ТРАВМИ ЖИВОТА. КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМ

ТРАВМИ ЖИВОТАУкладач: Студентка 571-М групи. Войтенко Вікторія Викладач: Тарасенко О. М. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТМЕДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ Травми живота МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТМЕДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ Укладач: Студентка 571-М групи. Войтенко Вікторія Викладач: Тарасенко О. М.

Травма живота – це ушкодження органів, що знаходяться в черевній порожнині, зокрема шлунка, кишечника, печінки, селезінки, підшлункової залози, нирок, сечового міхура та великих судин. Органи черевної порожнини поділяють на паренхіматозні та порожнисті (трубчасті). Паренхіматозні органи. Це органи, що складаються з щільної тканини (паренхіми) і не мають порожнин. • Печінка• Підшлункова залоза• Селезінка• Нирки• Надниркові залози. Порожнисті (трубчасті) органи. Вони мають порожнину, через яку проходить або накопичується вміст (їжа, рідини, травні соки тощо). • Шлунок• Кишечник (тонкий і товстий)• Жовчний міхур і жовчні протоки• Сечовий міхур, сечоводи

Класифікація1. Закриті травми живота. Це ушкодження, при яких немає відкритого поранення передньої черевної стінки. Вони можуть супроводжуватися ушкодженням внутрішніх органів або обмежуватися лише травмою м’яких тканин. Види закритих травм: Без ушкодження внутрішніх органів (забої, гематоми м’яких тканин)З ушкодженням внутрішніх органів2. Відкриті травми живота. Це ушкодження з порушенням цілісності шкіри та можливим проникненням у черевну порожнину. Види відкритих травм: Непроникаючі– пошкоджується тільки черевна стінка, але очеревина залишається неушкодженою. Проникаючі – пошкоджується очеревина, можливий вихід внутрішніх органів або потрапляння інфекції в черевну порожнину

пошкодження діафрагми. Діафрагма — м’язова перегородка між грудною та черевною порожнинами, важлива для дихання. Пошкодження діафрагми зазвичай виникає через травми (удари, автокатастрофи, порізи), можуть бути як закритими, так і відкритими. Розрив діафрагми може призвести до переміщення органів (печінка, шлунок, кишечник) у грудну порожнину. Симптоми пошкодження діафрагми• Біль у грудях та животі, особливо при вдиху.• Дихальні порушення (ускладнене дихання, утруднення вдиху).• Шок, низький артеріальний тиск.• Переміщення органів, що може проявлятися як порушення роботи шлунка чи кишечника.

Хірургічна тактика: Розрив діафрагми є абсолютним показанням до екстреного хірургічного втручання. Середня лапаротомія- основний доступ,що дозволяє оцінити також ступінь пошкодження діафрагми і черевної порожнини. Розриви зашивають синтетичною неросмоктуваною ниткою

ушивання розриву діафрагмипластика дефекту діафрагми поліпропіленовою сіткою. Торакоскопічний та лапароскопічний метод

Пошкодження шлунка. Симптоми пошкодження шлунка. Різкий біль у верхній частині живота. Ознаки внутрішньої кровотечі: блідість, слабкість, запаморочення, падіння тиску. Нудота, блювання (можливе з домішками крові). Напруження м’язів живота та симптоми перитоніту при прориві стінки шлунка. Травма шлунка буває закритою (удари, падіння, аварії) або відкритою (ножові, вогнепальні поранення). • Часто поєднується з травмами інших органів черевної порожнини. • Небезпечна через ризик внутрішньої кровотечі та перитоніту (запалення очеревини)

Хірургічна тактика: Лапаротомія – ушивання розривів шлунка. Резекція шлунка – видалення частини шлунка при великих пошкодженнях. Дренування черевної порожнини для запобігання інфекції. Клінічні дані, що свідчать про травму шлунка з пошкодженням його стінки , є показанням до екстреного оперативного втручання. Перед операцією доцільно ввести зонд у шлунок спорожнити його. Субсерозні гематоми в будь-якому відділі шлунка підлягають розтину і ревізії серозної оболонки. При відсутності розриву мʼязової і слизової оболонок накладають вузлові серосерозні шви .

