стосовно прагнення жити в комуністичній державі. 

 

2.3. ГОДОНІМИ 

8-го Березня – вулиця, названа на честь Міжнародного жіночого дня. Розташована в межах смт. Новотроїцьке, смт. Сиваське, с. Громівка, с. Чкалове. 

9-го Січня – вулиця, яка отримала назву від подій дев’ятого січня 1905 р. (“Кривава неділя”). Розташована в межах с. Двійне.

9-го Травня – вулиця, названа на честь 9 травня 1945 р. – Дня Перемоги (офіційна дата перемоги СРСР над нацистською Німеччиною). Розташована в межах с. Воскресенське.

1-го Травня – вулиця, отримала назву на честь Першого травня – свята миру, праці й солідарності трудящих, яке стало традиційним державним святом ще в часи Радянського Союзу. Розташована в межах с. Подове.

40 років Перемоги – вулиця, яка отримала назву на честь 40-ї річниці Перемоги УРСР в роки Другої світової війни. Знаходиться в межах смт. Новотроїцьке, с. Василівка, с. Воскресенка, с. Сергіївка. 

50 років Перемоги – вулиця, назву отримала на честь 50-ї річниці

Перемоги УРСР у Другій світовій війні. Розташована в межах с. Громівка.

60 років Перемоги – вулиця, назву отримала на честь 60-ї річниці Перемоги УРСР у Другій світовій війні. Розташована в межах смт. Новотроїцьке (Раніше мала назву 60 років СРСР, перейменована розпорядженням голови Новотроїцької селищної ради № 12 від 18. 02. 2016 р.).

Азовська – вулиця, розташована в північно-західній частині           смт. Сиваське. Виникла в середині 60-х років ХХ ст. Годонім виник від суміжного гідроніма Азовське море.

Аліпова – вулиця, названа на честь Макара Антоновича Аліпова (1909 р.-?) – топографа розвіддивізіона 155 Армійської Гарматної Артилерійської Новоросійсько-Севастопольської бригади. 

Макар Антонович нагороджений медалями: “За оборону Сталинграда” 22 грудня 1942 р. та “За боевые заслуги” 23 червня 1943 р.  

Вулиця розташована в с. Катеринівка.

Анатолія Сторчака – вулиця, названа на честь Анатолія Віталійовича Сторчака (1957-1992 рр.) – голови радгоспу “Сиваський борець”. 

Анатолій Віталійович народився 20 червня 1957 р. в с. Одрадівка Новотроїцького району. Протягом 1964-1974 рр. навчався в Отрадівській школі, а з 1974 р. до 1979 р. – на агрономічному факультеті Херсонського сільськогосподарського інституту ім. А.Д. Цюрупи. Протягом 19801982 рр. працював головним агрономом у радгоспі “Долинський” Чаплинського району, а з 1982 р. по 1983 р. – головним гідротехніком колгоспу “Степовий” Новотроїцького району. 

З 02 лютого 1983 р. обіймав посаду директора радгоспу “Сиваський борець” в селі Подове Новотроїцького району. Під його керівництвом відбувся розвиток господарства радгоспу, велося будівництво об’єктів виробничого та соціально-побутового призначення: асфальтовано 7,6 км доріг і вулиць населеного пункту; збудовано профілакторій для працівників тваринництва на території МТФ; збудовано та запущено в дію асфальтовий завод; відремонтовано Будинок Культури; висаджено саджанці каштанів на вулицях Торговій та 1 Травня, біля Будинку Культури та пам’ятника загиблим воїнам-односельчанам висаджені саджанці рідкісної породи голубих ялин. Анатолій Віталійович загинув в автокатастрофі 26 листопада 1992 року. 

Вулиця розташована в межах с. Подове (Раніше мала назву Леніна,  перейменована рішенням Подовської сільської ради № 423 від 14. 08.

2015 р.).

Антипенка – вулиця, названа на честь Йосипа Степановича Антипенка (1910-1945 рр.) – Героя Радянського Союзу. 

Народився Йосип Степанович в селі Воскресенка нинішнього Новотроїцького району Херсонської області. Тут навчався в школі, працював. У листопаді 1943 року був прикликаний в ряди Радянської Армії і з цього часу – на фронті. Телефоніст роти зв’язку 1052-го полку 301-ї стрілецької дивізії 9-го корпусу 5-ї ударної армії 1-го Білоруського    фронту. Помер Йосип Степанович 30 квітня 1945 року. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни ІІ-го ступеня, Слави ІІІ-го ступеня, медалями. Розташована в межах с. Воскресенка.

Асканійська – вулиця, розташована в межах с. Ковильне. Годонім виник від суміжного ойконіма Асканія-Нова.

Базарний – провулок, розташований в південно-західній частині смт. Новотроїцьке. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника базарний “призначений для базару” (ВТССУМ, с. 33), стосовно розміщення в межах провулку базару. 

Банкова – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке (Раніше мала назву Чапаєва, перейменована розпорядженням голови Новотроїцької селищної ради № 12 від 18. 02. 2016 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника банковий щодо банку “кредитно-фінансова установа, яка зосереджує кошти й капіталовкладення, надає кредити тощо” (ВТССУМ, с. 35), стосовно розміщення в межах вулиці відділення ПриватБанк та Ощадбанк.

Безродного – вулиця, названа на честь Григорія Юхимовича Безродного (1900-1932 рр.) – героя громадянської війни, кавалера двох орденів Червоного прапора. На цій вулиці він народився та мешкав. До   70-х років ХХ ст. вулиця називалася Матросова. Розташована в північній частині смт. Новотроїцьке. 

Белінського – вулиця, названа на честь Віссаріона Григоровича Белінського (1811-1848 рр.) – російського революційного демократа, літературного критика й публіциста, філософа-матеріаліста. Розташована в межах смт. Новотроїцьке, смт. Сиваське. 

Білецького – вулиця названа на честь Миколи Никифоровича Білецького (1921-1945 рр.) – жителя села, гвардії капітана, командира стрілкової роти 196-го гвардійського стрілкового полку. Розташована в межах с. Олександрівка.

Б. Хмельницького – вулиця названа на честь українського державного діяча, гетьмана Богдана (Зіновія) Михайловича Хмельницького (1595-1657 рр.), який очолив визвольну боротьбу українського народу проти шляхетської Польщі та в 1654 р. сприяв воз’єднанню України й Росії. Розташована в межах с. Новопокровка.

Болотний – провулок, розташований в с. Новорепівка. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника болотний “який живе та росте на болотах” (ВТССУМ, с. 59), стосовно розміщення провулку в межах Успенівської балки. 

Братів Польченко – вулиця, названа на честь братів сім’ї Польченко: Семена Івановича, Петра Івановича, Олексія Івановича, Івана Івановича та Миколи Івановича, які воювали на фронтах Другої світової війни. Троє братів (Семен Іванович, Олексій Іванович та Іван Іванович) загинули. До 70-х років ХХ століття ця вулиця називалася Степова. Розташована в межах с. Чумацький Шлях.

Будівельників – вулиця, розташована в східній частині смт. Новотроїцьке. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації апелятива будівельник “той, хто будує, споруджує що-небудь, працює на будівництві” (ВТССУМ, с. 65), стосовно актуальної та шанованої професії в Радянському Союзі – будівельника.

Верхня – вулиця, розташована в с. Дружелюбівка. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника верхній “який міститься, знаходиться зверху, вище чогонебудь” (ВТССУМ, с. 83), стосовно положення вулиці в межах населеного пункту.  

Весела – вулиця, розташована в межах с. Попелак (Раніше мала назву 40 років Жовтня, перейменована рішенням Дивненської сільської ради № 435 від 08. 09. 2015 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника веселий 

“сповнений веселощів, радісного, безтурботного настрою” (ВТССУМ,            с. 84).

Виборча – вулиця, розташована в межах с. Попелак. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника виборчий щодо виборів “обрання шляхом голосування” (ВТССУМ, с. 87), стосовно проведення на вулиці виборів (розміщені виборчі дільниці).

Виноградна – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке (Раніше мала назву Куйбишева, перейменована розпорядженням голови Новотроїцької селищної ради № 12 від 18. 02. 2016 р.). Годонім виник за високопродуктивною в топонімії моделлю “назва рослини (в даному разі винограду) + суфікс -н(а) в релятивній функції”, стосовно поширеності винограду в межах вулиці.

Вишнева – вулиця, знаходиться в межах с. Двійне, с. Ковильне, смт. Сиваське (Раніше мала назву Фрунзе, перейменована розпорядженням голови Сиваської селищної ради № 05 від 10. 02. 2016 р.), с. Олександрівка (Раніше мала назву Куйбишева, перейменована розпорядженням голови Олександрівської сільської ради № 04 від 11. 02. 2016 р.),             смт. Новотроїцьке (Раніше мала назву Дзержинського, перейменована розпорядженням голови Новотроїцької селищної ради № 12 від 18. 02. 2016 р.). Годонім виник за високопродуктивною в топонімії моделлю “назва рослини (в даному разі вишня) + суфікс -ев(а) в релятивній функції”, стосовно поширеності вишневих дерев у межах вулиці.

Відродження – вулиця, розташована в межах с. Новомихайлівка. Утворена в кінці 80-х років ХХ ст. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації апелятива відродження “розквіт, піднесення чогонебудь, що було в стані занепаду” (ВТССУМ, с. 138), стосовно будівництва в межах вулиці нових будинків. 

Власенко С.Т. – вулиця, яка названа на честь Світлани Тимофіївни Власенко (1937-2007 рр.) – головного лікаря Громівської дільничної лікарні.

Світлана Тимофіївна народилася 24 липня 1937 р. в смт. Каланчак. З 1954 р. по 1961 р. вона навчалася в Кримському медичному інституті, 1962-1964 рр. – працювала окулістом в центральній районній лікарні, а з 1964 р. – незмінний головний лікар Громівської дільничної лікарні.

С.Т. Власенко нагороджена орденом “Знак Пошани”, їй присвоєно почесні звання  “Відмінник охорони здоров’я”, “Заслужений лікар України”. У 2004 р. за високий професіоналізм Світлана Тимофіївна отримала нагороду “Золота фортуна”.

Померла С.Т. Власенко 02 березня 2007 р.

Вулиця розташована в межах с. Громівка (Раніше мала назву Леніна, перейменована рішенням Громівської сільської ради № 575 від 07. 10.

2015 р.).

Водоп’янова – вулиця, названа на честь Водоп’янова Михайла Васильовича (1899-1980 рр.) – льотчика, Героя Радянського Союзу, учасника порятунку екіпажу пароплава “Челюскін”, учасника арктичних і високоширотних експедицій, генерал-майора авіації. Виникла на початку 60-х років ХХ ст. Розташована в центральній частині смт. Сиваське.

