ТРЕНІНГ БАТЬКІВСЬКОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

ТЕНІНГ БАТЬКІВСЬКОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

(конспект  інтерактивного заняття для батьків)

Тривалість заняття 1год

Мета: Ознайомити батьків з віковими особливостями дітей;  формувати основи батьківської компетентності щодо ефективної взаємодії «батьки – діти»; розкрити типові помилки сімейного виховання та активувати прагнення до самовдосконалення у статусі батьківства.

1. Вправа на знайомство «Дерево»

Мета: Створення комфортної атмосфери для успішної роботи.

Обладнання: плакат «Дерево», фломастери, паперові квітки.

Тренер роздає кожному учаснику квітку вирізану з паперу. На цих квітках учасники пишуть ім’я своєї дитини/дітей або вихованця та усно готують відповідь на питання «Що мені подобається робити як матері/батьку чи вихователю? Що мені не подобається робити як матері/батьку чи вихователю? Під час презентації  напрацювань, прикріплюють квіти на дерева.

До уваги тренера!

Самопрезентацію учасникам важливо закінчувати інформацією про те, що їм подобається робити як батькам чи вихователям. При обговоренні наголосити на тому, що батьки можуть мати певні проблеми та сумніви щодо методів виховання, які вони використовують, і саме участь у подібних тренінгах є одним із шляхів підвищення їх батьківської компетентності.

Рефлексія вправи.

У зворотному зв’язку батьки висловлюються про те, яку частину обов’язкової фрази їм було легше сказати: першу – що їм подобається робити як батькам, чи другу -  що їм не подобається робити як батькам?

Відповідають на питання: що дало виконання цієї вправи?

2. Правила роботи в групі

Обладнання: плакат «Примірний перелік правил»

Тренер пропонує учасникам вважати групу великою сім’єю, у колі якої обговорюватимуться питання взаємовідносин, виховання та розвитку дитини. Для ефективної роботи варто прийняти правила роботи в групі.

Кожен учасник по черзі зачитує одне правило, решта учасників шляхом голосування визначають,  прийняти це правило чи відхилити.

3. Вправа «Закономірності і фактори психічного розвитку»

Мета: ознайомити  учасників з типовими характерологічними особливостями  відповідної вікової групи.

Обладнання:  Цитати і виписки з робіт відомих психологів, наукові і життєві факти надруковані на окремих картках (по три екземпляри кожної цитати)

Учасники об’єднуються у три підгрупи (молодший шкільний вік, підлітковий і юнацький). Кожна підгрупа має завдання вибрати з поміж цитат характеристики відповідної їх назві вікової групи. Скласти на їх основі невеличку загальну характеристику визначеної вікової групи.

  По завершенню роботи презентація напрацювань

Цитати:

1. На основі даних в літературі і власних досліджень ми думаємо, що ____________ вік характеризується виникненням нового рівня самосвідомості, головна риса якої  - поява у ____________ здібності і потреби пізнавати самих себе, як особистість, з належними саме їй (на відміну від інших) якостями. Це породжує у __________ прагнення до самоствердження, самовираження і самовиховання (Л.І Божович).

2. В своєрідності уроку з учнями ___________ віку відображаються їхні наступні психологічні особливості: 1) увага основана на безпосередньому інтересі; довільна увага розвинена слабо; 2) засвоєння відбувається шляхом запам’ятовування  на основі слухання та виконання вправ; використання при засвоєні книжки і записів погано розвинені; 3) мислення наглядне, опосередковане логічне мислення розвинене погано; 4) самоконтроль розвинений погано; 5) прийомами та засобами систематичної розумової праці володіє ще гірше; 6) дуже рухливі та емоційні ( П.П Булонський).

3. Розумовий розвиток ________ полягає не стільки в накопиченні знань, умінь і зміні окремих властивостей інтелекту, скільки у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності ( І. С. Кон).

4. «________» проявляють постійну турботу про те, аби не опинитися ізольованими від друзів у окремій групі і від класу в цілому. Якщо над ними нависла загроза залишитися без підтримки класу чи хоча б найблищих друзів, вони відразу змінюють свою поведінку… Потреба в гідному статусі у класі настільки важлива для _________, що надаючи йому допомогу в прагненні задовільнити її, легко встановити не лише діловий, але й емоційний контакт, завдяки чому стає можливим вирішення будь – якої виховної проблеми (А.К.Краковський).

5. Не дивлячись на великі успіхи, досягнуті в процесі виховання, воля _____________ розвинена слабо. Вольові дії хоч і стають більш продуманими, але ще не втратили імпульсивності. Безпосередні бажання і почуття залишаються ще ведучими мотивами поведінки. _____________ вже усвідомлюють необхідність поводитись згідно обов’язку, але переважно підвладні своєму бажанню (В.І.Селіванов).