Пошкодження дванадцятипалої кишки. Травми бувають закриті (удари, ДТП, падіння) і відкриті (ножові, вогнепальні поранення). Часто супроводжуються пошкодженнями інших органів (печінки, підшлункової залози). Небезпечні через ризик перитоніту та масивної внутрішньої кровотечі. Симптоми пошкодження• Різкий біль у верхній частині живота.• Ознаки внутрішньої кровотечі: слабкість, запаморочення, блідість, падіння тиску.• Нудота, блювання (іноді з домішками крові). • Напруження м’язів живота та симптоми перитоніту при прориві кишки.

Хірургічна тактика:1. Ушивання рани . Виконується при невеликих розривах без значного ушкодження стінки. Використовують двошаровий шов, можливе підкріплення серозно-м’язовими швами.2. Резекція дванадцятипалої кишки. Проводиться при великих пошкодженнях або некрозі тканин. Дефект компенсується анастомозом (з’єднанням) між залишками кишки або з шлунком.3. Гастродуоденостомія. Якщо резекція кишки значна, шлунок з’єднують із тонкою кишкою для відновлення пасажу їжі.4. Транспілоричне відведення. Використовується при важких травмах для тимчасового розвантаження кишки та загоєння ушкоджень.5. Дренування черевної порожнини•Обов’язковий етап операції для профілактики перитоніту

Пошкодження порожньої і клубової кишок. Основними причинами виникнення пошкоджень тонкої кишки прямий удар в живіт; здавлення тіла між двома предметами;падіння з висоти. З усіх органів черевної порожнини найчастіше пошкоджується тонка кишка (порожня і клубова) приблизно в 24,1% спостережень, що пояснюється значною довжиною кишки , ї незахищеністю . Симптоми•Різкий біль у животі, що посилюється при русі.•Ознаки перитоніту: напруження м’язів живота, лихоманка.•Нудота, блювання, здуття живота.•Ознаки внутрішньої кровотечі: слабкість, тахікардія, блідість, зниження тиску.

Хірургічна тактика: Основний хірургічний доступ - серединна лапаротомія. Під час операції здійснюють ретельну ревізію всіх петель тонкого кишечника і його брижі, починаючи від звʼязки Трейтца. Виявлення одиничного пошкодження стінки або відсутність у черевній порожнині кишкового вмісту не є приводом для припинення ревізії, оскільки пошкодження тонкої кишки часто бувають множинними і/або субсерозними. Першочерговим етапом хірургічного втручання є зупинка триваючої кровотечі. Субсерозні гематоми тонкої кишки розкривають і спорожняють.

Пошкодження ободової кишки. Пошкодження ободової кишки порівняно з тонкою кишкои спостерігають утричі рідше з огляду на сприятливіше анатомічне розташування. Вони зустрічаються приблизно у 10% постраждалих з пошкодженням органів черевної порожнини і за очеревинного простору. Розриву ободової кишки сприяє переповнення її газами і каловими масами з одночасним розслабленням мʼязів передньої черевної стінки під час отримання травми. Найчастішими причинами пошкодження ободовоЇ кишки є :• проникаючі поранення черевної порожнини (колото-різані, вогнепальні й ін.);• дорожньо-транспортні пригоди;• прямий удар в живіт тупим предметом;• здавлення між двома предметами.

Хірургічна тактика: 1. Зупинка кровотечі – першочергове завдання хірурга. 2. Огляд ободової кишки – починається з ілеоцекального кута, наявність калу свідчить про повне пошкодження. 3. Мобілізація та ревізія – при заочеревинних гематомах необхідно провести мобілізацію ділянки. 4 . Ушивання невеликих дефектів – серосерозними швами для десерозованих ділянок і розтин субсерозних гематом. 5. Малий дефект – глухий дворядний шов без виведення колостоми, іноді з трансректальною інтубацією. 6. Великі дефекти – при дефектах застосовують резекцію з первинними анастомозами (геміколектомія, резекція поперечної кишки). 7. Каловий перитоніт – виведення колостоми, не рекомендується зашивати дефекти.