Волчкова – вулиця, названа на честь Волчкова Миколи Григоровича – льотчика-винищувача 278-ої авіадивізії, який загинув у березні 1944 року в межах села, прикриваючи переправу до Криму. 

Микола Григорович народився в с. Острівці Раменського району. Після закінчення школи вступив до Єйського військового авіаційного училища, закінчивши яке в 1938 році, був направлений на військову службу в місто Лісоводськ Усурійського краю. Під час проходження служби на Далекому Сході приймав участь у військових діях на озері Хасан. За знищення японських літаків був нагороджений орденом Червоного Прапора. 

У роки Другої світової війни Микола Григорович здійснив 100 бойових вильотів, провів 43 повітряних бої.

У 1944 році майор М. Волчков був командиром 274 винищувального авіаполку, 278 Сибірської винищувальної авіадивізії, яка базувалася в селі Захарівка на Херсонщині. Екіпаж літака прикривав Кримську переправу. Льотчик зумів посадити палаючий літак на Захарівський аеродром, але екіпаж загинув. 26 березня 1944 року екіпаж було поховано на території села Сивашівка.

Вулиця розташована в межах с. Сивашівка.

Вузький – провулок, розташований в східній частині смт. Новотроїцьке. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації апелятива вузький “який має невелику ширину” (ВТССУМ, с. 166).

Гагаріна – вулиця, названа на честь першого космонавта, Героя Радянського Союзу Юрія Олексійовича Гагаріна (1934-1968 рр.), який 12 квітня 1961 р. уперше в світі на кораблі-супутнику “Восток” обігнув    земну кулю за 108 хвилин. Знаходиться в межах смт. Новотроїцьке,            смт. Сиваське, с. Дружелюбівка, с. Новопокровка, с. Одрадівка, с. Подове, с. Федорівка, с. Чумацький Шлях, с. Чкалове. 

Ганжи Ф.Ф. – вулиця, названа на честь Федора Федоровича Ганжи (1915-1982 рр.) – голови колгоспу “Перемога”. 

Народився Федір Федорович 01 січня 1915 р. у с. Верхній Рогачик нинішньої Запорізької області. Рано втративши батьків, він деякий час заробляв на прожиток у куркулів, а в 1929 р. вступив до колгоспу “Червона долина” Верхньорогачицького району. Звідти у 1930 р. поїхав на Донбас. Три роки там працював на одній з шахт вибійником. Потім був призваний на військову службу. ЇЇ проходив мотористом Ленінградського морського прикордонного загону.

У 1937 р. Федір Федорович після звільнення в запас повертається до с. Верхній Рогачик. Певний час працює комбайнером. Односельчани ж неодноразово виявляли йому високе довір’я, обираючи головою колгоспів ім. Калініна, ім. Шевченка, ім. Франка.

Коли почалася Друга світова війна, Ф.Ф. Ганжа йде на фронт. У серпні 1942 р. бойова частина, у котрій він служив червонофлотцем, потрапила в оточення. Потім були чорні злигодні полону, концентраційні табори західних окупованих країн, втеча. Лише в березні 1945 р. він зміг дістатися своїх, війну закінчував рядовим однієї з стрілецьких дивізій другого Білоруського фронту.

Після Перемоги він знову повертається у с. Верхній Рогачик, де його обирають головою місцевого колгоспу “Перемога”. А в лютому             1960 р. очолює правління колгоспу “Перемога” Новотроїцького району.

Федір Федорович нагороджений орденами Леніна, Жовтневої революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом “Знак Пошани”, медаллю “За доблесну працю”. 

Помер Ф.Ф. Ганжа 24 червня 1982 р.

Вулиця розташована в межах с. Федорівка (Раніше мала назву Леніна, перейменована рішенням Федорівської сільської  ради № 385 від 06. 10. 2015 р.).

Гвардійська     –       вулиця,     розташована      в        південній частині смт. Сиваське. Виникла в 1958 році. Годонім утворений внаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника гвардійський щодо гвардія “добірні військові частини” (ВТССУМ,           с. 175), стосовно контрреволюційних військ (Біла гвардія) у період громадянської війни 1918-1920 рр. 

Генічеська – вулиця, розташована в с. Захарівка. Годонім виник від суміжного ойконіма Генічеськ. 

Героїв Сиваша – вулиця, розташована в межах с. Дружелюбівка. Годонім виник складанням двох основ: герой “видатна своїми здібностями й діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою та в труді” (ВТССУМ, с. 179) та гідроніма Сиваш (див. Сиваш), стосовно пам’яті воїнів, які загинули в роки Другої світової війни на переправі через затоку Сиваш. 

Гоголя – вулиця, названа на честь письменника Миколи Васильовича Гоголя (1809-1852 рр.), який народився в Полтавській губернії, жив і працював у Петербурзі та Москві. Він написав багато відомих творів: “Вечера на хуторе близ Диканьки”, “Тарас Бульба”, “Ревизор”, “Мертвые души” та ін. Розташована в межах смт. Новотроїцьке, смт. Сиваське,           с. Громівка, с. Воскресенське.

Горіховий – провулок, розташований в межах смт. Новотроїцьке (Раніше мав назву Жовтневий, перейменований розпорядженням голови Новотроїцької селищної ради № 12 від 18. 02. 2016 р.). Годонім виник за високопродуктивною в топонімії моделлю “назва рослини (в даному разі горіх) + суфікс -овий(а) в релятивній функції”, стосовно поширеності горіхових дерев у межах провулку. 

Городний – провулок, розташований в південній  частині смт. Новотроїцьке. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації апелятива город “ділянка землі при садибі, здебільшого для вирощування овочів” (ВТССУМ, с. 192), стосовно розміщення в межах провулку городів його мешканців.

Горького – вулиця, названа на честь російського письменника   Максима Горького (1868-1936 рр.), який був основоположником соціалістичного реалізму, написав багато оповідань (“Макар Чудра”, “Челкаш” та ін.), романи (“Мать”, “Жизнь Клима Самгина” та ін.), п’єси (“На дне”, “Егор Булычев”) та ін. Розташована в межах смт. Новотроїцьке, смт. Сиваське, с. Воскресенка. 

Григорюка – вулиця, названа на честь Анатолія Пилиповича Григорюка (03. 06. 1940 р. - 25. 09. 1991 р.) – першого голови радгоспу “Новотроїцький”. 

Анатолій Пилипович народився 03 червня 1940 року в селі Василівка. Після закінчення Громівської середньої школи навчався в технікумі на економічному відділенні. Трудову діяльність розпочав в радгоспі           ім. Фрунзе на посаді економіста.

У 1968 році був обраний секретарем партійної організації, де працював до жовтня 1986 р.

При організації радгоспу “Новотроїцький” в с. Новомиколаївка А.П. Григорюка було призначено головою. 

За роки керування радгоспом показав себе здібним організатором, мудрим керівником, вправним господарем.

Невпізнанно змінилося село Новомиколаївка за ці неповні п’ять років. Анатолій Пилипович зміцнив базу господарства, село прикрасили нові господарські будівлі зернотоку та тваринницької ферми, всі вулиці села покрили бетоном, впорядковано центр, капітально відремонтовано будинок культури, збудовано нову адмінбудівлю, замінено водомережу.

Але всім його задумам і планам не судилося здійснитися через трагічну загибель 25 вересня 1991 року.

Вулиця розташована в межах с. Новомиколаївка. 

Грушевського – вулиця, названа на честь Михайла Сергійовича Грушевського (1866-1934 рр.) – українського історика, громадського та політичного діяча. Розташована в межах смт. Новотроїцьке (Раніше мала назву Островського, перейменована розпорядженням голови Новотроїцької селищної ради № 12 від 18. 02. 2016 р.).

Декабристів – вулиця, розташована в південно-західній частині смт. Сиваське. Виникла в 1958 році. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника декабристський стосовно декабриста “учасник діяльності, руху групи дворян проти кріпацької неволі та самодержавства, що завершився революційним повстанням 14 грудня 1825 р.” (ВТССУМ, с. 212).

Добровольського – вулиця, названа на честь Георгія Тимофійовича Добровольського (1928-1971 рр.) – Героя Радянського Союзу, космонавта СРСР, інженера-дослідника космічного корабля “Союз-11”. Розташована в межах с. Подове.

Доброскока – вулиця, носить ім’я Сергія Івановича Доброскока

(1958-1993 рр.) – першого голови місцевого колгоспу “Мир” (1987-

1993 рр.). 

Сергій Іванович народився 02 вересня 1958 р. в селі Горностаївка Новотроїцького району в сім’ї колгоспників. Його батько, Іван Савелійович, працював комбайнером, згодом бригадиром тракторної бригади № 3 колгоспу “Перемога”. Його мати, Галина Михайлівна, працювала бухгалтером. У 1965 р. Сергій пішов до 1 класу Горностаївської восьмирічної школи, яку закінчив у 1973 році. Далі продовжував навчання в Чкалівській середній школі. У 1975 р. вступив до Херсонського сільськогосподарського інституту на факультет “Агрономія”. Після закінченняінституту в 1979 р. трудову діяльність розпочав у рідному колгоспі “Перемога” – працював агрономом бригади № 1, де бригадиром був І.І. Доценко. Потім Сергій Іванович отримав запрошення від голови колгоспу “Степовий” В.М. Сторчака очолити агрономічну службу. Згодом С.І. Доброскок був обраним провідним спеціалістом по агрономії управління сільського господарства Новотроїцького району. 21 лютого 1987 р. на базі бригади № 3 колгоспу “Перемога” було створено колгосп “Мир”, який очолив Сергій Іванович. Передчасно помер 17 червня 1993 р. 

Вулиця розташована в с. Горностаївка. 

Дружби – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке (Раніше мала назву К. Маркса, перейменована рішенням Новотроїцької селищної ради № 12 від 18. 02. 2016 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації апелятива дружба (див. ергонім “Дружба¹”).

Дружби – провулок, розташований в межах смт. Сиваське (Раніше мав назву Чапаєва, перейменований розпорядженням голови Сиваської селищної ради № 05 від 10. 02. 2016 р.),  с. Олександрівка (Раніше мав назву Жданова, перейменований розпорядженням голови Олександрівської сільської ради № 04 від 11. 02. 2016 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації апелятива дружба (див. ергонім “Дружба¹”).

Жукова – вулиця, названа на честь Георгія Костянтиновича Жукова (1896-1974 рр.) – радянського воєначальника, Маршала Радянського Союзу (1943 р.), міністра оборони СРСР (1955-1957 рр.). Розташована в західній частині смт. Сиваське.

Заводська – вулиця, розташована в північно-західній частині           смт. Новотроїцьке. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника заводський щодо заводу  “промислове, переважно велике, підприємство” (ВТССУМ, с. 286), стосовно розміщення на вулиці хлібзаводу.

