Травми під час занять фізичною культурою, їх причини та профілактика

Травми під час занять фізичною культурою, їх причини та профілактика

Анотація:

Ця стаття присвячена спортивним травмам. Мета роботи - вивчити виникнення та правила профілактики травматизму на  заняттях фізичною культурою. Враховуються різні види спортивних травм та ведеться статистика. Також було розглянуто причини спортивних травм. Наведено основні правила профілактики таких травм.

Ключові слова:

заняття спортом; фізична культура; травми;  причини травм; види травм; профілактика травматизму; спортивні травми

Вступ

  Фізичне виховання і здоров'я часто використовуються як взаємозамінні. Щоб вести здоровий спосіб життя та залишатися у формі, люди займаються спортом. Але не можна забувати, що організація фізичної активності повинна бути добре організована, щоб уникнути більш менш серйозних травм.

Актуальність дослідження

 Незважаючи на те, що серед різних видів травм на спортивні припадає лише 2%, все ж таки необхідно знати, як їх уникнути та лікувати, адже кожен з нас так чи інакше займається фізичною культурою.

Мета дослідження

 Метою цього дослідження є вивчення особливостей спортивних травм.

Задачі дослідження

 Для досягнення цієї мети було визначено такі задачі:

1. Вивчити саме поняття спортивних травм;

2. Розглянути види спортивних травм;

3. Визначити причини травм на заняттях із фізичної культури;

4. Вивчити  заходів  заходи що до профілактики спортивного травматизму.

Наукова новизна

Полягає у вивченні статистики різних видів травм на заняттях з фізичної культури, а також докладної класифікації різних видів спортивних травм. З іншого боку, розглядаються зовнішні та внутрішні причини спортивних травм, тобто. як сама людина впливає на травму і що вона може зробити, щоб запобігти травмі.

Дослід

  Спортивна травма – це пошкодження м'яких тканин, зазвичай м'язів або сполучної тканини, що виникає під час фізичних вправ. Найбільш поширеними травмами серед спортсменів є забиття, розтягнення зв'язок та травми колінного суглоба. Такі травми можуть виникнути практично у будь-якому виді спорту. Черепно-мозкові травми трапляються не менш рідко.

Найбільш поширеною травмою є колінний суглоб, частку якого припадає 50% всіх спортивних травм. На другому місці травми або хронічні захворювання гомілковостопного суглоба, що зустрічаються у

10% спортсменів. Спортсмени однаково часто страждають на травми поперекового та грудного відділів хребта. Травматична патологія гомілки та стопи зустрічається у 6% випадків. Травми стегна, плеча та кисті становлять 5%, травми ліктьового суглоба – 3,5%.

На уроках  фізичної культури від 35 до 40% травм пов'язані із забоями на заняттях: баскетболом, волейболом, футболом, легкою атлетикою. Найчастіше здобувачі освіти  зазнають травм під час занять гімнастикою. Відповідно, на таких уроках викладач  має бути максимально зосередженим, а здобувачі освіти — максимально слухняними та уважними, щоб уникнути травм.

Ушкодження розрізняють:

• шкірні (забиті місця і рани);
•  підшкірні (розриви зв'язок, переломи кісток);
• порожнинні (крововиливи, поранення грудей, суглобів) ушкодження.

Рани діляться на:

•  відкриті (з порушенням цілісності);
• закриті (зміни тканин та органів виникають при непошкоджених шкірі та слизових оболонках).

Залежно від ступеня тяжкості травми поділяються на:

•  важкі;
• середнього ступеня тяжкості;
• легкі.

До тяжких травм відносяться травми, що призводять до виражених порушень здоров'я та призводять до втрати працездатності  у навчальній та спортивній діяльності  на термін понад 30 днів.

Травми середньої тяжкості – це травми з вираженою зміною організму, що призводять до неможливості займатися фізичними вправами протягом 10-30 днів.

До легких  травм відносяться травми, що не викликають значних порушень в організмі та втрати загальної та спортивної працездатності. До таких травм відносяться садна,  потертості, поверхневі рани, дрібні забиття.