Пошкодження прямої кишки Травма прямої кишки зустрічається рідко ( у 1-2% постраждалих з абдомінальною травмою), що по яснюється анатомічними особливостями органа (оточення кістками таза і мʼязами, іншими податливими органами). Значно частіше травма прямої кишки супроводжується поєднаним ушкодженням інших органів: сечового міхура, сечівника, піхви, матки, передміхурової залози, а також кісток таза. Як правило, такі пошкодження ускладнюються тяжким шоком і значною крововтратою. Симптоми:•Кровотеча з прямої кишки (під час дефекації або при пальцевому дослідженні).•Больовий синдром: посилюється при кашлі або натисканні на кишку (симптом “газового поштовху”).•Рана промежини чи сідничних ділянок, особливо при вогнепальних ранах.•Можливе потрапляння газів та калу в сечовий міхур при пошкодженні сечового міхура чи уретри.

Хірургічна тактика: Екстрене хірургічне втручання.•Ревізія тонкої та сигмоподібної кишки, а також сечового міхура•Зашивання рани прямої кишки, дренування черевної порожнини.•Встановлення газовідвідної трубки в пряму кишку.•При великих ушкодженнях – двоствольна сигмостома або операція типу Гартмана.•Сфінктеропластика при пошкодженні сфінктера, або підшивання кишки до шкіри промежини при відриві ануса.

Пошкодження печінки. Травми печінки відносять до найбільш важких , складних для діагностики та лікування абдомінальних пошкоджень, оскільки вони майже завжди супроводжуються шоком, значною крововтратою і перитонітом внаслідок витікання жовчі. Пошкодження печінки складають близько третини всіх травм органів черевної порожнини. Основними етіологічними факторами, що приводять до закритого пошкодження печінки, є :• удар в живіт ;• падіння з висоти;• здавлення грудної та черевної порожнин

Пошкодження печінки. Симптоми:• Внутрішня кровотеча та жовчний перитоніт.• Закриті травми: важкий стан з перших хвилин — шок, кровотеча масивна, не зупиняється самостійно , порушення дихання і кровообігу.• Гостра крововтрата: блідість, холодний піт, тахікардія, зниження артеріального тиску.• Біль в правому підребер’ї з іррадіацією в праве плече.2. Фізикальне обстеження:•Резистентність передньої черевної стінки, можливе захисне м’язове напруження та здуття живота.•Симптоми подразнення очеревини з’являються через 6-8 годин, коли розвивається перитоніт.

Хірургічна тактика: Екстрена операція: Операція необхідна незалежно від стану пацієнта для запобігання шоку і крововтраті.•Лапаротомія: для доступу до черевної порожнини та оцінки пошкоджень.•Тампонада рани: у разі незначних пошкоджень або при легкому кровотеченні.•Прінгл метод: тимчасове перетискання печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки для зупинки кровотечі2. Зупинка кровотечі:коагуляція,кровоспині. Пошкодження великих судин: Якщо методи зупинки кровотечі неефективні, може бути перев’язка печінкової артерії, але це веде до високого ризику розвитку некрозу.3. Шви на печінці: При поверхневих ранах накладаються П-подібні або вузлові шви. Використовуються розсмоктувані синтетичні нитки для запобігання запаленням.

Пошкодження селезінки. Пошкодження селезінки спостерігаються у 10-30% постраждалих з травмою живота, частіше при закритій травмі. Найчастіше виконують спленектомію. Разом з тим сучасні уявлення про численні важливі функції селезінкиістотно розширили показання до виконання органозберігаючих операцій. Клінічна картина: • Типи травм: Залежно від механізму травми та характеру пошкодження (розрив пульпи та капсули) виникають симптоми внутрішньочеревної кровотечі та перитоніту. Симптоми включають: • Тахікардія, гіпотонія, блідість шкіри. • Короткочасна втрата свідомості. • Біль, який може іррадіювати в ліве плече і лопатку. • Притуплення перкуторного звуку по лівому фланку живота. • Симптом “ваньки-встаньки”: Хворий намагається прийняти позу, що дає полегшення для травмованої ділянки, зазвичай лежачи на лівому боці або сидячи зі стегнами, притиснутими до живота. • Диференціація ушкоджень: Особливу увагу треба звертати на пошкодження з розривом селезінки та підкапсульною гематомою. Болі в лівому підребер’ї можуть бути мінімальними або затримуватися до кількох діб.

