У ЧОМУ СИЛА ЕНЕРГІЇ РОДУ?
ТРАДИЦІЇ ТА СВЯТА.ЧОМУ ДЛЯ МЕНЕ ВАЖЛИВІ
ЗВИЧАЇ ТА СВЯТА?
ТРАДИЦІЇ ТА СВЯТА.
ЧОМУ ДЛЯ МЕНЕ ВАЖЛИВІ ЗВИЧАЇ ТА СВЯТА?
Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.
Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.
Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки, Спас).
Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика. Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням «хата з дітьми - базар, а без них цвинтар». Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам - дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.
Новонароджену, а особливо хвору чи кволу дитину, треба було якнайшвидше охрестити. У церковному обряді хрещення на перший план виступають хрещені батьки, ролі яких надавали особливого значення. Вони шанувалися як близькі родичі і були для хрещеника другими батьками, бо мали за обов'язок опікуватися дитиною, брати участь у її вихованні, допомагати у скрутну хвилину. Хресні мали бути хрещеними та перебувати у церковному шлюбі.
Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.
Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.
Перестав літери, утвори слова-синоніми до слова ХУРТОВИНА. Запиши.
ЛВОІАХ |
|
АХГУ |
|
ЯЗІВА |
|
ЛЕАМІТЗЬ |
|
ЦИРХЕЛУДЯ |
|
ЛИЕТЕМЯЦ |
|
АРІЗВХАЮ |
|
Прочитай вірш. Який настрій він створює?
Як дівчинка вирішила потішити Святого Миколая?
В нічку чарівну дітки чекають
На подарунки від Миколая.
Я постараюсь,вам обіцяю,
подарувати щось Миколаю.
Щоб Чудотворець в стужу зимову
зміг до маляток навідатись знову,
вив’яжу шарфик і рукавички –
хай зігрівають темної нічки.
Вив’яжу теплі, щоб він зігрівся
і, боронь Боже,не застудився.
Піде з гостинцем із нашого дому,
любо,напевно,буде Святому.
2. У торбині Святого Миколая було 56 іграшок і 32 книжки. Миколай на вулиці Веселій дітям під подушки поклав сьому частину іграшок і восьму частину книжок.У скільки разів більше іграшок, ніж книжок, поклав Миколай дітям під подушки на вулиці Веселій?
Щедрий вечір |
обрядова різдвяна їжа |
Кутя |
вечір напередодні Різдва |
Ряджені |
виконання величально-вітальних пісень |
Святвечір |
українська різдвяна прикраса |
Колядування |
учасники обрядів,які змінюють зовнішній вигляд |
Дідух |
вечір перед Святим Василем |
Новий рік – одне з найпопулярніших календарних свят. Цей день протягом століть щорічно відзначають, знають, люблять і чекають люди, різні у своїх етно-національних традиціях і релігійних переконаннях.
В Україні традиція новорічного святкування має особливо непросту та тривалу історію: наші прадіди у різний час святкували новий рік і в березні, і у вересні, і у січні – та й тепер 2 рази.
Новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Вірили, що на святках присутні душі померлих родичів, яких також боялися і намагалися умилостивити. Побутувало уявлення про те, що у новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити що завгодно. До цієї ночі, як і до свята Івана Купала, приурочені перекази про палаючі гроші та скарби. Дуже довго жила віра в те, що характер новорічного свята впливає на долю всього року. На цьому грунті сформувалися звичаї, обряди, заборони та обмеження, в яких яскраво відбився світогляд хлібороба, його невпевненість у завтрашньому дні, страх перед стихійними силами природи.
Традиційна новорічна обрядовісгь українців – це ціла низка зимових свят, серед яких виділяється період дванадцятидення з кульмінаційними точками 25 грудня (Різдво), 1 січня (Новий рік) і 6 січня (Хрещення) за старим стилем. Вечір 31 грудня називали щедрим, або багатим, до нього готували багатий святковий стіл. Тоді ж вдавалися до різноманітних магічних ритуалів. Наприклад, господар підходив з сокирою до дерева, звертаючись до нього: «Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю» – і тричі легенько торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути рясний урожай фруктів. Щоб улітку позбутися гусені, тричі оббігали садок босоніж тощо.
Побутували численні новорічні прикмети й ворожіння. На Полтавщині у новорічну ніч дивилися на хмари: якщо вони йшли з півдня, вірили, що буде врожай на ярину, якщо з півночі – на озимину. Тієї ж ночі намагалися дізнатися, які зернові будуть найбільш урожайними наступного року. Для цього надворі лишали пучечки пшениці, жита, ячменю, вівса та ін. Вважалося, що краще вродить та культура, на яку впав іній. Яскраво ігровий характер мали ворожіння про шлюб.