Залізнична – вулиця, розташована в північній частині смт. Новотроїцьке, уздовж залізниці Софіївка-Новоолексіївка, що функціонувала до 1973 р. У с. Чкалове – вулиця, назва якої пояснюється її розташуванням поруч із залізничним депо, яке функціонувало протягом 1942-

1976 рр. (Раніше мала назву Жовтнева, перейменована розпорядженням голови Чкалівської сільської ради № 08 від 16. 02. 2016 р.).

Зарічна – вулиця, розташована біля Успенівської балки в с. Новорепівка. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника зарічний “який міститься на місцевості за річкою” (ВТССУМ, с. 324), стосовно розміщення вулиці поруч з балкою, мовби за річкою.

Затиса – вулиця, розташована в межах с. Горностаївка. Годонім виник від історичного ойконіма Затис (див. ойконім Горностаївка).

Затишна – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке(Раніше мала назву Комсомольська, перейменована розпорядженням голови Новотроїцької селищної ради № 12 від 18. 02. 2016 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника затишний “захищений від вітру, течії; сповнений тиші, спокою” (ВТССУМ, с. 334).

Західна – вулиця, розташована на заході с. Воскресенське, що і пояснює її назву.

Зелена – вулиця, розташована в межах с. Благовіщенка, с. Зелене,     

с. Одрадівка, с. Подове, с. Чкалове, смт. Сиваське (Раніше мала назву Будьонного, перейменована розпорядженням голови Сиваської селищної ради № 05 від 10. 02. 2016 р.), с. Калинівка (Раніше мала назву Чапаєва, перейменована розпорядженням голови Олександрівської сільської ради № 04 від 11. 02. 2016 р.), с. Новомиколаївка (Раніше мала назву Фрунзе, перейменована рішенням Новомиколаївської сільської ради № 13 від 17. 11. 2015 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника зелений (див. ойконім Зелене).

Зелений – провулок, розташований в південно-західній частині  смт. Новотроїцьке. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника зелений (див. ойконім Зелене).

Зерноточна – вулиця, назва якої пояснюється наявністю в її межах приміщення для зберігання зерна. Розташована в межах с. Двійне.

І. Франка – вулиця, названа на честь Івана Яковича Франка (18561916 рр.) – українського письменника, поета, белетриста, ученого, публіциста та діяча революційного соціалістичного руху в Галичині. Розташована в межах смт. Новотроїцьке.

Калинова – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке (Раніше мала назву Калініна, перейменована розпорядженням голови Новотроїцької селищної ради № 12 від 18. 02. 2016 р.). Годонім виник за високопродуктивною в топонімії моделлю “назва рослини (в даному разі калина) + суфікс -ов(а) в релятивній функції”, стосовно поширеності калини в межах вулиці.

Кальченка – провулок, названий на честь Івана Єфимовича Кальченка (1904-? рр.) – старшини, головного писаря, діловода штабу 1301 Гарматного Артилерійського Полку. Іван Єфимович нагороджений медаллю “За боевые заслуги” (1943 р.) та Орденом Червоної Зірки (1944 р.). 

Розташований в межах с. Чумацький Шлях.

Каштанова – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке (Раніше мала назву Радянська, перейменована розпорядженням голови Новотроїцької селищної ради № 12 від 18. 02. 2016 р.). Годонім виник за високопродуктивною в топонімії моделлю “назва рослини (в даному разі каштан) + суфікс -ов(а) в релятивній функції”, стосовно поширеності каштанових дерев у межах вулиці.

Квіткова – вулиця, розташована в межах с. Ковильне, смт. Сиваське (Раніше мала назву Чапаєва, перейменована розпорядженням голови Сиваської селищної ради № 05 від 10. 02. 2016 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника квітучий “укритий квітами” (ВТССУМ, с. 424) за допомогою суфікса -ова.

Квітнева – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке (Раніше мала назву Кірова, перейменована розпорядженням голови Новотроїцької селищної ради № 12 від 18. 02. 2016 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника квітучий (див. вулиця Квіткова).

Квітуча – вулиця, розташована в межах с. Дивне (Раніше мала назву Кіровська, перейменована рішенням Дивненської сільської ради           № 435 від 08. 09. 2015 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника квітучий (див. вулиця Квіткова).

Київська – вулиця, яка отримала назву через поселенців із Київської області. Розташована на сході с. Одрадівка.

Комарова – вулиця, носить ім’я Володимира Михайловича Комарова (1927-1967 рр.) – радянського космонавта, двічі Героя Радянського Союзу (1964 р., 1967 р.), нагородженого орденом Леніна і орденом Червоної Зірки. В. Комаров загинув під час посадки космічного корабля “Союз-1”. Розташована в межах смт. Новотроїцьке, смт. Сиваське,           с. Громівка, с. Чумацький Шлях, с. Воскресенське. 

Кооперативна – вулиця, розташована в межах с. Лиходідівка. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника кооперативний “побудований, створений на засадах кооперації” (ВТССУМ, с. 452), стосовно розміщення на вулиці торгівельних закладів споживчої кооперації.  

Космонавтів – вулиця, назва якої пояснюється значними успіхами Радянського Союзу в освоєнні космосу та в космонавтиці, де він був піонером. Розташована в межах смт. Новотроїцьке, с. Двійне.

Краснова – вулиця, яка носить ім’я Миколи Трохимовича Краснова (13. 02. 1928 р. - 29. 05. 1994 р.) – колишнього директора місцевого радгоспу ім. Фрунзе. 

Народився Микола Трохимович в с. Ново-Покровка Новотроїцького району Мелітопольського округу в сім’ї колгоспника. Закінчив 7 класів середньої школи.

Микола Трохимович із 1944 р. по 1950 р. працював трактористом колгоспу “Червоний велетень”; 1950-1953 рр. – старший писар господарської частини 03400 Київського військового округу; 1953-1955 рр. – помічник комбайнера, а потім бригадир виробничої бригади № 1 колгоспу ім. Мічуріна; 1955-1956 рр. – слухач середньої сільськогосподарської школи з підготовки голів колгоспів; в 1958 р. закінчив Радянськопартійну школу в м. Одесі; 1958-1962 рр. – секретар парторганізації радгоспу “Червоний Сиваш” (с. Сивашівка); 1962-1994 рр. – директор радгоспу  ім. Фрунзе.

М.І. Краснов удостоєний урядових нагород; має два ордени “Знак Почета”, медаль “За трудовую доблесть” та медаль “За доблестный труд”. До 100-річчя з дня народження В.І. Леніна нагороджений орденом “Трудового Красного Знамени” (Указ Президента Верховної Ради від  22. 12. 1977 р.). Розташована в межах с. Василівка.

Кримська – вулиця, яка отримала назву через поселенців з АР Крим. Розташована на сході с. Одрадівка.

Лесі Українки – вулиця, носить ім’я Лесі Українки (справжнє ім’я: Лариса Петрівна Косач-Квітка; 1871-1913 рр.) – української письменниці, перекладача, культурного діяча. Писала в найрізноманітніших жанрах: поезії, епосі, драмі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі. Розташована в межах             смт. Новотроїцьке, с. Подове (Раніше мала назву П. Морозова, перейменована рішенням Подовської сільської ради № 423 від 14. 08. 2015 р.).

Лесі Українки – провулок, носить ім’я Лесі Українки. Виник у 2007 р. в с. Софіївка. 

Лінійна – вулиця, розташований в межах с. Чкалове. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника лінійний “який має протяжність, виміри в горизонтальній поверхні” (ВТССУМ, с. 490).

Лісова – вулиця, розташована в південно-західній частині смт. Новотроїцьке. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника лісовий “властивий лісові; вкритий лісами” (ВТССУМ, с. 491).

Ломоносова – вулиця, носить ім’я Михайла Васильовича Ломоносова (1711-1765 рр.) – росiйського вченого-натураліста, геохіміка, поета, реформатора російської мови. Виникла на початку 60-х років ХХ ст. Розташована в західній частині смт. Сиваського.

Лугова – вулиця, розташована в південно-західній частині смт. Новотроїцьке. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника луговий “який росте або живе в лузі” (ВТССУМ, с. 496), стосовно розміщення вулиці в лузі – “поросла травою та кущами лука” (ВТССУМ, с. 496).

Лук’янова – вулиця, носить ім’я Олександра Михайловича  Лук’янова (1919-1942 рр.) – Героя Радянського Союзу. Молодшому лейтенанту 159-го винищувального авіаполку, О.М. Лук’янову, за те що 04. 07. 1941 р. тараном знищив літак ворога, присвоєно звання Герой Радянського Союзу з врученням Ордена Леніна та медалі “Золота Зірка” (Указ від 22. 07. 1941 р.). Розташована в межах с. Чумацький Шлях.

Малашина – вулиця, носить ім’я Олексія Архиповича Малашина (19. 05. 1919 р. - 11. 03. 1944 р.) – льотчика-москвича, який загинув у роки Другої світової війни, а його останки знайшли на території с. Василівка. 

Народився Олексій Архипович 19 травня 1919 року в селі Лантєва Рязанської області. У 1930 р. сім’я Олексія переїжджає до Москви. Там він закінчив 460 школу. 19 жовтня 1940 року О. Малашин був демобілізований в ряди армії. Його направляють в авіаційну школу, а в у 1943 р. присвоюють звання лейтенанта. З 1943 р. по 1944 р. Олексій служить льотчиком 402 знищувального полку. 

Патрулюючи переправу через Сиваш, 11 березня 1944 р.          

О.А. Малашин загинув у нерівному бою з авіацією Німеччини. Останки Олексія Архиповича поховані в Меморіальному комплексі в с. Василівка. На честь його пам’яті названа Василівська загальноосвітня школа.

 Розташована в с. Василівка.

Матросова – вулиця, названа на честь Олександра Матвійовича Матросова (1924-1943 рр.) – рядового-піхотинця, Героя Радянського Союзу. Розташована в центральній частині смт. Новотроїцьке.

Маяковського – вулиця, носить ім’я Володимира Володимировича Маяковського (1893-1930 рр.) – російського поета, публіциста, драматурга і громадського діяча. Розташована в західній частині смт. Новотроїцьке.

Меліораторів – вулиця, збудована в період будівництва меліоративних мереж в районі (середина 70-х - 80-ті роки) для надання житла будівельникам та експлуатаційникам зрошувальних систем. Розташована в північній частині смт. Новотроїцьке.

