Традиційні українські прикраси від давнини до сьогодення,їх призначення.

Традиційні українські прикраси від давнини до сьогодення,їх призначення.

Жіночі прикраси в українському побуті стали обов'язковою частиною святкового вбрання, також мали своє призначення та певні особливості. За кількістю нагрудних прикрас можна було визначити, наскільки була заможною їхня власниця.

Найбільш розповсюдженою традиційною українською прикрасою було намисто. Жінки одягали його як у святкові, так і будні дні.

Намисто часто поєднували з іншим прикрасами: дукачами, герданами, саблами, перлами, які разом з українським вбранням створювали довершений традиційний образ. Найпопулярнішим кольором намиста був червоний. Саме він є кольором сміливості, відваги, любові, символізує невичерпну енергію.

Силянки (плетенки) — прикраси, назва яких походить від техніки нанизування (силення) бісеру.

Шелести – це прикраса, яку носили переважно на Гуцульщині. Таке намисто виглядає, як ланцюжки з круглих металевих дзвіночків.

Коралі – ця нашийна прикраса є однією з найпопулярніших та навіть найпоширеніших серед сьогоденної сувенірної продукції. Цю прикрасу створювали з кількох ниток (разків), на які нанизували червоні намистини у формі циліндрів. Разки були неоднакові – дрібні та масивні намистини на різних нитках.

Гердан – це виріб з бісеру, який спочатку носили тільки чоловіки. У гердані поєднуються різні візерунки. Сама прикраса виглядає, як дві плоскі стрічки, які поєднані своїми краями у місці сонячного сплетіння. Це фінальне завершення прикраси нагадує медальон.

Згарди – це, перш за все, намисто-оберіг. У зображеннях використовували образи сонця, кола тощо. Ця прикраса створюється з нанизаних металевих хрестиків та намистин. Може складатися з кількох намист та дисків (чепраг).

Плетенки – це виріб з бісеру, який носять на шиї. Також цю прикрасу інколи називають “цятки” або ж “силенка”, адже метод створення – силення. Важливу роль відіграє орнамент, який має певне значення.

Дукати (личман) – це нагрудна прикраса з металу, яка нагадує монети, а намистинки на нитці з каміння чи скла. Цей виріб завжди вішали посередині. На самій монеті зображали сцени битв чи біблійні сюжети.

Дармовіси (світлячки) – це намисто зі скла. Зазвичай використовують дуте скло, а стали популярними такі буси у 19 столітті.

Салби – прикраса, яка була найбільш популярна на Буковині, нагадує татарські вироби – нагрудник з полотна, який розшивали монетами.

Пацьорки – яскраві та мальовані скляні намистини, які поєднують на одній нитці. Спочатку виготовлення таких прикрас було таємницею, а потім почали використовувати смальну різних кольорів для ручного розпису.

Баламути – це білий перламутр, який нанизували на ризки. Така прикраса символізувала дівочу цноту, а оздоблювати могли з додаванням оберегів, ікон, хрестів тощо.

Кризи – це широкий комір з бісеру. Він круглої форми та покриває шию, плечі та груди. Найпоширенішим такий вид виробу був серед лемків та бойків.

Вушні прикраси Українські селянки дуже полюбляли різноманітні сережки, це один з найдавніших видів традиційних жіночих прикрас. На той час вушка дівчаткам проколювали у досить ранньому віці, часто починаючи з двох років. Для цього використовували тонкі гострі сережки, які залишалися до заживання ранки. Діти носили переважно мідні сережки, дівчата та поважні молодиці здебільшого срібні, позолочені чи золоті, все залежало від майнового статусу родини.

З цією прикрасою пов'язано досить багато різних народних повір'їв: люди вірили, що носіння сережок допомагало знімати головний біль; у першу шлюбну ніч наречена мала обов'язково знімати серги; під час трауру чи посту жінки вдягали скромні серги у формі кільця; загубити сережки вважалося дурним знаком, це віщувало нещастя.

Скласти «Сенкан» до слова прикраси. Скласти асоціативний кущ до слова намисто відповідно до кожної букви зі слова. Створити власний ескіз сучасної української прикраси (малюнок)Або надіслати фото власних виробів прикрас (якщо ви або хтось із вашої родини виготовляє прикраси hand made)Домашнє завдання

Рефлексія