Специфічними складовими традиційного українського новоріччя були величальні обходи й поздоровлення (щедрування, засівання), рітуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками («Маланка», «Коза») та ін. Деякі з них широко побутують й донині.
В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а «дідух». Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув'язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб «дідух» міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з колоссям. Гілки «дідуха» — за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувались, — обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Дідух символізував спільного предка.
Спочатку Новий рік для наших предків був цілком весняним святом. Оскільки у всіх стародавніх народів святкування Нового року зазвичай співпадало з початком відродження природи і в основному було приурочене до березня - початку землеробських робіт, то й давні слов’яни початок нового року асоціювали з приходом весни. Зима втекла – отже, настав новий рік.
Березневе святкування нового року підтверджують і назви місяців, які до сьогодні збереглися в романських та деяких слов’янських мовах. Деякі місяці успадкували свої латинські назви з порядку свого слідування: наприклад, «September» (вересень) у перекладі означає сьомий, «October» (жовтень, від лат. octo) — восьмий, «November» (листопад, від лат. novem) — дев’ятий, «Decеmber» (грудень, від лат. decem) —десятий. Російська мова також відображає десятимісячний річний цикл, запозичивши латинські назви місяців. Такі назви збереглися тому, що у Стародавньому Римі рік мав 304 дні і поділявся лише на десять місяців, першим з яких був березень. Згодом імператор Нума Помпілій додав ще два місяці – «Ianuarius» (січень) на честь бога світла Януса та «Februarius» (лютий) на честь бога сонця Феба, а Юлій Цезар ввів новий календар (нині він називається юліанським), за яким датою зустрічі Нового року стає перший день січня—місяця, названого на честь дволикого Януса, одна частина обличчя якого була ніби звернена назад до минулого року, інша—уперед до нового.
Існує безліч теорій походження традиції наряджати ялинку на зимові свята, тому історія виникнення цього ритуалу вельми заплутана і незрозуміла – коротко ніяк не розкажеш... До речі, новорічною ялинка вважається саме в країнах колишнього соцтабору, а в усьому світі – вона різдвяна. Що ж спробуємо розібратися!
Як ялинка стала символом: стародавні вірування?
Багато-багато років тому, коли людство перебувало в зародку свого розвитку з найпримітивнішим укладом життя, одним і з предметів поклоніння для людей було дерево. Його одухотворяли і наділяли «високодуховними» властивостями. За деякими переказами з різними варіаціями вважалося, що дерева – це живі істоти, у яких живуть душі наших померлих близьких. Або ж у гілках дерев таяться духи, які знаходять собі тут комфортний притулок. Так що прикрашати дерева ще в незапам'ятні часи люди почали для того, щоб «задобрити» цих духів. Адже вони можуть бути як прихильні до живих, так і агресивні.
І в аспекті таких вірувань особлива роль відводилася, звичайно, вічнозеленим деревам. Це ж якесь диво – усе в'яне, а в смереках, соснах, туях і т. д. життя жевріє і взимку, і влітку. Так, стародавні люди вірили, що це відбувається тому, що вони обрані Сонцем. А воно як джерело тепла і життя – головне божество в більшості язичницьких міфологій.
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО СНІГОВИКА
Давайте згадаємо наше дитинство. Як тільки випадав перший сніг, так всі радісно бігли на двір ліпити сніговика, чи не так? Більшість з нас досі полюбляє цю цікаву забаву, тому що сніговик став традиційним символом зимових свят не тільки в Україні, а і у різних куточках світу. Як правило, в кожній країні є не лише свої методи ліплення сніговиків, але і старовинні повір'я та традиції, пов'язані зі сніговими чоловічками.
Сніговик – це своєрідний символ Нового Року. Однак, останнім часом він все рідше прикрашає центральні парки і вулиці міст через відсутність інвентарю – снігу. По-іншому, на жаль, зробити його неможливо. Сніговик є одним з улюблених персонажів дітей та дорослих. Створюючи його образ або ж його «дружини» – Снігової баби, батьки стають ближчими до дітей, радіють, занурюються в прекрасний світ дитинства і бавляться, як вони. Поява Снігової баби бере початок з часів Русі. Було прийнято вважати, що засніжені, холодні зими виникають завдяки духам жіночої статі. А ось заспокоїти їх люди намагалися таким способом – зліпивши жінку-сніговика. Так сказати, віддати данину духам взамін на добру і теплу погоду.