Миру – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке, с. Благовіщенка, с. Воскресенка, с. Подове, с. Двійне, с. Ковильне, с. Сивашівка (Раніше мала назву Фрунзе, перейменована рішенням Сивашівської сільської ради № 555 від 11. 09. 2015 р.), смт. Сиваське (Раніше мала назву Леніна, перейменована розпорядженням голови  Сиваської селищної ради № 05 від 10. 02. 2016 р.), с. Одрадівка (Раніше мала назву Леніна, перейменована рішенням Одрадівської сільської ради № 319 від 21. 10. 2015 р.), с. Новопокровка (Раніше мала назву Кірова, перейменована рішенням Новопокровської сільської ради № 467 від 08. 10. 2015 р.),             с. Олександрівка (Раніше мала назву Ворошилова, перейменована розпорядженням голови Олександрівської сільської ради № 04 від 11. 02. 2016 р.), с. Дивне (Раніше мала назву 21 Січня, перейменована рішенням Дивненської сільської ради № 435 від 08. 09. 2015 р.), с. Громівка (Раніше мала назву Ватутіна, перейменована рішенням Громівської сільської ради № 575 від 07. 10. 2015 р.), с. Воскресенське (Раніше мала назву Червоноармійська, перейменована розпорядженням голови Чкалівської сільської ради № 08 від 16. 02. 2016 р.), с. Чумацький Шлях (Раніше мала назву Леніна, перейменована рішенням Володимиро-Іллінської сільської ради № 415 від 17. 09. 2015 р.), с. Софіївка (Раніше мала назву Леніна, перейменована рішенням Володимиро-Іллінської сільської ради № 415 від 17. 09. 2015 р.). Годонім виник від апелятива мир (див. ергонім Мир).

М.І. Білошкури – вулиця, названа на честь Михайла Івановича Білошкури (20. 05. 1931 р. - 31. 01. 2004 р.) – лікаря-інфекціоніста Новотроїцької районної лікарні. Утворена рішенням виконкому Новотроїцької селищної ради № 23 від 25. 03. 2004 р. (було перейменовано частину вулиці Дзержинського: від вулиці Безродного до вулиці Шевченка). 

Народився Михайло Іванович 20 травня 1931 р. в с. Ясинова Любашівського району Одеської області в сім’ї колгоспника. У 1952 р. вступив до Одеського державного медичного інституту ім. М.І. Пирогова, який успішно закінчив у 1958 р. 

З серпня 1958 р. зарахований на посаду завідуючого дитячим відділенням Новотроїцької районної лікарні. У 1964 р. переведений на посаду директора Новотроїцького медичного училища, а у 1967 р. на посаду лікаря-інфекціоніста Новотроїцької райлікарні. 

Нагороджений ювілейною медаллю в 1970 р. “За доблестный труд.

В ознаменование 100-летия со дня рождения В.И. Ленина”, у 1975 р. –

Знаком “Победитель социалистического соревнования 1974 года”, в 1977 р. – Знаком “Отличнику здравоохранения”, в 1992 р. – медаллю “Ветеран труда”. 

У 1992 р. Михайло Іванович вийшов на пенсію. 

Помер М.І. Білошкура 31 січня 2004 р.

Розташована у західній частині смт. Новотроїцьке.

Мічуріна – вулиця, названа на честь Івана Володимировича Мічуріна (1855-1935 рр.) – російського біолога й селекціонера, автора багатьох сортів плодово-ягідних культур, доктора біології, заслуженого діяча науки й техніки. Розташована в межах смт. Сиваське, с. Новомиколаївка. 

Молодіжна – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке,            

с. Благовіщенка, с. Василівка, с. Горностаївка, с. Зелене, с. Одрадівка,            

с. Сергіївка, с. Федорівка, с. Метрополь, с. Чумацький Шлях, с. Софіївка,

с. Новорепівка, с. Двійне, с. Сивашівка, с. Заозерне, смт. Сиваське (Раніше мала назву Котовського, перейменована розпорядженням голови Сиваської селищної ради № 05 від 10. 02. 2016 р.), с. Олександрівка (Раніше мала назву Кірова, перейменована розпорядженням голови Олександрівської сільської ради № 04 від 11. 02. 2016 р.), с. Новомиколаївка (Раніше мала назву Будьонного, перейменована рішенням Новомиколаївської сільської ради № 14 від 17. 11. 2015 р.), с. Попелак (Раніше мала назву Ульянова, перейменована рішенням Дивненської сільської ради № 435 від 08. 09. 2015 р.), с. Катеринівка (Раніше мала назву 70 років Жовтня, перейменована рішенням Володимиро-Іллінської сільської ради № 415 від 17. 09. 2015 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника молодіжний стосовно молоді “молоде, підростаюче покоління; юнацтво” (ВТССУМ, с. 537).

Московська – вулиця, яка отримала назву через поселенців із Московської області. Розташована на сході с. Одрадівка.

Мостова – вулиця, розташована в с. Новоукраїнка. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника мостовий стосовно мосту “споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, яр тощо” (ВТССУМ, с. 532), тобто пов’язана з розміщенням в межах вулиці мосту через Успенівську балку.

Набережна – вулиця, розташована в с. Сивашівка. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника набережний “який міститься на березі, біля берега” (ВТССУМ, с. 549), стосовно розміщення вулиці вздовж берега ставка.  

Наскрізний – провулок, розташований в північній частині смт. Новотроїцьке. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника наскрізний “який проходить наскрізь через що не-будь з виходом назовні” (ВТССУМ, с. 549).

Нова – вулиця, розташована в межах с. Дружелюбівка, с. Перемога, с. Новомихайлівка, с. Чкалове. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника новий “який недавно виник, з’явився, не існував раніше” (ВТССУМ, с. 624).

Новоселі – вулиця, розташована в межах с. Воскресенське. Годонім виник складанням двох основ: новий (див. вулиця Нова) та оселя “житловий будинок разом із двором, господарськими будівлями й городом; поселення” (ВТССУМ, с. 682).

Новоселівська – вулиця, розташована в північно-східній частині смт. Сиваське. Виникла в 1958 році. Годонім виник складанням двох основ (див. вулиця Новоселі) за допомогою суфікса -ська(ий).

О. Залати – вулиця, названа на честь Олексія Степановича Залати (1923-1945 рр.) – члена групи опору підпільної організації періоду Другої світової війни в смт. Сиваське під керівництвом І.А. Бензіна. 

Народився Олексій Степанович у 1923 р. у Сиваському. Будучи учнем 10 класу Сиваської школи, став членом підпільної організації.

Йому вдалося придбати шрифт районної друкарні. Саме завдяки цьому Олексій Степанович друкував листівки та розповсюджував їх серед населення. О.С. Залата неодноразово потрапляв у комендатуру, де над ним знущались, били, але він продовжував боротися. Олексій Степанович писав вірші, любив читати їх своїм товаришам. 

Майже два роки діяли юні підпільники Сиваського, чинили стійкий опір німцям, а коли восени 1943 року село звільнили, 17-річний Олексій Залата пішов разом із частинами Радянської армії добивати ворога, гнати його з рідної землі. Воював на Україні, у Прибалтиці. Загинув 14 січня 1945 року.

Вулиця найменована в середині 60-х років ХХ ст. Розташована в північній частині смт. Сиваське.

Олімпійська – вулиця, назва якої пов’язана з Літніми Олімпійськими іграми (XXII) 1980 р. – (міжнародними спортивними змаганнями, які проходили під егідою Міжнародного олімпійського комітету в місті Москва, СРСР, з 19 липня по 3 серпня). Розташована в східній частині смт. Новотроїцьке.

П. Морозова – вулиця, названа на честь Павла Трохимовича Морозова (в літературі використовується скорочений варіант імені – Павлик Морозов)  (1918-1932 рр.) – радянського школяра, який в сталінську епоху став відомим як піонер-герой, символ борця з кулацтвом. Розташована в межах с. Чкалове.

Паньківа –провулок, носить ім’я Віталія Ярославовича Паньківа (11. 08. 1965 р. - 26 .04. 1984 р.) – воїна-інтернаціоналіста, що загинув 26 вересня 1984 року в Афганістані. До 2002 р. провулок мав назву Шкільний (через розташування на його території школи). 

Віталій Ярославович народився в селі Катеринівка Новотроїцького району, в родині робітника. Він ріс у неповній сім’ї, рано залишився без матері. Його вихованням займався батько – Ярослав Андрійович Паньків. Навчався у Василівській 8-річній школі. Десять класів закінчив у Громівській середній школі. 

До призиву в армію працював у радгоспі ім. Фрунзе. 28 вересня 1983 р. був прикликаний в ряди Радянської Армії. 26 квітня 1984 року під час бою з душманами В. Паньків загинув. 

Розташований в с. Василівка.

Паркова – вулиця, розташована в південно-західній частині           смт. Новотроїцьке. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника парковий “який знаходиться, розташований в парку” (ВТССУМ, с. 706).

Партизанська – вулиця, розташована в північно-східній частині смт. Сиваське. Виникла в 1958 році. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника партизанський “збройна народна боротьба, яку проводять самостійно діючі загони в тилу ворога” (ВТССУМ, с. 707), стосовно партизанських загонів, що були створені в населеному пункті в роки Другої світової війни.

Перемоги – вулиця, названа на честь перемоги СРСР у Другій світовій війні (1939-1945 рр.). Розташована в межах с. Чумацький Шлях,           с. Двійне, с. Ковильне.

Першотравнева – вулиця, яка отримала назву на честь Першого травня – свята миру, праці і солідарності трудящих, яке стало традиційним державним святом ще в часи Радянського Союзу. Розташована в межах смт. Новотроїцьке, смт. Сиваське, с. Зелене, с. Одрадівка, с. Кривий Ріг, с. Чкалове.

Пирогова – вулиця, названа на честь Пирогова Миколи Івановича (1810-1881 рр.) – російського хірурга, анатома й педагога, засновника оперативної хірургії та топографічної анатомії, військово-польової хірургії. Розташована в межах с. Новопокровка.

Південна – вулиця, назва якої пояснюється місцем розташування в межах населеного пункту. Розташована в межах смт. Сиваське, с. Вознесенка, с. Чкалове, с. Воскресенське, с. Ковильне.

Південний – провулок, розташований на півдні смт. Новотроїцьке, що і пояснює його назву.

Північна – вулиця, розташована на півночі населеного пункту, що пояснює її назву. Розташована в межах с. Вознесенка, с. Чкалове.

Подова – вулиця, розташована в межах смт. Сиваське. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного подовий стосовно поду (див. Сиваський під).

Подовська – вулиця, розташована в с. Подове. Годонім виник від ойконіма Подове.

Польова – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке, с. Подове, с. Качкарівка, с. Чумацький Шлях (Раніше мала назву Будьонного, перейменована рішенням Володимиро-Іллінської сільської ради № 73 від 02. 06. 2016 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника польовий “який знаходиться, пролягає в полі” (ВТССУМ, с. 853).

Польового – вулиця, носить ім’я Івана Степановича Польового (07.

01. 1907 р. - 20. 08. 1944 р.) – Героя Радянського Союзу. 