Також травми поділяються на гострі та хронічні. Виникнення гострих травм пов'язані з раптовим впливом того чи іншого фактора, що травмує. А хронічні травми виникають у результаті багаторазового впливу одного і того ж травмуючого фактора на конкретну ділянку тіла.

Крім того, виділяють мікротравми. До таких травм відносяться пошкодження клітин тканин в результаті одноразового впливу, що незначно перевищує межі фізіологічної резистентності тканин і викликають порушення їх функцій та структури.

При організації занять фізичною культурою потрібно враховувати низку факторів, через які можна отримати ту чи іншу травму. Причини травм можна розділити на зовнішні та внутрішні. Зовнішні чинники багато в чому не залежать від здобувача освіти.

До зовнішніх причин належать:

• погане освітлення  спортивної зали;
• недоліки в організації уроку із боку викладача;
• порушення вимог медичного контролю;
• несприятливі санітарні умови;
• несприятливі погодні умови (при тренуваннях на свіжому повітрі)
• погане матеріальне забезпечення спортивної зали;
• порушення поведінки здобувачів освіти;
• відсутність належної кваліфікації викладача;

До внутрішніх факторів, що безпосередньо залежать від здобувача освіти, відносяться:

• самопочуття (стан перевтоми);
• неправильна техніка виконання вправ;
• недостатня фізична підготовка для виконання складніших вправ;
• схильність до спазмів м'язів та судин.

Для профілактики спортивних травм слід:

• знати причини спортивних травм  при виконанні різних видів фізичних вправ;
• розробити заходи щодо попередження спортивного  травматизму;
• 3) правильно та професійно організовувати заняття.

Крім того, частою причиною травмування є падіння. Таке часто трапляється за недотримання правил безпеки. Травми, що виникають при падінні, дуже різноманітні  (переломи кінцівок, струси мозку, розриви внутрішніх органів та ін.).

При профілактиці спортивних травм необхідно звертати увагу на правильно підібраний одяг та взуття, а також наявність захисних пристроїв (залежно від виду спорту). Навіть  невелике відхилення від норми може призвести до травм різного ступеня важкості.

Загальні правила профілактики спортивних травм включають:

• уважність та спокій;
• дотримання правил безпеки;
• інвентар та якісне підлогове покриття спортивної зали;
• дотримання правил особистої гігієни;
• якісна розминка та розігрів м’язів;
• правильне виконання техніки руху;
• розрахунок  своїх сил та можливостей  організму;
• професійно підготовлений викладацький склад;
• медичне спостереження.

Крім загальних заходів організації та профілактики спортивного травматизму на заняттях з фізичної культури, існують заходи щодо профілактики спортивного травматизму в окремих видах спорту.

Висновок і результати дослідження

Таким чином  у фізичному вихованні велика відповідальність лежить на викладачах  та лікарях. Для запобігання спортивним травмам необхідний суворий медичний контроль. Крім того, велику роль відіграє викладацький склад. Від цього залежить грамотне оформлення уроку та організація дисципліни на занятті. Роль самих здобувачів освіти не менш важлива. З їх боку повинен бути контроль за самопочуттям, правильно підібраним одягом та взуттям, виявляти повагу до викладача.

Бібліографічний список

1. Агранович В.О., Агранович Н.В. Аналіз спортивного травматизму у фізичній культурі та спорті та створення умов для їх зниження. // Медико-фармацевтичний журнал "Пульс". 2017. 5 с.

2. Солодовник О.М. Травми у фізичному вихованні: особливості причини та профілактики. //Міжнародний журнал гуманітарних наук. 2019. 4 с.

3. Пушков К.О. Спортивні травми, їхня характеристика, види, профілактика. // Вісник Наукового товариства магістрантів, аспірантів та молодих учених. 2015 стор. 213-215

4. Рубанович В. Б. Основи лікарського контролю при заняттях фізичною культурою: Підручник для середньої  професійної освіти. / В.Б. Рубанович. - 3-тє вид., Випр. та дод. - Москва: Юрайт Верлаг. 2020. – 253 с.