6. У ________________, як відомо, специфічним новоутворенням стає «почуття дорослості», яке виражає їх нову життєву позицію  по відношенню до себе, інших людей і світу, визначає напрямок і зміст соціальної активності, систему переживань і афективних реакцій (А.І.Раєв, Л.А.Матвеева).

7. Вони не вміють виділяти  у об’єкті, що сприймають головне і суттєве, відокремити його від дрібного і детального. Образ предмета розмитий, незрозумілий і недиференційований. Ця особливість сприйняття __________ є причиною багатьох помилок, які вони роблять при сприйнятті  подібних за зовнішнім видом предметів або зображень (А.А.Люблінська).

8. ________________ вік особливо важливий для формування світогляду, тому що саме в цей період дозрівають когнітивні та особистісні новоутворення (І.С.Кон)
9. Розвиток інтересів дітей _________ віку йде в декількох напрямках. По–перше, інтерес до конкретних фактів, що розширюють кругозір, починає відступати на другий план, поступаючись місце інтересу до закономірностей, що керують явищами природи. По-друге, інтереси ____________ стають більш стійкими, диференціюються по напрямках знань і набирають особистісного характеру (Л.І.Божович).

10.                      Переживання, пов’язані з дружбою, у ____________ займають більше місця, а ніж у _______________. Вони стають для нього більш вагомими і тому часто перевіряються на міцність, при цьому дуже чітко усвідомлюється різниця між просто товаришем і другом (П.М.Якобсон).

Рефлексія вправи.

4. Вправа «Типові помилки сімейного виховання»

Мета: допомогти учасникам визначити типові помилки сімейного виховання.

Обладнання: Перелік типових помилок виховання на аркушах А4 - три екземпляри, папір А4. фломастери.

Учасники залишають працювати у трьох підгрупах.

 Їх завдання: вибрати з «Переліку типових помилок виховання» найтиповіші помилки сімейного виховання, що зустрічаються у  їх родинах, та на їх основі створити експрес повідомлення і дати йому назву.

ПЕРЕЛІК ТИПОВИХ ПОМИЛОК ВИХОВАННЯ:

1. На виховання дитини зверталося мало уваги у перші роки її життя.
2. Відсутність єдиних вимог у вихованні дитини.
3. Сліпа, нерозбірлива любов до дитини.
4. Єдина дитина є центром надмірного впливу усіх дорослих членів сім’ї.
5. У батьків було важке дитинство і вони вважають, що у їхніх дітей воно повинно бути безтурботним, легким.
6. 6. Невимогливість батьків щодо дітей.
7. Через хворобу дитини (найчастіше надуману) батьки не висувають потрібні вимоги, побоюючись за їх стан.
8. Батьки основну увагу зосереджували на покращенні матеріально -  побутових умов сім’ї, а вихованню надавали другорядне значення.
9. Сім’я погано уявляє мету, завдання, засоби і методи виховання.
10.  Дитина розбещена матеріальним добробутом у сім’ї.
11.  Суперечливість виховних впливів (або надмірна невимогливість, або залякування, підвищена суворість, недоречні покарання).
12.  Груба батьківська влада, застосування фізичних покарань.
13.  Батьки підтримують невдоволеність вчителів дитиною.
14.  Перекладання турбот про виховання на соціальні інститути виховання (дитсадок, школу).
15.  Відсторонення дитини від нескладних домашніх справ.
16.  Невміння користуватися заохоченнями і покараннями, схильність до використання фізичних покарань.
17.  Відсутність такту у стосунках з дитиною.
18.  Сварки батьків у присутності дітей.
19.  Переоцінка батьками власних виховних можливостей.
20.  Аморальна поведінка одного з батьків у побуті (пияцтво).
21.  Невиправдана ідеалізація дитини («моя дитина найрозумніша, …» тощо).
22.  Байдужість до дітей.

Рефлексія вправи.

5. Інформаційне повідомлення: «Стилі сімейного виховання»

Обладнання:  Малюнок стилів сімейного виховання

     Агресивне мислення

Мої потреби є

важливішими

за твої

      Пасивне  мислення

           Твої потреби є

      важливішими за мої

    Асертивне мислення

       І ти, і я маємо потреби.

І твої, і мої потреби є важливими.

Давай поговоримо

й подумаємо, що

          ми можемо зробити

Асертивний / авторитарний

Авторитарні батьки встановлюють суворі правила, віддають накази і очікують, що діти коритимуться їм. Вони ставляться дуже суворо до дітей, які не виконують їхні накази. Такий батько або мати часто вважають: «Я правий, а ти – неправий» або «Ти будеш це робити, оскільки я тобі так сказав». Агресивні батьки є вимогливими, вказують, що робити дітям, кричать на них, наказують не слухаючи заперечень, і, загалом, суворі та безкомпромісні.