Народився Іван Степанович в селі Новомиколаївка нинішнього Новотроїцького району Херсонської області. Закінчив авіаційне училище і з того часу пов’язав свою долю з армією – став кадровим офіцером. Свій останній виліт майор І. Польовий зробив 20 серпня 1944 року. Загинув у районі села Моложани Дакшіцького району Вітебської області Білоруської РСР. Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни І-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Розташована в межах с. Новомиколаївка. 

Поповича – вулиця, названа на честь Павла Романовича Поповича (1930-2009 рр.) – радянського космонавта, двічі Героя Радянського Союзу (1962 р., 1974 р.), пілота космічного корабля “Восток-4”; командира космічного корабля “Союз-14”, льотчика-космонавта СРСР № 4. Виникла в 60-х роках ХХ ст. Розташована в північно-західній частині смт. Сиваське.

Поштова – вулиця, назва якої пов’язана з розташуванням в її межах поштового відділення. Розташована в межах с. Чкалове, с. Сивашівка. 

Поштова Житломасив – вулиця, назва якої пояснюється розташуванням в її межах 12-ти багатоповерхових будинків у с. Чкалове. 

Приканальна – вулиця, розміщена в межах с. Подове. Годонім виник унаслідок розташуванням вулиці біля Каховського магістрального каналу. 

Присиваська – вулиця, розташована в межах с. Василівка. Годонім виник від суміжного лімноніма Сиваш.

Пролетарська – вулиця, розташована в північній частині смт. Новотроїцьке. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника пролетарський “здійснюваний пролетаріатом; який відповідав духові, ідеології пролетаріату” (ВТССУМ, с. 976).

Пуляєва – вулиця, названа на честь місцевого мешканця Олександра Миколайовича Пуляєва (1938-2000 рр.) – працював головою Новотроїцької селищної ради, з 1978 р. – головою газового господарства. Значний внесок зробив для розвитку спорту в районі, організував ансамбль “Слобода”. До 28 грудня 2000 р. вулиця називалася Вишнева. Розташована в межах смт. Новотроїцьке.

Пушкіна – вулиця, названа на честь великого російського поета й письменника Олександра Сергійовича Пушкіна (1799-1837 рр.), перу якого належать численні вірші, поеми (“Руслан и Людмила”, “Кавказский пленник”, “Евгений Онегин”, “Борис Годунов”), повісті (“Капитанская дочь”, “Дубровский”), казки тощо. Розташована в межах смт. Новотроїцьке, смт. Сиваське, с. Водославка, с. Новопокровка, с. Подове,           с. Воскресенське.

Рибгоспна – вулиця, назва якої пояснюється розташуванням в її межах будинків для рибаків ТОВ “Укрриба”. Розташована в межах с. Заозерне.

Робітнича – вулиця, розташована в межах смт. Сиваське, с. Маячка, с. Софіївка. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника робітничий “характерний для робітника; заселений робітниками, в якому живуть робітники” (ВТССУМ, с. 1037). 

Робоча – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке, с. Двійне, с. Овер’янівка. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника робочий “який працює, живе своєю працею; трудовий” (ВТССУМ, с. 1037).

Садова – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке, смт. Сиваське, с. Василівка, с. Воскресенка, с. Новопокровка, с. Подове, с. Федорівка, с. Новомиколаївка, с. Чумацький Шлях, с. Чкалове, с. Двійне, с. Садове, с. Громівка (Раніше мала назву Фрунзе, перейменована рішенням Громівської сільської ради № 575 від 07. 10. 2015 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника садовий (див. ойконім Садове).

Свобода – вулиця, розташована в межах с. Перемога (Раніше мала назву Леніна, перейменована рішенням Зеленівської сільської ради           № 347 від 28. 09. 2015 р.). Годонім виник унаслідок онімізації апелятива свобода (див. ергонім “Свобода”).

Свято-Троїцька – вулиця, назва якої пояснюється розташуванням в її межах Свято-Троїцького храму. Розташована в межах смт. Новотроїцьке (Раніше мала назву Димитрова, перейменована розпорядженням голови Новотроїцької селищної ради № 12 від 18. 02. 2016 р.).

Семихатки – вулиця, розташована в межах с. Воскресенка. Годонім виник складанням двох основ (див. ойконім Семихатки¹). 

Сергіївська – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке (Раніше мала назву Котовського, перейменована розпорядженням голови Новотроїцької селищної ради № 12 від 18. 02. 2016 р.). Годонім виник за допомогою суфікса -ївськ(а) в релятивно-посесійній функції від чоловічого імені Сергій.

Серьогіна – вулиця, названа на честь Володимира Сергійовича Серьогіна (1922-1968 рр.) – льотчика-штурмовика, льотчика-випробувача 1 класу, Героя Радянського Союзу (1945 р.), полковника-інженера. Учасник Великої Вітчизняної війни з грудня 1943 р. Здійснив близько 200 бойових вильотів на штурмовку, розвідку та аерофотозйомку. Після війни продовжував служити у ВПС. Потім був на випробувальній роботі, командував навчальним полком Центру підготовки космонавтів. Загинув у авіакатастрофі разом із Ю.А. Гагаріним. Прах героя покоїться у Кремлівській стіні. Розташована в західній частині смт. Сиваське.

Соборна – вулиця, розташована в межах с. Подове (Раніше мала назву Радянська, перейменована рішенням Подовської сільської ради            № 423 від 14. 08. 2015 р.), смт. Новотроїцьке (Раніше мала назву Леніна, перейменована розпорядженням голови Новотроїцької селищної ради           № 12 від 18. 02. 2016 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника соборний “об’єднаний; неподільний” (ВТССУМ, с. 1157), стосовно цілісності держави.

Солідарності – вулиця, розташована в межах с. Двійне. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника солідарний “який виявляє, виражає свою солідарність з ким-, чим-небудь; спільність поглядів” (ВТССУМ, с. 1159).

Сонячна – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке (Раніше мала назву Ворошилова, перейменована розпорядженням голови Новотроїцької селищної ради № 12 від 18. 02. 2016 р.), с. Чкалове (Раніше мала назву Леніна, перейменована розпорядженням голови Чкалівської сільської ради № 08 від 16. 02. 2016 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника сонячний “який виражає радість, щастя; супроводжується успіхом, удачею, щастям” (ВТССУМ, с. 1161).

Соснова – вулиця, розташована в смт. Новотроїцьке. Годонім виник за високопродуктивною в топонімії моделлю “назва рослини (в даному разі сосна) + суфікс -ов(а) в релятивній функції”, стосовно поширеності соснових насаджень у межах вулиці.

Спортивна – вулиця, розташована в межах с. Федорівка, с. Чкалове. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника спортивний “призначений для занять спортом” (ВТССУМ, с. 1178), стосовно розміщення вулиці поруч зі стадіоном.

Стадіонна – вулиця, розташована в межах смт. Сиваське. Годонім виник від суміжного розміщення зі стадіоном. 

Степова – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке, с. Благовіщенка, смт. Сиваське, с. Горностаївка, с. Громівка, с. Свиридонівка,

с. Маячка, с. Водославка, с. Олександрівка, с. Сергіївка, с. Федорівка,         

с. Чкалове, с. Сивашівка, с. Овер’янівка, с. Одрадівка (Раніше мала назву

Чапаєва, перейменована рішенням Одрадівської сільської ради № 319 від

21. 10. 2015 р.), с. Новомиколаївка (Раніше мала назву Чапаєва, перейменована рішенням Новомиколаївської сільської ради № 12 від 17. 11. 2015 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника степовий “який міститься, розташований в степу” (ВТССУМ, с. 1193).

Суворова – вулиця, яка отримала назву на честь російського полководця й військового теоретика, генералісимуса Олександра Васильовича Суворова (1729-1800 рр.). Розташована в межах смт. Новотроїцьке, смт. Сиваське, с. Новопокровка. 

Супутникова – вулиця, розташована в межах с. Чкалове. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника супутниковий “що стосується штучного супутника Землі, здійснюється з його використанням” (ВТССУМ, с. 1217), стосовно запуску першого штучного супутника Землі на орбіту в СРСР 4 жовтня 1957 р. 

Східна – вулиця, розташована на сході населеного пункту, що і пояснює її назву. Розташована в межах смт. Сиваське, с. Подове, с. Софіївка. 

Таврійська – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке, смт. Сиваське, с. Сивашівка, с. Новомиколаївка (Раніше мала назву Жовтнева, перейменована рішенням Новомиколаївської сільської ради № 15 від 17. 11. 2015 р.), с. Громівка (Раніше мала назву Калініна, перейменована рішенням Громівської сільської ради № 575 від 07. 10. 2015 р.), с. Чкалове (Раніше мала назву Радянська, перейменована розпорядженням голови Чкалівської сільської ради № 08 від 16. 02. 2016 р.). Годонім виник від хороніма Таврія за допомогою суфікса -ська (див. ергонім “Таврійський”).

Тельмана – вулиця, названа на честь Ернста Тельмана (18861944 рр.) – лідера німецьких комуністів, одного з головних політичних опонентів Гітлера. Розташована в межах смт. Сиваське.  

Теплоогарьовська – вулиця, названа на честь дружніх зв’язків  Новотроїцького з Теплоогарьовським районом на Тульщині (Російська Федерація). Розташована в південній частині смт. Новотроїцьке.

Терешкової – вулиця, названа на честь Валентини Володимирівни Терешкової (1937 р.) – першої в світі жінки-космонавта, Героя Радянського Союзу (1963 р.). Розташована в межах с. Новопокровка. 

Тернопільська – вулиця, назва якої походить від регіону, звідки прибули переселенці – Тернопільщини. Виникла в 80-х роках ХХ ст.  

Розташована в північно-східній частині смт. Сиваське.

Тетерятника В.К. – вулиця, яка названа на честь Василя Кириловича Тетерятника (1919-1999 рр.) – Героя Соціалістичної Праці.

Василь Кирилович народився в селі Громівка 27 листопада 1919 року. 

Трудову діяльність розпочав у 1939 році. У роки Другої світової війни евакуював сільськогосподарську техніку. Переправляв через Сиваш поранених солдатів і боєприпаси.

Із 1944 року протягом 35 років працював комбайнером колгоспу, збирав врожаї комбайнами “Сталінець-1”, “Сталінець-6”, “РСМ-8” та “СК-4”.

У 1952 році був удостоєний високого звання Героя Соціалістичної Праці. На комбайні “Сталінець-6” зібрав 8500 центнерів зерна. Неодноразовий переможець соціалістичного змагання. Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Жовтневої революції, медалями. Учасник сільськогосподарської виставки у Москві.

Помер 31 грудня 1999 року. Похований на Громівському цвинтарі.

Вулиця розташована в межах с. Громівка (Раніше мала назву Петровського, перейменована рішенням Громівської сільської ради № 575 від 07. 10. 2015 р.).