Хірургічна тактика: Види операцій при травмі селезінки:• тампонування розривів капсули;• зашивання рани селезінки;• резекція селезінки;• спленектомія. Для зміцнення шва селезінки і профілактики прорізування використовують ділянку великого сальника (оментопластика) або синтетичні матеріали.

Пошкодження підшлункової залози. Травма підшлункової залози є досить рідкісним видом травм черевної порожнини і зустрічається приблизно в 1-4% постраждалих. При цьому пошкодження підшлункової залози спостерігається в 5 разів частіше при закритій травмі живота, ніж при відкритій. Клінічна картина: • Легка травма (контузія): Симптоми розвиваються поступово через кілька днів. Хворі скаржаться на тупий біль в епігастральній ділянці або лівому підребер’ї, нудоту, блювоту, підвищення температури тіла. Можливо утворення інфільтрату в ділянці підшлункової залози через 4-6 діб. • Відрив частини підшлункової залози: Сильний біль в епігастральній ділянці з іррадіацією в спину, тахікардія, зниження артеріального тиску, напружений живіт, різка болючість при пальпації, позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга. Можливий двофазний перебіг, коли після кількох діб з’являються симптоми панкреатиту і перитоніту. • Пошкодження інших органів (порожнистих або паренхіматозних): Симптоми перитоніту та внутрішньої кровотечі на перший план.

Хірургічна тактика: Забезпечення гемостазу (зупинка кровотечі) у разі пошкодження судин підшлункової залози. Адекватне дренування пошкоджених ділянок для запобігання інфекційним ускладненням (виведення ексудату з заочеревинної клітковини, сальникової сумки та черевної порожнини). Техніка оперативного втручання: N. B.! Не рекомендується зашивання ран підшлункової залози: через великий ризик розвитку гострого панкреатиту. Замість цього використовуються методи гемостазу, такі як прошивання кровоточивих судин або застосування аргоноплазмової коагуляції. • Для герметизації невеликих пошкоджень підшлункової залози може застосовуватись пластина “Тахокомб” або інші синтетичні матеріали. • При пошкодженні панкреатичної протоки, що супроводжується витіканням панкреатичного соку, здійснюється зовнішнє дренування або установка дренажу до зони пошкодження

Пошкодження нирок. Серед усіх органів сечостатевої системи найчастіше при травмі ушкоджуються саме нирки. Пошкодження нирок можуть бути як закритими, так і відкритими. Вони можуть виникати внаслідок травм живота, ребер, поперекового відділу хребта, а також в результаті ударів чи падінь. Важливим аспектом є своєчасне діагностування та правильний вибір методів лікування, щоб уникнути важких ускладнень. Пошкодження нирок можна класифікувати за ступенем тяжкості: • I ступінь: Легке ушкодження, що не супроводжується великою кровотечею, без значних порушень . • II ступінь: Розрив капсули або паренхіми нирки, невелика кровотеча. • III ступінь: Великі розриви нирки, значна кровотеча. • IV ступінь: Повний розрив нирки або пошкодження судин, велика кровотеча, загроза втрати органа. • V ступінь: Ущільнення або ампутація нирки, важка кровотеча.

Хірургічна тактика:1. У разі незначних ушкоджень нирки (I-II ступінь) лікування зазвичай є консервативним: Спостереження та моніторинг: Призначають постільний режим, обмеження фізичних навантажень. Контроль за гематурією: Постійний моніторинг рівня крові в сечі. Антибактеріальна терапія: Для профілактики інфекційних ускладнень. Гемостатична терапія: Для зупинки кровотечі.2. Хірургічне лікування. При важких ушкодженнях (III-V ступінь) можуть знадобитися хірургічні втручання. При поєднаному пошкодженні нирок і органів черевної порожнини застосовують серединну лапаротомію. Послідовність дій: 1. Спочатку зупиняють кровотечу. 2. Виконують втручання на порожнистих органах (шлунок, кишки). 3. В останню чергу обробляють рани сечовивідних шляхів. Пошкодження нирки: Якщо кровотеча від нирки сильна, накладають мʼякий затискач на її ніжку. Далі оцінюють ступінь ушкодження: • При розриві паренхіми, множинних пошкодженнях або травмі магістральних судин, якщо є функціонуюча протилежна нирка, проводять нефректомію.