Раніше, ще до початку XIX століття сніговики були образами поганого та злого. Таке сприйняття і ототожнення людини зі снігу було засновано на дуже холодних зимах. Погоди приносили багато бід і забирали чимало життів, в наслідок чого народ не виявляв доброти до таких героїв. В деяких країнах було повір'я, за яким подивившись на сніговика можна було накликати смерть або нещастя. У Норвегії в темний час доби люди обходили сніговиків десятою дорогою, так як побачити снігову фігуру ввечері було поганим знаком, а розглядати сніговика з вікна вночі взагалі вважалося небезпечним. В Україні ж до сніговиків навпаки ставилися як до чарівника, який міг допомогти і зменшити холод. Мітла давалася сніговику, щоб він міг полетіти на небо. Також в Україні розрізняються поняття сніговик і снігова баба. Остання – уособлення небесних німф на землі, яка відповідала за снігові бурі і хуртовини. У Румунії особливе значення надають декоруванню зони декольте сніговика. Не важливо, хто він-чоловік чи жінка, на ньому повинне бути намисто-оберіг (в'язка часнику). В країнах Європи чуже поява простого сніговика. Йому необхідні обов'язкові аксесуари – гірлянди, шарфи, капелюшки, шапочки та рукавички. Без цього всього картина не має ніякого значення для жителів Європи. Важлива частина образу сніговика – його ніс. Він обов'язково повинен бути зроблений з якогось овоча довгої форми. Приміром морква або кукурудза, а в самих витончених країнах – вишня. Один з найбільших сніговиків зробили в лютому 1999 р в місті Бетел, штату Мен. Його назвали «Ангус, Король Гори» на честь Ангуса Кінга, який був тоді губернатором Мена. Сніговик був 35 метрів заввишки і понад 4000 т вагою. У 2008 році, тут же, зробили сніговик ще більший: висотою: 37 м і вагою 6000 т.
В останній день 2000 року в московському кафе на Стретенці розважалися відомі діячі культури та їх діти. Вони ліпили самого великого в історії Росії сніговика з морозива з рекордною вагою 154 кг. Напередодні Різдва 2010 року англійським вченим Девідом Коксом (David Cox), членом Квантового відділення Національної фізичної лабораторії Лондон а, спільно з колегами був створений символ сніговика з двох горошин сплаву олова розміром 0,01 мм . Ніс сніговика зроблений з платини, діаметр його становить всього 0,001 мм. Обличчя і посмішка сніговика були вирізані за допомогою сфокусованого пучка іонів. Сніговик обов'язково складається з декількох снігових куль, на місце очей зазвичай вставляються вугілля або ґудзики, замість носа – морквинку, а в руці він тримає мітлу. На голові сніговика красується відро, а шия дбайливо вкрита яскравим шарфом. В 2012 році, на території туристичного комплексу «Буковель» зліпили найбільшого сніговика в Україні. Його висота сягає 4,85 м (без капелюха). У ліпленні приймали участь всі бажаючі. І на останок додамо, що провести зиму і не зліпити незвичайну версію снігової баби – значить, марно провести зиму.
Сніговик і Новий рік
Зажурився Сніговик:
Всі у гості йдуть на свято,
А мені - ось тут стояти.
І у тебе буде свято:
У дворі живу ялинку
Ми прикрасим, як картинку.
Новорічну ніч юрбою
Зустрічатимем з тобою.
Мав,як мріяв,Сніговик
Незабутній Новий рік.
Діти зліпили 9 сніговиків, кожен з яких складався із 3 куль.Одну кулю ліпили 2 дитини.Скільки дітей ліпили сніговиків?
Святкування Нового Року чекають як дорослі, так і діти, адже кожен з нас глибині душі -дитина. Ми чекаємо на це свято за атмосферу казки, що проникає повсюди, за домашній затишок, за аромат мандарин та гарячого какао. Наші, українські традиції відомі нам іще з дитинства. А от які новорічні традиції існують в інших країнах світу?
Новий рік в Австралії не так сильно відрізняється від звичного нам, звичайно ж, якщо не брати до уваги, що це найспекотніше свято у цій країні. Тут відсутні ялинки, олені та сніг, натомість місцевий Санта Клаус з’являється у новорічну ніч на пляжах Сіднея у костюмі для плавання та пересувається на віндсерфі.