Толбухіна – вулиця, названа на честь маршала, Героя Радянського Союзу Федора Івановича Толбухіна (1894-1949 рр.), війська під командуванням якого в роки Другої світової війни визволяли Україну, Румунію, Болгарію, Югославію, Угорщину, Австрію від німецьких загарбників. Розташована в західній частині смт. Новотроїцьке.

Торгова – вулиця, розташована в межах с. Подове, с. Ковильне. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника торговельний “призначений для торгівлі” (ВТССУМ, с. 1257), стосовно розміщення в межах вулиці торгових точок. 

Тупіковий – провулок, розташований в центральній частині             смт. Новотроїцьке. Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника тупиковий стосовно до тупик “вулиця, провулок, що не мають наскрізного проходу, проїзду” (ВТССУМ, с. 1276).

Українська – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке,  смт. Сиваське (Раніше мала назву Радянська, перейменована розпорядженням голови Сиваської селищної ради № 05 від 10. 02. 2016 р.). Годонім виник від хороніма Україна.

Урожайна – вулиця, розташована в межах с. Громівка (Раніше мала назву Дзержинського, перейменована рішенням Громівської сільської ради № 575 від 07. 10. 2015 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника урожайний “який дає добрий врожай; родючий; багатий на що-небудь” (ВТССУМ,   

с. 1302), стосовно розміщення на території вулиці гарману сільськогосподарського кооперативу імені Леніна.

Ушакова – вулиця, названа на честь Федора Федоровича Ушакова (див. урочище Ушакова). Розташована в північно-західній частині           смт. Сиваське.

Херсонська – вулиця, розташована в межах смт. Новотроїцьке,         

с. Василівка, смт. Сиваське (Раніше мала назву Петровського, перейменована розпорядженням голови Сиваської селищної ради № 05 від 10. 02.

2016 р.). Годонім виник від хороніма Херсонська, стосовно області.

Центральна – вулиця, розташована в межах с. Захарівка, с. Воскресенка, с. Качкарівка, с. Новорепівка, с. Чкалове, с. Воскресенське,           с. Заозерне, смт. Сиваське (Раніше мала назву Жовтнева, перейменована розпорядженням голови Сиваської селищної ради № 05 від 10. 02. 2016 р.), с. Новопокровка (Раніше мала назву Леніна, перейменована рішенням Новопокровської сільської ради № 467 від 08. 10. 2015 р.), с. Олександрівка (Раніше мала назву Леніна, перейменована розпорядженням голови Олександрівської сільської ради № 04 від 11. 02. 2016 р.), с. Благовіщенка (Раніше мала назву Леніна, перейменована розпорядженням голови Новотроїцької селищної ради № 12 від 18. 02. 2016 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника центральний “розташований в центрі; який належить до центру міста, села” (ВТССУМ, с. 1360).

Чкалова – вулиця, яка отримала назву на честь відомого радянського льотчика, Героя Радянського Союзу Валерія Павловича Чкалова (1904-1938 рр.), який в 1936 р. здійснив разом з Г.Ф. Байдуковим і О.В. Беляковим безпосадочний переліт від Москви до Петропавловськана-Камчатці, в 1937 р. – переліт через Північний полюс. Розташована в межах смт. Новотроїцьке, с. Подове, с. Федорівка, с. Кривий Ріг, с. Чкалове.

Шевченка – вулиця, названа на честь великого українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861 рр.). Розташована в межах смт. Новотроїцьке, смт. Сиваське, с. Громівка, с. Водославка,         с. Новопокровка, с. Олександрівка, с. Кривий Ріг, с. Подове (Раніше мала назву К. Маркса, перейменована рішенням Подовської сільської ради          № 423 від 14. 08. 2015 р.), с. Дивне (Раніше мала назву Щорса, перейменована рішенням Дивненської сільської ради № 435 від 08. 09. 2015 р.),          с. Чкалове (Раніше мала назву Червоногвардійська, перейменована розпорядженням голови Чкалівської сільської ради № 08 від 16. 02. 2016 р.).

Шевченка – вулиця, носить ім’я Мефодія Леонтійовича Шевченка (15. 05. 1907 р. - 30. 08. 1999 р.) – Героя Радянського Союзу. 

Народився Мефодій Леонтійович у селі Новомиколаївка нинішнього Новотроїцького району Херсонської області. У нього було тяжке дитинство, мріяв стати кадровим військовим. І став ним. Закінчивши артилерійське училище, стає кадровим командиром Радянської Армії. Літо 1943 року застало підполковника М. Шевченка на Курській дузі. Згодом Мефодія Леонтійовича призначили командуючим артилерійської бригади. Бригада брала участь у звільненні Західної України, Польщі, Чехословаччини і закінчила свій бойовий шлях у Празі. 

У 1946 році Мефодій Леонтійович закінчив Вищі артилерійські     курси при Військовій академії ім. Ф. Дзержинського і продовжував    службу у Радянській Армії. Після звільнення у 1957 році у запас біля двадцяти років був помічником начальника окружного Будинку офіцерів, працював у Музеї історії військ Червонопрапорного Прикарпатського військового округу. 

Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Суворова ІІ-го ступеня, двома орденами Вітчизняної війни І-го ступеня, орденом Червоної зірки, медалями, орденами іноземних держав.

Проживав у м. Львові, підтримував тісні зв’язки з учнями Новомиколаївської загальноосвітньої школи. Помер 30 серпня 1999 року. Похований у Львові. 

Розташована в межах с. Новомиколаївка. 

Шевченка – провулок, названо на честь Тараса Григоровича Шевченка. Розташований в межах с. Новомихайлівка.

Широка – вулиця, розташована в межах с. Новорепівка (Раніше мала назву Леніна, перейменована рішенням Володимиро-Іллінської сільської ради № 415 від 17. 09. 2015 р.). Годонім виник унаслідок субстантивації та онімізації форми середнього роду відносного прикметника широкий “який має велику ширину; який значно переважає своїми розмірами в ширину інші подібні, однорідні предмети” (ВТССУМ, с. 1396).

Шкільна – вулиця, назва якої пояснюється розміщенням на її території школи. Розташована в межах смт. Сиваське, с. Подове, с. Сергіївка, с. Метрополь, с. Чкалове, с. Садове, с. Сивашівка (Раніше мала назву Піонерська, перейменована рішенням Сивашівської сільської ради № 555 від 11. 09. 2015 р.), с. Дивне (Раніше мала назву Фрунзе, перейменована рішенням Дивненської сільської ради № 435 від 08. 09. 2015 р.), с. Федорівка (Раніше мала назву Фрунзе, перейменована рішенням Федорівської сільської  ради № 385 від 06. 10. 2015 р.), с. Громівка – годонім пояснюється розміщенням школи на сусідній вулиці (Раніше мала назву Комсомольська, перейменована рішенням Громівської сільської ради № 575 від 07. 10. 2015 р.).

Шкільний – провулок, назва якого пояснюється розміщенням на його території школи. Розташований в межах смт. Новотроїцьке, с. Маячка, с. Новомихайлівка, с. Водославка, с. Сергіївка.  

Ювілейна – вулиця, названа на честь 50-річчя ювілею Великої Жовтневої Соціалістичної революції, тому що її забудову розпочато в 1967 році. Розташована в південній частині смт. Новотроїцьке. Село Попе-  лак – назва вулиці пояснюється святкуванням 25-річного ювілею сімейного життя її мешканців: Стрілець О.В. та Стрілець Т.М. (Раніше мала назву Жовтнева, перейменована рішенням Дивненської сільської ради № 435 від 08. 09. 2015 р.).

 

АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК ТОПОНІМІВ

Природні топоніми

В                                                                                                                              

Василівська, затока                                                                                     10

Великий та Малий Сабазгуль¹                                                                         10

Воскресенська, балка                                                                                  10

Г                                                                                                                              

Громівська, балка                                                                                        10

Е                                                                                                                              

Ерча¹, річка, балка, затока                                                                                10

К                                                                                                                              

Каракуй¹, долина                                                                                                10

Карачой¹, долина                                                                                                11

Когенли¹, балка, урочище                                                                                 11

Кугаранська, затока                                                                                     11

Кугаранський, степ                                                                                      11

Кулакь¹, балка                                                                                              12

М                                                                                                                             

Мис Кугара                                                                                                          12

Н                                                                                                                             

Новомихайлівське, озеро                                                                            12

О                                                                                                                              

Овер’янівське, озеро                                                                                          12

Озеро Кругляк                                                                                                     13

Острів Зеленовський                                                                                          13

Острів Чурюк                                                                                                13

П                                                                                                                             

Півострів Тюбекь¹                                                                                              13

С                                                                                                                              

Сергієвська, затока                                                                                      13

Сергіївськкий, степ                                                                                            14

Сиваський, під                                                                                             14

Сиваш, затока                                                                                              14

Соляне, озеро                                                                                               14

У                                                                                                                              

Урочище Камлик                                                                                                14

Урочище Кобла-Тюбь¹                                                                                      15

Урочище Присиваське                                                                                      15

Урочище Тугуй                                                                                                   15

Урочище Ушакова    15 Урочище Чагарлик        15

Успенівська, балка                                                                                      15

Ч                                                                                                                               

Чекменчі¹, балка                                                                                                   15

 

Соціально-економічні топоніми

Ойконіми

Б                                                                                                                                

Благовіщенка, село                                                                                      16

В                                                                                                                               

Василівка, село                                                                                            16

Водославка, село                                                                                          16

Вознесенка, село                                                                                          16

Воскресенка, село                                                                                        16 Воскресенське, село                                                                                    17

Г                                                                                                                                

Горностаївка, село                                                                                       17

Громівка, село                                                                                              18

Д                                                                                                                               

Двійне, село                                                                                                  19

Дивне, село                                                                                                   19

Дружелюбівка, село                                                                                    19

З                                                                                                                                

Заозерне, село                                                                                              19

Захарівка, село                                                                                             20

Зелене, село                                                                                                           20

Зелене¹, село-хутір                                                                                               20

Зинтюп-1¹, Зинтюп-2¹, села-хутори                                                           21

К                                                                                                                               

Калинівка, село                                                                                            21

Камлик¹, поселення-кошара                                                                              21

Катеринівка, село                                                                                        21

Качкарівка, село                                                                                          21

Ковильне, село                                                                                             21

Кривий Ріг, село                                                                                          21 Л  

Лиходідівка, село                                                                                         22

М                                                                                                                               

Маячка, село                                                                                                22 Метрополь, село        22

Митрофанівка¹, село-хутір                                                                               22

Молоканка¹, село-хутір                                                                               22

Н                                                                                                                             

Нагай-Киргиз¹, поселення-кошара                                                                 23

Новомиколаївка, село                                                                                  23

Новомихайлівка, село                                                                                 24

Новопокровка, село                                                                                     25

Новорепівка, село                                                                                        26

Новотроїцьке, селище міського типу                                                        27