Пошкодження сечового міхура. Пошкодження сечового міхура і сечоводів — це травми сечової системи, які можуть виникати при травмах живота, тазу, зазвичай внаслідок дорожньо-транспортних пригод, падінь, а також після оперативних втручань. Такі травми можуть мати серйозні наслідки, тому важливо вчасно діагностувати і надавати належне лікування.- Пошкодження сечового міхура можуть бути закритими та відкритими.

Класифікація: I ступінь: Легкі ушкодження слизової оболонки або стінки міхура, без розриву. II ступінь: Мілкі розриви міхура, обмежена гематурія. III ступінь: Значні пошкодження, розрив стінки міхура з витіканням сечі в черевну порожнину. IV ступінь: Масивні пошкодження міхура з розривом стінок і супутніми ускладненнями, такими як перитоніт.

Хірургічна тактика: У разі незначних ушкоджень сечового міхура (I-II ступінь) лікування зазвичай є консервативним: Спостереження: Постільний режим, обмеження фізичних навантажень. Антибактеріальна терапія: Для профілактики інфекцій. Знеболювання та спазмолітики: Для полегшення больових симптомів. Місцеве дренування: Введення катетера для відведення сечі. Хірургічне лікування. При тяжких ушкодженнях сечового міхура (III-IV ступінь) може знадобитися хірургічне втручання: Хірургічне ушивання розривів або відновлення стінки міхура за допомогою швів. Дренування: Якщо не можна здійснити безпосереднє закриття, вводять дренажі для відведення сечі. Цистектомія: Випадок повного видалення сечового міхура може бути показаний при значних пошкодженнях, якщо орган не підлягає відновленню.

Пошкодження матки маткових труб. Пошкодження матки, маткових труб і яєчників, як правило, діагностують під час екстреного хірургічного втручання, проведеного з приводу відкритої або закритої травми живота. Ушкодження стінки матки, що не проникають в її порожнину, зашивають синтетичними розсмоктуваними нитками. При великих пошкодженнях стінки матки проводять надпіхвову ампутацію без придатків. Ушкоджені маткові труби видаляють. Розриви яєчників зашивають, а при великих пошкодженнях провод їх резекцію

ускладнення травм живота1. Перитоніт — запалення очеревини через перфорацію органів, що призводить до інфекції в черевній порожнині.2. Геморагічний шок — масивна кровотеча, що порушує кровообіг.3. Сечова інфекція та сепсис — через пошкодження сечовивідних шляхів, що може призвести до системного запалення.4. Ниркова недостатність — втрата функції нирок через їх пошкодження.5. Кишкова непрохідність — порушення проходження їжі через кишечник через спайки або травми.6. Панкреатичні нориці — формування порожнин з панкреатичним соком після пошкодження підшлункової залози.7. Травматичний панкреатит — запалення підшлункової залози після травми.8. Гнійні ускладнення (абсцеси) — інфекція та накопичення гною в черевній порожнині.9. Спайковий процес — утворення спайок між органами після травм або операцій.10. Порушення функції органів після операцій — наслідки травм органів, що можуть призвести до дисфункцій навіть після лікування.

Ускладнення травм живота1. Перитоніт — запалення очеревини через перфорацію органів, що призводить до інфекції в черевній порожнині.2. Геморагічний шок — масивна кровотеча, що порушує кровообіг.3. Сечова інфекція та сепсис — через пошкодження сечовивідних шляхів, що може призвести до системного запалення.4. Ниркова недостатність — втрата функції нирок через їх пошкодження.5. Кишкова непрохідність — порушення проходження їжі через кишечник через спайки або травми.6. Панкреатичні нориці — формування порожнин з панкреатичним соком після пошкодження підшлункової залози.7. Травматичний панкреатит — запалення підшлункової залози після травми.8. Гнійні ускладнення (абсцеси) — інфекція та накопичення гною в черевній порожнині.9. Спайковий процес — утворення спайок між органами після травм або операцій.10. Порушення функції органів після операцій — наслідки травм органів, що можуть призвести до дисфункцій навіть після лікування.

Дякую за увагу!Бережіть себе!