США
Жителі США готуються до Нового року і Різдва одночасно, починаючи з кінця листопада, одразу після Дня Подяки (26 листопада). Подарунки американським дітям дарує Санта-Клаус, він проникає у будинок до дітей через камин і залишає подарунки в шкарпетках. У Новорічну ніч у Санти важлива місія – облетіти всю планету, тому й не дивно, що він зголодніє, допоки добереться до Вашого будинку. У дітей Америки є традиція: залишати склянку молока і декілька печив для Санти (щоб йому вистачило сил летіти далі) та морквинку для головного з його оленів-помічників – Рудольфа. Печиво для Санти печеться усією родиною за декілька днів до свята, рецепт якого зазвичай передається із покоління у покоління. У деяких великих містах першого січня проходять паради. Самий веселий і численний — новорічний парад на нью-йоркській площі Times Square, де збираються тисячі жителів міста.
Англія
У Великобританії всі замовляють подарунки у Father Christmas. Йому пишуть листа з перерахуванням бажаного, який кидають у камін. Дим з труби доставить список бажань прямо за призначенням. Дим-димом, а от за подарунками британці просто обожнюють ходити самостійно. Вони дарують один одному подарунки приблизно однакової вартості. У сімейному колі дуже часто церемонія розподілу подарунків проводиться за старою традицією – шляхом жеребкування. Обов’язково дотримується звичай розсилати листівки з різдвяним сюжетом усім знайомим.
Окрім ялинки у будинках Британії Ви можете зустріти гілочки гостролистника, які тут називають просто Holly, і омели білої, яка символізує гостинність і родючість. Домівки мешканців Туманного Альбіону завжди прикрашені у червоному кольорі – кольорі серця, а на ялинці Ви завжди зможете побачити безліч фігурок у цієї форми.
Ірландія
Ірландців по праву називають гостинною нацією. У новорічну ніч вони відкривають двері своїх домівок, а кожен, хто завітає до них, стане бажаним гостем, отримує почесне місце і келих вина.
Шотландія
А от у Шотландії коли стрілки годинника наближаються до 12 години, господар будинку мовчки відчиняє двері й тримає їх відчиненими до останнього удару. У такий спосіб він випускає Старий рік і впускає Новий.
Уельс
В Уельсі гості приносять шматочки вугля, кидають їх у сімейний камін і бажають, щоб вогнище у цьому каміні палало якнайдовше.
У всіх жителів британських островів на новорічних столах обов’язково присутні індичка під соусом, англійський пудинг і бренді. Пудинг готують із хлібних крихт, борошна, масла, ізюму, яєць і різних прянощів. Перед подачею до столу пудинг фламбують: обливають ромом, підпалюють і палаючим ставлять на стіл.
Іспанія
Іспанці та португальці вважають символом багатства і злагоди виноградну лозу. Саме тому вони загадують 12 бажань на кожен місяць наступного року, з’їдаючи при цьому 12 виноградин під час бою курантів. А от малюки вивішують за вікно заздалегідь приготовані панчохи, які до ранку наповнюються подарунками. А ще іспанці ліплять сніговиків з піску! Так, так! Саме на узбережжі океану.
Новий Рік в Австрії іменується Днем святого Сильвестра. Саме в його честь австрійці готують 31 грудня традиційний напій – пунш з вина і кориці. На центральних площах країни проходять різдвяні ярмарки, фасади будинків прикрашають зеленими гірляндами. За повір’ям, феєрверки та салюти в новорічну ніч проганяють дух старого року і впускають новий. Також у столиці Австрії 31 грудня та 1 січня проходять відомі у всьому світі Віденські бали.
Італія
Якщо на Новий рік Вам хочеться добряче покричати і не хвилюватися, що подумають інші, тоді варто поїхати в Італію. Згідно з італійською традицією, чим голосніше проводити старий рік, тим більше негативної енергії можна позбутися. До самого світанку у містах чути галас і вибухи петард. Також, за повір’ями жителів Італії, в новорічну ніч необхідно звільнятися від всього старого і непотрібного: тому з вікон викидають старі меблі і непотрібні речі. За прикметами, місце, що звільнилося, неодмінно займуть нові речі. Тому 1 січня прийнято одягати усе нове. Подарунки дітлахам залишає Баббо Натале. Він проникає в будинок через камін, біля якого йому залишають чашечку молока, як і у США. Приходить італійський Дід мороз із подругою, відьмою Бефаною, яка дарує подарунки слухняним діткам, бешкетники отримують лиш купку попелу чи вуглинку.
Франція
Символом Нового Року і Різдва у Франції є зелена ялинка та ясла Ісуса. Французький Дід мороз, Пер Ноель, зі своїм помічником розносить подарунки ще й на Різдво, але він приїзжає не на оленях, а на віслюку, і наповнює дитяче взуття подарунками. Давньою традицією є спалювання різдвяного поліна. Це символізує достаток і тепло в будинку. Дехто зберігає попіл від поліна увесь рік, свято вірячи, що він захистить родину від негараздів і втрат.