Новоукраїнка, село                                                                                      28

О                                                                                                                              

Овер’янівка, село                                                                                         29

Одрадівка, село                                                                                            29

Олександрівка, село                                                                                    29

П                                                                                                                             

Перемога, село                                                                                             30

Петрівка¹, село                                                                                                    30

Подове, село                                                                                                 30

Попелак, село                                                                                               30

С                                                                                                                              

Садове, село                                                                                                 31

Свиридонівка, село                                                                                      31

Семихатки¹, село-хутір                                                                                     31

Сергіївка, село                                                                                             31

Сиваське, селище міського типу                                                                32

Сивашівка, село                                                                                           33

Сисоєвка¹, село                                                                                                   33

Сінне¹, село                                                                                                  33

Сольоне¹, село-хутір                                                                                          34

Софіївка, село                                                                                              34

У                                                                                                                              

Успенівка¹, село                                                                                           34

Ф                                                                                                                             

Федорівка, село                                                                                            34

Х                                                                                                                              

Хир’янівка¹, село-хутір                                                                                     34

Ч                                                                                                                              

Чагарлик¹, поселення-кошара                                                                          34

Червона Долина¹, село                                                                                34

Чкалове, село    35 Чумацький Шлях, село          35

Чурюк¹, поселення-кошара                                                                         35

Я                                                                                                                               

Ясна Поляна, село                                                                                       35

Ергоніми

А                                                                                                                               

Аграрник, ТОВ                                                                                            36

Айленд, ТОВ                                                                                                36

Альфа фарм, ДП                                                                                          36

Г                                                                                                                                

Громадянська праця¹, колгосп                                                                   36

Д                                                                                                                               

Дніпро-Білогір’я, ТОВ                                                                                36

Дружба¹, колгосп                                                                                         36

Є                                                                                                                                

Єресько, ПП                                                                                                 37

З                                                                                                                                

Зоря¹, колгосп                                                                                              37

І                                                                                                                                 

Імені Будьоного¹, колгосп                                                                          37

Імені Горького¹, колгосп                                                                             37

Імені Леніна¹, колгосп                                                                                 37

Імені Паризької комуни¹, колгосп                                                             37

Імені Фрунзе¹, колгосп                                                                                37

Імені Чкалова¹, радгосп                                                                              37

Імені Шевченка¹, колгосп                                                                           38

К                                                                                                                               

Колос, ПСП                                                                                                  38

Л                                                                                                                               

Лана-Подове, ТОВ                                                                                       38

М                                                                                                                               

Мир, ПСП                                                                                                     38

Н                                                                                                                               

Незаможник № 1¹, колгосп                                                                         38

Ніко, ФГ                                                                                                          38

Нове життя¹, колгосп                                                                                  38

О                                                                                                                               

Оптіма-Брідінг, ТОВ                                                                                   39

П                                                                                                                               

Перемога¹, колгосп                                                                                      39 Пуск, ТОВ                                                                                                    39

Р                                                                                                                              

Росія¹, колгосп                                                                                             39

С                                                                                                                              

Світанок¹, колгосп                                                                                       39

Світлана, ПСП                                                                                             39

Свобода¹, колгосп                                                                                        39

Сиваський борець¹, радгосп                                                                       39

40-років Перемоги¹, колгосп                                                                      40

Сиваш, ПСП                                                                                                        40

Степленд Україна, ТОВ                                                                              40

Степовий¹, колгосп                                                                                      40

Т                                                                                                                              

Таврійський¹, радгосп                                                                                 40

Таврія¹, колгосп                                                                                           41

Тепло-Огарьовське, ПСП                                                                           41

У                                                                                                                              

Україна¹, колгосп                                                                                         41

Україна-Дивне, ПП                                                                                      41

Ч                                                                                                                              

Червоний жовтень¹, колгосп                                                                      41

Червоний робітник¹, колгосп                                                                     41

Червоний Сиваш¹, радгосп                                                                         42

Ш                                                                                                                            

Шлях до комунізму¹, колгосп                                                                    42

Годоніми

А                                                                                                                              

Азовська, вулиця                                                                                         42

Аліпова, вулиця                                                                                           43

Анатолія Сторчака, вулиця                                                                              43

Антипенка, вулиця                                                                                      43

Асканійська, вулиця                                                                                    43

Б                                                                                                                              

Базарний, провулок                                                                                     44

Банкова, вулиця                                                                                                  44

Безродного, вулиця                                                                                     44

Белінського, вулиця                                                                                    44 Білецького, вулиця                                                                                      44

Б. Хмельницького, вулиця                                                                          44

Болотний, провулок 44 Братів Польченко, вулиця                                                                          44

Будівельників, вулиця                                                                                 45

В                                                                                                                               

Верхня, вулиця                                                                                            45

Весела, вулиця                                                                                                      45

Виборча, вулиця                                                                                          45

Виноградна, вулиця                                                                                             45

Вишнева, вулиця                                                                                         45

Відродження, вулиця                                                                                  45

Власенко С.Т., вулиця                                                                                        46

Водоп’янова, вулиця                                                                                   46

Волчкова, вулиця                                                                                         46

8-го Березня, вулиця                                                                                    42

Вузький, провулок                                                                                       47

Г                                                                                                                                

Гагаріна, вулиця                                                                                          47

Ганжи Ф.Ф., вулиця                                                                                            47

Гвардійська, вулиця                                                                                    48

Генічеська, вулиця                                                                                      48

Героїв Сиваша, вулиця                                                                                48

Гоголя, вулиця                                                                                             48

Горіховий, провулок                                                                                           48

Городний, провулок                                                                                    48

Горького, вулиця                                                                                         48

Григорюка, вулиця                                                                                              48

Грушевськкого, вулиця                                                                               49

Д                                                                                                                               

9-го Січня, вулиця                                                                                       42

9-го Травня, вулиця                                                                                     42

Декабристів, вулиця                                                                                    49

Добровольського, вулиця                                                                           49

Доброскока, вулиця                                                                                             49

Дружби, вулиця, провулок                                                                                50

Ж                                                                                                                              

Жукова, вулиця                                                                                            50

З                                                                                                                                

Заводська, вулиця                                                                                        50

Залізнична, вулиця                                                                                      50

Зарічна, вулиця                                                                                            50

Затиса, вулиця                                                                                              50

Затишна, вулиця        51 Західна, вулиця                                                                                            51

Зелена, вулиця                                                                                             51

Зелений, провулок                                                                                       51

Зерноточна, вулиця                                                                                     51

І                                                                                                                               

І. Франка, вулиця                                                                                         51

К                                                                                                                              

Калинова, вулиця                                                                                               51

Кальченка, провулок                                                                                   51

Каштанова, вулиця                                                                                      51

Квіткова, вулиця                                                                                          52

Квітнева, вулиця                                                                                                 52

Квітуча, вулиця                                                                                                   52

Київська, вулиця                                                                                          52

Комарова, вулиця                                                                                        52

Кооперативна, вулиця                                                                                 52

Космонавтів, вулиця                                                                                   52

Краснова, вулиця                                                                                         52

Кримська, вулиця                                                                                        53 Л  

Лесі Українки, вулиця, провулок                                                               53

Лінійна, вулиця                                                                                            53

Лісова, вулиця                                                                                              53

Ломоносова, вулиця                                                                                    53

Лугова, вулиця                                                                                             53

Лук’янова, вулиця                                                                                       54 М  

Малашина, вулиця                                                                                       54

Матросова, вулиця                                                                                      54

Маяковського, вулиця                                                                                 54

Меліораторів, вулиця                                                                                  54 Миру, вулиця                                                                                               54

М.І. Білошкури, вулиця                                                                              55

Мічуріна, вулиця                                                                                         55

Молодіжна, вулиця                                                                                      55

Московська, вулиця                                                                                    56

Мостова, вулиця                                                                                          56

Н                                                                                                                             

Набережна, вулиця                                                                                      56

Наскрізний, провулок                                                                                 56

Нова, вулиця                                                                                                56 Новоселі, вулиця                                                                                          56

Новоселівська, вулиця                                                                                56

О                                                                                                                               

О. Залати, вулиця                                                                                         57

Олімпійська, вулиця                                                                                    57

П                                                                                                                               

П. Морозова, вулиця                                                                                           57

Паньківа, вулиця                                                                                          57

Паркова, вулиця                                                                                           58

Партизанська, вулиця                                                                                  58

Перемоги, вулиця                                                                                        58

1-го Травня, вулиця                                                                                     42

Першотравнева, вулиця                                                                              58

Пирогова, вулиця                                                                                         58

Південна, вулиця                                                                                         58

Південний, провулок                                                                                   58

Північна, вулиця                                                                                          58

Подова, вулиця                                                                                            58

Подовська, вулиця                                                                                       58

Польова, вулиця                                                                                           58

Польового, вулиця                                                                                       59

Поповича, вулиця                                                                                        59

Поштова, вулиця                                                                                         59

Поштова Житломасив, вулиця                                                                   59

Приканальна, вулиця                                                                                   59

Присиваська, вулиця                                                                                   59

Пролетарська, вулиця                                                                                 59

Пуляєва, вулиця                                                                                           59

Пушкіна, вулиця                                                                                          59

50-років Перемоги, вулиця                                                                         42

Р                                                                                                                                

Рибгоспна, вулиця                                                                                       60

Робітнича, вулиця                                                                                        60

Робоча, вулиця                                                                                             60

С                                                                                                                               

Садова, вулиця                                                                                             60

Свобода, вулиця                                                                                                   60

Свято-Троїцька, вулиця                                                                                      60

Семихатки, вулиця                                                                                      60

Сергіївська, вулиця                                                                                             60

Серьогіна, вулиця                                                                                        60 Соборна, вулиця        61

Солідарності, вулиця                                                                                   61

Сонячна, вулиця                                                                                          61

40-років Перемоги, вулиця                                                                         42

Соснова, вулиця                                                                                           61

Спортивна, вулиця                                                                                      61

Стадіонна, вулиця                                                                                        61

Степова, вулиця                                                                                           61

Суворова, вулиця                                                                                         62

Супутникова, вулиця                                                                                  62

Східна, вулиця                                                                                             62

Т                                                                                                                              

Таврійська, вулиця                                                                                      62

Тельмана, вулиця                                                                                         62

Теплоoгарьовська, вулиця                                                                          62

Терешкової, вулиця                                                                                     62

Тернопільська, вулиця                                                                                62

Тетерятника В.К., вулиця                                                                                 62

Толбухіна, вулиця                                                                                       63

Торгова, вулиця                                                                                                  63

Тупіковий, провулок                                                                                   63

У                                                                                                                              

Українська, вулиця                                                                                            63

Урожайна, вулиця                                                                                       63

Ушакова, вулиця                                                                                          64

Х                                                                                                                              

Херсонська, вулиця                                                                                     64

Ц                                                                                                                             

Центральна, вулиця                                                                                     64 Ч  

Чкалова, вулиця                                                                                           64

Ш                                                                                                                            

Шевченка (Т.Г.), вулиця                                                                             64

Шевченка (М.Л.), вулиця                                                                            64

Шевченка, провулок                                                                                          65

Широка, вулиця                                                                                            65

Шкільна, вулиця                                                                                          65

Шкільний, провулок                                                                                    66

Ю                                                                                                                            

Ювілейна, вулиця                                                                                        66

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.                  Андрієвський, 1915 – Андрієвський Ф.М. Статистичний довідник Таврійської губернії [Статистичний опис Таврійської губернії зі списком населених пунктів по повітах]. – Сімферополь, 1915. – 1202 с.