 Цілком імовірно, що авторитарно виховані діти чинитимуть опір своїм батькам, коли стануть підлітками.

 Діти, які виховуються дуже авторитарними батьками, можливо, погано навчатимуться, як обговорювати  питання та  домовлятися. Їм буде дуже складно навчитися, як упоратися із зовнішнім світом, розмовляти з іншими людьми та слухати їх. Їм буде дуже складно самостійно приймати рішення, вони будуть недовірливими та вважатимуть, що стосунки - це боротьба за владу та контроль.

Пасивний /ліберальний

Пасивним або ліберальним батькам не подобається оспорювати вчинки дітей або піддавати їх критиці. Вони не схильні рішуче обстоювати свій авторитет. Пасивні батьки можуть щось зробити за дитину замість того, щоб заохотити її зробити це самостійно, надто часто поступаються її вимогам, відмовляються від протиборства і, загалом, застосовують підхід – «віддам усе, що завгодно, за спокійне життя».

 Зрештою, виховані ліберальними батьками діти виростають досить невпевненими в собі та нерішучими, не мають належних умінь володіти собою або соціальних навичок. Вони можуть почуватися незахищеними через нерозвинене почуття обмежень.

Орієнтований на провину / пасивно – агресивний

Батьки, які застосовують такий стиль, намагаються примушувати робити своїх дітей те, що вони, батьки, хочуть, примушуючи їх почувати себе винними або почуватися незручно, якщо вони не послухаються своїх батьків. Вони досить часто виховують дітей, думаючи про те, що скажуть люди, або порівнюють своїх дітей з іншими дітьми. Батьки, які обирають такий стиль, уміють примусити своїх дітей почувати, що вони обманюють надії своїх батьків чи підводять їх. Пасивно – агресивні батьки намагаються викривати вину дитини за допомогою таких слів: «Ти, дійсно, засмучуєш свою маму, якщо не робиш домашнє завдання» або «Твій дідусь буде дуже розчарований, якщо я йому скажу, який ти неслухняний хлопчик». Вони схильні грати на почуттях та емоціях своїх дітей з тим, щоб домогтися свого.

 Дітям таких батьків важко обстоювати свої права через побоювання бути не схваленим або невіру в свої сили. Вони можуть думати, що ніколи не стануть достатньо гарними, щоб отримати схвалення батьків. Як результат виховання, орієнтованого на провину, діти ростуть з острахом, зневірою в свої сили та почуттям недостатності/ невідповідності вимогам.

Асертивний / толерантний

 Асертивні батьки проводять тонку межу між правилами та обмеженнями, а також знають, як і коли піти на компроміс та домовитися. Вони володіють ефективними вміннями слухати дітей та дають їм зрозуміти, що їхні потреби є важливими для них. Асертивні бать залишаються спокійними, ясно пояснюють чого вони хочуть від дітей, та допомагають \м розвивати їхнє почуття справедливості.

Рефлексія вправи.

6. «Наші дії, наші ресурси»

Мета: Сформулювати уміння ефективного спілкування.

Обладнання:  Плакат з описом чотирьох елементів ефективного спілкування

Учасники об’єднані у три групи, кожна група вибирає приклад ситуації відносно якої необхідно побудувати монолог звернення до дитини (згідно  описаних елементів ефективного спілкування).

Приклади ситуації:

1. Хлопчик взяв інструменти батька і залишив іх там, де щось робив ними.
2. Дівчинка залишає брудні речі у ванній кімнаті  на підлозі.
3. Дитина без дозволу лізе у ящик письмового стому матері.
4. Діти голосно граються після 22.00 і не лягають спати.

Рефлексія вправи

7. «Весела сімейка»

Мета: сприяти формування ієрархії взаємостосунків у родині.

Обладнання. Два малюнки «веселої сімейки» формат А4 (рис.1)

Форма роботи: дві підгрупи – «батьки» і «діти»

Кожна з підгруп відносно своєї ролі (дітей чи батьків) визначає, які позиції, в основному, займає сьогоднішня дитина на «дереві сімї» (обирати по три позиції)

Рефлексія вправи.

8. Підведення підсумків, вправа «Дерево»

Тренер роздає учасникам стікери у формі яблука, груші і просить написати, якою буде його взаємодія з дитиною або, які форми взаємодії він буде використовувати у спілкуванні з дитиною.

Учасники оголошують свої записи і прикріплюють «поди» на                                         плакат «Родинне дерево».

Рефлексія заняття.

• Що Ви відчуваєте по завершенню роботи?
• Що сподобалося на занятті найбільше?
• Що хотіли б змінити?
• Які побажання Ви маєте щодо проведення таких занять?