Новий рік у Фінляндії — це свято, у якому реальність нерозривна з міфами і казками. Адже справжній Санта-Клаус, якого тут називають Йоулупуккі, живе у Лапландії. Саме звідси він вирушає на санях, запряжених оленями, до дітей всього світу. Фінам пощастило більше за інших — вони можуть прийти до Санти в гості й зустрітися з ним особисто.
Японія
У Японії серед новорічних аксесуарів величезною популярністю користуються амулети на щастя – граблі.
Китай
А от у Китаї Новий рік святкують завжди під час молодого місяця в кінці січня — на початку лютого. Під час святкової процесії, яка проходить вулицями Китаю в новорічну ніч, люди запалюють безліч ліхтарів. Це робиться для того, щоб освітити собі шлях у Новий рік.
Складаємо модель характеру
Мета.Діти вчаться:розрізняти риси характеру, спостерігати, аналізувати і помічати свої риси характеру та людей навколо, висловлювати свою думку і логічно обґрунтовувати її, розвивати емоційний інтелект
Основні завдання:
1. Діти пригадують самі або за допомогою дорослого (згадуючи казкових або літературних героїв, відомих людей) риси характеру людини.
2. Діти співвідносять колір цеглинок з рисами характеру.
3. Педагог пропонує дітям скласти модель характеру друга.
4. Діти розповідають про модель характеру один одному.
Запитання до дітей:
• Поясніть, чому саме такий колір цеглинки означає таку рису характеру героя?
• Які риси характеру вашого друга подобаються вам найбільше і чому?
• Чи є в когось із членів вашої родини такі ж риси характеру, як у вашого друга?
Святкуємо разом
Основні завдання:
1. Педагог пропонує дітям уявити, що у червоної цеглинки сьогодні свято і вона запросила всіх сусідів до себе на гостини. Діти розміщують шість цеглинок на одному аркуші біля червоної цеглинки.
2. Після святкування педагог пропонує дітям повернути всіх мешканців до власних будинків, тобто розмістити цеглинки на кольорових аркушах паперу відповідно початкових умов.
Запитання до дітей:
• Як ви думаєте, з якої нагоди сьогодні свято у цеглинки? (спонукати дітей мислити креативно, придумати оригінальні свята, наприклад, день червоного кольору)
• Що потрібно для веселого свята?
• Згадайте, з якої нагоди і до кого ви ходили в гості?
Математика і я
Мета. Діти вчаться: Математичній грамотності, застосовувати раніше вивчене, швидко реагувати, виконуючи проблемне завдання
Основні завдання:
Запитання до дітей:
•Педагог пропонує дітям заплющити очі і пригадати, які цеглинки вони використали для того, щоб виконати завдання?
На Різдво мете снігами, буде осінь з пирогами.
Чи та кутя щедра, чи вона голодна, а припадеш до макітри — від’їстись не годна!
Хоч свяченою водою купайся щоднини, яку вроду батьки мають, така і в дитини!
Не лайся — дідух на покутті!
На Святвечір і худобина людську мову розуміє.
Люди колядують, а павуки працюють.
Як дзвіночки задзвонили — скупі двері зачинили.
Несу кутю на покутю, на зелене сіно, щоби бджоли сіли!
І що то ти за людина, що минає колядина?..
Різдво йде, коляду веде.
Бодай на колінах, а вечерю на Вілію старим батькам віднеси!
Як в хаті є узвар і кутя, то буде живності до пуття.
Не покрила Покрова, не покриє і Різдво.
Кутя — на покуття, а узвар — на базар.
Хто на Йордан скупається, тому гріхи прощаються!
Скільки на Святвечір висіялося на небі зірок, так уродить восени горох.
Кутею обсипають вулики, щоб добре перезимували бджоли.
Перед Святвечором тричі стукають обухом сокири по стовбуру дерева, що перестало плодоносити, грозяться зрубати його. Кажуть, допомагає.
Не можна не принести вечері перед Різдвом хрещеним батькові-матері, бо ніхто ніколи в куми не візьме.
Як дитина на Святвечір пчихне, то її неодмінно обдаровують, вважають, що це принесе родині добробут.
Мороз напередодні Василя (Нового року) — вродять жито-пшениця, всяка пашниця.Як в хату на Різдво зайде першою молодичка, то корова приведе теличку, а як — молодик, то в господі буде бик.
Зелене Різдво — білий Великдень.
Який день на Різдво, такий і на Петра (12 липня).
В який день тижня Різдво, в такий треба починати жнива.