2.                  АНИПР – Аскания-Нова в исторических планах и рисунках 1828-1856 гг. / Составитель: Шванн Ханс при участии Главного архива земли Саксония-Ангальт и Общества ангальтского краеведения. – С. Петербург/ Магдебург/ Кетен, 2008. – 25 с.

3.                  ВТССУМ – Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. – 1440 с. 

4.                  ВНПЄР – Волості та найважливіші поселення європейської Росії. Випуск VIII / Укладач Г.Г. Єршов. – Санк-Петербург, 1886. – 157 с. 5. ГКТГ – Генеральна карта Таврійської губернії, 1822 р.

6.                      ГЕУ – Географічна енциклопедія України : в 3 т. / відп. ред. О.М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М.П. Бажана, 1989-1993. – Т. 1-3.

7.                      Горобець, 2016 – Горобець А.Я. Генезис ойконімів Новотроїцького району / А.Я. Горобець // Топоніміка у краєзнавчій та позакласній роботі з географії: матеріали VІ обласних краєзнавчих читань (29 січня 2016 р., м. Херсон) / за ред. З.В. Філончук. – Херсон: КВНЗ “Херсонська академія неперервної освіти”, 2016. – С. 8-11.

8.                      Горобець, 2014 – Горобець А.Я. Годонімікон Новотроїцького району Херсонської області: історико-аксіологічний аспект / А.Я. Горобець // 70-річний шлях Херсонської області – досягнення та перспективи розвитку: матеріали обласної науково-практичної конференції             (м. Херсон, 13 березня 2014 р.) / за заг. ред. С.В. Водотики, Ю.В. Кузьменко. – Херсон: КВНЗ “Херсонська академія неперервної освіти”, 2014. – С. 109-113. 

9.                      Горобець, 2016 – Горобець А.Я. Краєзнавчо-топонімічна діяльність як засіб соціалізації учнівської молоді / А.Я. Горобець // Топоніміка у краєзнавчій та позакласній роботі з географії: матеріали VІ обласних краєзнавчих читань (29 січня 2016 р., м. Херсон) / за ред. З.В. Філончук. – Херсон: КВНЗ “Херсонська академія неперервної освіти”, 2016. – С. 35-37.

10.                  Горобець – Горобець А.Я. Ойконімікон Новотроїцького району Херсонської області як топонімічний аспект аксіології рідного краю / А.Я. Горобець // Роль топоніміки у дослідженні рідного краю: матеріали ІІІ обласних краєзнавчих читань (31 січня 2013 р., м. Херсон) / за ред. З.В. Філончук. – Херсон: КВНЗ “Херсонська академія неперервної освіти”, 2013. – С. 25-28.

11.                  Горобець, 2013 – Горобець А.Я. Особливості топонімоутворення Новотроїцького району Херсонської області / А.Я. Горобець, С.Б. Дорогань. – Херсон: ПАТ “Херсонська міська друкарня”, 2013. – 234 с.

12.                  Горобець, 2015 – Горобець А.Я. Топонімічний словник Новотроїцького району  Херсонської області / А.Я. Горобець. – Херсон: Айлант, 2015. – 56 с.

13.                  ЕІУ – Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.:

В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. –

К. : Наук. думка, 2010. 

14.                  Зубков – Зубков М. Сучасний англо-український та україноанглійський словник / М. Зубков, В. Мюллер. – Х.: ВД “Школа”, 2005. – 768 с.

15.                  КЕН – Карта Екатеринославкаго наместничества, 1792.

16.                  КНГ – Карта Новороссійской губерніи А. Вилбрехта, 1800.

17.                  КТГ, 1865 – Карта Таврійської губернії за редакцією К. Пєтрова, 1865.

18.                  КТГ – Карта Таврической губерніи. Изданіе Л. Ильина, 1859.

19.                  ККП – Колекція карт і планів. До 85-річчя Державного архіву Херсонської області: Опис фонду № 302 / Автор-укладач О. Шинкаренко; Упорядники: Л. Виноградова, О. Іскрова, А. Карпова (керівник проекту), О. Марущак (відповідальна за випуск), Н. Новаторова та ін.; Державний комітет архівів України, Державний архів Херсонської області, Херсон, 2006. – 720 с.;  іл. – (Архівні зібрання України. Спеціальні довідники).

20.                  Лучик – Лучик В.В. Етимологічний словник топонімів

України / В.В. Лучик; відп. ред. В.Г. Скляренко. – К.: ВЦ “Академія”, 2014. – 544 с.  

21.                  Мурзаев – Мурзаев Э.М. Словарь народных географических терминов / Э.М. Мурзаев. – М. : Мысль, 1984. – 653 с.

22.                  ПКТГ. ВІ, 1867 – Пам’ятна книга Таврійської губернії. Випуск І / За ред. К.В. Ханацького // Таврійський губернський статистичний комітет. – Сімферополь, 1867. – 657 с.

23.                  ПКТГ. ТІХ, 1889 – Пам’ятна книга Таврійської губернії. Том ІХ / За ред. К.А. Вернера // Статистичне бюро Таврійського губернського земства. – Сімферополь, 1889. – 698 с.

24.                  Полесье – Полесье. Лингвистика. Археология. Топонимика / Отв. ред. В.В. Мартынов, Н.И. Толстой. – М.: Наука, 1968. – 306 с.

25.                  Поспелов – Поспелов Е.М. Имена городов: вчера и сегодня (1917-1992): Топонимический словарь / Е.М. Поспелов. – М.: Русские словари, 1993. – 250 с.

26.                  Поспелов, 2000 – Поспелов Е.М. Историко-топонимический словарь России. Досоветский период / Е.М. Поспелов. – М.: Профиздат, 2000. – 224 с.

27.                  ПВРУ – Постанова Верховної Ради України № 1377-VIII

“Про перейменування окремих населених пунктів та районів” // Відомості Верховної Ради. – № 24. – 19 травня. – 2016. – С. 497. 28. Радлов – Радлов В.В. Опыт словаря тюркских наречий : в 4 т. / В.В. Радлов. – СПб. : ИАН, 1893-1911. – Т. 1-4. 

29.                  CIC – Словник іншомовних слів / уклад. С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. – К. : Наукова, думка, 2000. – 664 с.

30.                  СУМ – Словник української мови: в 11 т. /АН УРСР.

Інститут мовознавства /гол. ред. І.К. Білодід. – К.: Наук. Думка, 19701980. Т. 1-11.

31.                  СУМ, 2012 – Словник української мови / відп. ред. В.В. Жайворонок. – К. : Просвіта, 2012. – 1316 с.

32.                  СКЄР, 1919 – Спеціальна карта європейської Росії, 1919.

33.                  СКЕР – Специальная карта европейской Россіи под ред. подполковника Стрюльбицкого, 1865.

34.                  СНПТГ, 1865 – Список населених пунктів Таврійської губернії за свідченнями 1864 р. / Центральний статистичний комітет міністерства внутрішніх справ. – Санк-Петербург, 1865. – 138 с.

35.                  СТГППДП, 1886 – Статистичні таблиці про господарське положення поселень Дніпровського повіту. Том ІІ / Статистичне бюро Таврійського губернського земства. – Сімферополь, 1886. – С. 56-65.

36.                  Стрижак – Стрижак О.С. Назви річок Запоріжжя та Херсонщини / О.С. Стрижак . – К.: Наук. думка, 1967. – 127 с.

37.                  ТСРЯ – Толковый словарь русского языка / Под ред. Д.Н. Ушакова. – М.: Гос. ин-т “Сов. энцикл.”; ОГИЗ; Гос. изд-во иностр. и нац. слов., 1935-1940. (4 т.).

38.                  УПВР – Указ Президії Верховної Ради УРСР “Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських рад і населених пунктів Херсонської області” від 15 квітня 1946 року.

39.                  УРСР. АТП, 1973 – Українська РСР. Адміністративнотериторіальний поділ на 01 січня 1972 р. / Упорядник Д.О. Шелягін. – Київ: Українське видавництво політичної літератури, 1973. – 816 с.

40.                  УРСР. АТП, 1947 – Українська РСР. Адміністративнотериторіальний поділ на 01 вересня 1946 р. Видання перше. – Київ:

Українське видавництво політичної літератури, 1947. – 1062 с.

41.                  УП, 1945 – Український правопис. К., 1946.

42.                  УП, 1960 – Український правопис. К., 1961.

43.                  Хусаинов – Хусаинов Н.Н. Словарь тюркских основ русского языка. –  Издание пятое, дополненное и исправленное. – Уфа: Полиграфдизайн, 2012. – 636 с.

44.                  ЧАП – Чапли стали Асканией // Чапельський під. – № 31. –

25 лип-  ня. – 2003. – С. 3.

45. Чучка – Чучка П. Прізвища закарпатських українців : історико-етимологічний словник / П. Чучка. – Львів : Світ, 2005. – 702 с. 46. ЭСРЯ – Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера. – Москва: Прогрес, 1986. Том I-IV.

47.                  ЭСТЯ, 1997 – Этимологический словарь тюркских языков. Общетюркские и межтюркские лексические основы. Выпуск первый / Отв. ред. Г.Ф. Благова. – М.: “Языки русской культуры”, 1997. – 368 с.

48.                  ЭСТЯ – Этимологический словарь тюркских языков / Э.В. Севортян; отв. ред. Л. С. Левитская. – М. : Наука, 1997. – 364 с.

 

Довідкове видання

 

ГОРОБЕЦЬ Артем Якович

 

 

Топонімічний словник

Новотроїцького району Херсонської області.

Видання друге: доповнене та перероблене

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коректор – О.П. Богач

Дизайн обкладинки – Р.В. Горобець

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підписано до друку 26.03.2014 р. Формат 60х84/16.

Друк офсет. Папір офсетний. Гарнітура Tіmes New Romаn.

Умовн. друк. арк. 3,5. Наклад 300 прим. Зам. 26

 

Видрукувано у ТОВ «Айлант»

73000, Україна, м. Херсон, пров. Пугачова, 5/20

Свідоцтво про реєстрацію ХС №1 від 20.08.2000 р.

Тел.: (0552) 49-33-48, 26-67-22